04 березня 2010 р. № 11/194
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів :Бакуліної С.В.,
Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиОСОБА_1
на рішеннявід 18.12.2009 року
у справі№ 11/194
господарського суду Рівненської області
за позовомОСОБА_1
доОСОБА_2
треті особи на стороні відповідача:1. ОСОБА_3
2. Товариство з обмеженою відповідальністю “Кубала і К”
провизнання договору укладеним
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: ОСОБА_4. (довіреність № 4327 від 02.12.2008р.)
від відповідача-1:
від відповідача-2:не з'явились
не з'явились
Рішенням Господарського суду Рівненської області (суддя Грязнов В.В.) від 18.12.2009 року по справі № 11/194 у задоволенні позову відмовлено повністю.
В касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 18.12.2009 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ч.ч.1, 3 ст.642, ст.643 ЦК України, ст.ст.180, 181 ГК України, ст.34 ГПК України.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач та треті особи не надіслали.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач ОСОБА_1, учасник ТОВ “Кубала і К”, звернулась до суду з заявою про визнання укладеним з відповідачем ОСОБА_3 за ціною 31 470,57 грн. договору купівлі-продажу 3% корпоративних прав в статутному фонді ТОВ “Кубала і К”. Третіми особами на стороні відповідача позивач вважає ОСОБА_3 та ТОВ “Кубала і К”.
Судом встановлено, що державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю “Кубала і К” як суб'єкта підприємницької діяльності здійснена міським головою м. Рівне 05.12.2002 року (розпорядження №3220р), а реєстрація змін до Статуту Товариства проведена 25.03.2005 року, про що зроблено відмітку на титульній сторінці Статуту (а.с.19, 29).
Вбачається, що згідно редакції Статуту ТОВ “Кубала і К” її учасниками є громадянка України ОСОБА_1 з часткою 49% та громадяни Республіки Польща ОСОБА_3 із часткою 48% та ОСОБА_2 з часткою 3% (а.с.20-21).
Листом від 09.07.2009 року учасники ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повідомили позивача, що мають намір продати спільно належні їм 51% (48% + 3%) у статутному фонді ТОВ “Кубала і К”, відповідь пропонувалось надати протягом 15 днів (а.с.15).
Відповідно до ст.167 Господарського кодексу України вказаний спір випливає з корпоративних прав.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України такий спір підвідомчий господарським судам України.
Відповідно до ч.5 ст.16 ГПК України, спір розглядається за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних та фізичних осіб-підприємців. Як вказано у відповідній довідці (ЄДРПОУ) №000820 від 06.04.2005 року -місцезнаходження товариства м. Рівне, вул. Відінська, 25 кв.64. Отже справа підсудна Господарському суду Рівненської області.
Цивільні права, згідно ст.13 Цивільного кодексу України, особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до ст.53 Закону України “Про господарські товариства” та ст.147 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину), або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.
Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено.
У разі придбання частки (її частини) учасника самим Товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам, або третім особам протягом строку, що не перевищує одного року, або зменшити свій статутний капітал відповідно до ст.52 цього Закону. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі проводяться без урахування частки, придбаної товариством.
Таке ж правило зазначене в п.6.4 Статуту Товариства (а.с.22).
Стаття 15 ЦК України “Право на захист цивільних прав та інтересів” встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а стаття 16 встановлює способи захисту цивільних прав та інтересів. Ними можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Разом з тим, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої -п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Стаття 220 ЦК України передбачає правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору. Так, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове ви конання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступ не нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
В свою чергу, ст.12 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарським судам України підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна та з інших підстав.
Підсумовуючи зазначене вище, господарський суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку, що чинне законодавство не передбачає такого способу захисту порушеного права як визнання договору укладеним.
Проте, позивач, звернувся до господарського суду саме з такою вимогою і підтримав її.
При цьому, в судовому засіданні 18.12.2009 року представник позивача пояснив, що направлений ОСОБА_1. лист від 09.07.2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та відповідь ОСОБА_1. про згоду на придбання лише частки останнього в розмірі 3% -на підставі ч.2 ст.642 ЦК України свідчить про вчинення позивачкою дій відповідно до вказаних у пропозиції умов договору і такі засвідчують її бажання укласти договір.
Проте зазначена норма ЦК України містить перелік відповідних конклюдентних дій: відвантаження товарів, надання послуги, виконання роботи, сплата відповідної суми грошей тощо, а з матеріалів справи вбачається, що такі дії (як наприклад, сплата ОСОБА_3 вартості його частки або її частини) позивачем вчинені не були. Відсутні і докази направлення до Республіки Польща і вручення учасникам ТОВ “Кубала і К” як листа від 17.08.2009 року, так і проекту спірного договору купівлі-продажу (а.с.16, 23-24).
Колегія суддів погоджується з тим, що подібний позов не може бути предметом судового розгляду і, тим більше, предметом судового рішення.
Вирішуючи даний спір, господарський суд правильно відзначив, що повідомлення про продаж часток двома учасниками Товариства не створює зобов'язання для його учасників, оскільки укладення такого правочину залежить від волевиявлення останніх. Лист від 09.07.2009 року свідчить лише про те, що учасники (відповідач та третя особа) поставили до відома іншого учасника (позивача) про свій намір.
Вбачається, що права позивача як учасника Товариства відповідачем не порушені, а про існування договору купівлі-продажу частки останньому не відомо.
Крім того, продаж учасником частки (або її частини) з порушенням переважного права купівлі частки інших учасників (частина друга ст.147 ЦК України, частина друга ст.53 Закону України “Про господарські товариства”) не зумовлює недійсність такого правочину. У цьому разі будь-який учасник товариства має право пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця за аналогією з нормою частини четвертої ст.362 ЦК України.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Рівненської області.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 18.12.2009 року у справі № 11/194 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 18.12.2009 року у справі № 11/194 - без змін.
Головуючий-суддя К.Грейц
С у д д і С.Бакуліна
О.Глос