04 березня 2010 р. № 6/185-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів :Бакуліної С.В.,
Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Закритого акціонерного товариства (далі -ЗАТ) “Калина”
на постановувід 19.11.2009 року Київського міжобласного
апеляційного господарського суду
у справі№ 6/185-09
господарського суду Київської області
за позовомПершого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг”
доЗакритого акціонерного товариства “Калина”
простягнення 124 524,03 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: Гребелюк Л.М. (довіреність № 14/20-48-10 від 11.01.2010р.);
Демчук О.А. (довіреність № 29-22/574 від 28.12.2009р.)
від відповідача:
від прокуратури:Мікульський К.В. (довіреність від 12.12.2005р.)
Попенко О.С. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України)
Рішенням Господарського суду Київської області (суддя Маляренко А.В.) від 17.09.2009 року у справі № 6/185-09 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь другого позивача 84 526,40 грн. основного боргу, 1 347,45 грн. пені, 27 827,79 грн. інфляційних втрат та 3 914,99 грн. 3% річних; стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України 1 176,17 грн. державного мита та 222,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти позовних вимог на суму 6 907,40 грн. відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду (головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді -Лобань О.І., Федорчук Р.В.) від 19.11.2009 року у справі №6/185-09 рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2009 року змінено та викладено його резолютивну частину в наступній редакції: позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь ВАТ “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” 84 526,40 грн. основного боргу, 1 981,53 грн. пені, 27 827,79 грн. інфляційних втрат та 3 914,99 грн. 3% річних; стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України 1 182,51 грн. державного мита та 299,12 грн. втрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.601 ЦК України.
У відзивах на касаційну скаргу ВАТ “НАК “Украгролізинг” повністю заперечує викладені в ній доводи.
Заслухавши пояснення на касаційну скаргу представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представників позивача та прокуратури, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.02.2004 року між Відкритим акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” (лізингодавець) та Закритим акціонерним товариством “Калина” (лізингоодержувач) укладено договір №10-04-162 фл, згідно умов якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору “Кількість, ціна і вартість Предмета лізингу”, за умови сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, черговість, розмір і строки сплати яких встановлюються графіком сплати лізингових платежів (а.с.12-14).
В п.4.1 договору зазначено, що з моменту одержання предмета лізингу за користування останнім лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, черговість яких кратна шести місяцям і складається із суми, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу та суми щорічної винагороди за переданий у фінансовий лізинг предмет лізингу в розмірі 7% невідшкодованої вартості.
В п.4.2 договору визначено, що розмір лізингових платежів, їх склад та строк оплати встановлюється додатком до Договору “Графік сплати лізингових платежів”.
Як зазначає прокурор в позові, відповідач систематично порушує умови договору, не виконує свої зобов'язання по сплаті лізингових платежів, внаслідок чого за період з 26.02.2007 року по 02.06.2009 року у підприємства утворилась заборгованість за несплату лізингових платежів в сумі 84 526,40 грн.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.20 Закону України “Про прокуратуру” при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
В ч.1 ст.361 даного Закону зазначено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
В п.1 Порядку використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року №1904 визначено, що забезпечення сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та господарювання та інших суб'єктів підприємницької діяльності агропромислового комплексу (далі - лізингоодержувачі) технікою і обладнанням вітчизняного виробництва на умовах фінансового лізингу за рахунок коштів державного бюджету здійснюється на підставі договорів фінансового лізингу, укладених між НАК “Украгролізинг”, її дочірніми підприємствами та філіями від імені Компанії і лізингоодержувачами.
Як вбачається із статуту ЗАТ “Калина”, відповідач є сільськогосподарським підприємством (а.с.33-44).
В п.5 даного Порядку зазначено, що використання коштів державного бюджету для придбання техніки для її передачі у користування на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу здійснюється шляхом укладення договорів фінансового лізингу між лізингодавцем і лізингоодержувачем.
В п.2.1 договору №10-04-162 фл від 19.02.2004 року зазначено, що лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу за рахунок коштів Державного бюджету України.
Враховуючи вищенаведене та оскільки лізингодавець купує предмет лізингу за рахунок коштів Державного бюджету України, а несплата відповідачем лізингових платежів може призвести до порушення майнових інтересів держави, суди дійшли до обґрунтованого висновку про правомірність звернення прокурора з відповідним позовом.
Відповідно до п.2 ст.1 Закону України “Про фінансовий лізинг” за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Матеріалами справи підтверджується, що 19.02.2004 року між Відкритим акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” (лізингодавець) та Закритим акціонерним товариством “Калина” (лізингоодержувач) укладено договір №10-04-162 фл, згідно умов якого лізингодавець передає лізингоодержувач у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору “Кількість, ціна і вартість Предмета лізингу”, за умови сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, черговість, розмір і строки сплати яких встановлюються графіком сплати лізингових платежів (а.с.12-14).
Актами приймання-передачі №16 від 26.02.2004 року, №32 від 01.03.2004 року, №16 від 16.04.2004 року, №58 від 27.04.2004 року підтверджується факт виконання лізингодавцем своїх обов'язків по договору (а.с.15-18).
В п.4.1 договору зазначено, що з моменту одержання предмета лізингу за користування останнім лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, черговість яких кратна шести місяцям і складається із суми, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу та суми щорічної винагороди за переданий у фінансовий лізинг предмет лізингу в розмірі 7% невідшкодованої вартості.
В п.4.2 договору визначено, що розмір лізингових платежів, їх склад та строк оплати встановлюється додатком до Договору “Графік сплати лізингових платежів”.
Матеріалами справи підтверджується, що по кожному предмету лізингу було складено графіки сплати лізингових платежів (а.с.15-19 зворот).
В пп.3.5.2 п.3.5 договору визначено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі згідно погодженого з лізингодавцем графіком сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.
В п.3 ч.2 ст.11 Закону України “Про фінансовий лізинг” зазначено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, останній систематично порушував умови договору, не виконував свої зобов'язання по сплаті лізингових платежів, внаслідок чого за період з 26.02.2007 року по 02.06.2009 року у підприємства утворилась заборгованість за несплату лізингових платежів в сумі 84 526,40 грн.
В п.1 ст.2 Закону України “Про фінансовий лізинг” зазначено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження відповідачем доказів сплати заборгованості за договором №10-04-162 фл від 19.02.2004 року не надано.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів про правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 84 526,40 грн. заборгованості за несплату лізингових платежів.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на платіжне доручення №599 від 23.10.2008 року правомірно не прийнято апеляційним судом до уваги з огляду на таке.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.08.2009 року по справі №6/185-09 відповідача було зобов'язано надати відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують його заперечення (а.с.1). Корінцем поштового повідомлення підтверджується, що відповідну ухвалу відповідач отримав 28.08.2009 року. Тобто, у відповідача було достатньо часу, щоб виконати вимоги ухвали суду першої інстанції. Разом з тим, відповідачем доказів в спростування вимог позовної заяви надано не було.
Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
В апеляційній скарзі відповідачем жодним чином не обґрунтовано неможливість надання відповідного платіжного доручення та інших доказів суду першої інстанції.
Таким чином, колегія апеляційного господарського суду обґрунтовано не прийняла в якості доказу по справі платіжне доручення №599 від 23.10.2008 року, яке не було своєчасно подано для оцінки суду першої інстанції.
В ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Апеляційний господарський суд, здійснивши повторний перерахунок розрахованих прокурором інфляційних втрат та трьох процентів річних, дійшов до вірного висновку про правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача 27 827,79 грн. інфляційних втрат та 3 914,99 грн. 3% річних.
Колегія апеляційного господарського суду не погодилась з висновком місцевого господарського суду про необхідність стягнення 1 347,45 грн. пені за період з 24.09.2004 року по 25.04.2005 року з огляду на наступне.
В п.7.1 договору зазначено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Відповідно до ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В ч.6 ст.232 Господарського кодексу України зазначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, колегія апеляційного господарського суду дійшла до правомірного висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню лише за 6 місяців на загальну суму 1981,53 грн., а саме:
- по графіку сплати лізингових платежів-додатку №2: підлягає стягненню 378,83 грн. пені за період з 27.02.2007р. до 27.08.2007р.;
- по графіку сплати лізингових платежів-додатку №4: підлягає стягненню 438,03 грн. пені за період з 03.03.2007р. до 03.09.2007р.;
- по графіку сплати лізингових платежів-додатку №6: підлягає стягненню 121,08 грн. пені за період з 03.03.2007р. до 03.09.2007р.;
- по графіку сплати лізингових платежів-додатку №8: підлягає стягненню 144,56 грн. пені за період з 03.03.2007р. до 03.09.2007р.;
- по графіку сплати лізингових платежів-додатку №10: підлягає стягненню 284,21 грн. пені за період з 18.04.2007р. до 18.10.2007р.;
- по графіку сплати лізингових платежів-додатку №12: підлягає стягненню 614,82 грн. пені за період з 29.04.2007р. до 29.10.2007р.
Враховуючи наведене постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, а касаційна скарга такою, що ґрунтується на помилковому тлумаченні положень чинного законодавства України.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу ЗАТ “Калина” від 29.12.2009 року № 832 на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.11.2009 року у справі № 6/185-09 залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.11.2009 року у справі №6/185-09 -без змін.
Головуючий-суддя К.Грейц
С у д д і С.Бакуліна
О.Глос