Постанова
Іменем України
22 травня 2019 року
м. Київ
справа № 180/1388/17-ц
провадження № 61-29465св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Стрільчука В. А.,
суддів:Кузнєцова В. О., Ступак О. В. (суддя-доповідач),Погрібного С. О., Усика Г. І.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - Марганецька міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2018 року у складі колегії суддів: Пономарь З. М., Баранніка О. П., Посунся Н. Є.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Марганецька міська рада, про визнання особами такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що згідно з договором купівлі-продажу від 23 червня 2017 року вона придбала квартиру АДРЕСА_1 . Згідно з пунктом 10 цього договору попередня власниця ОСОБА_4 зобов'язалася знятися із реєстрації особисто та з іншими особами, які проживають у квартирі, звільнити квартиру від речей до 7 липня 2017 року. ОСОБА_4 знялася із реєстрації та повідомила, що її невістка ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 відмовляються звільняти квартиру та виписуватися із неї, чим перешкоджають їй у користуванні вказаною квартирою.
Із урахуванням наведеного, позивач просила усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні власністю шляхом визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що припинення права власності ОСОБА_4 на спірну квартиру, припинило право власності відповідачів на користування цією квартирою.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2017 року скасовано. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про усунення перешкоду у користуванні власністю шляхом визнання відповідачів особами, що втратили право користування жилим приміщенням, оскільки позивачем обрано невідповідний спосіб судового захисту.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У травні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2018 року, в якій посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила суд скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду суперечать правовим позиціям Верховного Суду України, зазначених у постановах від 17 вересня 2014 року у справі № 6-158цс14 та від 15 травня 2017 року № 6-2931цс16. Право членів сім'ї власника будинку користуватися цим жилим приміщенням існує лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї. Відповідачі не є членами сім'ї позивача, між ними відсутні будь-які договірні відносини щодо користування спірною квартирою, а тому діями відповідачів створюються перешкоди позивачу у користуванні її житлом.
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню із таких підстав.
Судами встановлено, що 23 червня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 10 вказаного договору продавець зобов'язалася, зокрема, до 07 липня 2017 року знятися із реєстрації квартири особисто та з іншими особами, які проживають у квартирі.
Згідно з довідкою Житлово-будівельного кооперативу ДУ № 1 від 17 серпня 2017 року у квартирі АДРЕСА_1 ,зареєстровані та проживають власник ОСОБА_4 та члени сім'ї: невістка ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 .
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частин першої, другої статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 156 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
Оскільки житлові права членів сім'ї власника житлового будинку (квартири) є похідними від прав власника цього житлового приміщення, то припинення права власності особи на житло припиняє право членів її сім'ї на користування цим будинком.
Однією з підстав припинення права власності відповідно до статті 346 ЦК України є відчуження свого майна власником.
Зазначене відповідає правовому висновку, який міститься у постанові Верховного Суду України від 05 листопада 2014 року № 6-158цс14.
Встановивши фактичні обставини справи та застосувавши наведені законодавчі положення та вказаний правовий висновок Верховного Суду України, суд першої інстанції, враховуючи припинення права власності ОСОБА_4 на спірну квартиру та похідний характер прав відповідачів на користування квартирою від прав колишнього власника, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що такий спосіб захисту як усунення перешкод у користуванні житлом шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням не може бути застосований до осіб, які фактично проживають у житловому приміщенні, оскільки власник нерухомого майна не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Викладене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції. Тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Статтею 416 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги, сплачений ОСОБА_1 у зв'язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції судовий збір у розмірі 1 280,00 грн підлягає стягненню із відповідачів у рівних частках.
Керуючись статтями 141, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2018 року скасувати, а рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2017 року залишити в силі.
Стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 640,00 грн у повернення судового збору за подання касаційної скарги.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. А. Стрільчук
Судді:В. О. Кузнєцов
С. О. Погрібний
О. В. Ступак
Г. І. Усик