03 червня 2019 року
Київ
справа №9901/300/19
адміністративне провадження №П/9901/300/19
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання постанови протиправною і нечинною, визнання дій протиправними,
19 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з позовом, в якому просить визнати протиправною і нечинною постанову Верховної Ради України від 04 жовтня 2018 року № 2589-VIII "Про схвалення пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", а також протиправними дій щодо прийняття зазначеної постанови.
Позов обґрунтував тим, що оскаржувана постанова Верховної Ради України є нормативно-правовим актом, який порушує його право як телеглядача і радіослухача на отримання інформації. Зазначив, що Конституцією і законами України Верховній Раді України не надано повноважень щодо внесення Раді національної безпеки і оборони України рекомендацій з приводу застосування санкцій до телерадіоорганізацій.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Можливість оскарження постанов Верховної Ради України передбачена статтею 266 КАС України, правила якої поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) таких постанов (пункт 1 частини першої статті 266 КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 266 КАС України у разі відкриття провадження в адміністративних справах, визначених частиною другою цієї статті, щодо оскарження,зокрема, нормативно-правових актів Верховної Ради України, застосовуються правила, визначені статтями 264 та 265 цього Кодексу, з особливостями, визначеними цією статтею.
Положення статті 264 КАС України визначають наступні особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів: визначення осіб, які мають право оскаржити нормативно-правовий акт; встановлення строку, протягом якого нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду; опублікування оголошення про оскарження нормативно-правового акта у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений; розгляд справи щодо оскарження нормативно-правового акта за правилами загального позовного провадження.
Таким чином, віднесення рішення суб'єкта владних повноважень до нормативно-правових актів чи індивідуальних актів має важливе значення вже на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, оскільки впливає на визначення строку оскарження такого акта, кола осіб, які мають право його оскаржити, порядку розгляду справи (за правилами загального чи спрощеного провадження) тощо.
За визначенням термінів, наведеним у статті 4 КАС України, нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Оскаржуваною постановою схвалено та внесено на розгляд Ради національної безпеки і оборони України пропозиції щодо застосування до юридичних осіб, наведених у додатку 1 до цієї Постанови, персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) згідно з переліком; рекомендовано Раді національної безпеки і оборони України прийняти рішення про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо юридичних осіб, перелік яких наведено у додатку 1 до цієї Постанови.
Отже, ця постанова Верховної Ради України стосується прав та інтересів визначених у ній осіб і вичерпує свою дію фактом її виконання, тобто є індивідуальним актом в розумінні статті 4 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
ОСОБА_1 не зазначив, коли він дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів постановою Верховної Ради України від 04.10.2018 р. № 2589-VIII , враховуючи дату її офіційного опублікування, у зв'язку з чим неможливо перевірити дотримання позивачем строку звернення до суду.
При цьому за правилами частини першої статті 123 і частини шостої статті 161 КАС України в разі подання позивачем позову після закінчення строків, установлених законом, він має заявити клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та надати докази поважності причин його пропуску.
В позовній заяві чи окремому клопотанні позивач питання про поновлення строку звернення до суду не ставив, тому в силу частини першої статті 123 КАС України позовну заяву слід залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
Крім того, позивач в порушення вимог пункту 9 частини п'ятої статті 160 КАС України не обґрунтував, як пропозиції Верховної Ради України щодо застосування санкцій до приватних телерадіокомпаній, зазначені в оскаржуваній постанові, порушують його права чи інтереси.
Відповідно до положень статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на наведені недоліки, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху із наданням йому строку для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частини ухвали (надання позовної заяви із зазначенням обґрунтування порушення його права чи інтересів оскаржуваною постановою з копією для відповідача та надання заяви про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності причин пропуску цього строку).
Строк усунення недоліків відповідно до статті 169 КАС України не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 123, 169, 248 КАС України,
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання постанови протиправною і нечинною, визнання дій протиправними - залишити без руху.
2. Надати позивачу строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частини ухвали.
3 Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк позовна заява буде повернута.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Уханенко