про повернення позовної заяви
03 червня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1913/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 03 травня 2019 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, з такими вимогами:
1) визнати неправомірними дії відповідача щодо припинення виплати призначеної за віком пенсії позивачу;
2) зобов'язати відповідача відновити виплату позивачу призначеної за станом здоров'я пенсії, з урахуванням поточної заборгованості, що виникла з моменту припинення виплати пенсії, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ «Ощадбанк» на ім'я позивача;
3) зобов'язати відповідача нарахувати та виплати позивачу заборгованість призначеної за віком пенсії, що виникла з моменту припинення виплати пенсії у 2015 році до теперішнього часу, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ «Ощадбанк» на ім'я позивача.
Ухвалою суду від 07 травня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти календарних днів з дня отримання даної ухвали надати суду:
- уточнену позовну заяву, оформлену у відповідності до вимог статті 160 КАС України, та її копію для вручення відповідачу;
- докази на підтвердження дати, коли позивачу стало відомо про порушення її прав, або заяву про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою.
22 травня 2019 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 28002/2019 від позивача надійшов супровідний лист від 20.05.2019 б/н, до яким додано адміністративний позов.
Оглядом уточненого адміністративного позову встановлено, що з посиланням на вимоги частин першої, другої статті 122 КАС України позивач зазначає, що ним визначений законом шести місячний строк звернення до суду не пропущено.
Розглянувши надані на виконання вимог ухвали суду від 07.05.2019 документи, суд дійшов висновку, що позиція позивача, що нею строк звернення до суду не пропущено є хибною з огляду на таке.
В ухвалі суду від 07.05.2019 судом зазначалось, що з огляду на позицію Верховного Суду викладеної у постанові від 13 лютого 2018 року по справі № 234/11937/17 (К/9901/1267/17) та від 21 лютого 2018 року по справі № 346/3696/17 (К/9901/8643/18), пенсія є щомісячним платежем, а тому про порушення свого права позивач мала дізнатись не отримавши такого забезпечення у відповідному місяці. Перебіг строку звернення до суду з вимогами про відновлення її виплати за кожен конкретний місяць розпочинається у цьому місяці.
Позивачем не зазначалось дати, з якої вона дізналась про порушення своїх прав, та не було надано жодних доказів на підтвердження цієї дати.
Згідно з частинами першою та другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2018 року по справі № 234/11937/17 (К/9901/1267/17) зазначив, що пенсія є щомісячним платежем, а тому про порушення свого права позивач дізналася, не отримавши такого забезпечення у вересні 2015 року. Перебіг строку звернення до суду з вимогами про відновлення її виплати за кожен конкретний місяць розпочинається у цьому місяці (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72287934).
В постанові від 21 лютого 2018 року по справі № 346/3696/17 (К/9901/8643/18) Верховний Суд погодив позицію суду апеляційної інстанції про те, що пенсія являється щомісячним періодичним платежем. Тому позивач мав можливість знати про факт отримання чи неотримання своєї пенсії за віком у періоди коли така пенсія підлягала йому для нарахування та виплати. На підставі чого, суд прийшов до висновку про те, що позивач дізнався і повинен був дізнатись про неотримання пенсії одразу після того, коли вона повинна була бути виплаченою, а отже з цього часу у позивача виникло право на звернення до суду із відповідними позовними вимогами. Для реалізації цього права існував 6-ти місячний строк, згідно статті 99 КАС України. Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду із відповідними позовними вимогами про нарахування і виплату пенсію за віком за весь період з 01 червня 2015 року до 17 вересня 2016 року. При цьому, суд відзначив, що порушення прав позивача в частині невиплати пенсії у спірний період відбувалося починаючи з 01 червня 2015 року, а тому протягом періоду з червня 2015 року по 17 вересня 2016 року, не отримуючи пенсію за віком позивач був обізнаний про порушення своїх прав. Саме протягом цього часу позивач не був позбавлений можливості звернутися до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії та дізнатися про причини не поновлення виплати пенсії у період з 01 червня 2015 року. Проте, до Коломийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою щодо виплати пенсії за віком ОСОБА_1 звернувся лише у серпні 2017 року та отримав відповідь на своє звернення у серпні 2017 року. З адміністративним позовом за захистом свого порушеного права на отримання пенсії починаючи з 01 червня 2015 позивач звернувся 11 серпня 2017 року, тобто більше ніж через 2 роки після виникнення спірних правовідносин та обізнаності про їх існування. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Проте, позивачем будь-яких обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду, не зазначено (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72363376).
Також Верховний Суд в постанові від 20 грудня 2018 року у справі № 504/1937/16-а (№ К/9901/34220/18) зазначив, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Згідно зі статтею 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи. Матеріали справи не містять клопотань від позивача щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду та не наведено аргументів, що такий не пропущено. Відсутні такі посилання і в касаційній скарзі. Колегія суддів касаційного суду вважає, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси. Пенсія є періодичним платежем, про зупинення її виплати позивач знав, а тому в разі незгоди, мав право звернутися до суду. З огляду на наведене, з урахуванням часу звернення позивача з позовом до суду (16 червня 2016 року), позовні вимоги за період з 1 червня 2015 року по 15 грудня 2015 року, включно, підлягають залишенню без розгляду (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78771322).
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (частина перша статті 123 КАС України).
Крім того, відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Позивач в уточненому позові зазначає, що виплату пенсії їй припинено в листопаді 2015 року, а пенсію вона не отримує з грудня 2015 року.
Тобто не отримавши пенсію до 25 грудня 2015 року, позивач саме з цієї дати була обізнана про порушення своїх прав і з саме з цієї дати розпочинається перебіг шестимісячного строку звернення до суду.
Як зазначив Верховний Суд у своїй ухвалі від 15.02.2018 по справі № 800/499/17, строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов'язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов'язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.
Чинне законодавство також обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судових захист і доступ до правосуддя.
При цьому, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява №3236/03, п. 41, від 03.04.2008).
Як вже зазначалось вище практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Девеер проти Бельгії»).
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Позиція суду щодо пропуску строку звернення до суду, вже була висловлена в ухвалі від 07.05.2019 про залишення позовної заяви без руху, позивачу пропонувалось надати докази на підтвердження дати, коли їй стало відомо про порушення прав, або заяву про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою та роз'яснено наслідки невиконання її вимог.
Враховуючи позицію Верховного Суду, а також те, що позивач із позовом про відновлення виплати припиненої в 2015 році пенсії звернулась до суду лише в травні 2019 року, відтак позивачем пропущено встановлений КАС України строк звернення до суду.
Правом подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду у строк встановлений судом позивач не скористалась.
Згідно із частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктом 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України також передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Беручи до уваги те, що позивачем не надано заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, позовна заява ОСОБА_1 підлягає поверненню позивачеві.
Керуючись статтями 169, 241-243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 повернути позивачу.
Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду у порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяК.О. Пляшкова