Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/311/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавровой Л.С.
при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, м. Первомайський в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, м. Харків
до ФО ОСОБА_1 , м. Первомайський третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фермерське господарство "ЛІЛІТКО", м. Первомайський
про розірвання договору
за участю представників:
прокуратури - Клейн Л.В.
позивача - Репета Г.В.
відповідача - ОСОБА_5
третьої особи - ОСОБА_5
До господарського суду Харківської області звернувся заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та просить суд розірвати договір оренди землі від 06.12.2016 р., укладений між Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області та ОСОБА_1 , зареєстрований 03.01.2017 р., номер запису про інше речове право 18487571 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4, площею 15,7865 га, розташовану за межами населених пунктів Картамиської сільської ради Первомайського району Харківської області, судові витрати прокуро просив покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що орендована ОСОБА_1 земельна ділянка сільськогосподарського призначення з видом використання - пасовище, призначена для випасання худоби, але протягом 2017-2018 років фактично використовувалася як рілля. Орендар допустив порушення виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії цільового призначення - земель сільськогосподарського призначення та засіював на спірній земельній ділянці протягом двох років (2017, 2018) кукурудзу та соняшник. При цьому, відповідач сплачував до бюджету Картамиської сільської ради орендну у розмірі 7442,39 грн. на рік, в той час як орієнтовний розмір орендної плати за використання ріллі площею 15,7865 га має складати 41548,17 грн. на рік.
Ухвалою суду від 05.02.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання по справі призначено на 26.02.2019 р. о 11:00, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи. Підготовче засідання неодноразово відкладалося, в засіданні оголошувалася перерва з метою виконання завдання підготовчого провадження та забезпечення процесуальних прав сторін.
Ухвалою від 02.05.2019 р. було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 02.05.2019 р. о 10:30. В судовому засіданні 02.05.2019 р. було оголошено перерву до 29.05.2019 р.
У призначеному на 29.05.2019 р. судовому засіданні представники прокуратури та позивача підтримали заявлені позовні вимоги.
Присутній у засіданні представник відповідача та третьої особи проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволені позову з підстав, викладених у заявах по суті справи.
Відповідно до ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 ГПК України).
Згідно ст. 14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (стаття 74 ГПК України).
За приписами ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд вважає, що сторонам було створено належні умови для викладення доводів і заперечень та подання доказів на їх підтвердження.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Відповідно до наказу Головного Управління Держреокадастру у Харківській області від 17.03.2016 р. №1779-СГ ОСОБА_1 було надано в оренду земельну ділянку площею 15,7865 га, у тому числі пасовища площею 15,7865 га (кадастровий номер НОМЕР_4), зареєстрованому у Державному реєстрі речових прав 09.03.2016 р. із земель сільськогосподарського призначення державної, власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Картамиської сільської ради Первомайського району Харківської області, строком на 49 років.
06.12.2016 р. між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку було підписано договір оренди (надалі - Договір оренди), право оренди зареєстровано реєстраційною службою Первомайської районної державної адміністрації 03.01.2017 р. за №18487571. Договір укладено строком на 49 років (п. 8 Договору).
Відповідно до п.п. 2, 14, 15 Договору в оренду передається земельна ділянка державної форми власності площею 15,7865 га для ведення фермерського господарства, цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (пасовища). Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 7442,39 грн. на рік (п. 9 Договору).
Пунктом 16 Договору передбачено використання земельної ділянки за цільовим призначенням та обов'язок забезпечити збереження стану об'єкту оренди та дотримання екологічних норм. За змістом п.27 Договору орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди. Пунктом 30 Договору визначено, що до обов'язків орендаря належить забезпечення використання землі за цільовим призначенням.
За інформацією міськрайонного управління у Первомайському районі та м.Первомайський ГУ Держгеокадастру у Харківській області, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_4 площею 15,7865 га, розташована за межами населених пунктів на території Картамиської сільської ради Первомайського району Харківської області, зареєстрована в Державному земельному кадастрі 01.11.2013 р. під час проведення інвентаризації земель державної форми власності сільськогосподарського призначення, склад угідь - пасовища. З моменту державної реєстрації земельної ділянки та станом на теперішній час зміна складу угідь відповідно до даних Державного земельного кадастру не проводилася.
У відомостях про земельну ділянку, зазначених у технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Картамиської сільської ради Первомайського району Харківської області ОСОБА_1 , зазначено, що відповідно до Класифікації видів земельних угідь земельна ділянка віднесена до пасовища. Підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85); рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Згідно з ч.1 ст.96 Земельного кодексу України та ст.35 Закону України «Про охорону земель» землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.
Відповідно до ч.1-3 ст.37 Закону України «Про охорону земель» власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ.
Враховуючи викладене та відповідно до ст. 34 Кодексу, орендована ОСОБА_1 земельна ділянка для ведення фермерського господарства сільськогосподарські угіддя (пасовища) може використовуватися лише у межах вказаного виду використання. Однак, місцевою прокуратурою встановлено, що орендована ОСОБА_1 земельна ділянка у 2017 році фактично використовувалася як рілля, та орендар допустив порушення виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії цільового призначення - земель сільськогосподарського призначення (пасовища) та засіяв на спірній земельній ділянці площею 15,7865 га технічну культуру - кукурудзу (згідно до актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 09.10.2017 р. та 22.11.2017 р. земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4, складених державним управління Держгеокадастру у Харківській області). В актах перевірки зазначено, що земельна ділянка використовується з порушенням природоохоронного режиму використання земель, чим порушено вимоги ст. 96 Кодексу та ст. 35, 37 Закону України «Про охорону земель», а інспектором 09.10.2017 р. та 22.11.2017 р. видано приписи про припинення виявлених порушень земельного законодавства.
За наслідками проведеної перевірки державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Харківській області 22.11.2017 р. складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 188-5 КУпАП та 30.11.2017 р. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. Всі документи, складені Управлінням, направлено на адресу ОСОБА_1 поштою, що підтверджується квитанцією №6460204875388 ПАТ «УКРПОШТА». Добровільно правопорушником зазначений штраф сплачено не було. Постанову про накладення адміністративного штрафу від 30.11.2017 р. Управлінням було направлено до Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області для примусового стягнення. 18.01.2018 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по постанові №61-ДЛ/0218/По/08/01/17 від 30.11.2017 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 306,00 грн., яку в подальшому стягнуто та 26.06.2018 р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв'язку із сплатою боржником богу в повному обсязі.
Також було встановлено, що в 2018 році вказана земельна ділянка оброблена, посіяно соняшник (акт обстеження земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 від 21.06.2018 р., складений державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель ГУ Держгеокадастру у Харківській області). В акті зазначено, що земельна ділянка використовується з порушенням природоохоронного режиму використання земель, чим порушено вимоги ст. 96 п.п. «г» та «і» ч.1 ст. 211 Земельного кодексу України, ст.ст. 35-37 Закону України «Про охорону земель, ст. 24 Закону України «Про оренду землі».
Таким чином ОСОБА_1 фактично не виконано вимоги приписів від 09.10.2017 р. та 22.11.2017 р. державного інспектора Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, що підтверджується актом перевірки від 21.06.2018 р., яким зафіксовано повторне використання ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 не за цільовим призначенням, що в свою чергу, з урахуванням положень ст.144 ЗК України, є підставою для розірвання договору оренди, оскільки державним інспектором складалися протоколи про порушення, видавалися приписи про його усунення у 30-денний строк та особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора.
21.06.2018 р. державним інспектором ОСОБА_1 видано припис про припинення виявлених порушень земельного законодавства, за наслідками проведеної перевірки державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Харківській області 21.06.2018 р. складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.ст. 53, 55 Кодексу України про адміністративні правопорушення та 05.07.2018 р. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. Постанову про накладення адміністративного штрафу від 05.07.2018 р. Управлінням 08.10.2018 р. направлено до Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області для примусового стягнення у зв'язку з тим, що правопорушником не було сплачено штраф у добровільному порядку.
Прокуратура в позовній заяві зазначала, що встановлений законодавством України правовий режим використання сільськогосподарських угідь «пасовища» не передбачає можливість розорювання земель і вирощування на них сільськогосподарських культур. Закон України «Про рослинний світ» визначає, що випасання худоби є спеціальним використанням природних рослинних ресурсів. Розорювання пасовищ з подальшим вирощуванням на них сільськогосподарських культур призводить до повного знищення об'єктів рослинного світу, знищення умов місцезростання дикорослих рослин і природних рослинних угруповань, тобто, призводять до найбільш згубного негативного впливу на рослинний світ, що є порушенням вимог природоохоронного законодавства.
Частиною 5 ст.20 Земельного кодексу визначено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.19 Земельного кодексу України землі України поділяються за цільовим призначенням на такі категорії а) землі сільськогосподарського призначення, б) землі житлової та громадської забудови, в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, г) землі оздоровчого призначення, д) землі рекреаційного призначення, е) землі історико-культурного призначення, ж) землі лісогосподарського призначення, з) землі водного фонду, і) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Згідно з ч.1 ст.22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначенні для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать 1) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), 2) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації). Земельні ділянки віднесені до однієї і тієї ж категорії земель, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемами, видами господарської діяльності і т.д., визначеними у Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженій наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010 р.
Орендована ОСОБА_1 земельна ділянка сільськогосподарського призначення з видом використання - пасовище, призначена для випасання худоби, протягом 2017-2018 років фактично використовувалася як рілля, орендар допустив порушення виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії цільового призначення - земель сільськогосподарського призначення (пасовища) та засіяв на спірній земельній ділянці протягом двох років (2017, 2018) кукурудзу та соняшник. Згідно з положеннями ст.ст.31, 33-37 Земельного кодексу України земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання. Однак, орендар фактично самостійно змінив вид цільового використання земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення, в той час коли питання про визначення виду використання земельної ділянки належать до компетенції органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Незаконне розорення пасовищ призводить до погіршення якості ґрунтів та виснаження земель, що завдає значної шкоди земельним ресурсам держави, а також суперечить державній політиці у сфері земельних відносин. Статтею 144 Земельного кодексу України, визначено Порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства. На виконання вимог зазначеної статті, інспектором складалися протоколи про адміністративне правопорушення, правопорушнику надавалися приписи про його усунення, однак при наявності не усуненого порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор не звернувся до ГУ Держгеокадастру у Харківській області про припинення права користування земельною ділянкою, в зв'язку з чим договір оренди землі не припинено.
Також, прокурор зазначав, що незважаючи на використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки як рілля, останній сплачує до бюджету Картамиської сільської ради орендну плату у розмірі 7442,39 грн. на рік, що складає 8% від її нормативно грошової оцінки. При цьому, орієнтовний розмір орендної плати за використання ріллі площею 15,7865 га (з урахуванням нормативно - грошової оцінки ріллі по Картамиській сільській раді станом на 01.01.2018 становить 32898,82 гривень за 1 га) має складати 41548,17 грн. на рік (у випадку встановлення орендної плати у розмірі 8% від НГО зазначеної земельної ділянки). Таким чином, порушуються фінансові інтереси держави, яка недотримує кошти за використання спірної земельної ділянки (за умови зміни виду її цільового призначення в установленому законом порядку).
Головним Управлінням Держгеокадастру у Харківській області, як органом владних повноважень та стороною договору, не було вжито всіх можливих дій направлених на захист інтересів держави: незважаючи на виявлені два роки поспіль порушення земельного законодавства та умов договору оренди землі, питання Управлінням про розірвання договору перед ОСОБА_1 за порушення ним в 2017-2018 роках вимог ст.96 Земельного кодексу України, ст.35,37 «Про охорону земель» та п.16 Договору оренди землі від 06.12.2016 р. не ставилося, заходів досудового врегулювання спору не вжито, до суду із позовною заявою про розірвання вказаного договору не зверталося, що є на думку прокурора, неналежним захистом інтересів держави органом владних повноважень. Відтак, у даному випадку вбачаючи підстави, передбачені ч.З ст.23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області, тому прокуратура звернулася до господарського суду з даним позовом.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказував, що ним не використовувалася орендована земельна ділянка з метою, відмінною від ведення фермерського господарства, орендар не забудовував земельну ділянку, не порушував приписи статті 22 ЗК України та використовував об'єкт оренди виключно як сільськогосподарські угіддя, тому вважає, що відсутні підстави для визнання порушення ним умов спірного Договору оренди. Також, відповідачем було викладено заперечення відносно права прокурора на звернення з даним позовом, обраного способу захисту порушених прав та щодо підсудності даного спору господарському суду з урахуванням тієї обставини, що відповідачем по справі є фізична особа, яка не є підприємцем.
Представник третьої особи у запереченнях на позовну заяву зазначав, що спірна земельна ділянка не передавалася в оренду фермерському господарству, платником орендної плати є ОСОБА_1. Склад земель господарства відповідно до розділу 10 Статуту становлять земельні ділянки, які знаходяться у господарства на правах оренди, не включена до майна чи складеного капіталу господарства в якості права користування.
Надаючи оцінку встановленим обставинам і викладеним доводам та запереченням учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно зі ст.23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. За наявності підстав, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом. Обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.
Згідно ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до суду державні органи, зокрема, прокурори, в державних або суспільних інтересах. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ст. 53 ГПК України). Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Звертаючись до суду з даним позовом прокурором було визначено, що порушення інтересів держави в даному випадку полягає у використанні ОСОБА_1 земельної ділянки з порушенням чинного законодавства та умов Договору, на підставі якого вона передавалась в оренду, використання земельної ділянки як рілля, що не забезпечує збереження стану об'єкту оренди, є підставою для розірвання спірного Договору.
Відповідно до ст.15-1 Земельного Кодексу, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Частиною 4 ст.122 Кодексу передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Постановою Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 10.09.2014 №442, Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру створено шляхом реорганізації (перетворення) Державного агентства земельних ресурсів України. Згідно п.п. 12 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України №308 від 17.11.2016, вказаний орган розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України на території Харківської області.
Враховуючи викладене, органом, який на розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території області є Головне Управління Держгеокадастру в Харківській області, яке також відповідно до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» є органом державного контролю.
Статтею 144 Земельного кодексу України, визначено Порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства. На виконання вимог зазначеної статті, інспектором складалися протоколи про адміністративне правопорушення, правопорушнику надавалися приписи про його усунення, однак при наявності не усуненого порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор не звернувся до ГУ Держгеокадастру у Харківській області про припинення права користування земельною ділянкою, в зв'язку з чим договір оренди землі не припинено. Головним Управлінням Держгеокадастру у Харківській області, як органом владних повноважень та стороною договору, не вжито всіх небхідниї дій направлених на захист інтересів держави: незважаючи на виявлені два роки поспіль порушення земельного законодавства та умов договору оренди землі, питання Управлінням про розірвання договору перед ОСОБА_1 за порушення ним в 2017-2018 роках вимог ст.96 Земельного кодексу України, ст.35,37 «Про охорону земель» та п.16 Договору оренди землі від 06.12.2016 не ставилося, до суду із позовною заявою про розірвання вказаного договору не зверталося, що свідчить про неналежний захист інтересів держави уповноваженим органом владних повноважень.
Надавши оцінку викладеним доводам, суд визнав, що прокурором обґрунтовано визначено в чому полягає порушення інтересів держави, доведено необхідність їх захисту та визначені законом підстави для звернення до суду, а також зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Пунктом 1 ч.1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.
Прокурор звернувся з позовною заявою до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області до фізичної особи ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства, укладеного між відповідачем і Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області, у зв'язку з невиконанням орендарем вимог законодавства щодо її цільового використання.
ОСОБА_1 є засновником та головою фермерського господарства «Лілітко», яке зареєстровано 13.11.2017 р., що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статутом ФГ «Лілітко». Пунктом 10.1 Статуту ФГ «Лілітко» визначено, що для забезпечення виробничої діяльності на правах оренди Господарства знаходяться земельна ділянка розміром 15,7865 га з кадастровим номером 632458400:13:000:0032.
Закон України «Про фермерське господарство» визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України (ст.2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України «Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно-правовим актом.
З комплексного аналізу норм ст.ст. 1, 5, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство» можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
Фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, має статус сімейного фермерського господарства, за умови що в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім'ї відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України. Фермерське господарство без статусу юридичної особи організовується на основі діяльності фізичної особи - підприємця і має статус сімейного фермерського господарства, за умови використання праці членів такого господарства, якими є виключно фізична особа - підприємець та члени її сім'ї відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України. Особливості створення та діяльності сімейного фермерського господарства без набуття статусу юридичної особи регулюються положеннями статті 8-1 цього Закону.
Оскільки ведення фермерського господарства є формою підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства, яке реалізується будь-яким дієздатним громадянином України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство, то спори, з приводу користування земельними ділянками, переданими для ведення фермерського господарства, у відповідності до п. 1 ч.1 ст. 20 ГПК України підвідомчі господарському суду.
Також, відповідно до висновків, зроблених Великою Палатою Верховного Суду в постановах по справам №677/1865/16, №606/2032/16, №677/1865/16, №695/1275/17, якщо на момент пред'явлення позову спір із фізичною особою, якій надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, вже було зареєстровано господарство, то такий спір має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Вирішуючи питання обґрунтованості заявлених прокурором позовних вимог, суд виходить з такого.
Статтею 526, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 651 ЦК України, ст.32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна або розірвання договору оренди допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Однією з підстав розірвання договору за рішенням суду є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України).
Статтею 14 Конституції України гарантовано право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Згідно з ч.1 ст.96 Земельного кодексу України та ст.35 Закону України «Про охорону земель» землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.
Відповідно до умов укладеного сторонами Договору в оренду була передана земельна ділянка державної форми власності площею 15,7865 га для ведення фермерського господарства, цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (пасовища). Пунктом 16 Договору передбачено використання земельної ділянки за цільовим призначенням та обов'язок забезпечити збереження стану об'єкту оренди та дотримання екологічних норм. Пунктом 30 Договору визначено, що до обов'язків орендаря належить забезпечення використання землі за цільовим призначенням. За положеннями п. 36 дія Договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.
Всупереч встановленому цільовому призначенню використання переданої в оренду земельної ділянки, ОСОБА_1 земельна ділянка у 2017 році фактично використовувалася як рілля, та орендар допустив порушення виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії цільового призначення і засіяв на спірній земельній ділянці площею 15,7865 га технічну культуру - кукурудзу (що підтверджується актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 09.10.2017 р. та 22.11.2017 р., складених державним управління Держгеокадастру у Харківській області), земельна ділянка використовувалася з порушенням природоохоронного режиму використання земель, чим було порушено вимоги ст. 96 Кодексу та ст. 35, 37 Закону України «Про охорону земель». В 2018 році вказана земельна ділянка була оброблена та засіяна соняшником (акт обстеження земельної ділянки від 21.06.2018 р., складений державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель ГУ Держгеокадастру у Харківській області), що свідчить про використання земельної ділянки з порушенням природоохоронного режиму використання земель і порушення вимог ст. 96 п.п. «г» та «і» ч.1 ст. 211 Земельного кодексу України, ст.ст. 35-37 Закону України «Про охорону земель, ст. 24 Закону України «Про оренду землі».
Статтею 143 Земельного кодексу України передбачено, що примусове припинення прав на земельну ділянку у разі використання земель не за цільовим призначенням здійснюється у судовому порядку. В п.п.2.20 та 2.21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» зазначено, що у разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі ст. 32 Закону України «Про оренду землі».
Виходячи із викладеного та враховуючи встановлені обставини по справі, суд дійшов до висновку, що у зв'язку з істотним порушенням умов, встановлених Договором оренди землі, і порушенням вимог чинного законодавства, що регулює вказані правовідносини, Договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та Головним Управлінням Держгеокадастру у Харківській області від 06.12.2016 р. підлягає достроковому розірванню. За таких обставин позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі.
З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Розірвати договір оренди землі від 06.12.2016 р., укладений між Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області та ОСОБА_1 , зареєстрований 03.01.2017 р., номер запису про інше речове право 18487571 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4, площею 15,7865 га, розташовану за межами населених пунктів Картамиської сільської ради Первомайського району Харківської області.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код особи НОМЕР_3 ) на користь прокуратури Харківської області (код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м.Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір 1921,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено "03" червня 2019 р.
Суддя Л.С. Лаврова