вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"03" червня 2019 р. м. Київ Справа № 911/173/19
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Дочірнього підприємства «Комерційне підприємство «АТАСС» Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич», Київська обл., м. Славутич
до Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області, Київська обл., м. Славутич
про стягнення 113445,68 грн.
без повідомлення (виклику) сторін
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства «Комерційне підприємство «АТАСС» Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич» (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області (далі - відповідач) про стягнення 113445,68 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем визначених чинним законодавством зобов'язань по відшкодуванню понесених позивачем витрат з перевезення пільгових категорій громадян у спірному періоді в розмірі заявленої до стягнення суми.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.02.2018 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/173/19. Постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження та встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те що державним бюджетом на 2016 рік не передбачено фінансування видатків місцевих бюджетів на відшкодування витрат на перевезення пільгових категорій громадян за період з грудня 2015 по грудень 2016. Також відповідач зазначає, що позивач отримав ліцензії на право перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах, тоді як законодавством не передбачено укладення договорів та виплати компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян при здійсненні міжобласних перевезень.
У встановлений судом строк від позивача надійшли заперечення на відзив, які судом приймаються як відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач проти доводів викладених у відзиві заперечив, з огляду на те, що обов'язок компенсації вартості наданих послуг з перевезення пільгових категорій громадян виникає не із Закону України «Про державний бюджет України», а із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг, особам які законодавчо мають право на їх отримання. Також позивач зазначає, що на нього, як на підприємство яке надає послуги з перевезення автомобільним транспортом, законодавством покладено обов'язок надавати послуги з пільгового перевезення громадян, які мають право на їх отримання за рахунок бюджетних коштів. Вказаний обов'язок не обмежується наявність чи відсутністю бюджетних асигнувань на відшкодування витрат на перевезення пільгових категорій громадян.
У встановлений судом строк від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач проти тверджень позивача заперечив з огляду на те, що між управлінням та позивачем не укладався договір відшкодування витрат за надані послуги з перевезення пільгових категорій громадян автомобільним транспортом за рахунок субвенцій з державного бюджету на 2016 рік, а договір від 26.12.2014 № 26, на який посилається позивач закінчив свою дію 31.12.2015. Також відповідач зазначив, що у відповідності до Бюджетного кодексу України компенсація за пільговий проїзд окремих категорій громадян здійснюється за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, та вказані субвенції на компенсації витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян не були передбачені Державним бюджетом України на 2016 рік, а відтак у відповідача не виник обов'язок щодо їх оплати.
Від позивача надійшли письмові пояснення, в яких він зазначив, що договір від 26.12.2014 № 26 про порядок відшкодування витрат за надані послуги з перевезення пільгових категорій громадян автомобільним транспортом за рахунок субвенцій з державного бюджету, укладений між сторонами у справі у відповідності до положень п. 5.1 цього договору було пролонговано, а відтак він був діючим на час виникнення спірних правовідносин. Крім того позивач зазначає що у відповідності до Положення «Про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» затверджений Постановою кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, відповідач визначений головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, а відтак саме на відповідача покладено обов'язок у відшкодуванні позивачу вказаних витрат.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Між сторонами у справі укладено договір від 26.12.2014 № 26 про порядок відшкодування витрат за надані послуги з перевезення пільгових категорій громадян автомобільним транспортом за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - договір), який регламентує взаємовідносини сторін щодо перевезення пільгових категорій громадян автомобільним транспортом, яке здійснюється виконавцем - позивачем, та відшкодування платником - відповідачем витрат пов'язаних з пільговим перевезенням громадян, з урахуванням ПДВ, у межах затверджених бюджетних призначень на 2015 рік в сумі 124000 грн. (сто двадцять чотири тисячі гривень) за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевому бюджету відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (із змінами) та від 29 січня 2003 «Про єдиний державний реєстр осіб, які мають право на пільги» (із змінами) за видами пільг відповідних категорій громадян (далі - пільговики) визначених вищезазначеними постановами Кабінету Міністрів України (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.2.1 договору, виконавець зобов'язується здійснювати надання послуг з перевезення пільгових категорій громадян, які мають право на відповідні пільги.
Згідно з п. 2.3.1. договору, виконавець має право своєчасно та в повному розмірі отримувати від платника кошти для компенсації витрат по наданню пільг пільговим категоріям громадян, в тому числі і компенсації витрат в результаті проведених перерахунків за попередні періоди.
Пунктом 2.4.1. договору, платник зобов'язався перераховувати виконавцю кошти передбачені для відшкодування витрат пов'язаних з пільговим перевезенням громадян після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк.
Відповідно до положень п. 3.1 договору, виконавець щомісяця до 5 робочого дня наступного за звітним, подає платнику наступні документи: на паперових та електронних носіях форму 2-Пільга «Розрахунок на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг окремих категоріям громадян», з підписами уповноважених осіб та печаткою виконавця; на паперових носіях форму 3-Пільга «Акт звіряння розрахунків», у якій виділяти в тому числі суму ПДВ, з підписами уповноважених осіб та печаткою виконавця.
Згідно з п. 3.2. договору, платник на підставі розрахунків та актів звіряння про надання послуг з перевезення пільгових категорій громадян, забезпечує перерахування сум відшкодування по пільговому наданню послуг виконавцю після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк.
Даний договір набуває законної сили з 1 січня 2015 року і діє до 31 грудня 2015 року (п. 5.1. договору).
Відповідно до п. 5.2. договору, договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну однією із сторін не буде виявлено бажання про відмову від цього договору.
У відповідно до умов даного договору позивач направив відповідачу Акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги Форма № 3-Пільга, та розрахунки витрат на відшкодування збитків, пов'язаних з наданням пільг по перевезенню пільгових категорій громадян автомобільним транспортом Форма № 2-Пільга за період з грудня 2015 по грудень 2016 на загальну суму 113445,68 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи описами вкладення у цінні листи та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу. Отримання вказаних актів та розрахунків відповідачем не заперечується.
Відповідно до приписів ст. 173, 174 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Приписами ст. 1, ст. 29, ч. 1, 2 ст. 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» унормовано, що автобусний маршрут міжміський - автобусний маршрут, який з'єднує населені пункти і протяжність якого перевищує 50 км; автобусний маршрут загального користування - автобусний маршрут, на якому здійснюють регулярні пасажирські перевезення; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави.
Автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.
Пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.
Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що дітям з багатодітних сімей надаються такі пільги: безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі), автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання.
Відповідно до приписів п. 7 ч. 1 ст. 12, пп. 7, 21 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасникам бойових дій (ст. 5, 6), інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання.
Інвалідам I і II груп надається право безплатного проїзду один раз на рік (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, а особам, які супроводжують інвалідів I групи (не більше одного супроводжуючого), - 50-процентна знижка вартості проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту.
Інвалідам III групи надається право безплатного проїзду один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом незалежно від наявності залізничного сполучення або проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту з 50-процентною знижкою вартості проїзду.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: 50-процентна знижка вартості проїзду один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним, або повітряним, або залізничним, або водним транспортом.
Згідно ч. 2, 3 ст. 381 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) інваліди, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда або дитину-інваліда), мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня.
Пільгове перевезення інвалідів здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування відповідно до Закону України «Про транспорт».
Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу регулюються Бюджетним кодексом України.
Згідно зі ст. 2 Бюджетного кодексу України видатки бюджету - це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.
Положеннями ст. 30 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 цього Кодексу.
Відповідно до п. 9 ст. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі на державні програми соціальної допомоги.
У відповідності до підпункту «б» пункту 4 статті 89 Бюджетного кодексу України до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема, державні програми соціального захисту.
За змістом статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті «б» пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).
Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (далі - Порядок).
Пунктами 2, 3 Порядку передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
Згідно п. 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).
З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29.01.2003 № 117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).
Згідно п. 3 Положення Управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання інформації про осіб, які мають право на пільги та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою « 1-пільга», в якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; вносять до Реєстру відповідні уточнення у разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, підприємствам та організаціям, що надають послуги.
Пунктом 11 Положення визначено, що уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою « 5-пільга» та реєстр розрахунків згідно з формою « 7-пільга»; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою « 3-пільга»; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою « 3-пільга»; Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами « 4-пільга» та « 6-пільга».
З огляду на викладене, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян при цьому, такі зобов'язання виникають безпосередньо із законів України.
Здійснення відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання послуг з перевезення пільгових категорій громадян автомобільним транспортом, які мають право на відповідні пільги згідно чинного законодавства покладається у відповідності до положень вищезазначених норм законодавства на Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області, як розпорядника коштів Славутицького району на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, до компетенції якого належать питання праці та соціального захисту населення.
Разом з тим, відповідач всупереч умов укладеного між сторонами договору та зазначених вище положень Законів, своїх зобов'язань з відшкодування витрати за надані послуги з перевезення пільгових категорій громадян автомобільним транспортом, не виконав, в зв'язку з чим за ним рахується борг в розмірі заявленої до стягнення суми 113445,68 грн. у вигляді непогашених витрат понесених позивачем внаслідок надання послуг з перевезення пільгових категорій громадян автомобільним транспортом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Заявлена позивачем до стягнення з відповідача грошова сума фактично є втратами підприємства, які воно понесло надаючи послуги окремим категоріям громадян за пільговими тарифами, встановленими державою у відповідних Законах України.
Проте, всупереч згаданих положень укладеного між сторонами договору та приписів законну, відповідач не виконав своїх зобов'язань з відшкодування понесених позивачем втрат внаслідок надання послуг з перевезення пільгових категорій громадян автомобільним транспортом у спірному періоді в розмірі 113445,68 грн. Доказів відшкодування позивачу вказаних втрат відповідач суду не надав.
Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 113445,68 грн. витрат, понесених внаслідок надання послуг з перевезення пільгових категорій громадян автомобільним транспортом.
Заперечення відповідача проти позовних вимог з підстав, які зводяться до відсутності фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державної програми соціального захисту населення, спрямованої на підтримку окремих категорій громадян, які мають право на пільги з оплати послуг з перевезення автомобільним транспортом за рахунок субвенцій з державного бюджету, починаючи з 01.01.2016, відсутності міської програми із відшкодування витрат за надані послуги, яка б передбачала кошти для погашення наявної заборгованості, не приймаються судом до уваги при вирішені спору та відхиляються з огляду на наступне.
Обов'язок по оплаті наданих позивачем послуг з перевезення пільгових категорій громадян автомобільним транспортом у відповідності до перелічених вище норм законодавства покладено на відповідача - Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області, як розпорядника коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення відповідного району.
Як свідчать матеріали справи, заперечень щодо нарахованих сум за надані позивачем послуги з перевезення пільгових категорій громадян автомобільним транспортом у період з 01.01.2015 до 31.12.2016 відповідач позивачу не надавав та матеріали справи таких заперечень не містять.
Нараховані позивачем суми за надані послуги з перевезення пільгових категорій громадян автомобільним транспортом у період з 01.01.2015 до 31.12.2016 відображені в вищеперелічених актах звірки розрахунків за наданні населенню послуги на пільгових умовах за зазначений період.
За приписами законодавства України у відносинах щодо розрахунків з постачальниками послуг з перевезення пільгових категорій громадян автомобільним транспортом особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги, головні розпорядники бюджетних коштів на фінансування соціальних програм виступають не як суб'єкти владних повноважень, а як боржники у зобов'язальних правовідносинах.
Виходячи з положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору. Сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16.
Доводи відповідача, про те що між позивачем та відповідачем не було укладено договір про відшкодування витрат за надані послуги з перевезення пільгових категорій громадян автомобільним транспортом за рахунок субвенцій з державного бюджету на 2016 рік, а договір від 26.12.2014 № 26, на який посилається позивач закінчив свою дію 31.12.2015, судом відхиляються, з огляду на те, що у відповідності до п. 5.1., 5.2. договору від 26.12.2014 № 26 про відшкодування витрат за надані послуги з перевезення пільгових категорій громадян автомобільним транспортом за рахунок субвенцій з державного бюджету, даний договір набуває законної сили з 1 січня 2015 року і діє до 31 грудня 2015 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну однією із сторін не буде виявлено бажання про відмову від цього договору.
В матеріалах справи відсутні докази розірвання чи відмови від вказаного договору однією зі сторін до, або після встановленого строку його дії, а відтак вказаний договір було продовжено на наступний календарний рік та він був діючим у спірному періоді.
Зважаючи на викладене та враховуючи вищезазначені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 113445,68 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача.
Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 126, 129, ст. 232-233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області (07100, Київська обл., м. Славутич, Центральна площа, буд. 7, ідентифікаційний код 22208706) на користь Дочірнього підприємства «Комерційне підприємство «АТАСС» Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич» (07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Ентузіастів, буд. 6, ідентифікаційний код 24223526) 113445 (сто тринадцять тисяч чотириста сорок п'ять) грн. 68 коп. витрат, понесених внаслідок надання послуг з перевезення пільгових категорій громадян автомобільним транспортом, 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 03.06.2019.
Суддя Ю.В. Подоляк