ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.05.2019 р.Справа № 910/15799/18
За позовом Асоціації "Нафтогазова асоціація України"
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення №447-р від 07.09.2018 р.
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Ліпіна В.В.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Асоціація "Нафтогазова асоціація України (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - відповідач) про визнання недійсним рішення №447-р від 07.09.2018р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення №447-р від 07.09.2018 р. є необґрунтованим, та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Ухвалою суду від 29.11.2018 р. відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 20.12.2018 р.
20.12.2018 р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
20.12.2018 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач заперечує проти позову.
Протокольною ухвалою від 20.12.2018 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 29.01.2019 р.
Протокольною ухвалою від 29.01.2019 р. відкладено підготовче засідання на 27.02.2019 р.
21.02.2019 р. від позивача надійшла відповідь на відзив.
27.02.2019 р. від позивача надійшли клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та про витребування додаткових доказів.
Протокольною ухвалою від 27.02.2019 р. відкладено підготовче засідання на 13.03.2019 р.
У підготовчому засіданні 13.03.2019 р. представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 13.03.2019 р. оголошувалась перерва до 27.03.2019р.
Протокольною ухвалою від 27.03.2019 р. задоволено клопотання позивача від 27.02.2019р. про долучення доказів до матеріалів справи; та відмовлено у задоволенні клопотання позивача від 27.02.2019р. про витребування доказів.
Так, у клопотанні від 27.02.2019р. позивач просив витребувати від відповідача матеріали справи АМКУ №128-26.13/142-17.
Відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні повинно бути зазначено, зокрема, обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати.
Водночас, суд встановив, що позивачем у клопотанні від 27.02.2019 р. не обґрунтовано, які саме обставини можуть підтвердити заявлені до витребування докази, або аргументи, які такі докази можуть спростувати та які мають значення для вирішення даного спору.
Крім того, суд вважає достатніми подані відповідачем 14.03.2019 р. докази (документи зі справи АМКУ №128-26.13/142-17). Заперечень щодо недостатності таких доказів від позивача не надходило.
З наведених підстав суд відмовив у задоволенні клопотання позивача від 27.02.2019р. про витребування доказів.
Також, протокольною ухвалою від 27.03.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.04.2019 р.
Судове засідання 10.04.2019 р. не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Зеленіної Н.І.
Ухвалою від 22.04.2019 р. сторін викликано у судове засідання на 15.05.2019р.
У судовому засіданні 15.05.2019 р. представники позивача підтримали позовні вимоги.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
У судовому засіданні 15.05.2019 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Рішенням Антимонопольного комітету України № 477-р від 07.09.2018 р. визнано дії Асоціації "Нафтогазова асоціація України", які полягали у ненаданні членам комісії з перевірки доступу до інформації, яка містилася на службовому комп'ютері, розташованому в приміщенні Асоціації за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 64/166, офіс 311, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 16 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України у проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії Інформації.
За вказане порушення накладено на Асоціацію "Нафтогазова Асоціація України" штраф у розмірі 33 999 гривень.
Позивач із прийнятим Комітетом рішенням не погоджується та зазначає, що рішення являється необґрунтованим і не відповідає вимогам чинного законодавства; Антимонопольний комітет України при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, не довів обставини, які мають значення для справи і які в рішенні визнано встановленими, неправильно застосував норми чинного законодавства, а висновки Комітету, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог закону та в межах повноважень Комітету; обставини, встановлені у ньому, являються доведеними та відповідають дійсності; Комітетом було всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції"; "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Пунктом 16 статті 50 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" визначено, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення у проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації.
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням державного уповноваженого Комітету від 21.12.2017р. № 06/260-р розпочато розгляд справи № 128-26.13/142-17 за ознаками вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "ОККО Рітейл" і Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОГ Ритейл", порушення передбаченого пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення схожих дій на ринках роздрібної торгівлі високооктановими бензинами та дизельним паливом.
В межах розгляду справи № 128-26.13/142-17 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, Комітет листом від 22.12.2017 № 128-29/06-14053 (а.с.213, т.1) направив виклик, у якому запропонував забезпечити прибуття уповноваженого представника ТОВ "ВОГ Ритейл" до Комітету для надання пояснень з питань встановлення роздрібних цін на високооктанові бензини та дизельне пальне.
26.12.2017 у приміщенні Комітету були отримані пояснення на питання від уповноваженого представника ТОВ "ВОГ Ритейл" за довіреністю - Слісарчук Ірини Олександрівни, які зафіксовані у Протоколі від 26.12.2017 (т.1, а.с. 214-218).
Відповідно до пункту 10 Протоколу Комітету, на питання "Чи є товариство членом "Нафтогазової асоціації України"?", уповноважений представник ТОВ "ВОГ Ритейл" зазначив, що "Ні. Станом на сьогодні групу компаній ВОГ в Нафтогазовій асоціації України представляє ТОВ "ВОГ Рітейл" пов'язане відносинами контролю з ТОВ "ВОГ Ритейл".
У відповідь на вимогу Комітету від 29.12.2017 № 128-26.13/06-14384 (т.1, а.с. 219-222), ТОВ "Сокар Петролеум" листом від 31.01.2018 № 18 (а.с.223-231, т.1), на питання 15 вказаної вимоги повідомив, що "ТОВ "Сокар Петролеум" не є членом Нафтогазової асоціації України та/або членом інших асоціацій, організацій. Проте ТОВ "Сокар Енерджі Україна", як пов'язана особа у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", є членом Нафтогазової асоціації України, Європейської бізнес асоціації".
З урахуванням викладеного, Комітет дійшов висновку про те, що відповідачі у справі Комітету № 128-26.13/142-17 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції могли здійснювати координацію діяльності учасників Асоціації та пов'язаними з ними відносинами контролю суб'єктами господарювання безпосередньо через позивача.
З метою забезпечення доказів у справі № 128-26.13/142-17, розпорядженням державного уповноваженого Комітету від 03.01.2018 № 06/1-р (т.1, а.с. 232-233) розпочата позапланова виїзна перевірка Асоціації у період з 23.01.2018 по 09.02.2018, та створено комісію з перевірки.
Також, державним уповноваженим було затверджено план проведення позапланової виїзної перевірки (т.1, а.с. 234-235), який передбачає, з метою забезпечення доказів у справі № 128-26.13/142-17, необхідність зібрати у Об'єкта перевірки (позивач) всі фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення.
Відповідно до службових доручень від 22.01.2018 № 128-06/1, № 128-06/2, № 128-06/3 та № 128-06/4 (т.1, а.с. 236-243), члени комісії з перевірки були уповноважені державним уповноваженим Комітету під час проведення позапланової виїзної перевірки Асоціації, зокрема, на такі дії: під час проведення перевірки Об'єкта перевірки мати безперешкодний доступ до місць зберігання інформації, у тому числі й до документів, комп'ютерів Об'єкта перевірки, магнітних носіїв тощо, отримувати копії інформації, документів та інших матеріалів, потрібних для проведення перевірки, в тому числі копії на електронних носіях.
Відповідно до пояснень президента Асоціації ОСОБА_3., зафіксованих у протоколі від 30.01.2018 р. (т.1, а.с. 247-250), обмін інформацією між Асоціацією та її членами відбувається усно, телефоном та під час приватних зустрічей.
При цьому, членами комісії з перевірки було запропоновано надати перелік електронних адрес, через які здійснюється обмін інформацією між Асоціацією та її членами, а також запропоновано надати перелік посадових осіб позивача, які мають доступ до вхідної та вихідної кореспонденції, яка отримується та/або надсилається через вказані електроні адреси. На вказані питання президент Асоціації Кулік Д .В. повідомив, що вказана інформація міститься у Довідці про органи управління позивача (т.1, а.с. 251-252). У вказаній Довідці зазначена електрона пошта, яка закріплена за президентом Асоціації.
Відтак, Комітет дійшов висновку про те, що координація відповідачів у справі Комітету № 128-26.13/142-17 могла відбуватись через Асоціацію шляхом листування за допомогою електронної пошти або інших програмних продуктів, встановлених на комп'ютерах позивача.
23.01.2018 року комісія розпочала позапланову виїзну перевірку Асоціації, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 64/16, Бізнес-центр "Кузнецький", кім. 312.
Як вказує відповідач президента Асоціації , ОСОБА_3. було повідомлено про мету і термін перевірки, а також запропоновано створити належні умови для забезпечення роботи комісії та надати комісії повну, всебічну й об'єктивну інформацію з питань, які містить у собі план проведення перевірки, а також попереджено, що створення перешкод працівникам Комітету у проведені перевірки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 16 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Зазначене підтверджується протоколом від 23.01.2018 (т.1, а.с. 244), який був підписаний президентом Асоціації ОСОБА_3 без зауважень та заперечень.
Під час проведення перевірки 30.01.2018 президенту Асоціації ОСОБА_3 було озвучено усну вимогу щодо надання доступу членам комісії до робочого місця, а саме до службового комп'ютера ОСОБА_3 , розташованого в приміщенні Асоціації за адресою: Київ, вул. Антоновича, 64/16, офіс 311.
Президентом Асоціації ОСОБА_3 у доступі до службового комп'ютера було відмовлено у зв'язку з тим, що на зазначеному комп'ютері, за словами президента Асоціації, зберігається особиста інформація.
Комісією з перевірки було запропоновано президенту Асоціації ОСОБА_3 видалити зі службового комп'ютера файли, які містять або можуть містити інформацію особистого характеру, в присутності члена комісії з перевірки, на що було отримано негативну відповідь.
При цьому, о 17 год. 00 хв., президент Асоціації ОСОБА_3 увімкнув службовий комп'ютер та, не реагуючи на зауваження членів комісії з перевірки, вчиняв дії з видалення файлів. Членам комісії з перевірки не було надано можливості пересвідчитись, які саме файли (особистого чи службового характеру) видалено. Після вчинення таких дій, комп'ютер президента Асоціації ОСОБА_3. було вимкнено о 17 год. 17 хв.
У зв'язку з вищезазначеним, комісією з перевірки складено протокол від 30.01.2018 (т.1, а.с. 253) про створення перешкод у проведенні перевірки. Зазначений протокол було підписано президентом Асоціації ОСОБА_3 із такими поясненнями: "Доступ невозможно обеспечить по техническим причинам".
Відповідно до пояснень президента Асоціації ОСОБА_3., які зафіксовані в протоколі від 05.02.2018 (т.1, а.с. 254-256), технічна причина, яка зумовила неможливість забезпечення доступу членам комісії з перевірки до службового комп'ютера, полягала в тому, що цей комп'ютер не вмикався.
Як вказує Комітет, зазначене не відповідає дійсності, оскільки після озвучення членами комісії з перевірки вимоги про надання доступу до службового комп'ютера, цей комп'ютер вмикав президент Асоціації ОСОБА_3 Вказане відображено в протоколі від 30.01.2018 про створення перешкод (т.1, а.с.253), до змісту якого президентом Асоціації ОСОБА_3 не висловлено зауважень та заперечень.
При цьому, відповідно до пояснень президента Асоціації ОСОБА_3., які зафіксовані протоколі від 05.02.2018, відсутні будь-які документи, які б могли підтвердити наявність технічних причин, що зумовили неможливість забезпечення доступу членам комісії з перевірки до службового комп'ютера.
Разом з цим, за інформацією Асоціації, наданою Комітету листом від 27.04.2018 № 73 (т.1, а.с.257), службовий комп'ютер, до якого не було надано доступ членам комісії з перевірки, не перебуває на балансі Асоціації, про що, на думку Асоціації, свідчить оборотно-сальдова відомість, та є власністю президента Асоціації ОСОБА_3. , відтак, на думку Асоціації, зазначений комп'ютер не призначений для використання в службових цілях.
Як вказує Комітет, зазначена інформація не була доведена президентом Асоціації ОСОБА_3 до відома членів комісії з перевірки ні під час озвучення комісією з перевірки усної вимоги про надання доступу до службового комп'ютера, ні під час надання усних пояснень, які зафіксовані в протоколі від 05.02.2018, ні під час надання заперечень на Акт перевірки.
Крім того, відповідно до "Оборотно-сальдової відомості по рахунку: 10. Місця зберігання; Необоротні активи за 01.01.2017-22.01.2018», сформованої 12.02.2018 та наданої Комітету листом Асоціації від 14.02.2018 № 28 (т.1, а.с.261-265), на балансі Асоціації обліковуються основні засоби, в тому числі засоби комп'ютерної техніки, зокрема:
- комп'ютер Brain Basic C100 - 1 од.;
- ноутбук HP 250 - 3 од.;
- персональний комп'ютер HP Compaq - 1 од.;
- системний блок Athlon II Х2 - 2 од.;
- системний блок J1800I-C - 1 од.;
- системний блок Phenom II Х2 - 1 од.
Відповідно до Оборотно-сальдової відомості по рахунку: "11. Місця зберігання; необоротні активи за 01.01.2017-22.01.2018", сформованої 12.02.2018 р., на балансі Асоціації обліковуються п'ять моніторів.
При цьому, Комітет зазначає, що під час проведення перевірки члени комісії з перевірки не мали змоги отримати доступ до службового комп'ютера для того, щоб з'ясувати відповідні реквізити системного блоку та монітора вказаного комп'ютера.
Відтак, Комітет у спірному рішенні дійшов висновку про те, що ненадання президентом Асоціації ОСОБА_3 членам комісії з перевірки доступу до службового комп'ютера створило перешкоди працівникам Комітету в отриманні інформації, необхідної для забезпечення доказів у справі № 128-26.13/142-17 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Позивач такі висновки Комітету заперечує та зазначає, зокрема, що комісія АМКУ при проведенні перевірки вийшла за межі повноважень; а її дії не відповідають законодавчо визначеному порядку проведення перевірки.
Так, позивач вказує, що перевірка інформації, що міститься на комп'ютерах, не була включена до плану перевірки; у плані перевірки відсутні положення щодо конкретної інформації, яка містилась на комп'ютері президента Асоціації ОСОБА_3. і яку Комітет мав отримати. Також, позивачу належним чином не було висунуто вимогу про надання доступу до комп'ютера президента Асоціації.
За результатом розгляду даної справи і з'ясування її фактичних обставин, суд відхиляє вищевказані доводи позивача як необґрунтовані та такі, що не відповідають положенням чинного законодавства, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Комітет має повноваження, зокрема, перевіряти суб'єкти господарювання, щодо дотримання і ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення ; розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом. У випадках та порядку, передбачених законом, проводити огляд службових приміщень та транспортних засобів суб'єктів господарювання - юридичних осіб, вилучати або накладати арешт на предмети, документи чи інші носії інформації, які можуть бути доказами або джерелом доказів у справі незалежно від їх місцезнаходження.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", державний уповноважений Комітету має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Положеннями ст. 22 ЗУ "Про Антимонопольний комітет України передбачено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Статтею 22-1 вказаного Закону встановлено, що суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб'єктам господарювання.
Документи, статистична та інша інформація, необхідні для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб'єктам господарювання, надаються на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення безкоштовно. Вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України можуть передбачати як одноразове, так і періодичне надання інформації.
Інформація з обмеженим доступом, одержана Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у процесі здійснення своїх повноважень, використовується ними виключно з метою забезпечення виконання завдань, визначених законодавством про захист економічної конкуренції, і не підлягає розголошенню та оприлюдненню, крім випадків:
1) надання інформації органам слідства та суду відповідно до закону;
2) недотримання вимог, встановлених частиною другою статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації";
3) інших випадків, встановлених законом.
Особа, яка надає інформацію як інформацію з обмеженим доступом, зобов'язана зазначити, яка саме інформація має обмежений доступ, у тому числі які саме документи або частини документів містять інформацію з обмеженим доступом.
У цілях забезпечення права особи на конфіденційність інформації у випадках, передбачених пунктами 2 та 3 частини третьої цієї статті, Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення повинні провести консультації з такими особами з метою з'ясування підстав для віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом та можливості зняття особою такого статусу з наданої нею інформації, та/або надання особою у встановлений Антимонопольним комітетом України, його територіальним відділенням строк неконфіденційної версії документів чи іншої інформації, зокрема з виключеною, зачорненою чи в інший спосіб зміненою інформацією, яка забезпечує достатній її захист та досягнення цілей, передбачених пунктами 2 та 3 частини третьої цієї статті, та/або з'ясування шкоди, яка може бути завдана особі оприлюдненням такої інформації.
За розголошення комерційної таємниці працівники Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень несуть відповідальність, встановлену законом.
Порядок проведення уповноваженими працівниками Комітету і його територіальних і відділень планових і позапланових виїзних перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції при здійсненні господарської діяльності суб'єктами господарювання та при реалізації повноважень органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю щодо суб'єктів господарювання встановлюється Положенням про порядок проведення перевірок додержання, законодавства про захист економічної конкуренції (надалі - Положення).
Пунктом 8 Положення визначено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи Комітету, відділення і може проводитися без попереднього письмового повідомлення. Позапланова перевірка проводиться відповідно до наказу Голови Комітету, за місцезнаходженням об'єкта перевірки або за місцезнаходженням і його відокремленого структурного підрозділу уповноваженими працівниками Комітету, відділення, виходячи з їхніх функціональних повноважень, зокрема, за ініціативою органів Комітету, з метою забезпечення доказів у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до пункту 16 Положення, основними завданнями перевірки є, зокрема, збір доказів у заявах і справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Пунктом 33 Положення встановлено, що доручення Голови Комітету, державного уповноваженого Комітету, має містити в собі вказівку про делегування голові та членам комісії на час проведення перевірки конкретного об'єкта перевірки визначених актами законодавства повноважень, а саме: безперешкодно входити на підприємства, в установи, організації за службовим посвідченням і мати доступ до документів та інших матеріалів, потрібних для проведення перевірки; вимагати усних або письмових пояснень посадових осіб і громадян; вимагати необхідні документи та іншу інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, таку, що є комерційною таємницею, у зв'язку з реалізацією своїх повноважень; вилучати в установленому порядку письмові та речові докази, зокрема і документи, предмети чи носії інформації, що можуть бути доказами чи джерелом доказів у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а в разі, коли вилучити докази немає можливості, накладати арешт на предмети, документи, інші носії інформації, що можуть бути доказами чи джерелом доказів у справі, відповідно до статті 44 Закону України "Про захист економічної конкуренції"; залучати за погодженням з відповідними центральними та місцевими органами влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами й об'єднаннями їхніх спеціалістів, депутатів місцевих для проведення перевірки.
Пунктом 32 Положення визначено, що план проведення перевірки складається головою Комісії і затверджується органом, посадовою особою, що видав(ла) наказ (розпорядження) про проведення перевірки та створення Комісії, і має містити в собі, зокрема, визначення завдань перевірки, визначення кола питань, які потрібно з'ясувати в ході перевірки, строки перевірки.
Суд встановив, що план проведення позапланової виїзної перевірки, з метою забезпечення доказів у справі № 128-26.13/142-17 передбачає необхідність зібрати у Об'єкта перевірки всі фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення.
При цьому, чинне законодавство України не вимагає зазначення у плані перевірки отримання чітко визначеної інформації (наприклад, листування лише між конкретними особами). Суд зазначає, що збирання фактичних даних, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення, може здійснюватись Комітетом шляхом аналізу будь-якої інформації, у тому числі й тієї, що міститься на службових ПК (наприклад, встановлення кола осіб, через яких відбувається обмін інформацією, шляхи і способи такого обміну тощо). Суд також звертає увагу на те, що на стадії збирання доказів Комітет не може відображати у плані перевірки вчинення певних конкретних дій, оскільки необхідність їх вчинення залежить від доказів та інформації, отриманих уже в ході перевірки.
Водночас, службовими дорученнями (а.с. 236-245, т.1) члени комісії з перевірки належним чином уповноважені на отримання безперешкодного доступу до місць зберігання інформації, у тому числі й до документів, комп'ютерів Об'єкта перевірки, магнітних носіїв тощо; на отримання копій інформації, документів та інших матеріалів, потрібних для проведення перевірки, в тому числі копій на електронних носіях; у тому числі, і до інформації з обмеженим доступом, та інформації, що є комерційною таємницею.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що при проведені перевірки члени комісії АМКУ діяли у спосіб, передбачений законодавством України, та у межах повноважень, у тому числі і шляхом висунення вимоги про надання доступу до службового комп'ютера президента Асоціації.
Позивач також вказує, що намагання Комітету отримати доступ до комп'ютера президента Асоціації є втручанням в особисте життя та порушує право на таємницю листування.
Суд відхиляє такі твердження позивача як недоведені та необґрунтовані, оскільки позивач ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду даної справи не надав доказів на підтвердження належності комп'ютера президента Асоціації саме ОСОБА_3, а не власне Асоціації; не надав будь-яких доказів на підтвердження того, що даний комп'ютер використовувався ОСОБА_3 . виключно в особистих цілях; або доказів погодження Асоціацією зберігання на службових ПК особистої інформації її посадових осіб.
Також, суд погоджується з доводами Комітету про те, що у даному випадку АМКУ має право втручатись у приватне життя, оскільки вимога Комітету при проведенні перевірки являє собою узгоджуване з Конституцією України втручання в особисте життя в інтересах економічного добробуту, оскільки однією з передумов цього останнього є підтримання державою в особі АМК належного рівня економічної конкуренції у господарській діяльності (постанова Верховного Суду від 20.11.2018 р. у справі № 910/1339/18).
Вказана позиція також узгоджується із практикою ЄСПЛ (зокрема, справа "Дельта Пекарні A.C. проти Чеської Республіки".
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача про те, що дії членів комісії з перевірки спрямовані на отримання інформації яка може бути доказом у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, є виправданими, вчинені в межах повноважень та не порушують конституційних прав співробітників Асоціації.
Крім того, суд погоджується із висновками Комітету про те, що дії президента Асоціації ОСОБА_3. у вигляді ненадання членам комісії з перевірки доступу до службового комп'ютера, створило перешкоди працівникам Комітету в отриманні інформації, необхідної для забезпечення доказів у справі № 128-26.13/142-17 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; та становить порушення, передбачене п. 16 ст. 50 ЗУ "Про захист економічної конкуренції".
Згідно зі статтею 51 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 16 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Дослідивши зібрані по справі документи, суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення Комітет діяв у межах власних повноважень, у порядку та спосіб, встановлений законом; висновки, викладені у рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та являються обґрунтованими.
Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і спростовані належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак, заявлені вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
Відмовити повністю в задоволенні позову Асоціації "Нафтогазова асоціація України до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення №447-р від 07.09.2018 р.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 03.06.2019 р.
Суддя Н.І. Зеленіна