ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.05.2019Справа № 910/3412/19
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні
справу № 910/3412/19
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна"
до акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 29 378,64 грн.
Без виклику учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 29 378,64 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору поставки №ПВРЗ(ВМТП-18.15)ю від 04.01.2018р., у зв'язку з чим позивачем нараховані за несвоєчасну оплату поставленого за договором товару пеня в сумі 19 787,90 грн., інфляційних втрат - 6072,13 грн. та 3% річних - 3518,61 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2019р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 29 378,64 грн. залишено без руху.
29.03.2019р. на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 20.03.2019р.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2019р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 03.05.2019р.
15.04.2019р. до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі, зазначивши, що не надано підтвердження направлення відповідачу претензії щодо досудового врегулювання спору. Окрім цього, відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності.
06.05.2019р. позивачем подано відповідь на відзив.
23.05.2019р. до Господарського суду міста Києва надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 772,56 грн., нарахованої за період з 19.03.2018р. по 22.03.2018р., інфляційні втрати в сумі 6072,13 грн., та 3% річних в розмірі 3518,61 грн., нараховані за період з 27.02.2018р. по 12.03.2018р.
За приписами ч. 2 ст. 46 ГПК України збільшення або зменшення розміру позовних вимог оформлюються окремою заявою з дотриманням вимог ст. 170 ГПК України, яка подається до суду з доказами її направлення іншим учасникам справи.
Отже, позовні вимоги підлягають розгляду в межах ціни позову - 10 363,30 грн.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
04.01.2018р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір поставки № ПВРЗ(ВМТП-18.15)ю, відповідно до п.п. 1.1, 1.3 якого постачальник зобов'язується поставити і передати в обумовлені строки у власність покупцю певну продукцію, надалі товар, відповідно до специфікацій № 1 (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору. Кількість і асортимент товару передбачається у специфікаціях № 1, яка додається до даного договору (Додаток № 1).
У п. 1.2. договору сторони погодили найменування товару: прокат товстолистовий г/к 12 мм ст. 09Г2С.
Як передбачено в умовах п.п. 3.1., 3.4. договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації №1 (Додаток №1). Ціна цього договору становить 3 630 720,00 грн., з урахуванням ПДВ 20% - 605 120,00 грн.
Форма розрахунків: у безготівковій формі. Покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару покупцю, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, документів якості на поставлений товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній повинен бути код товару згідно УКТ ЗЕД (п. 4.1, 4.2 Договору).
Відповідно до п. 4.5 договору, у разі прострочення постачальником термінів поставки товару, термін оплати за даний товар збільшується за кожний календарний день прострочення поставки товару на 1 банківський день відповідно. Термін прострочення є різниця календарних днів між датою планового прибуття товару на умовах згідно п. 5.1.1 та датою фактичної поставки товару.
Згідно з п. 5.1.1, 5.1.3, 5.1.4 договору, постачальник здійснює поставку товару на умовах СРТ Україна, вул. Заводська, 5, смт. Панютине, м. Лозова, Харківська область (відповідно до ІНКОТЕРМС 2010). Товар поставляється транспортом постачальника за рахунок постачальника на склад покупця не пізніше 5 календарних днів з дня направлення повідомлення, передбаченого п. 5.1.2 договору. На постачальника покладається обов'язок щодо завантаження та всі ризики і витрати такого завантаження. Представник покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному у накладній та видати представнику постачальника довіреність на отримання даної партії товару. Датою поставки товару вважається день підписання покупцем або його уповноваженим представником видаткової накладної, яка готується постачальником та надається разом з товаром покупцю.
Прийом товару здійснюється покупцем відповідно до Інструкції № П-6 від 15.06.1965 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» та Інструкції № П-7 від 25.04.1966р. «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» при наявності товарно-супровідних документів: товарно-транспортної накладної, податкової накладної, видаткової накладної на кожну партію товару та документів якості на поставлений товар (п. 5.2.1 Договору).
Підтвердженням одержання товару покупцем є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін (п. 5.2.5. Договору).
Пунктом 6.3.1 договору визначено обов'язок постачальника забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.
Відповідно п. 6.1.1 договору, покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.
В Додатку №1 до Договору (Специфікація №1) сторони погодили найменування товару, код товару за класифікатором, ГОСТ, кількість, ціну товару.
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині розрахунків - до повного виконання (п. 10.1. Договору).
01.02.2018р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №1/13, умовами п.1 якої сторони погодили, що виконана частина договору по Специфікації №1 складає 38 667,16 грн. з ПДВ. Сторони дійшли згоди Специфікацію №1 в невиконаній частині вважати недійсною (п.2 Додаткової угоди).
В умовах п.3 додаткової угоди сторони дійшли згоди доповнити договір Специфікацією №2 на суму 3 591 993,60 грн. з урахуванням ПДВ 20% 598 665,60 грн.
Також, за умовами вказаної додаткової угоди сторони внесли відповідні зміни в умови договору, зокрема, узгодивши ціну договору в розмірі 3 630 660,76 грн. з урахуванням ПДВ 20% 605 110,12 грн.
Позивач на виконання умов договору у період з 12.01.2018р. по 14.02.2018р. на підставі видаткових накладних № 24 від 12.01.2018р., № 84 від 08.02.2018р., № 96 від 09.02.2018р., №109 від 12.02.2018р., №110 від 12.02.2018р. №119 від 13.02.2018р. та №132 від 14.02.2018р. поставив філії «Панютинський вагоноремонтний завод» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» товар на загальну суму 3 631 559,33 грн.
Судом встановлено, що філія Панютинський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця», виконуючи взяті на себе зобов'язання, за період з 12.01.2018р. по 14.02.2018р. на підставі виставлених позивачем рахунків на оплату здійснило оплату вартості поставленого позивачем товару в повному обсязі, що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою АТ «ОТП Банк».
Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого позивачем товару виконано з порушенням обумовлених сторонами в договорі строків, у зв'язку з чим, позивачем було здійснено нарахування відповідачу пені у розмірі 19 384,29 грн. та 3% річних у розмірі 3420,76 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Судом встановлено факт поставки позивачем товару на загальну суму 3 631 559,33 грн. згідно зазначених вище видаткових накладних та факт оплати відповідачем вартості поставленого позивачем товару на суму 3 631 559,33 грн., що не заперечується відповідачем та в силу ч. 1 ст. 75 ГПК України не потребує доказуванню при розгляді цього спору.
Пунктом 4.2 Договору визначено, що покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару покупцю, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, документів якості на поставлений товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній повинен бути код товару згідно УКТ ЗЕД.
В підтвердження факту реєстрації податкової накладної позивачем до матеріалів справи надано податкові накладні, зокрема: №79 від 14.02.2018р., № 69 від 13.02.2018р., №57 від 12.02.2018р., № 56 від 12.02.2018р., № 45 від 09.02.2018р., № 32 від 08.02.2018р., № 35 від 12.01.2018р.
Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних, судом встановлено, що вказані податкові накладні, які відповідають видатковим накладним № 24 від 12.01.2018р., № 84 від 08.02.2018р., № 96 від 09.02.2018р., №109 від 12.02.2018р., №110 від 12.02.2018р. №119 від 13.02.2018р. та №132 від 14.02.2018р., були зареєстровані 29.01.2018р., 15.02.2018р. та 26.02.2018р., у зв'язку з чим кінцевий строк виконання зобов'язання відповідача щодо сплати товару за цими видатковими накладними настало 29.01.2018р., 15.02.2018р. та 26.02.2018р., відтак період прострочення починається з 30.01.2018р., 16.02.2018р. та 27.02.2018р. (як і визначено позивачем).
Отже, враховуючи встановлені обставини, відповідачем оплата поставленого згідно з видатковими накладними товару здійснена з порушенням обумовлених сторонами в договорі строків.
Окрім того, слід зазначити, що пунктом 5.2.1. договору встановлено, що прийом товару здійснюється покупцем у відповідності з Інструкцією №П-6 від 15.06.65 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» та Інструкцію №П-7 від 25.04.66 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» при наявності товарно-супровідних документів: товарно-транспортної накладної, податкової накладної, видаткової накладної на кожну партію товару та документів якості на поставлений товар.
Таким чином, під час приймання товару (проставляння підпису на вказаних вище видаткових накладних) відповідач (уповноважена особа відповідача) засвідчили факт отримання товарно-супровідних документів (передбачених пунктами 4.2. та 5.2.1. Договору), що в свою чергу спростовує заперечення відповідача, про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження отримання відповідачем повного комплекту документів, вказаних в п. 4.2. Договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на положення п. 4.2. договору обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару мав бути виконаний не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару покупцю, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, документів якості на поставлений товар, а прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості товару за вказаною вище видатковою накладною у останнього виникло після спливу названого строку.
Згідно ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Відповідно до ст. 253 та ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З урахуванням умов договору та положень чинного цивільного законодавства, суд дійшов висновку про порушення відповідачем свого обов'язку з оплати поставленого товару.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно п. 7.3. Договору за несвоєчасну оплату покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Факт наявності прострочення відповідача щодо вчасної оплати вартості отриманого за договором товару за визначеними вище видатковими накладними підтверджується наявним в матеріалах справи доказами.
Суд, здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, дійшов висновку, що розрахунок останньої є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 772,56 грн.
Заява відповідача про застосування строку позовної давності судом відхиляється, оскільки позивачем здійснено розрахунок пені за період з 20.03.2018р. по 22.03.2018р., тобто в межах річного строку позовної давності з огляду на те, що позовну заяву подано до суду 19.03.2018р.
Також позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 6072,13 грн., та 3% річних в розмірі 3518,61 грн., нараховані за період з 27.02.2018р. по 12.03.2018р.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.
Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, який наведено у позовній заяві, задовольняє дані вимоги згідно з розрахунком позивача, який додано до позовної заяви, та який є арифметично вірним та обґрунтованим.
Щодо зазначення відповідача у відзиві, що позивачем не дотримано порядку пред'явлення вимоги відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що обрання певного засобу правового захисту є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Окрім того, позивачем в позовній заяві зазначено, що він планує понести витрати на послуги адвоката в розмірі 10 000,00 грн., в той же час жодного доказу в підтвердження існування таких витрат до суду не надав, у зв'язку з чим зазначена стаття витрат позивача відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом не розподіляється.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (04111, м. Київ, вул. Черняховського, 29; ідентифікаційний код 41323412) пеню в розмірі 772 грн. 56 коп., інфляційні втрати в сумі 6072 грн. 13 коп., 3% річних в розмірі 3518 грн. 61 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено та підписано: 31.05.2019р.
Суддя А.І. Привалов