ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.05.2019Справа № 910/13259/18
За позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі Трипільської ТЕС
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця"
про стягнення 190 736,10 грн.
суддя Мельник В.І.
за участю секретаря судового засідання Федорової О.В.
Представники сторін:
Від позивача Желінська Т.М., представник
Від відповідача Вишняк О.Є., представник
Суть спору:
Публічне акціонерне товариство "Центеренерго" в особі Трипільської ТЕС подало на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" про стягнення 190736,10 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2018 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Центеренерго" в особі Трипільської ТЕС до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" про стягнення 190736,10 грн. залишено без руху.
01.11.2018 відділом діловодства суду від представника позивача отримано заяву про
усунення недоліків.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №2036103/15/33 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення від 13.05.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2018 порушено провадження у справі № 910/13259/18, зобов'язано сторін надати свої пояснення щодо поданого позову, заперечення до відзиву та призначено підготовче засідання на 30.11.2018.
26.11.2018 відділом діловодства суду від відповідача отримано відзив на позовну заяву та клопотання про зменшення суми штрафу.
В підготовче судове засіданні 30.11.2018 представник позивача з?явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
В підготовче судове засідання 30.11.2018 представник відповідача з?явився, надав свої усні пояснення та заперечив проти позовних вимог.
Ухвалою суду від 30.11.2018 закінчено підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 25.01.2019.
11.01.2019 відділом діловодства суду від позивача отримано відповідь на відзив.
25.01.2019 розгляд справи не відбувся, у зв'язку із перебуванням судді Мельника В.І.
Ухвалою суду від 18.02.2019 розгляд справи призначено на 22.03.2019.
21.03.2019 відділом діловодства суду від відповідача отримано пояснення по справі.
09.04.2019 відділом діловодства суду від позивача отримано клопотання про уточнення позовних вимог та заперечення на пояснення відповідача.
11.04.2019 відділом діловодства суду від відповідача отримано пояснення по справі.
В судовому засіданні 22.03.2019 судом оголошено перерву до 12.04.2019.
12.04.2019 розгляд справи не відбувся, у зв'язку із перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному.
У зв'язку з виходом судді Мельника В.І. з лікарняного, справа підлягає призначенню до розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2019 призначено розгляд справи по суті на 27.05.2019.
В судове засідання 27.05.2019 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення у справі та просив суд задовольнити позовні вимоги із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог.
В судове засідання 27.05.2019 представник відповідача з'явився, просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.
В судовому засіданні 27.05.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом з'ясовано наступне.
Між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» (далі залізниця) і Публічним акціонерним товариством «Центренерго» в особі Трипільської ТЕС (далі вантажовласник) 13.05.2016 р укладено договір №2036103/15/33 (27.05.2016 ) про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги .
Відповідно до п.2.1.1 Договору вантажовласник має право отримувати від залізниці послуги передбачені Статутом залізниць України, даним договором, діючими Правилами перевезень та пов'язаними з ними послугами та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання, пов'язані з перевезенням та проведенням розрахунків.
Відповідно до п. 2.2.3 Договору залізниця зобов'язана здійснювати розрахунки безготівкові та готівкові з вантажовласником за перевезення вантажів і надані додаткові послуги згідно з діючими тарифами.
Відповідно до п.4.4 Договору сторони несуть відповідно до законодавства України відповідальність за порушення умов цього Договору, яке призвело або може призвести до негативних наслідків
Спори, що можуть виникнути із цього Договору або у зв'язку з ним сторони вирішують шляхом переговорів. Усі спори між сторонами, по яких не було досягнуто згоди, згідно п. 6.1 Договору вирішуються в порядку передбаченому чинним законодавством України в господарському суді за місцем знаходження відповідача.
Строк дії Договору відповідно п.7.1 встановлений на 3 роки.
Позивач повідомив, що в 1 півріччі 2018 р. на його адресу надійшли вагони з вугіллям за залізничними накладними №№ 36410165, 36410207, 36430551, 36447712, 36447506, 36464345,36464295, 36497626, 36497691, 36149086, 36457711, 36423770, 41243882, 36913291,37133162, 36658243, 36641538, 36771673, 36755999, 37324316, 37311040, 37157831, 37447463, 49344013, 37643749, 37630340, 49469752 із перевищенням встановленого терміну доставки вантажу.
25.06.2018 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №10-2571 відповідно до якої просив сплатити штраф за несвоєчасну доставку вантажу.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Пунктом 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно пунктів 22, 23 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Відповідно до пункту 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно пункту 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказомМіністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотонажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюються виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км.
Відповідно до пункту 1.2 Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (пункт 2.1 Правил).
Згідно пункту 2.4 Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
У зв'язку із простроченням відповідачем строків доставки вагонів, визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажів, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 157831,68 грн.
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, із підстав їх необґрунтованості оскільки на думку відповідача прострочення доставки вантажу відбулося з поважних причини: несправність вагонів, затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта.
Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно пункту 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам-суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 1) 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 2) 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 3) 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Встановлений пунктом 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Перевіривши розрахунок штрафу за несвоєчасну доставку вагонів окремо по кожній накладній та з урахуванням кількості днів прострочення, суд визнав його обґрунтованим та арифметично вірним.
Відповідачем надано суду клопотання про зменшення суми штрафу.
Згідно з частиною 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 42 інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» від 07.04.2008 р. N 01-8/211, відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі. що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не за рахунок застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Як вбачається із матеріалів справи позивачем не надано доказів понесення ним будь-яких майнових втрат у зв'язку з порушенням термінів доставки вантажу залізницею.
Враховуючи вище зазначене, майновий стан та інтереси сторін , суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача.
Позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 130 000 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Задовольнити позовні вимоги частково.
2. Стягнути Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-західна залізниця» (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, ідентифікаційний код 40081221) на користь Публічного акціонерного товариства «Центеренерго» в особі Трипільської ТЕС (03022, м. Київ, вул. Козацька, 120/4, літ Є, ідентифікаційний код 22927045) штрафні санкції в розмірі 130 000 (сто тридцять тисяч) грн., судовий збір в розмірі 2861 (дві тисячі вісімсот шістдесят одну) грн. 05 коп.
3. В іншій частині відмовити.
4. Видати наказ.
Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 30.05.2019
Суддя В.І. Мельник