ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.05.2019 р.Справа № 910/16236/18
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКОМГРУП"
до Акціонерного товариства "СБЕРБАНК"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю
"ІНТЕР-ГТВ"
про усунення перешкод у користуванні майном
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Ліпіна В.В.
Представники учасників справи: відповідно до протоколу судового засідання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКОМГРУП" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "СБЕРБАНК" (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ГТВ" (далі - третя особа) про усунення перешкод у користуванні майном.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач обмежує доступ до рухомого майна, яка належить позивачеві.
Ухвалою суду від 10.12.2018 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКОМГРУП" залишено без руху, зобов'язано позивача усунути недоліки позовної заяви.
14.12.2018 р. від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 18.12.2018 р. відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 24.01.2019 р.
Підготовче засідання 24.01.2019 р. не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Зеленіної Н.І.
Ухвалою від 29.01.2019 р. сторін викликано у підготовче засідання на 13.02.2019 р.
13.02.2019 р. від відповідача надійшла заява про забезпечення доказів у порядку ст. 110 Господарського процесуального кодексу України.
У підготовче засідання 13.02.2019 р. представники позивача та третьої особи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили; про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Ухвалою від 13.02.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 13.03.19 р.; та витребувано від учасників справи наступні документи:
- оригінали договорів купівлі продажу обладнання, копії яких долучено до матеріалів справи;
- оригінали договорів оренди обладнання, копії яких долучено до матеріалів справи;
- оригінал договору відповідального зберігання від 15.08.2017 р., копія якого долучена до матеріалів справи;
- балансові довідки (розгорнуті) обліку основних засобів та товарів в обороті за період з 01.05.2016 р. по сьогоднішній день;
- податкову накладну та повідомлення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо відображення покупцем податкового кредиту та операції з поставки основних засобів ;
- прибуткову накладну та інші документи щодо оприбуткування обладнання в обліку покупця (ТОВ "ІНТЕРКОМГРУП");
- оборотно-сальдові відомості продавця та покупця (ТОВ "ІНТЕРКОМГРУП") по рахунку "01" (основні засоби), "28" (товари), "361" (розрахунки з покупцями), "643" (розрахунки з ПДВ) за період з 01.07.2016 р. по сьогоднішній день;
- рахунки-фактури, виставлені продавцем на підтвердження ціни і кількості обладнання та порядку здійснення розрахунку за його поставлення;
- річні податкові декларації ТОВ "ІНТЕРКОМГРУП" та ТОВ "ІНТЕР-ГТВ" про майновий стан і доходи за 2016 та 2017 р.р.;
- платіжні доручення, що підтверджують здійснення оплати ПДВ за проданий товар;
- платіжні документи ТОВ "ІНТЕРКОМГРУП", що підтверджують здійснення оплати за придбаний товар;
- копії товаротранспортних накладних на підтверджено фактичного отримання товару чи його складових від продавця до покупця (ТОВ "ІНТЕРКОМГРУП") та від ТОВ "ІНТЕРКОМГРУП" до ТОВ "ІНТЕР-ГТВ" його працівників чи залучених перевізників.
05.03.2019 р. від третьої особи надійшли документи на виконання ухвали суду від 13.02.2019 р.
13.03.2019 р. від третьої особи надійшло клопотання про витребування доказів.
Протокольною ухвалою від 13.03.2019 р. задоволено клопотання третьої особи від 13.03.2019р. про витребування доказів; витребувано від відповідача лист від 19.07.2018р. № 19/7-1 та Договір №24-2ФО11 від 24.01.2018р., укладений між АТ "Сбербанк" та ПП "Гризар"; підготовче засідання відкладено на 20.03.2019 р.
18.03.2018 р. від третьої особи надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
20.03.2019 р. від відповідача надійшов відзив.
Протокольною ухвалою від 20.03.2019 р. відкладено підготовче засідання на 03.04.2019 р.
28.03.2019 р. від відповідача надійшли доповнення до відзиву.
01.04.2019 р. від позивача надійшла відповідь на відзив.
Протокольною ухвалою від 03.04.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.05.2019 р.
У судовому засіданні 14.05.2019 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у підготовчому засіданні 03.04.2019 р., що підтверджується протоколом та розпискою.
У судовому засіданні 14.05.2019 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, він являється власником майна (обладнання та устаткування), яке перебуває на території за адресою Київська область, м . Біла Церква, вул. Леваневського, 85 , на підставі договорів купівлі-продажу, укладених з ПАТ ;Білоцерківський завод гумових технічних виробів", а саме: договори купівлі-продажу № 33 від 20.07.2016 р., №28 від 31.05.2016 р. та акту приймання-передачі від 01.07.2016р.; № 29 від 06.07.2016 р. та акту приймання-передачі від 12.07.2016 р.; № 30 від 07.07.2016 р. та акту приймання-передачі від 31.07.2016 р.; № 31 від 08.07.2016 р. та акту приймання-передачі від 31.07.2016 р.; № 32 від 11.07.2016 р. та акту приймання-передачі від 31.07.2018 р.; № 34 від 25.07.2016 р. та акту приймання-передачі від 25.07.2016 р.; № 37/38 від 30.08.2016 р. та акту приймання-передачі від 10.01.2017; № 38/39 від 30.08.2016 р. та акту приймання передачі від 16.01.2017 р.; № 40/41 від 30.08.2016 та акту приймання-передачі від 12.01.2017 р.; № 40/41 від 30.08.2016 р. та акту приймання-передачі від 17.01.2017 р.; на підставі договорів купівлі-продажу, укладених з ТОВ "ІНТЕР ГТВ": № 95 від 14.08.2017 р. та акту приймання-передачі від 14.08.2017 p.; №123 від 18.09.2017 р.; а також договору купівлі продажу № 3 від 03.01.2017 р., укладеного між позивачем та ПІІ ТОВ "Євро Фінанс ЛТД" та акту приймання-передачі від 23.01.2017 р. (т.1, а.с.57-158).
Позивач зазначає, що відповідне майно знаходиться у користуванні (на підставі договору оренди № 1 від 01.09.2016 та договору оренди № 4 від 01.01.2017) і на відповідальному зберіганні (на підставі договору відповідального зберігання від 15.08.2017) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" за адресою Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 85.
23.07.2018 року ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/1595/18 за заявою Акціонерного товариства "Сбербанк" вжито заходи забезпечення позову та накладено арешт на все рухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ", накладено арешт на все нерухоме майно, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ".
Таким чином, позивач зазначає, що належне йому майно знаходиться в будівлях і спорудах, на які відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 23.07.2018 у справі № 911/1959/18 накладено арешт.
У зв'язку із неможливістю проведення подальшої виробничої діяльності в приміщеннях заводу, на які накладено арешт, позивач звернувся до третьої особи з вимогою про повернення належного йому майна. Згідно відповіді ТОВ "ІнтерГТВ" від 27.06.2018 № 01/788, AT "Сбербанк" перешкоджає у поверненні майна, належного позивачеві.
Позивач вказує, що 20.08.2018 року він намагався вивезти належне йому майно, проте відповідачем та найнятою ним охоронною фірмою чинилися перешкоди, у зв'язку з чим директор ТОВ "Інтеркомгруп" змушений був звернутись до правоохоронних органів.
При цьому, в рамках виконавчого провадження № 57069086, відкритого щодо примусового виконання ухвали господарського суду Київської області від 23.07.2018 у справі № 911/1595/18 про арешт всього рухомого і нерухомого майна ТОВ "ІНТЕР-ГТВ", державним виконавцем за участю відповідача описано та опечатано все наявне майно за адресою м. Біла Церква, вул. Леваневського, 85, зокрема і майно, що належить ТОВ "Інтеркомгруп".
Позивач звертався до начальника Білоцерківського міського відділу Державної виконавчої служби із листом від 29.08.2018 № 29/08, в якому повідомлялося, що за адресою м. Біла Церква, вул. Леваневського, 85, знаходиться також майно ТОВ "Інтеркомгруп". Державним виконавцем було надано відповідь від 24.09.2018 № 71612, що у відповідності до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Таким чином, позивач вказує, що державний виконавець, так само як і представники відповідача, не здійснював ідентифікацію майна ТОВ "НТЕР-ГТВ" та майна третіх осіб, яке не підпадає під дію ухвали господарського суду Київської області від 23.07.2018 у справі № 911/1595/18. Описуючи все наявне у приміщеннях за вищезазначеною адресою майно, виконавець порушив вимоги ч. 9 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження".
Як зазначає позивач, на сьогоднішній день всі приміщення, які знаходяться за адресою м. Біла Церква, вул. Леваневського, 85, в яких знаходиться майно позивача, опечатані, доступу до майна немає. Відповідачем найнято охоронну фірму, яка не допускає працівників позивача до належного йому обладнання. Позивач позбавлений можливості використовувати належне йому майно за призначенням, не може користуватись або розпоряджатись цим майном. Оскільки позивач не має доступу до належного йому майна, позивачеві невідомо яким чином забезпечується збереження цього майна, чи не вчиняються дії, спрямовані на його пошкодження або приведення до стану непридатності. Відповідач, обмежуючи доступ позивача до належного йому майна, грубо порушує права позивача на вільне володіння, користування та розпорядження належним йому майном.
Відтак, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить суд:
- зобов'язати Акціонерне товариство "Сбербанк" усунути перешкоди в користуванні майном Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКОМГРУП", яке належить йому на праві власності та знаходиться за адресою Київська область, місто Біла Церква, вулиця Леваневського, 85 ;
- зобов'язати Акціонерне товариство "Сбербанк" надати вільний доступ та не перешкоджати Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКОМГРУП" вільно володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому на праві власності майном, яке знаходиться за адресою Київська область, місто Біла Церква, вулиця Леваневського, 85 за переліком.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що позивачем не доведено фактів того, що:
- банк якимось чином порушує права позивача на володіння, користування та розпорядження належним йому майном;
- позивач є власником майна, яке знаходиться та території нерухомого майна, власником якого є банк;
- позивач має правові підстави знаходитись на території нерухомого майна, власником якого є банк або має право розміщувати на такій території будь-яке рухоме майно;
- положення норм Цивільного кодексу України, на які посилається позивач, мають бути застосовані до даних правовідносин.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, тобто, дії осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 316 Цивільного кодексу України встановлює, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст. 317 ЦК).
Як передбачено ст. 12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права. Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.
Статтею 13 цього ж Кодексу визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Суд встановив, що спірне майно арештоване державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 57069086, відкритого щодо примусового виконання ухвали господарського суду Київської області від 23.07.2018 у справі № 911/1595/18 про арешт всього рухомого і нерухомого майна ТОВ "ІНТЕР-ГТВ".
Статтею 59 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Розглянувши дану справу, з огляду на предмет та підстави позовної заяви, суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту.
Так, з урахуванням положень ст. 59 ЗУ "Про виконавче провадження", позивач має звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що вимоги до банку про усунення перешкод у користуванні майном хоч і кореспондуються зі способами захисту прав згідно зі ст. 16 ЦК України, проте не є взаємозамінними із визначеним ст. 59 ЗУ "Про виконавче провадження" способом захисту прав шляхом звернення з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту.
Суд також звертає увагу позивача на те, що оскільки спірне майно арештоване державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 57069086, відкритого щодо примусового виконання ухвали господарського суду Київської області від 23.07.2018 у справі № 911/1595/18 про арешт всього рухомого і нерухомого майна ТОВ "ІНТЕР-ГТВ", положення ЗУ "Про виконавче провадження" є спеціальними нормами, які застосовуються у спірних правовідносин, на відміну від загальних норм, що містяться у Цивільному кодексу України.
Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, дослідивши зібрані у матеріалах справи докази, суд встановив, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню в межах розгляду даної справи.
За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.
Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
Відмовити повністю в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКОМГРУП" до Акціонерного товариства "СБЕРБАНК", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ГТВ", про усунення перешкод у користуванні майном.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 03.06.2019 р.
Суддя Н.І. Зеленіна