проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"30" травня 2019 р. Справа № 905/165/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Геза Т.Д.
за участю секретаря судового засідання Черкас В.М.,
за участю представників:
позивача - Качковський А.Г. за довіреністю від 19.04.2019,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м.Дніпро (вх. №1161) на рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2019 у справі № 905/165/19, ухвалене суддею Левшиною Г.В. у приміщенні господарського суду Донецької області 14.03.2019 об 11:50 год. (повний текст рішення складено та підписано 15.03.2019),
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м.Дніпро
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська", м.Селидове
про стягнення штрафу в сумі 28470,00 грн.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська" про стягнення штрафу в сумі 28470,00 грн. за невірно зазначену у залізничній накладній №50834001 від 22.07.2018р. масу вантажу у вагоні №56111057.
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.03.2019 у справі №905/165/19 відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська" про стягнення штрафу в сумі 28470,00 грн.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що комерційний акт №476906/840 від 25.07.2018, який є підставою для матеріальної відповідальності в даному випадку, не відповідає вимогам оформлення, зазначеним у п. 10 Правил складання актів, а саме не містить підпису начальника вантажного району та працівника станції, який особисто здійснював перевірку.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" з рішенням господарського суду Донецької області від 14.03.2019 у справі №905/165/19 не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2019 у справі №905/165/19, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська" задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що за сукупністю трьох підписів працівників залізниці комерційний акт складений згідно з вимогами п. 10 Правил складання актів, крім того, в самому акті зазначено, що посада начальника вантажного району (НВР) штатним розкладом не передбачено. Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що позивачем визначено коло осіб працівників залізниці, яких згідно з наказом начальника структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» від 29.12.2017 №96, наказу начальника структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» від 19.06.2018 №43 уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів. Також робочими посадовими інструкціями прийомоздавальника вантажу та багажу станції Енергодар ОСОБА_2, агента комерційного станції Енергодар ОСОБА_1 , передбачений обов'язок цих працівників приймати участь у контрольному переважуванні вантажів згідно з вимогами ст. 52 Статуту залізниць України, у комісійній видачі вантажу. Проте, зазначені накази не були подані до суду першої інстанції, з підстав того, що питання щодо підписання комерційного акту не ставились та додатково надання документів щодо їх повноважень не потребувало.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.5077 від 23.05.2019), в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2019 по справі №905/165/19 залишити без змін.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 29.05.2019 у зв'язку з відпусткою судді Бородіної Л.І. та судді Мартюхіної Н.О. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Білоусової Я.О., судді Гези Т.Д.
У судовому засіданні 30.05.2019 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення господарського суду в частині відмови у задоволенні позовної заяви скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повернуте поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.
В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.
За таких обставин колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.
Представник позивача погодився з тим, що судом досліджено всі докази, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 21.07.2018 за залізничною накладною №50834001 зі станції Новогродівка Донецької залізниці здійснено відправлення вагону №56111057 на станцію Енергодар Придніпровської залізниці з вантажем - вугілля кам'яне, не пойменоване в алфавіті. Вантажоодержувачем визначено у вказаній накладній ДТЕК "Запорізька ТЕС".
Відповідно до п. 24 залізничної накладної маса вантажу становить 267800 кг, у вагоні №56111057 відповідачем вказано масу вантажу: нетто - 65000 кг. (а.с. 12).
Спосіб визначення маси - на вагонних вагах (150 т) заводський №706 (п. 26 залізничної накладної).
При надходженні вагону на станцію Енергодар Придніпровської залізниці на підставі статті 52 Статуту залізницею проведено зважування маси вантажу вугілля кам'яного у вагоні №56111057, що відображено у комерційному акті від 25.07.2018 №476906/840. За результатами контрольного переважування вагону №56111057 на справних тензометричних вагонних вагах вантажоодержувача приписаних до залізниці, повірених згідно технічного паспорта 22.06.2018 виявилось, що вагон по документу насипом, вугілля кам'яне, не зазначене в алфавіті, досилається до основної відправки №50834001 Новогродівка-Енергодар, нетто 65000 кг, тара 23100 кг при переваженні вага брутто складає 86710 кг, тара 23100 кг бруса вагона, нетто 63610 кг, що менше ваги зазначеної відправником в документі на 1390 кг.
У комерційному акті також містяться відомості про те, що вагон у технічному та комерційному відношенні справний, навантаження у вагоні насипом на рівні бортів, маркований поперечними борознам, виїмок та поглиблень не має, маркування не порушене, двері, люки закриті, течі вантажу немає.
Наведений комерційний акт підписаний: в.о начальника станції - ОСОБА_4, агентом комерційним - ОСОБА_1, прийомоздавальником - ОСОБА_2, прийомоздавальником - ОСОБА_3
Провізна плата за перевезення вантажу у спірному вагоні складала 5694,00 грн, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 28470,00 грн, у зв'язку з чим Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду першої інстанції про стягнення наведеного штрафу у сумі 28470 грн з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська".
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.03.2019 відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених вище.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з огляду на наступне.
За приписами ст.122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до ст.118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
З огляду на вказані норми за неправильно зазначену у накладній масу відповідальність несе відправник.
При цьому, ст. 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Враховуючи вказані норми чинного законодавства позивач правомірно здійснив зважування вагонів, які прибули на станцію Енергодар Придніпровської залізниці та склав комерційний акт від 24.07.2018 №476906/840, яким на думку позивача, встановлено недостачу вантажу в вагоні №56111057.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів (стаття 129 Статуту), затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334.
Відповідно до пункту 7 Правил складання актів, недостача або надлишок вантажу, відвантаженого одним відправником на адресу одного одержувача, який перевозиться навалом, насипом чи наливом з перевалкою чи перевантаженням у дорозі і прибув у непошкоджених вагонах без ознак недостачі, визначається за результатами перевірки усієї партії одночасно виданого вантажу і оформляється одним комерційним актом.
Відповідно до пункту 9 Правил складання актів, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.
Відповідно до п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. № 334, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці.
Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Як зазначено вище, комерційний акт від 25.07.2018 №476906/840 підписаний: в.о начальника станції - ОСОБА_4, агентом комерційним - ОСОБА_1, прийомоздавальником - ОСОБА_2, прийомоздавальником - ОСОБА_3
Відповідно до довіреності від 26.12.2017 №275 Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго", яка видана ОСОБА_3 - прийомоздавальнику вантажу та багажу цеху паливно-транспортного цеху відокремленого підрозділу "Запорізька теплова електрична станція" ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" останній надано право на підписання комерційного акта.
Однак, вказаний комерційний акт, у порушення вимог п. 10 Правил складання актів, не містить підпису начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи).
Колегія суддів зазначає, що незважаючи на перелік осіб, визначених пунктом 10 Правил складання актів суб'єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак зазначена норма не виключає можливості залучення до складання комерційного акту також інші працівники залізниці. Але залучені вони можуть бути поряд з трьома підписами, що обов'язково повинні засвідчити акт, а не замість них, а також є обов'язковим реквізитами комерційного акту.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №910/3930/17, від 18.06.2018 у справі №910/11397/17, від 23.11.2018 у справі №916/2450/17.
У зв'язку з чим не може бути належним та допустимим доказом підтвердження факту недостачі вантажу складення комерційного акту неналежної форми, про що правомірно дійшов висновку суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
В даному акті зазначено про те, що посада начальника вантажного району по штатному розкладу не передбачена.
В обґрунтування зазначеного позивачем до суду апеляційної інстанції надано докази визначення кола осіб працівників залізниці, яких згідно з наказом начальника структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» від 29.12.2017 №96, наказу начальника структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» від 19.06.2018 №43 уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів та також робочими посадовими інструкціями прийомоздавальника вантажу та багажу станції Енергодар ОСОБА_2, агента комерційного станції Енергодар ОСОБА_1 , передбачений обов'язок цих працівників приймати участь у контрольному переважуванні вантажів згідно з вимогами ст. 52 Статуту залізниць України, у комісійній видачі вантажу. В обґрунтування позиції щодо неможливості подання даних наказів до суду першої інстанції позивач зазначає, що питання щодо підписання комерційного акту не ставились та додатково надання документів щодо їх повноважень не потребувало.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційний господарський суд розглядає справу повторно. Тобто метою суду є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи по суті повторно.
За загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу рішення цього суду або відхилені судом. Водночас суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Однак подання сторонами додаткових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду.
Обмеження права на подання доказів в суд апеляційної інстанції покликано активізувати змагальний процес в суді першої інстанції. Його можливо розглядати як своєрідну процесуальну санкцію за невиконання особою, що бере участь у справі, своїх обов'язків по доказуванню в суді першої інстанції
Надані апелянтом лише до суду апеляційної інстанції, а не до суду першої інстанції, накази по особовому складу структурного підрозділу залізниці з тих підстав, що питання щодо підписання комерційного акту не ставились та додатково надання документів щодо їх повноважень не потребувало, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджено неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1, 3-4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Таким чином, позивач разом з позовної заявою мав подати всі докази, які обґрунтовують його позицію у справі та є підтвердженням викладених обставин у позовній заяві. Про відсутність такої посади як начальник вантажного району позивачу було відомо при складані комерційного акту та при поданні позовної заяви, отже, в підтвердження даного факту позивач не був позбавлений права подати відповідні докази до суду першої інстанції.
Посилання апелянта на те, що заперечення на відповідь від 21.02.2019 №ДН-3-04/98 на відзив ТОВ «ЦПФ «Селидівська» не було відправлено позивачу у справі спростовуються матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів справи, наведені заперечення були надіслані юридичній особі, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 07.03.2018 та накладною Укрпошти зі штрихкодовим ідентифікатором 0113329826529 та було отримано 11.03.2019, що зазначено на офіційному сайті Укрпошти (а.с. 118) .
Отже, у комерційному акті не зазначено підстав відсутності підпису начальника виробничого району, не зазначено повноваження на підписання такого акта прийомоздавальником та агентом комерційним та в результаті чого акт не може вважатись таким, що складений відповідно до Правил складання актів, тому колегія суддів вважає відсутніми докази підписання комерційного акта уповноваженими на те особами.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 22 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Як вбачається з накладної маса вантажу визначена відправником на 150 тонних статистичних вагонних вагах, заводський номер 706. Такий тип вагонних ваг призначений для зважування залізних вагонів у статиці. Як вбачається з комерційного акту зважування спірного вагону на станції призначення проводилось на 100-Т тензометричних вагонних вагах вантажоодержувача приписаних до залізниці.
Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.
Відповідно до п. 10 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 зважування вантажів на вагонних вагах провадиться із зупинкою і розчіпленням вагонів або із зупинкою без розчіплення.
Зважування під час руху дозволяється тільки на вагонних вагах, призначених для цього способу зважування.
Із зупинкою і розчіпленням вагонів зважуються вантажі:
зернові, насіння, комбікорм і висівки, що перевозяться насипом;
харчові в цистернах (олія, меляса тощо);
картопля, овочі, баштанні культури, макуха, сіль харчова, метали всіх найменувань і лом кольорових металів, які перевозяться навалом.
При зважуванні зернових вантажів, насіння, комбікормів і висівок, олії, меляси та інших харчових вантажів маса тари вагонів може перевірятися відправником перед навантаженням і одержувачем після вивантаження.
При зважуванні решти зазначених у цьому параграфі вантажів маса тари вагонів може перевірятися один раз: відправником - перед навантаженням або одержувачем - після вивантаження.
Зважування на вагонних вагах інших вантажів провадиться із зупинкою вагонів без розчіплення або під час руху на вагонних вагах, призначених для цього способу зважування. Маса тари вагонів у цих випадках може прийматися за трафаретом на вагоні.
Однак, в комерційному акті від 25.07.2018 №476906/840 не зазначено, яким чином проводилось переважування, не вказано, що зважування проводилось в статиці, з зупинкою та розчепленням. Тобто тим самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що комерційний акт від 24.07.2018 №476906/825, яким засвідчено невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній, є складеним з порушенням вимог, пред'явлених до його складання Правилами складання актів, а тому в даному випадку є неналежним та недопустимим доказом відповідно до норм ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином відсутні підстави для стягнення штрафу за неправильне зазначену масу ватажу у накладній.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.
За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, наведених в оскаржуваному рішенні, а тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду Донецької області від 14.03.2019 у справі № 905/165/19.
Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
У справі, що розглядається, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було надано скаржникові вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, дублюють доводи позовної заяви, яким надана належна правова оцінка судом першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2019 у справі № 905/165/19 слід залишити без змін.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 129, 282 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 253, 254, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2019 у справі №905/165/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 03.06.2019.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя Т.Д. Геза