ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
03 червня 2019 року Справа № 918/831/18
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Гудак А.В. , суддя Петухов М.Г.
розглянувши у в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.03.2019 р. ухваленого суддею Войтюком В.Р. о 14:52 год. у м.Рівному, повний текст складено 06.03.2019 р.
у справі № 918/831/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Острозького комунального підприємства "Теплоенергія"
про стягнення заборгованості в сумі 19602 грн. 54 коп.
Відповідно до рішення Господарського суду Рівненської області від 04.03.2019 р. у справі № 918/831/18 відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Острозького комунального підприємства "Теплоенергія" про стягнення 19602 грн. 54 коп., з яких 17472,42 грн. пені, 1129,69 грн. інфляційних втрат та 1000,43 грн. 3% річних.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 04.03.2019 р. у справі та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», та процесуального права, а саме ч. 2 ст. 11, ст. ст. 74, 76, 77, 86, 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України - без дослідження усіх істотних обставин справи, тому підлягає скасуванню.
Скаржник вважає, що є неправомірним застосування судом до спірних правовідносин норм ч.3 ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії». Доводить, що матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і судом не зазначено, на підставі яких доказів відповідач набув статусу учасника процедури врегулювання, а саме є теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, а відтак застосування ч.3 ст.7 Закону є неправомірним, а рішення суду - необґрунтованим та незаконним.
Відповідач Острозьке комунальне підприємство "Теплоенергія" не погоджується з доводами апеляційної скарги і доводить, що на момент подання позовної заяви 20.12.2018 р. борг перед позивачем на загальну суму 19602,54 грн. відповідачем погашений у повному обсязі, що не заперечується сторонами у справі, тому неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню. При цьому посилається на ч. 3 ст. 7 Закон України № 1730-УІІІ від 03.11.2016 «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних підприємств та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
Відповідач посилається на постанову Вищого господарського суду України у справі № 910/16349/13 від 25.07.2017 р., за змістом якої роз'яснено, що норми ч.3 ст.7 вказаного Закону є нормою прямої дії, якою не ставиться право ненарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних у залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зазначена норма Закону с підставою для ПАТ "НАК "Нафтогаз України" списати з відображенням у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності сум пені та річних відсотків, нарахованих на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплоенергії, оскільки основний борг погашений до вступу у дію вказаного закону.
З урахуванням викладеного, просить рішення Господарського суду Рівненської області від 04.03.2019 р. у справі № 918/831/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - без задоволення.
Відповідно до ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи згідно з ч.10 ст.270 ГПК України.
Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і від учасників справи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у даній справі без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
05 грудня 2014 року Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Острозьким комунальним підприємством "Теплоенергія" укладений договір № 3115/15-БО-28 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, який використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), обсягом до 270,0 тис.куб.м. з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, який може змінюватись протягом місяця продажу у встановленому порядку, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору /а.с. 14-19/.
Умовами п.3.4. договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Відповідно до п.5.2. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 31 січня 2014 року ціна за 1000 куб.м природного газу становить 5 900 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регулювання тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 6384 грн. 70 коп., крім того ПДВ 20% - 1276 грн. 94 коп., всього з ПДВ - 7661 грн. 64 коп.
Згідно з п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості невиплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно з п. 9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
Згідно розділу 11 договір набуває чинності з дати його підписання і скріплення печатками і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.
Додатковими угодами № 1 від 04.02.2015 р., № 2 від 13.03.2015 р., № 3 від 30.04.2015 р., № 4 від 12.05.2015 р., № 5 від 08.06.2015 р., № 6 від 17.07.2015 р. викладено п. 5.2 статті "Ціна газу" договору в іншій редакціі - було змінено ціну; в останній редакції до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 7 395,50 грн., крім того ПДВ 20 % - 1 479,10 грн., всього з ПДВ - 8 874, 60 грн. /а.с. 20-25/.
Додатковою угодою № 7 від 30.07.2015 р. сторони доповнили п. 6.3. договору такою умовою: "За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором" /а.с.26/.
Додатковою угодою № 8 від 19.10.2015 р. сторони змінили пункти 5.1, 5.2 та п. 3 договору, зокрема, до сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 8905,32 грн., також даною угодою змінили п.10.3, згідно якої усі зміни і доповнення до цього договору оформляються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадку, зазначеного у пункті 10.5 цього договору /а.с. 27/.
Додатковою угодою № 9 від 22.10.2015р. викладено п. 3.4. в наступній редакції: не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного/газовидобувного/газотранспортного підприємства три примірники акту приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа повертає покупцю та газорозподільному/газовидобувному/газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Також викладено пункт 5.2 у новій редакції, згідно якої до сплати за 1 000 куб.м природного газу визначено з ПДВ 8 745, 74 грн. /а.с. 28-29/.
Додатковою угодою № 10 від 02.11.2015 р. викладено пункт 6.3 в наступній редакції: оплата за газ здійснюється покупцем на поточний рахунок продавця з урахуванням вимог статті 191 Закону України "Про теплопостачання" та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погоджуються, що при перерахунку коштів в призначені платежу посилання на номер договору є обов'язковим /а.с. 30/.
Додатковою угодою № 11 від 25.11.2015 р. викладено пункт 5.2. договору в наступній редакції: до сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 8 751,10 грн. /а.с. 31/.
На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 628524,85 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, а саме: актами від 31 січня 2015 року на суму 138 231,31 грн., від 28 лютого 2015 року на суму 101 143,45 грн., від 31 березня 2015 року на суму 109 788,97 грн., від 30 квітня 2015 року на суму 15 811,59 грн., від 31 жовтня 2015 року на суму 49 682,79 грн., від 30 листопада 2015 року на суму 87 920,96 грн., від 31 грудня 2015 року на суму 125 945,78 грн., які підписані представниками сторін без заперечень і їх підписи скріплені печатками /а.с.35- 41/.
Відповідачем здійснено оплату за поставлений природний газ, що не заперечується позивачем, однак оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, з порушенням строку виконання зобов'язання, визначеного умовами пункту 6.1 договору. Факт несвоєчасного виконання платежів підтверджується "операціями за договором" /а.с. 43/, де відображений рух коштів за договором.
Позивач, посилаючись на ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230 - 231, 264 - 265 ГК України, ст.ст. 11-16, 258, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов'язань у строк, визначений договором, нарахував відповідачу 17472,42 грн. пені, 1129,69 грн. інфляційних втрат та 1000,43 грн. 3% річних.
Отже, на умовах договору № 3115/15-БО-28 від 05.12.2014 р. між сторонами відбулись правовідносини з купівлі-продажу природного газу, які врегульовані нормами пар.1, 3, 5 глави 54 ЦК України та пар.3 глави 30 ГК України.
Відповідно до норм ст.275 ГК України, ст.714 ЦК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство зобов'язане надавати енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, іншій стороні (споживачеві, абоненту), яка зобов'язана оплатити прийняту енергію та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Разом з тим, 30.11.2016 р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Відповідно до ст.1 даного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно ст. 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Частиною 3 ст. 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 р. № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними. Відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016р.
Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Отже, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що ч. 3 ст. 7 Закону є нормою прямої дії, застосування якої не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Як встановлено апеляційним судом, станом на 15.01.2016 р. відповідач повністю здійснив оплату за природний газ згідно з договором купівлі-продажу природного газу від 05.12.2014 р. № 3115/15-КП-28, що не заперечується сторонами і підтверджується "операціями за договором" /а.с. 32-34/ та поданим до суду позивачем розрахунком сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Враховуючи, що заборгованість, на яку позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати, погашена відповідачем до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", тобто - до 30.11.2016 р., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 17 472 грн. 42 коп. пені, 1129,69 грн. інфляційних втрат та 1000,43 грн. 3% річних.
Такий правовий висновок щодо застосування норми ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" відображений у постановах Верховного Суду від 29.01.2018 р. у справі № 904/10745/16, від 07.02.2018 р. у справі № 927/1152/16, від 14.02.2018 р. у справі № 908/3211/16, від 22.02.2018 р. у справі № 922/4355/14 у справі № 904/1619/18 від 20.12.2018 р.
Рішення Господарського суду Господарського суду Рівненської області від 04.03.2019 р. у справі № 918/831/18 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Судові витрати на оплату судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника відповідно до ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Рівненської області від 04.03.2019 р. у справі № 918/831/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Матеріали справи № 918/831/18 повернути Господарському суду Рівненської області.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Петухов М.Г.