ун. № 759/8966/18
пр. № 1-кп/759/192/19
31 травня 2019 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді -ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання -ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42018101080000036 від 12.03.2018р. відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Іруміє Ісламської Республіки Іран, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, -
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.125; ч.2 ст.125 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
захисник - ОСОБА_10 ,
потерпілі - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
представник потерпілих - ОСОБА_13 ,
ОСОБА_3 09.03.2018р. після отримання телефонного дзвінка від мешканки (орендаря) кв. АДРЕСА_2 про появу його колишньої дружини та невідомого їй чоловіка, прибув до приміщення під'їзду вищевказаного будинку.
Увійшовши до під'їзду, ОСОБА_3 у приміщенні кімнати консьєржа, на першому поверсі побачив ОСОБА_12 та ОСОБА_11 . Після чого, будучи обуреним появою вказаних осіб в приміщенні зазначеного будинку, ОСОБА_3 став висловлювати своє невдоволення консьєржу під'їзду даного будинку з приводу того, чому консьєрж впустила ОСОБА_12 та ОСОБА_11 до зазначеного будинку. Не реагуючи на зауваження консьєржа, ОСОБА_3 попрямував в сторону розташування дверей кімнати консьєржа. Увійшовши до вказаної кімнати, ОСОБА_12 зробив зауваження ОСОБА_3 з приводу припинення його неадекватної поведінки, що ще більше обурило останнього. Аміні ОСОБА_14 , відчувши до ОСОБА_12 раптово виниклу неприязнь, 09.03.2018р. приблизно об 11.40год., став наносити останньому удари кулаками рук в область обличчя та в область голови. Від отриманих ударів, ОСОБА_12 впав на підлогу. Продовжуючи свої неправомірні дії, ОСОБА_3 став наносити удари ногами по різним частинам тіла ОСОБА_12 , заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження.
Крім цього, 09.03.2018р. приблизно о 11:45 год. Аміні ОСОБА_14 , перебуваючи у приміщенні кімнати консьєржа, в під'їзді буд. АДРЕСА_3 , умисно наніс легкі тілесні ушкодження ОСОБА_11 , що спричинили короткочасний розлад здоров'я останньої.
Так, в процесі нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , ОСОБА_11 намагалась заспокоїти та відштовхнути Аміні Джабал Канді ОСОБА_15 , після чого останній наніс удар кулаком правої руки в область голови ОСОБА_11 , від якого остання впала на підлогу.
Продовжуючи свої неправомірні дії, ОСОБА_3 став наносити удари ногами по різним частинам тіла ОСОБА_11 , заподіявши останній легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125, ч.2 ст.125 КК України не визнав. Суду показав, що у нього є спір із колишньою дружиною ОСОБА_11 з приводу квартири АДРЕСА_4 . Він попереджав консьєржку, а також працівників поліції про те, що ОСОБА_11 не має права заходити до цієї квартири, оскільки немає остаточного рішення суду. З цього приводу у нього з потерпілою виникали неодноразові конфлікти. Вказану квартиру він здавав в оренду, для того аби сплачувати аліменти, а також тому, що боявся ОСОБА_11 та її батька, з якими в нього виникали часті конфлікти. ОСОБА_11 постійно виганяла квартирантів, ламала двері. Він звертався до поліції, але оскільки не можливо довести, що ці дії вчиняла ОСОБА_11 , то працівники поліції нічого не могли зробити. 09.03.2018р. приблизно об 11.00год. йому знову подзвонила орендар квартири та повідомила, що приходила ОСОБА_11 з батьком та намагались вигнати її з квартири, тому вона просила його приїхати та розібратись у ситуації, що склалась. Приблизно через 3 хвилини він прийшов, зайшов у під'їзд та заглянув у віконце кімнати консьєржки. Там він побачив ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Запитав у консьєржки чому вона їх пропустила до квартири попри його заборону це робити. На що консьєржка сказала, що це їх проблеми і вона не буде в це втручатись. Він почав з нею сваритись. У цей час у їх сварку втрутився ОСОБА_12 , використовуючи ненормативну лексику. Він звернувся до потерпілого з запитанням, що він взагалі тут робить, а той відповів, що прийшов захищати дочку. Вважаючи, що потерпілі на мають права тут знаходитись, він намагався витягнути ОСОБА_12 з кімнати консьержки, штовхаючи руками. У цей час він помітив у ОСОБА_12 якийсь предмет чорного кольору та подумав, що це або ніж, або пістолет, оскільки вже були такі випадки, коли на нього нападали потерпілі з використанням кастету та газового балончика. Але то виявилась дубинка з загостреним кінцем та шипами. ОСОБА_12 вдарив його по руках та зламав руку, він почав захищатись та також наносив удари ОСОБА_12 , куди саме не пам'ятає. ОСОБА_12 впав та можливо вдарився об радіатор, потім встав і намагався нанести йому знову удари, він захищався, потерпілий падав і так було 3-4 рази. ОСОБА_11 вдарила його шваброю, пошкодила обличчя, внаслідок чого воно було все в крові. Тому він був змушений себе захищати, він її штовхнув, вона впала і він забрав швабру. Можливо в той час ОСОБА_12 вдарилась об диван. Умисно удари він не наносив, тільки захищався. Коли його виштовхали з кімнати, у потерпілих тілесних ушкоджень не було. Де взялись тілесні пошкодження у потерпілих, які встановлені експертом не знає, можливо вони самі вдарились, коли падали. Вважає себе потерпілим. До поліції 09.03.2018р. не звертався, 10.03.2018р. звернувся у травмпункт, а вже після цього до поліції. Судово-медичну експертизу не проходив. Примирення між ним та потерпілими можливо лише при умові, що потерпілі не будуть більше чіпати його та його квартирантів.
Цивільний позов не визнає у повному обсязі.
Судом безпосередньо допитані потерпіли та свідки сторони обвинувачення.
Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_11 показала, що частина квартири АДРЕСА_4 належить її. Вона дізналась, що її колишній чоловік ОСОБА_3 здає зазначену квартиру в оренду. Оскільки між нею та обвинуваченим йшов цивільний спір з приводу аліментів, їй необхідний був договір оренди для того аби підтвердити, що ОСОБА_3 має дохід. Тому, 09.03.2018р., вона з батьком, взяла рішення суду та пішла перевірити чи дійсно у квартирі є жильці, щоб довести до їх відома, що частина квартири належить їй. В квартирі дійсно була жінка, яка сказала, що вона попереджена, що вона скандальна особа і може прийти, тому сказала, що не впустить їх і зателефонує власнику квартири. Вона разом з батьком вирішила зачекати ОСОБА_3 аби з ним поспілкуватись та вирішити це питання. Через деякий час прийшов обвинувачений та почав ображати консьєржку, використовуючи нецензурну лайку, через те, що вона впустила в будинок сторонніх осіб. В цей час в кімнаті консьєржки перебував її батько ОСОБА_12 , який зробив ОСОБА_3 зауваження. Обвинувачений зайшов до кімнаті та відразу вдарив правою рукою батька в обличчя, потрапивши у ніс. Коли вона повернулась, то побачила, що у ОСОБА_12 йде кров, тому схопила обвинуваченого руками, намагаючись перешкодити йому нанести ще один удар. Аміні ОСОБА_14 почав наносити їй удари, чим вона не бачила, бо закрила очі та відштовхувала його руками. Після ударів вона впала, але удари продовжувались, напевно він бив її ногами. Всі події відбувались приблизно 10хв. Крім того, одночасно обвинувачений продовжував бити батька. Консьєржка викликали поліцію та швидку. Коли обвинувачений зрозумів, що приїде поліція, він пішов. В результаті ударів вона отримала синяки на обличчі та по тілу, струс головного мозку та інші травми. Вона змушена була перебувати на лікарняному. 09.03.2018р. цивільна справа з приводу розділу майна між нею та обвинуваченим перебувала у апеляційній інстанції.
Після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 не спілкувались. Висновки судово-медичної експертизи не оспорює. Цивільний позов підтримує, оскільки їй було дуже тяжко морально. Синяки були на обличчі, тому вона не могла ходити на роботу в школу, їй було не зручно перед дітьми, також не виходила не вулицю, змушена закривати своє обличчя. Просить також врахувати висновок психолога.
Вважає, що примирення з обвинуваченим не можливе. З приводу покарання вважає, що обвинувачений заслуговує на суворе покарання.
Потерпілий ОСОБА_12 у судовому засіданні показав, що 09.03.2018р. він з дочкою - ОСОБА_11 , пішли до квартири АДРЕСА_4 , яка належить його дочці та обвинуваченому. Метою візиту було дізнатись чи дійсно ця квартира здається обвинуваченим в оренду, оскільки напередодні було судове засідання з приводу сплати ним аліментів, під час якого він заявив, що не має будь яких джерел доходу. Зайшовши в будинок вони пояснили консьєржці куди направляються, піднялись на поверх, подзвонили у двері. Ніхто не відчиняв, тому дочка постукала по ручці дверей, які відчинились, не проходячи в квартиру вони погукали чи хтось є. З кімнати вийшла жінка та запитала, що вони тут роблять, вони пояснили, що ця квартира належить в тому числі і ОСОБА_11 . Жінка відмовилась будь що пояснити і сказала, що зателефонує ОСОБА_3 . Вони спустились до консьєржки і стали з нею розмовляти. Приблизно через 7-10 хв. до під'їзду зайшов обвинувачений, який з початку у віконце кімнати консьєржа почав її ображати, а потім зайшов до кімнати та продовжив. Він зробив зауваження обвинуваченому, а той відразу почав наносити йому удари - два удари в обличчя, від яких він впав, а обвинувачений ногою продовжив його бити. Дочка намагалась відтягнути обвинуваченого, але згодом боковим зором він побачив, що ОСОБА_3 вже почав бити його дочку, кулаком в обличчя. Коли він впав, напевно, тимчасово втратив свідомість, потім почув крики та відчув, що у нього тече кров, також зрозумів, що консьєржка викликає поліцію та швидку і в цей час обвинувачений пішов. З собою він особисто мав лише сумку, інших предметів при собі не мав. Ударів у відповідь обвинуваченому не завдавав.
Цивільний позов підтримує, оскільки зазнав важких моральних страждань, в тому числі у зв'язку з тим, що на його очах били доньку. У м.Херсоні був влітку, коли їздили до лікаря психолога. Вважає, що примирення з обвинуваченим не можливе.
Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні показала, що знімала квартиру у Аміні Джабал Канді ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_5 , приблизно 3-4 місяці. 09.03.2018р. почула, що хтось гукає її з дверей, оскільки дзвінок не працював. Підійшла до дверей та побачила ОСОБА_11 , яка пред'явила документи, що підтверджували її право власності на квартиру. Які саме документи вона не розбиралась. При цьому вони не просили їх з'їхати або вчинити якісь інші дії. Вона пояснила їй, що зателефонує її чоловіку, щоб він розібрався. Обвинувачений по телефону повідомив, що зараз підійде. Приблизно через 5 хв. вона спустилась вниз і побачила, що у кімнаті консьєржа стояла ОСОБА_11 , ОСОБА_12 з обличчям у крові та опухлим лицем, а також ОСОБА_3 у якого була кров на підборідді. Чи були видимі тілесні ушкодження у ОСОБА_11 не бачила. Обвинувачений поводив себе досить агресивно, з боку потерпілих ніяких дій не було. Після цих подій вони з'їхали з квартири.
Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні показала, що працює консьєржем у будинку АДРЕСА_3 . 09.03.2018р. ОСОБА_11 з батьком прийшли до квартири, що знаходиться у цьому будинку. Їй відомо, що ця квартира також належить і ОСОБА_11 на праві власності, тому вона не мала права їх затримувати або перешкоджати їм проходити у будинок, тим більше, що ОСОБА_18 повідомила, що вона прийшла лише з добрими намірами перевірити квартиру. Вони піднялись у помешкання, через деякий час повернулись та зайшли до неї у кімнату консьєржа. Буквально відразу до будинку зайшов обвинувачений, який почав кричати на неї, використовуючи нецензурну лайку та інші образливі слова. Загалом він був незадоволений тим, що вона пропустила ОСОБА_19 з батьком до квартири. Дорофєєви у цей час стояли тихо, можливо батько потерпілої зробив йому зауваження. Потім обвинувачений зайшов до кімнати та відразу ж вдарив ОСОБА_12 кулаком в обличчя. Потім почалась бійка, всього точно вона не пам'ятає. ОСОБА_12 від удару впав, а обвинувачений продовжив бити його ногами. ОСОБА_18 кричала про допомогу. Обвинувачений збив її на підлогу і також бив ногами. Крові було багато. Конфлікт тривав приблизно пару хвилин. В руках ні обвинувачений, ні потерпілі предметів ніяких не мали. Аміні ОСОБА_14 ніхто не бив. Обвинувачений різко зупинився та вийшов з кімнати. Вона почала викликати поліцію та швидку. Аміні ОСОБА_14 попереджав її про те, що квартира належить лише йому, але вона не є охоронцем і не пустити не може. В кімнаті консьєржа відеокамер немає. На обличчі у обвинуваченого крові не бачила. ОСОБА_18 шваброю його не била. Бійки поряд з будинком не бачила. Список жильців є у консьєржа, в ньому власником квартири АДРЕСА_6 вказаний обвинувачений, але ОСОБА_18 показала рішення суду про те, що квартира належить і їй. Після бійки на ОСОБА_20 видимих пошкоджень не бачила, а от ОСОБА_12 був весь в крові.
Також судом безпосередньо досліджені наступні письмові докази:
- витяг з ЄРДР відповідно до якого 12.03.2018р. до реєстру були внесені відомості про злочин, передбачений ч.2 ст.125 КК України, заявники - ОСОБА_12 , ОСОБА_11 (том 1, а.с.136-137);
- заява ОСОБА_11 від 12.03.2018р. про вчинення злочину відносно неї, а саме нанесення тілесних ушкоджень від ОСОБА_3 (том 1, а.с.138);
- заява ОСОБА_12 від 12.03.2018р. про нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_3 (том 1, а.с.139);
- протоколи прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 15.03.2018 від ОСОБА_12 та ОСОБА_11 (том 1, а.с.140, 142);
- копія довідки МКЛ ШМД від 09.03.2018р. з результатами огляду ОСОБА_12 (том 1, а.с.141);
- копія довідки МКЛ ШМД від 09.03.2018р. з результатами огляду ОСОБА_11 (том 1, а.с141);
- матеріали за результатами перевірки ДОП Святошинського УП ГУ НП у м.Києві (том 1, а.с.143-152);
- протокол проведення слідчого експерименту від 04.04.2018р., відповідно до якого потерпілий ОСОБА_12 в буд.69Б на вул.Ірпінській в м.Києві продемонстрував де саме та як ОСОБА_3 наносив йому удари. Слідчий експеримент зафіксовано на відео(том 1, а.с.155-161);
- копія карти виїзду швидкої медичної допомоги від 09.03.2018р. №1104 до ОСОБА_12 за адресою АДРЕСА_5 (том 1, а.с.163);
- копія карти виїзду швидкої медичної допомоги від 09.03.2018р. №1457 до ОСОБА_12 за адресою АДРЕСА_7 (том 1, а.с.165);
- висновок експерта №577 від 05.04.2018р., відповідно до якого при проведенні судово-медичної експертизи ОСОБА_12 при обстеженні і вивченні медичної документації на його ім'я виявлені ушкодження: синці - на спинці та скатах носа, навколо правого та лівого ока (по типу «окулярів»), в лобно-скроневій ділянці справа з переходом в виличну, на правій щоці з переходом в проекцію нижньої щелепи, в підочній ділянці зліва з переходом на щоку, на заднє-зовнішній поверхні лівого плеча у середній та нижній третинах; на задній поверхні правого ліктьового суглобу; крововилив на склері правого ока в проекції зовнішнього кута; садна - на спинці носа у верхній третині, по нижньому краю правої очниці по центру, на передній поверхні мочки правої вушної раковини. Характер та морфологічні властивості, виявлених ушкоджень, свідчать про те, що вони утворилися від не менш 8 (восьми) дій тупого (тупих) предмету (предметів), характерні властивості якого (яких) в ушкодженнях не відобразились.
Морфологічні властивості виявлених тілесних ушкоджень, а також часові дані, наведені в медичній документації, свідчать проте, що тілесні ушкодження, були спричинені 09.03.2018 до 12.06год. Кожне з виявлених тілесних ушкоджень відноситься до легкого тілесного ушкодження (том 1, а.с.166-172);
- висновок експерта №735/е від 02.05.2018р., згідно з яким дані судово-медичного обстеження та наданої медичної документації свідчать про те, що після подій 09.03.2018р. у ОСОБА_12 мали місце такі ушкодження: синці на спинці та скатах носа, навколо правого та лівого ока (по типу «окулярів»), в лобно-скроневій ділянці справа з переходом в виличну, на правій щоці з переходом в проекцію нижньої щелепи, в підочній ділянці зліва з переходом на щоку, на заднє-зовнішній поверхні лівого плеча у середній та нижній третинах, на задній поверхні правого ліктьового суглобу; крововилив на склері правого ока в проекції зовнішнього кута; садна на спинці носа у верхній третині, по нижньому краю правої очниці по центру, на передній поверхні мочки правої вушної раковини. Локалізація, морфологія вищевказаних ушкоджень, враховуючи обставини справи та часові дані, свідчать про те, що спричинені вони дією тупого предмету(тів), могли утворитись в термін, вказаний у постанові, тобто 09.03.2018, не виключено за обставин, на які вказує ОСОБА_12 в протоколі проведення слідчого експерименту від 04.04.2018р. (том 1, а.с.173-177а);
- протокол проведення слідчого експерименту від 04.04.2018р. відповідно до якого потерпіла ОСОБА_11 в буд.69Б на вул.Ірпінській в м.Києві продемонстрував де саме та як ОСОБА_3 наносив їй удари. Слідчий експеримент зафіксовано на відео, який оглянуто в судовому засіданні (том 1, а.с.178-183);
- копія карти виїзду швидкої медичної допомоги від 09.03.2018р. №1104/А1 до ОСОБА_11 за адресою АДРЕСА_5 (том 1, а.с.185);
- висновок експерта №578 від 08.05.2018р., згідно якого при проведенні судово-медичної експертизи ОСОБА_11 при обстеженні і вивченні медичної документації на її ім'я виявлені ушкодження: а)закрита черепно-мозкова травма: синці на скатах носа, навколо правого та лівого ока (по типу «окулярів»), у виличній ділянці зліва. Струс головного мозку; б) синці - на правій молочній залозі у верхнє-внутрішньому квадранті, на лівій молочній залозі у верхньому сегменті, в підключичній ділянці зліва, на внутрішній поверхні лівого стегна у нижній третині, на передній поверхні лівого колінного суглобу; садно на верхній губі справа з переходом на червону кайму.
Характер та морфологічні властивості, виявлених ушкоджень, свідчать про те, що вони утворилися від не менш 8 (восьми) дій тупого (тупих) предмету (предметів), характерні властивості якого (яких) в ушкодженнях не відобразились.
Морфологічні властивості виявлених тілесних ушкоджень, а також часові дані, наведені в медичній документації, дозволяють вважати спроможними термін їх утворення у строк, вказаний у описовій частині постанови, тобто, 09.03.2018 до 12.06год.
Тілесне ушкодження, вказане в п. а) даних Підсумків відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6 але менш ніж 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров'я), кожне з виявлених тілесних ушкоджень, вказаних в п. б) даних Підсумків відноситься до легкого тілесного ушкодження (за критерієм тривалості розладу здоров'я) (том 1, а.с.186-191);
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.04.2018р., відповідно до якого ОСОБА_17 на фотознімку №1 (Аміні Джабал Канді Азаз Хабіб) впізнала особу, яка 09.03.2018р. у приміщенні кімнати консьєржа в буд. АДРЕСА_3 нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (том 1, а.с.192-195);
- протокол проведення слідчого експерименту від 04.04.2018р., відповідно до якого ОСОБА_17 в буд.69Б на вул.Ірпінській в м.Києві показала місце, де між ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_3 відбулась бійка, а також механізм нанесення ударів. Слідчий експеримент зафіксовано на відео, який оглянуто в судовому засіданні (том 1, а.с.196-201);
- протокол огляду предметів від 10.05.2018р. відповідно до якого слідчим оглянуто компакт диск з відеозаписом з камер спостереження приміщення під'їзду буд. АДРЕСА_3 за 09.03.2018р., на відео зафіксовано прибуття карети ШМД та працівників поліції (том 1, а.с.203-205);
- довідка травмпункту КМКЛ №7 №2950 від 10.03.2018р. відповідно до якої ОСОБА_3 отримав 09.03.2018р. побутову травму - підголовчастий перелом V п'ястної кістки правої кисті (том 1, а.с.211), копія медичної картки на ім'я ОСОБА_3 ( а.с.221-223), копія заяви ОСОБА_3 від 26.03.2018р. на адресу Святошинського УП ГУНП у м.Києві щодо подій 09.03.2018р. ( а.с.220).
Таким чином, розглянувши справу в межах пред'явленого обвинувачення, проаналізувавши всі наявні в матеріалах кримінального провадження дані, які на думку сторони обвинувачення та сторони захисту є доказами, суд приходить до наступних висновків.
У відповідності до ст.22 КПК України одна із засад кримінального провадження - змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.
Так, стороною захисту в судовому засіданні не оспорювалось те, що дійсно 09.03.2018р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 , ОСОБА_12 був конфлікт, однак, на думку захисту, належні докази вини обвинуваченого у вчиненні злочину відсутні, а показання потерпілих та свідків в суді мають розбіжності, є суперечливими та не відповідають обставинам справи. Крім того, захист зазначає, що обвинувачений у момент конфлікту знаходився у стані сильного душевного хвилювання, викликаного діями самих потерпілих, які останні роки намагаються відібрати у нього останні кошти на життя, лікування та сплату аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
В судовому засіданні встановлено наявність тривалих сімейних конфліктів між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 , ОСОБА_12 з приводу, в тому числі, і поділу майна, які призвели до напружених стосунків та неможливістю примирення.
Однак, суд не може погодитись із такими твердженнями сторони захисту, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено та підтверджується зібраними у справі доказами, що 09.03.2018 за обставинами, встановленими судом, ОСОБА_3 умисно заподіяв легкі тілесні ушкодження ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Так, показання потерпілих не суперечать висновкам судово-медичних експертиз № 577 від 05.04.2018р., №735/е від 02.05.2018р., №578 від 08.05.2018р., а показання обвинуваченого в тій частині, що він не бив потерпілих, відштовхував їх, захищаючись від нападу на нього, суд не приймає до уваги та відноситься критично, оскільки вони спростовуються в тому числі і показаннями в судовому засіданні свідків- очевидців подій, даними, зафіксованими у ході проведення слідчих експериментів, іншими письмовими доказами, які суд визнає належними та допустимими та такими, що мають значення у даному кримінальному провадженні. Наявність у обвинуваченого ушкоджень правої кістки, не підтверджує, що зазначену травму він отримав внаслідок умисних дій потерпілих, а його захисна версія належними та допустимими доказами не підтверджена, як і не встановлена судом. Також не доведено стороною захисту і те, що обвинувачений діяв у стані сильного душевного хвилювання чи при перевищенні меж необхідної оборони і такі обставини також не встановлено і судом.
Отже, розглянувши справу у межах пред'явленого обвинувачення, суд, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні надані докази, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 доведена повністю та кваліфікація його дій за ч.1 ст.125 КК України вірна, оскільки він умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_12 легке тілесне ушкодження; за ч.2 ст.125 КК України вірна, оскільки він заподіяв потерпілій ОСОБА_11 умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Вирішуючи питання про вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які віднесено до категорії невеликої тяжкості, відношення до скоєного, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, не працює, думку потерпілих, які наполягали на призначенні покарання у виді арешту. Обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання судом не встановлено.
На підставі вищенаведеного, з урахуванням тих обставин, що обвинувачений не покаявся та не висловив жодного жалю з приводу заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим, характеру та локалізації заподіяних ушкоджень, суд приходить до висновку, що обвинуваченому необхідно призначити остаточне покарання у виді обмеження волі, застосувавши при призначенні покарання за сукупністю злочинів принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Враховуючи конкретні обставини вчиненого злочину, те, що обвинувачений раніше жодного разу не притягувався до відповідальності, стан його здоров'я та наявність захворювань, ті обставини, що він справно сплачує аліменти на утримання дитини, тривалий конфлікт між ним та потерпілими з приводу поділу майна та інших сімейних правовідносин, суд вважає можливим застосувати ст.75 КК України, оскільки приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства і саме таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Суд також покладає на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язки, передбачені ст.76 КК України, які сприятимуть його виправленню.
Вирішуючи питання щодо цивільного позову потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 суд приходить до наступних висновків.
Так, потерпілі просять стягнути з обвинуваченого моральну шкоду, завдану їм злочином, зокрема ОСОБА_11 в сумі 208488грн., а ОСОБА_12 в сумі 186150грн. Свої вимоги обґрунтовують тим, що їм було спричинено фізичний біль, також вони певний час не могли виходити з дому через гематоми на обличчі, відчували страх, приниження. ОСОБА_11 , також не могла продовжувати працювати вчителем. Крім того, потерпілі звернулись до судового експерта для проведення психологічної експертизи, який встановив матеріальний еквівалент моральній шкоді для кожного з потерпілих. Крім того надають копії амбулаторних карток, фотокартки, де зафіксовані нанесені тілесні пошкодження, копії лікарняних.
Також ОСОБА_11 та ОСОБА_12 просять стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 понесені ними судові витрати на правову допомогу, а також 100 159 грн. очікуваних витрат на підставі п.4.3 договору ( том 1 а.с. 75-78). В обґрунтування вказаних вимог надали попередній розрахунок судових витрат та квитанції про оплату послуг адвоката.
Згідно ч.1 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Відповідно до ч.2 ст.120 КПК України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач.
На підставі п.1 ч.1 ст.118 КПК України витрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат.
Судом встановлено та підтверджується документально ( том 1 а.с.44, 46; том 2 а.с.11, 14, 15, 17, 19) понесені потерпілими витрати на правову допомогу у розмірі 3 150грн., які суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілих.
Щодо позовних вимог про стягнення адвокатського гонорару у розмірі 25% від суми задоволених вимог цивільного позову, то такі витрати потерпілими наразі не понесені, а їх очікування в майбутньому залежать від набрання вироком законної сили, отже є непідтвердженими. Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги потерпілих в цій частині підлягають залишенню без розгляду.
Щодо відшкодування моральної шкоди, то в судовому засіданні достовірно встановлено, що внаслідок подій 09.03.2018 та дій обвинуваченого, потерпілим заподіяно моральну шкоду, яка виразилась у фізичних та душевних стражданнях, тривалістю вимушених змін у житті, у зв'язку з видимими тілесними ушкодженнями, а тому приходить до висновку, що потерпілими заподіяно моральну шкоду. Визначаючи безпосередньо її розмір, суд приймає до уваги висновки психолога - судового експерта щодо заподіяної потерпілим моральної шкоди, однак в частині їх розміру вважає очевидно завищеними, а тому, з урахуванням вимог розумності та справедливості, а також враховуючи майновий стан обвинуваченого, зобов'язання щодо сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, вважає необхідним стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 по 10 000грн. у відшкодування моральної шкоди.
Також з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави підлягають стягнення і судові витрати за проведення судово-медичних експертиз у розмірі 2922,7 грн. (том 1, а.с 171, 177А, 191).
Питання речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 369-371, 373- 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.125; ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання:
- за ч.1 ст.125 КК України у виді 70 (сімдесяти) годин громадських робіт;
- за ч.2 ст.125 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі;
На підставі ст.70 КК України, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 1 (одного) року обмеження волі.
Застосувати ст.75 КК України та звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
Зобов'язати ОСОБА_3 згідно ст.76 КК України не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Цивільний позов ОСОБА_11 та ОСОБА_12 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_11 10 000 ( десять тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_12 10 000 ( десять тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_11 , ОСОБА_12 витрати на правову допомогу у розмірі 3 150 ( три тисячі сто п'ятдесят) грн.
Цивільний позов в частині стягнення адвокатського гонорару - залишити без розгляду.
Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 2922 ( дві тисячі дев'ятсот двадцять дві) грн. 70коп. на користь держави.
Речові докази: компакт диск - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1