Справа № 761/45049/16-ц
Провадження № 2/761/347/2019
22 лютого 2019 року
Шевченківський районний суд м. Києва
в складі: головуючого суддіМальцева Д.О.
за участю секретаря представник позивача Фецяк Р.А. ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору АТ «Банк «Національні інвестиції» про визнання кредитором, іпотекодержателем та звернення стягнення на предмет іпотеки,
ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач 1), ОСОБА_4 (далі по тексту - відповідач 2), ОСОБА_5 (далі по тексту - відповідач 3), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - АТ «Банк «Національні інвестиції» (далі по тексту - третя особа), відповідно до якого, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила: визнати позивача кредитором за Кредитним договором № 317-08 від 07.06.2006 за вимогами до боржника ОСОБА_3 на суму 75 000, 00 доларів США; визнати позивача іпотекодержателем за договором іпотеки від 07.06.2006, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., за реєстровим номером 3312, з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 , які випливають з кредитного договору № 317-08 від 07.06.2006 на суму 75 000, 00 доларів США; в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед позивачем в сумі 75 000, 00 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на час звернення до суду становить 1 940 250, 00 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка у рівних частках належить ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; встановити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні 765 700, 00 грн., але не нижче за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки майна під час проведення виконавчих дій; визначити спосіб реалізації предмета іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів та стягнути на користь позивача суму сплаченого судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.06.2006 між АТ АБ «Національні Інвестиції» правонаступником якого є ПАТ «Національні Інвестиції» та ОСОБА_3 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 317-06, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу 1 кредит у сумі 99 992, 14 доларів США на строк до 25.03.2013 із сплатою 16 % річних за користування кредитними коштами (далі по тексту - кредитний договір).
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та відповідачами 07.06.2006 укладено Договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекою забезпечується виконання всіх зобов'язань відповідача 1 за основним договором (далі по тексту - договір іпотеки). Предметом іпотеки є трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 (далі по тексту - спірна квартира, нерухоме майно), яка належить на праві власності відповідачам у рівних частках.
Крім того, в якості забезпечення виконання зобов'язань 17.06.2013 між Банком та позивачем було укладено договір поруки № 317-06, за яким остання поручилась за виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань перед Банком за кредитним договором в сумі 75 000, 00 доларів США.
Відповідач 1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим позивач, як поручитель, змушений був самостійно виконати взяті на себе зобов'язання перед Банком та сплатити 75 000,00 доларів США, а відтак позивач набув права кредитора за договором № 317-06 від 07.06.2016 та права іпотекодержателя за договором іпотеки від 07.06.2006, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю.В. предметом якого є трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач неодноразово звертався до відповідачів з вимогою про сплату 75000,00 доларів США, разом з тим відповідачі в добровільному порядку кошти не повертають, чим порушують права позивача.
На підставі ст. 35 Закону України «Про іпотеку», позивач звернулась до суду з вказаним позовом.
19.01.2017 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Гуменюк А.І. відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду.
Відповідно до Розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва № 01-08-873 від 15.11.17 року щодо повторного автоматичного розподілу справи, вказана справа була передана до провадження судді Мальцева Д.О.
16.11.2017 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. прийнято справу до свого провадження та призначено до розгляду.
04.04.2018 від представника позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
19.04.2018 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.
08.05.2018 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. у зв'язку із набуттям чинності змін, відповідно до яких ЦПК України викладено в новій редакції, прийнято рішення про продовження розгляду справи в порядку загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання. Сторонам встановлено строки для надання заяв по суті справи.
11.06.2018 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_6 . закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.
02.10.2018 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_6 . залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - АТ «Банк «Національні інвестиції».
18.10.2018 від позивача надійшла заява про залучення АТ «Банк «Національні інвестиції» в якості співвідповідача.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Проти розгляду справи за відсутності відповідачів в заочному порядку не заперечував.
Відповідач 1 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не сповістив.
Відповідач 2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не сповістив.
Відповідач 3 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не сповістив.
Разом з тим, відповідно до положень ч.1, 2 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
При цьому, положеннями ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Так, в судовому засіданні встановлено, що 07.06.2006 між АТ «Національні інвестиції», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Національні інвестиції», та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір № 317-06 (кредитна лінія), відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати Позичальнику - ОСОБА_3 кредитну лінію з лімітом кредитування у сумі 100 000, 00 доларів США на строк з 07.06.2006 до 06.06.2007 включно, на умовах, встановлених Кредитним договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (п. 2.1. Кредитного договору) (а.с. 6-7).
В подальшому між сторонами Кредитного договору було укладено ряд Додаткових угод, зокрема, в частині продовження строку дії Кредитного договору, до 25.03.2013 включно (а.с. 8-11, 12-13,14-20).
Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч. 1 ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
При цьому, згідно ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки (ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
В судовому засіданні встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 07.06.2006 між Банком та відповідачами - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., зареєстрованим в реєстрі за № 3312 (а.с. 22-27), відповідно до умов якого іпотекою забезпечується виконання всіх зобов'язань відповідача 1 за основним договором (далі по тексту - договір іпотеки).
Предметом іпотеки є трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності відповідачам у рівних частках.
Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ч. 1-2 ст. 553 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Судом встановлено, що в якості забезпечення виконання зобов'язань 17.06.2013 між Банком та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 317-06 (далі по тексту - Договір поруки), відповідно до умов якого позивач зобов'язується відповідати перед Банком в повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов'язань відповідача 1, які випливають з Кредитного договору № 317-06 від 07.06.2006, згідно з умовами якого відповідач 1 зобов'язується повернути в повному обсязі кредитні кошти в сумі 99 992, 14 доларів США, сплатити проценти за користування ним, штрафні санкції та комісії (а.с. 32-33).
Згідно п. 2.2. Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором лише за повне та своєчасне повернення Позичальником кредитних коштів в сумі 75 000, 00 Доларів США.
До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права Кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі і ті, що зобов'язували його виконання (п. 2.3. Договору поруки).
Згідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
Положення ч. 1 ст. 513 ЦК України передбачають, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно ч. 1-2 ст. 556 ЦК України, після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Положеннями ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ст. 4 Закону).
При цьому, відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно з вимогами п. 1- 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Так, позивач вказує, що внаслідок невиконання відповідачем 1 зобов'язань за Кредитним договором, вона як Поручитель виконала зобов'язання за Договором поруки та сплатила в якості погашення кредитних коштів 75 000, 00 доларів США, внаслідок чого до позивача перейшло право грошової вимоги на вказану суму до відповідачів. Крім цього, позивач вважає, що відбулась заміна кредитора в тому числі і за другим забезпечувальним договором - Договором іпотеки, укладеним між Банком та відповідачами.
На підтвердження виконання зобов'язань за Кредитним договором надає виписку руху коштів по рахунку.
Разом з тим, фотокопія вказаного документу виготовлена неякісно, текст нерозбірливий та розмитий, внаслідок чого його неможливо прочитати, що позбавляє суд можливості встановити ту обставину, що позивачем, відповідно до Договору поруки, сплачені кошти в розмірі 75 000, 00 доларів США в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором.
Інших доказів до матеріалів справи на підтвердження зазначеної обставини позивачем не надано.
Крім того, не вбачається також з матеріалів справи, та не підтверджується наявними доказами та обставина, що до позивача перейшло право вимоги за Договором іпотеки.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову за його недоведеністю.
На підставі викладеного та керуючись ст.12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору АТ «Банк «Національні інвестиції» про визнання кредитором, іпотекодержателем та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Києва.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 07.03.2019.
Суддя: