Справа 729/283/19
3/729/93/19 р.
24 травня 2019 р. суддя Бобровицького районного суду Чернігівської області Бойко В.І, за участю секретаря судового засідання Шлапак Н.А.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
розглянула матеріали, які надійшли з Бобровицького відділення поліції Ніжинського відділу поліції Головного Управління національної поліції в Чернігівській областіпро притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 ,проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,громадянина України, -
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно даних протоколу серія БД № 002518 , 04.03.2019 о 18 год. 20 хв. ОСОБА_1 у м. Бобровиця по вул. Олега Бичка, 2, керував автомобілем ВАЗ321213 н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України і скоїв адмінправопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, пояснив що 04.03.2019 року він вживав спиртні напої, але транспортним засобом не керував. Близько 18.00 год він разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який був за кермом його автомобіля, під"їхали до кав"ярні ,що на ул.О.Бичка . Оскільки ОСОБА_3 поспішав на роботу, то вони почали шукати іншого водія, який би зміг їх довезти додому, тому відійшов від автомобіля. Підійшовши до нього через деякий час , він побачив працівників поліції, які почали вимагати від нього посвідчення водія. Він намагався пояснити працівникам поліції, що це його автомобіль і транспортним засобом він не керував, при цьому відкрив автомобіль у якому був його товариш та намагався знайти посвідчення водія. Після цього працівники поліції застосовували до нього силу, одягали кайданки та повели його до лікарні, тому він змушений був телефонувати на 102. Він дійсно відмовся від проходження огляду на стан сп"яніння у лікарні , оскільки транспортним засобом не керував. Крім того вказав, що відносно нього були також винесені постанови про притягнення його до адмінстративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУПАП та ст. 126 ч. 1 КУпАП , про існування яких він дізнався тільки на слідуючий день у Бобровицькому відділенні поліції , зайшовши до кабінету ОСОБА_4 . На її пропозицію він особисто їй сплатив кошти в сумі 350 грн., як половину суми штрафів за дві постанови без направлення їх на виконання, а щодо вирішення питання до складеного протоколу про притягнення його до адмінвідповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП , ОСОБА_4 повідомила ,що допомогти не зможе, оскільки він поскаржився на дії працівника поліції ,який складав протокол ,тому вона змушена буде його направить для розгляду до суду. Просить закрити провадження у справі, оскільки 04.03.2019 він взагалі траспортним засобом не керував.
Допитаний у якості свідка ОСОБА_2 пояснив, що 04.03.2019 року він разом з ОСОБА_1 вживали спиртні напої. Близько 18.00 год вони вирішили роз"їхатися і попросили ,щоб ОСОБА_3 їх розвіз. Під"їхавши до АТБ , що по вул. О.Бичка , ОСОБА_3 зупинив траспорний засіб і не знайшовши іншого водія пішов у своїх справах. Він залишився у автомобілі, а ОСОБА_1 пішов до кав"ярні. Через деякий час до автомобіля підійшли працівники поліції та запитали,хто є власником даного автомобіля. Він повідомив,що власник є ОСОБА_1 та покликав його. Після цього вони почали вимагати від ОСОБА_1 посвідчення ,а згодом одягли кайданки та повели до лікарні.
Допитаний у якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що 04.03.2019 року на прохання ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Близько 18.20 хв. він привіз ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до кав"ярні , але враховуюти те ,що йому треба було їхати на роботу , пообіцяв найти їм іншого водія та відійшов від них. Прийшовши через декілька хвилин, він побачив працівників поліції ,які запропонували написати йому розписку про те,що він забере автомобіль ОСОБА_1 , що він і зробив. При ньому працівники поліції не пропонувати пройти ОСОБА_1 огляд на стан алкогольного сп"яніння.
Із дослідженого в судовому засіданні адміністративного матеріалу вбачається, що до нього додані письмові пояснення свідків ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 , ідентичних за змістом в яких останні пояснюють, що вони були запрошені як свідки при складанні адміністративного протоколу на ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, який в їх присутності відмовився від проходження медичного огляду лікарем-наркологом в закладі МОЗ та проходження огляду алкотестером на місці зупинки транспортного засобу для встановлення факту алкогольного сп"яніння , при цьому останній мав ознаки алкогольного сп"яніння Однак слід зуважити , що в письмових поясненнях свідків взагалі не зазначається , що вони були присутні на місці події, а саме у час керування ОСОБА_1 транспортним засобом, тобто 04 березня 2019 року о 18. год.20 хв. , а їх було залучено тільки о 18 год. 30 хв. для складання адміністративного протоколу. Суд враховує, що при дачі вказаних пояснень свідки не попереджалися про кримінальну відповідальність за відмову від показань та дачу завідомо неправдивих показань. Однак будучи викликаним у судове засідання , де останні повинні були дати показання, не з"явилися про причини неявки не повідомили, свої попередні пояснення не підтримали, що поряд з вищевказаними виявленими суперчностями не дозволяє суду сприймати ці пояснення в якості належних доказів.
При перегляді у судовому засіданні відеозапису , який був долучений до адміністративного протоколу та здіснений на невідомий пристрій , вбчається, що на ньому відсутній факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом ВАЗ321213 н.з. НОМЕР_1 , а видно , що водій транспортного засобу перебуває у салоні вказаного автомобілю, а сам транспортний засіб знаходиться в статичному стані. Протягом всього відеозапису події під час спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 свідки відсутні , тому фактично останні не мали можливості давати пояснення з приводу обставин виладених в протоколі.
Крім того суд не може покласти в доведеність вини ОСОБА_1 за ст. 130 ч.1 КУпАП показання прцівника поліції , який складав адміністративний протокол, оскільки він сам не зміг пдтвердити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а пояснив , що почав з ним спілкуватися після того як автомобіль не рухався.
Таким чином , вислухавши особу, яку притягують до адміністративної відповідальності, допитавши свідків , дослідивши адміністративний протокол та додані до нього матеріали, суд прийшов до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю внаслідок відсутності події правопорушення з таких підстав.
17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод. Отже, Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України, і підлягає застосуванню нарівні з національним законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядаються, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п.33 рішення у справі «Гурепка проти України»). Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
ОСОБА_1 ставиться в провину порушення вимог п. 2.5 ПДР України, згідно з яким водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння особи, яка керує транспортним засобом, передбачена ст. 130 КУпАП.
З аналізу наведених норм слідує, що для звинувачення особи у вчиненні зазначеного правопорушення необхідно, перш за все, встановити факт управління нею транспортним засобом, а вже потім наявність у неї ознак сп'яніння, як підстави для вимоги про проходження огляду, перебування її у такому стані або відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
Вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь ( ст. 62 Конституції України ).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (ст. 7 КУпАП ).
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення крім іншого зазначається, суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за його вчинення.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має щонайменше, зокрема, допитувати свідків обвинувачення або мати право на те, щоб їх допитали, а також вимагати виклику і допиту свідків з її сторони на тих же умовах, що й свідків обвинувачення. У цьому зв'язку ЄСПЛ у справі «Матицина проти Росії» (Скарга № 58428/10) нагадав, що важливим елементом справедливого кримінального процесу є конфронтація (очна ставка) обвинуваченого і свідка «в присутності судді, який буде виносити рішення по справі», для того щоб суддя заслухав свідка безпосередньо, поспостерігав за його поведінкою і сформував думку щодо його надійності. (Див. «PK проти Фінляндії» (рішення) (PK v. Finland (dec.)), № 37442/97, 9 липня 2002 роки; див. також, mutatis mutandis (з відповідними змінами), «Мілан проти Італії» (рішення) (Milan v. Italy (dec.)), № 32219/02, 4 грудня 2003 року; рішення у справі «Піткянен проти Фінляндії» (Pitkanen v. Finland), № 30508/96, п.п. 62-65 9 березня 2004 року; див. також рішення у справі «Пічугін проти Росії» (Pichugin v. Russia), № 38623/03, п. 199, 23 жовтня 2012 року; і, mutatis mutandis (з відповідними змінами), постанову по справі «Валерій Лопата проти Росії» (Valeriy Lopata v. Russia), № 19936/04, п. 128, 30 жовтня 2012 року).
У справі № 6293/04 «Мірілашвілі проти Росії» (Заява № 6293/04) зазначається, що національні суди мають право брати до уваги показання свідків при виконанні таких вимог: 1) вжиття максимальних заходів для забезпечення явки свідків до суду; 2) підтвердження показань свідків іншими доказами; 3) відсутність свідка через поважну причину.
Таким чином, суд виходить з того, що будь-які очевидці, котрі могли б підтвердити факт управління ОСОБА_1 транспортним засобом, відсутні, а навпаки у судовому засіданні встановлена особа яка в період часу, який вказаний в протоколі, керувала транспортним засобом.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).
З врахуванням ч. 3 ст.62 Конституції України, згідно з якими обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на викладене, за відсутності інших об'єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, покази поліцейського , який був допитаний у судовому засіданні та досліджені письмові покази свідків , не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Враховуючи зазначену практику Європейського суду з прав людини та презумпцію невинуватості, передбачену статтею 62 Конституції України, в матеріалах справи відсутні будь-які переконливі та достовірні докази керування транспортним засобом 04.03.2019 ОСОБА_1 , не надані такі докази і в ході судового розгляду, що виключає подію і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Виходячи з аналізу всіх наявних у справі доказів , суд вважає, що не може сприймати відомості зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, беззаперечно достовірними та достатніми для доведення інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд не знаходить підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП України через відсутність в його діях складу і події даного адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю внаслідок відсутності події правопорушення. Керуючись ч. 1 ст. 247 КУпАП, -
ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Провадження по справі закрити.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти діб.
Суддя В.І. Бойко