36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
30.05.2019 Справа № 917/521/19
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім» БІОІЛ» (20901, Черкаська обл., Чигиринський р- н, м. Чигирин, вул. Грушевського, буд. 16А, код ЄДРПОУ: 36565962)
до Комунального підприємства «Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно- будівельне управління» (39617, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Махоркова, 35, код ЄДРПОУ: 03332033)
про стягнення 85875,63 грн.
Суддя Киричук О.А.
Секретар судового засідання Тертична О.О.
Представники сторін:
представник позивача: не з'явився
представник відповідача: Баранік К.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім» БІОІЛ» звернулось до суду з позовом до Комунального підприємства «Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно- будівельне управління» про стягнення 85876,63 грн. заборгованості за договором поставки №84 від 03.04.2018, у тому числі 82000,00 грн основного боргу, 3074,57 грн інфляційних нарахувань, 802 ,06 грн 3% річних.
Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідач не виконав свої договірні зобов'язання з оплати поставленого Товару, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не погашена.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.04.2019 р. суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; cправу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні, призначити справу для розгляду по суті у судовому засіданні на 25.04.19, викликати учасників справи у судове засідання, зобов'язати відповідача надати докази сплати заборгованості за договором поставки №84 від 03.04.2018, запропонувати відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.
В засіданні 25.04.19 суд оголосив перерву до 30.05.19.
26.04.19 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він вимоги визнав частково, просив відмовити в частині вимог про стягнення 3074,57 грн інфляційних нарахувань, 802,06 грн 3% річних та судового збору.
24.05.19 від позивача надійшла відповідь на відзив з обгрунтуванням правомірності заявлених вимог.
Також, 24.05.19 від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині суми основного боргу, в якій позивач повідомляє про погашення 82 000,00 грн основного боргу та просить закрити провадження у справі в цій частині. При цьому, позивач вказав, що повністю підтримує вимоги про стягнення 3074,57 грн інфляційних нарахувань, 802 ,06 грн 3% річних.
30.05.19 від позивача 30.05.19 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.
В судове засідання 30.05.2019р. представник позивача не з'явився.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав позицію, що викладена у відзиві.
У судовому засіданні 30.05.19. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.
У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, оцінивши надані докази, суд, встановив:
03.04.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «БІОІЛ» (за умовами Договору - «Постачальник») та Комунальним підприємством «Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління» (за умовами Договору - «Покупець») було укладено договір поставки №84 (надалі - «Договір»).
Пунктом 1.1. Договору встановлено, що Постачальник зобов'язується у 2018 році поставити Покупцю, зазначений в тендерній пропозиції, а Покупець - прийняти і оплатити такий товар. Найменування товару - Бітумна емульсія. Код ДК 021:2015 44110000-4 Конструкційні матеріали (п. 1.2. Договору №84). Кількість товару - 60 тн. (п.1.3. Договору).
Згідно п. 3.1. Договору, строк (термін) поставки товарів: до 31.12.2018 року.
Передача товару Покупцю на умовах СРТ (склад Покупця) (за умови інтерпретації термінів відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс - 2010»). Зобов'язання Постачальника вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару у власність Покупця. Місце поставки Товару: Полтавська область м. Кременчук, вул., Махоркова, 35. Поставка Товару, здійснюється невеликими партіями згідно заявки Покупця. Заявка на відпуск Товару надається факсимільним зв'язком або на електронну пошту th.bioil.2013@gmail.com. Товар повинен бути поставлений протягом трьох днів з дати отримання заявки. Мінімальна партія поставки - від 2 тн. Прийом (здача) товару проводиться за кількістю - згідно накладної, а за якістю - згідно з документами, які підтверджують якість Товару (паспорти, сертифікати якості) (п. п. 3.2, 3.3, 3.4 та п. 3.6 Договору).
Відповідно до п. 4.2. Договору ціна договору становить 895000,00 грн. (вісімсот дев'яносто п'ять тисяч грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ - 149166,67 грн. Та визначається як сума всіх Додатків, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Фактична загальна ціна (вартість) даного Договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього Договору, згідно накладних, що є невід'ємними частинами даного Договору (п. 4.3 Договору).
Умовами п. 5.1. Договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати Покупцем після пред'явлення Постачальником рахунка на оплату товару (далі - рахунок) та накладної, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника, зазначений в реквізитах цього Договору, у відповідності до рахунків на оплату. Перерахування грошових коштів здійснюється по факту його поставки товару з відтермінуванням платежу на30 календарних днів.
Пунктом 6.1.1. Договору визначено, що Покупець зобов'язаний здійснювати повну оплату за товар відповідно умов даного договору. Зазначеному договірному обов'язку Покупця кореспондує право Постачальника на своєчасне та в повному обсязі отримання плати за поставлений останнім товар (п. 6.4.1. Договору).
Відповідно до п. 11.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018 року.
28.12.2018 року між Покупцем та Постачальником було укладено Додаткову угоду №4 до Договору, відповідно до якої Сторони п. 11.1. Договору, виклали в новій редакції та домовились про те, що Договір діє до 31.12.2019 року.
Позивач вказує, що 26.10.2018 Покупцем була надана Постачальнику заявка за вих.№53-12/1538, на відпуск бітумної емульсії ЕКШМ-60 у кількості 5 (п'яти) року тон.
За твердження позивача, яке не заперечувалося відповідачем при розгляді справи, він, як Постачальник належним чином та у відповідності до умов Договору, виконав свої зобов'язання, щодо постачання Товару.
В підтвердження цього позивач надав: рахунок на оплату №193 від 26.10.2018 року на суму 82000 грн., видаткову накладну № 193 від 26.10.2018 року на суму 82000 грн., Товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №Р26/10/18-1 від 26.10.2018 року, Довіреність на отримання ТМЦ №376 від 26.10.2018 року.
За даними позивача, станом на 28.03.19, відповідач як Покупець не розрахувався із ним за поставлений товар, загальний розмір основного боргу згідно умов Договору становить 82000,00 грн., що зафіксовано Актом звірки взаємних розрахунків за період із 03.04.2018 року по 31.12.2018 рік.
Оскільки відповідач свої зобов"язання за Договором в частині своєчасного розрахунку за поставлений товар не виконав, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. При цьому, просить стягнути з відповідача 85876,63 грн. заборгованості за договором поставки №84 від 03.04.2018, у тому числі 82000,00 грн основного боргу, 3074,57 грн інфляційних нарахувань, 802 ,06 грн 3% річних.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 Господарського кодексу України.
Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар на суму 82 000,00 грн., про що свідчать наступні документи: видаткова накладна № 193 від 26.10.2018 року на суму 82000 грн., Товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №Р26/10/18-1 від 26.10.2018 року, Довіреність на отримання ТМЦ №376 від 26.10.2018 року.
З огляду на передбачення сторонами умовами п. 5.1. Договору, що перерахування грошових коштів здійснюється по факту поставки товару з відтермінуванням платежу на 30 календарних днів, обов"язок у відповідача по оплаті товару є таким, що настав, 28.11.18.
В порушення своїх зобов'язань за Договором оплата товару в сумі 82 000,00 грн. відповідачем на момент звернення позивачем з позовом не здійснена.
Докази того, що відповідач здійснив оплату товарів у визначені договором строки в повному обсязі в матеріалах справи відсутні.
При цьому, судом враховано, що сума основного боргу визнана відповідачем у відзиві.
Після звернення позивача до суду з позовом відповідач сплатив на користь позивача суму основного боргу у повному обсязі платіжним дорученням № 172 від 23.04.19р.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи те, що відповідач під час розгляду справи сплатив суму основного боргу перед позивачем, предмет спору в цій частині відсутній, а тому провадження у справі в частині вимог про стягнення 82 000,00 грн. основного боргу підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
При цьому, судом враховано, що в обгрунтування причин несплати боргу у визначені договором строки відповідач послався на наступні обставини:
- умовами п.5.3.Договору визначено, що у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлені товари здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання Замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний paхунок
- підприємство відповідача є комунальним підприємством, власником якого є Кременчуцька міська рада. Загальний контроль за діяльністю Підприємства здійснюється уповноважений структурним підрозділом Власника - Департаментом житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради з межах, визначених Статутом КП КПС ІЛРБУ та Положенням про управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради.
- підприємство відповідача несе відповідальність за стан дорожнього покриття в м.Кременчукта відповідно до Програми утримання та поточного ремонту вулично-шлякової мережі та внутрішньо-квартальних проходів та проїздів м. Кременчук планує кожного року певний об'єм робіт на рік вперед, шляхом складання Акту обстеження вулиць та доріг міста. У 2018 році, відповідно до запланованого КП КПС ШРБ було проведено Публічні закупівлі відповідних матеріалів та сировини, в тому числі у Позивача.
- КП КПС ШРБУ було зареєстровано всі юридичні та фінансові зобов'язання щодо договірних зобов'язань із Позивачем, та відповідно виконувалось сплата отриманого Товару на протязі 2018 року.
- відповідачем було вчинено дії по реєстрації взятих бюджетних зобов'язань перед ТОВ «ТД «БІОІЛ», але наприкінці 2018 року Кременчуцькою міською радою було скорочено фактичне фінансування видатків установ, управлінь та комунальних підприємств м. Кременчука, в тому числі КП КПС ШРБУ.
- з метою забезпечення стабільної роботи комунальних підприємств Кременчуцької міської ради, згідно їх функціональних призначень щодо надання мешканцям міста якісних послуг, відповідно до ст.71, 91 Бюджетного кодексу України, керуючись п. 21 ч. 1 ст.26, ч.І ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Утраті» Кременчуцьким міськвиконкомом було затверджено фінансування видатків КП КІІС ШРБУ на 2018 рік. Закупку Товарів, згідно умов вище зазначених Договорів була проведена за підтримки Кременчуцької міської ради, шляхом погодження фінансування видатків КП КПС ШРБУ відповідними порядками виділення та використання коштів з міського бюджету, як балансоутримувачу вулично-шляхової мережі м.Кременчука на 2018 рік. В свою чергу у зазначеному періоді було частково призупинене фінансування видатків підприємства відповідача не з його вини.
- КП КПС ШРБУ дотримуючись вимог та норм чинного законодавства України провело реєстрацію в органах Казначейства відповідних зобов'язань перед позивачем, але проплати не було проведено у зв'язку із затримкою фінансування.
- підприємство відповідача не одноразово зверталось до Кременчуцької міської ради, через Департамент житлово-комунального господарства з питань погашення наявної заборгованості, на що Рішенням XXXV сесії Кременчуцької міської ради VII скликання від 21.02.2019р. було вирішено наступне:
«На виконання зобов'язань, взятих КГІ .ЧТ1С ШРБУ при придбанні товарів та матеріалів у 2018 році, які не було профінансовано, вирішили внести зміни в «Програму утримання та поточного ремонту вулично-шляхової мережі та внутрішньо-квартальних проходів та проїздів м. Кременчука та розвиток матеріально-технічної бази КП КПС 1І1РВУ на 2019 рік» та передбачити кошти на виконання зобов'язань, які виникли у 2018 році та не були профінансовані, у сумі 4 356 799.49 грн.»
- у відповідності до зазначеного між сторонами 12.04.19р. було підписано Додаткову угоду № 5 до Договору №84 від 03.04.2018р., а 15.04.2019р. підприємством відповідача було зареєстровано згідно даної Додаткової угоди, бюджетні зобов'язання одержувача бюджетних коштів у УДКСУ у м.Кременчуці Полтавської області.
Зважаючи на неналежного фінансування з боку головного розпорядника бюджетних коштів; затримки оплати з боку Управління державної казначейської службі України у м. Кременчук, відповідач вважає, що 3% річних та індекс інфляції за затримку оплати вартості робіт нараховані безпідставно.
Аналізуючи наведені відповідачем заперечення, суд дійшов висновку, що відсутність фінансування на рахунок КП КПС ШРБУ від Головного розпорядника коштів не можуть бути підставою для відмови в позові в частині вимог про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань з огляду на наступне.
Щодо викладеного у п. п. 5.3. Договору порядку розрахунків суд зазначає про наступне.
Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Законодавством не установлено залежності оплати товару від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.03.2018 року у справі №904/6252/17.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Вищий господарський суд України в постанові по справі № 37/414-14/202 від 29.02.2012 зазначив наступне: «сторони погодили строк виконання замовником зобов'язання з вказівкою на обставини наявності фінансування. Однак, зазначена подія не може бути визнана такою, що має неминуче настати, оскільки оспорюваним пунктом навіть не визначено обставини, за яких така подія як "затвердження річних кошторисних позначень" має настати. Враховуючи, що чинне законодавство України не містить будь-яких особливих вимог до договорів, які укладаються суб'єктами підприємницької діяльності з бюджетними установами, виконання договору повинно здійснюватись на загальних підставах. В силу статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Наявність чи відсутність бюджетного фінансування не залежить від волі та дій позивача, що порушує його право на отримання коштів за поставлений товар за договором. Таким чином, відповідач як бюджетна установа, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання, зумовленої відсутністю коштів у бюджеті.».
У справі № 913/1051/15 Вищий господарський суд України прийшов до наступного висновку: «відсутність бюджетного фінансування видатків на придбання товару за цим договором не виправдовує бездіяльності боржника, не звільняє його від обов'язку виконати договірні зобов'язання та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.»
За таких обставин, відповідач відповідає за своїми зобов'язаннями, що виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань, а отже посилання відповідача п.5.3 Договору та інші обставини у зв"язку з відсутністю бюджетного фінансування є необґрунтованим та безпідставними.
Таким чином, судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При цьому інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17 та від 08.12.2018 у справі №913/63/18.
На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачеві 802,06 грн. - 3% річних за період з 29.11.2018 р. по 28.03.2019 р. та 3074,57 грн. інфляційних втрат за період з січня 2019р. по лютий 2019 р.
Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає його арифметично вірним, який відповідає положенням статті 625 ЦК України, а відтак позовні вимоги про стягнення 3074,57 грн. інфляційних нарахувань та 802,06 грн. 3% річних підлягають задоволенню (розрахунок сум здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: Еліт 9.1.3").
Згідно з ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення 3074,57 грн. інфляційних нарахувань, 802,06 грн. 3% річних, в іншій частині позову - провадження у справі підлягає закриттю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходи із наступного.
В матеріалах справи №917/521/19 наявне платіжне доручення № 786 від 28.03.2019р. про сплату судового збору в розмірі 1 921,00 грн.
Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом враховано, що відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно з ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення 82 000,00 грн. основного боргу, приписи ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ч. 4 ст. 231 ГПК України, суд дійшов висновку про повернення з Державного бюджету України на користь позивача 1834,28 грн. судового збору.
Таким чином, на відповідача судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, покладається частково в сумі 86,72 грн.
Керуючись статтями 129, 130, 231, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління» (39617, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Махоркова, 35, код ЄДРПОУ: 03332033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім» БІОІЛ» (20901, Черкаська обл., Чигиринський р-н, м. Чигирин, вул. Грушевського, буд. 16А, код ЄДРПОУ: 36565962) 3074,57 грн. інфляційних нарахувань, 802,06 грн. 3% річних, 86,72 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В частині вимог про сплату 82000,00 грн. основного боргу провадження у справі закрити.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім» БІОІЛ» (20901, Черкаська обл., Чигиринський р-н, м. Чигирин, вул. Грушевського, буд. 16А, код ЄДРПОУ: 36565962) з Державного Бюджету України судовий збір у розмірі 1834,28 грн. сплачений платіжним дорученням № 786 від 28.03.19.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 31.05.2019р.
Суддя Киричук О.А.