Справа № 826/14093/14 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Келеберда В.І.
Іменем України
31 травня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Ганечко О.М.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" Куреного Олександра Вікторовича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "Український пенсійний капітал" до Уповноваженної особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" Куреного Олександра Вікторовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від просив
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) та уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» (далі - Уповноважена особа) повернути Непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Український пенсійний капітал» пенсійний капітал у розмірі 1 190 035, 59 грн., розміщені у ПАТ «Брокбізнесбанк» згідно договору №3508/11 про відкриття банківських рахунків та здійснення розрахунково-касового обслуговування від 16.03.2011
- зобов'язати Фонд та Уповноважену особу повернути Непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Український пенсійний капітал» пенсійні активи у сумі 1 549 837, 21 грн. в якості компенсації за 61,42 унції золота розміщені у ПАТ «Брокбізнесбанк» на особовому рахунку Непідприємницького товариства «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Український пенсійний капітал» №265090350810.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 позов Непідприємницького товариства «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Український пенсійний капітал» задоволено частково:
- зобов'язано Фонд сплатити Непідприємницькому товариству "Відкритий недержавний пенсійний фонд "Український пенсійний капітал" 1 190 035,59 грн. шляхом перерахування вказаної суми на поточний рахунок Непідприємницького товариства «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Український пенсійний капітал», відкритий у ПАТ «Ощадбанк»;
- зобов'язано Фонд повернути Непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Український пенсійний капітал» 61,42 унцій золота, шляхом перерахування валютних цінностей на поточний рахунок Непідприємницького товариства «Відкритий недержавний пенсійний фонд "Український пенсійний капітал», відкритий у ПАТ «Ощадбанк». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.03.2015 вказані вище рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2015 року позов задоволено частково:
- зобов'язано Уповноважену особу повернути Непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Український пенсійний капітал» пенсійний капітал у розмірі 1 190 035, 59 грн., розміщені у ПАТ «Брокбізнесбанк» згідно договору №3508/11 про відкриття банківських рахунків та здійснення розрахунково-касового обслуговування від 16.03.2011;
- зобов'язано Уповноважену особу повернути Непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Український пенсійний капітал» пенсійні активи у сумі 904 768, 38 грн. в якості компенсації за 61,42 унції золота розміщені у ПАТ «Брокбізнесбанк» на особовому рахунку Непідприємницького товариства «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Український пенсійний капітал» №265090350810. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Уповноважена особа в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для повернення спірних коштів відсутні, а права позивача у публічно правових відносинах порушено не було.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач є недержавним пенсійним фондом відкритого типу, тобто неприбутковою юридичною особою, предметом діяльності якої є здійснення недержавного пенсійного забезпечення з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників Фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснення пенсійних виплат учасникам Фонду у визначеному законом порядку. При цьому, пенсійні активи не можуть бути предметом застави та можуть використовуватися лише на цілі, передбачені законодавством та статутом Фонду.
Управління пенсійними активами Фонду, згідно договору про управління активами Пенсійного фонду № 1-05/КУА від 20.09.2005 (з урахування додаткових угод до нього), укладеного між позивачем (Рада фонду) та Приватним акціонерним товариством "Компанія з управління активами адміністратор пенсійного фонду «Брокбізнесінвест» (КУА), здійснює КУА.
З метою зберігання та обслуговування активів фонду, між позивачем (Рада фонду) та Акціонерним банком «Брокбізнесбанк» (Зберігач) було укладено договір про обслуговування Пенсійного фонду зберігачем від 01.06.2005, за умовами якого, усі операції з пенсійними активами Пенсійного фонду здійснюються через Зберігача. Поточні рахунки Пенсійного фонду відкриваються у Зберігача Пенсійні активи фонду у формі цінних паперів та документів, які підтверджують право власності на пенсійні активи в інших формах, зберігаються у Зберігача.
Крім того, між Приватним акціонерним товариством «Компанія з управління активами адміністратор пенсійного фонду «Брокбізнесінвест» (Клієнт), яке діє в інтересах позивача, та ПАТ «Брокбізнесбанк» (Банк) було укладено договір від 16.03.2011 № 3508/11 про відкриття банківських рахунків та здійснення розрахунково-касового обслуговування, за умовами якого Банк відкриває Клієнту поточні рахунки (надалі - Рахунки або Рахунок) та здійснює їх рахунково-касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та умов цього Договору. Протягом дії цього Договору, Клієнт має право звертатись до Банку із заявами про відкриття рахунків у національній валюті, іноземних валютах, банківських металах, при цьому для відкриття таких рахунків Клієнт зобов'язаний надати Банку заяву про відкриття рахунку та документи, що передбачені ним законодавством України та нормативно-правовими актами Національного банку України.
Постановою Національного банку України від 10.06.2014 № 339 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк», на підставі якої, виконавчої дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 11.06.2014 № 45 про початок здійснення процедури ліквідації банку та призначено уповноваженою особою фонду на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» Куреного Олександра Вікторовича, про що опубліковано відповідне оголошення в газеті "Голос України" № 113 (5863) від 14.06.2014 року.
Враховуючи зазначене, з метою повернення активів позивача, Приватне акціонерне товариство «Компанія з управління активами адміністратор пенсійного фонду «Брокбізнесінвест» як компанія з управління активами та адміністратор позивача, зверталося до відповідача 2 з листами від 04.07.2014 № 173 та № 174 з проханням перерахувати грошові кошти, які обліковуються на рахунку, відкритому для позивача на поточний рахунок позивача, відкритий в АТ «Ощадбанк», а також з повідомленням про неприпустимість включення валютних цінностей позивача (золота) до ліквідаційної маси АТ «Брокбізнесбанк».
У зв'язку з неповерненням позивачу грошових коштів та валютних цінностей (золота) шляхом перерахування їх на поточний рахунок позивача, відкритий у ПАТ «Ощадбанк», тобто, фактично, нового зберігача відповідних активів, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про відсутність у відповідачів повноважень на використання пенсійних активів, а тому вони не можуть вчинити щодо цих активів інші дії, ніж повернення їх позивачеві, а тому, обраний спосіб захисту порушеного права (зобов'язання повернути кошти та валютні цінності (золото)) є належним і єдино можливим способом повного захисту порушеного права позивача та його учасників.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції виходив із того, що цей спір є адміністративним (публічно-правовим). Суд апеляційної інстанції з таким висновком погодитись не може.
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС; у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статті 17 КАС (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом).
Згідно із частиною 2 статті 4 КАС (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Як вже зазначалося, у цій справі оскаржується бездіяльність Фонду та Уповноваженої особи неповернення коштів, розміщених на депозитному рахунку. При цьому, на думку позивача, ці кошти є пенсійними активами, розміщеними у банку, і не можуть у процедурі ліквідації банку, яку здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, включатися до ліквідаційної маси зберігача пенсійного фонду та інших банків.
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
За змістом статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною 2 статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих із джерел, визначених статтею 19 цього Закону; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
Відповідно до частини п'ятої статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини другої статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.
Згідно із частинами першою, другою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, (…), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, (…). Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. гривень.
Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд у правовідносинах між Фондом і вкладниками, які претендують на відшкодування за рахунок коштів Фонду, діє як суб'єкт публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, системний аналіз норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» свідчить про те, що основні функції Фонду та уповноваженої особи Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.
За приписами частини першої статті 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» рішення, що приймаються відповідно до цього Закону НБУ, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Правовідносини, щодо яких виник спір у межах даної справи, обумовлені наявністю, на думку позивача, невиконаного банком в особі Фонду зобов'язання перед позивачем щодо безумовного повернення/передачі активу - грошових коштів (майнової вимоги), яке ґрунтується на договорі, а також на положеннях Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» та частини п'ятої статті 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які визначають спеціальні гарантії збереження пенсійних активів недержавного пенсійного фонду.
Оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з оскарження позивачем бездіяльності відповідача не як суб'єкта владних повноважень, а як органу управління банком, який в процедурі ліквідації цього банку як орган управління здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобіганню втрати майна та грошових коштів, такий спір не є публічно-правовим.
Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, апеляційний суд дійшов висновку, що спір у справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Саме така правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 826/328/17 та від 7 листопада 2018 року у справі № 826/20917/13-а.
Відповідно до статті 238 КАС (тут і далі у редакції, чинній з 15.12.2017), суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно частини першої статті 319 КАС судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 239 КАС, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між юридичними особами - Непідприємницьким товариством "Відкритий недержавний пенсійний фонд "Український пенсійний капітал" та ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі Фонду.
Відповідно до частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ГПК) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (стаття 2 ГПК).
Підвідомчість господарських справ установлена статтею 12 ГПК, згідно з пунктом 1 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів та інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.
Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір про повернення пенсійних активів розміщених у банку згідно договору банківського вкладу не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, та має розглядатися за правилами господарського судочинства, а тому провадження у адміністративній справі підлягає закриттю.
Аналогічний висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 23 квітня 2019 року у справі № 826/10219/15.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 319, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" Куреного Олександра Вікторовича задовольнити частково.
Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2015 року.
Провадження у справі за адміністративним позовом Непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "Український пенсійний капітал" до Уповноваженної особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" Куреного Олександра Вікторовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя О.М. Ганечко