ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
31 травня 2019 року № 826/15471/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СВП ПЛЮС»
доДержавної фіскальної служби України
про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СВП ПЛЮС», код ЄДРПОУ 37244754 (далі також - ТОВ «СВП ПЛЮС», позивач) з позовом до Державної фіскальної служби України (далі також - відповідач, ДФС України), в якому просило суд:
- скасувати рішення комісії яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, №883022/37244754 від 15.08.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №1471 від 30.04.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1471 від 30.04.2018, поданою ТОВ «СВП ПЛЮС», за датою її подання.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач після направлення засобами електронного зв'язку податкової накладної №1471 від 30.04.2018, виписаної на адресу контрагента-покупця ПрАТ «ВФ Україна», для реєстрації такої в Єдиному реєстрі податкових накладних отримав квитанцію про зупинення реєстрації цієї податкової накладної. Позивач стверджує, що ним у встановленому законом порядку були подані до ДФС України детальні письмові пояснення щодо суті господарських операцій та копії підтверджуючих (первинних) документів. Проте такі пояснення та документи безпідставно не були враховані Комісією ДФС України при прийнятті рішення з питання наявності підстав для реєстрації податкової накладної.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2018 відкрито провадження у справі №826/15471/18 за вказаним позовом ТОВ «СВП ПЛЮС» та дану справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення №0105103203704 про вручення поштового відправлення копія цієї ухвали отримана уповноваженою особою відповідача 01.10.2018.
Проте відповідач у встановлений судом строк своїм процесуальним правом, передбаченим ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався та жодні відзив на позовні заяву і додаткові документи до суду не подав.
В ході розгляду справи заперечень проти розгляду вказаної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) до суду також не надійшло, з огляду на що, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи за наявними у ній матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як свідчать наявні у справі матеріали, 01.01.2014 між ПрАТ «МТС Україна» (як продавцем), код ЄДРПОУ 14333937, - що в подальшому перейменоване на ПрАТ «ВФ Україна», та ТОВ «СВП ПЛЮС» (як покупцем) був укладений договір за №42/1. За умовами цього договору продавець постачає, а покупець приймає, оплачує та реалізує кінцевому споживачу стартові пакети МТС, одиничні ваучери, обладнання та термінали (далі - продукція чи продукти МТС), а також надає послуги з популяризації та просуванню продуктів МТС, підвищенню попиту на них у кінцевих споживачів у мережі «ТТТ», що вказані у додатку 2 на території України. Згідно з пп. 1.2 п. 1 до послуг, що вказані у пп. 1.1 п. 1 цього договору відносяться наступні: ефективний пошук нових каналів реалізації продукції МТС; ознайомлення кінцевих споживачів з особливостями продуктів МТС і порядком їх використання, тарифами на послуги, зоною покриття, акціями; популяризація торгових знаків МТС, створення уявлення про престижність знаку МТС, а також продукції і послуг під знаком МТС; дотримання вимог продавця стосовно облаштування місць продажів продуктів МТС; підтримання візуалізації торгових роздрібних мереж та ін. Відповідно до умов п. 6 покупець приймає та сплачує за продукти МТС за ціною продавця. Водночас окремо сторонами визначається постійна плата за надані покупцем продавцю послуги як відсоток від суми , на яку придбано продукцію. Розмір змінної частини плати за послуги за відповідний місяць визначається за фактично надані послуги упродовж такого місця, замовлені та прийнятті продавцем, що підтверджується актами приймання-надання послуг. Продавець самостійно визначає необхідність у наданні послуг упродовж розрахункового періоду, тат у випадку потреби приймає рахунок покупця до оплати. При цьому, продавець на свій розсуд може здійснити попередню оплату постійної та змінної частини плати за послуги протягом місяця, в якому такі послуги надаються. За наслідками надання послуг покупець зобов'язаний надати продавцю акти приймання-надання для узгодження та підписання, а також надати податкові накладні.
30.04.2018 ТОВ «СВП ПЛЮС», як постачальник, виставило ПрАТ «ВФ Україна» в межах описаного вище договору №42/1від 01.01.2014 рахунок на оплату послуг «послуги з популяризації і просуванню за квітень 2018 року» на суму 120 998,22 грн. (в т.ч. ПДВ - 20 166,37 грн.), - рахунок №77770019900.
Також, ТОВ «СВП ПЛЮС» склало акт виконаних робіт №5218082888 від 30.04.2018 про надання ним за період квітень 2014 року на виконання умов договору №42/1від 01.01.2014 послуг, передбачених цим договором, загальною вартістю 120 998,22 грн. (разом з ПДВ). Даний акт був підписаний представниками обох сторін.
Заявою про залік зустрічних однорідних вимога від 30.04.2014 ПрАТ «ВФ Україна» повідомило ТОВ «СВП ПЛЮС» про проведення заліку зустрічних однорідних вимог, що виникли у сторін на підставі договору №42/1від 01.01.2014 на суму коштів 120 99,22 грн.
В той же день ТОВ «СВП ПЛЮС» виписало на адресу ПрАТ «ВФ Україна» електронну податкову накладну №1471 від 30.04.2018 на суму 120 988,22 грн. (в т.ч. ПДВ 20 166,37 грн.) з номенклатурою послуг «послуги з популяризації і просуванню за квітень 2018 року (Договір поставки та послуг №42/1 від 01.01.2014р.)», коду послуги згідно з ДКПП - 73.20.19.
За наслідками надіслання зазначеної податкової накладної до ДФС України засобами електронного зв'язку з метою здійснення реєстрації такої в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі також - Реєстр), 16.05.2018 ТОВ «СВП ПЛЮС» отримало електронну квитанцію про те, що: документ прийнято, проте реєстрацію такого зупинено. В якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної №1471 від 30.04.2018 відповідачем зазначено наступну: «Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 73.20.19 перевищує величину залишку обсяги придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості платника податку. ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку». Одночасно платнику було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК.
У серпні 2018 року ТОВ «СВП ПЛЮС» направило до ДФС України електронне повідомлення за №5 від 07.08.2018 про подання пояснень та документів щодо ПН/РК реєстрацію якої/го зупинено, разом з поясненнями. Зокрема, позивач навів пояснення наступного змісту: «ТОВ «СВП ПЛЮС» співпрацює з компанією Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» на умовах договору №42/1. Згідно з умовами якого, підприємством реалізує продукцію компанії «ВФ Україна» кінцевому споживачу та надає послуги з популяризації, просування та підвищення попиту на продукт МТС, за що оператор мобільного зв'язку виплачує винагороду. При цьому, «ВФ Україна» та «МТС Україна» є однією юридичною особою».
Як стверджує позивач в тексті поданого позову, разом із цим повідомленням від 07.08.2018 контролюючому органу також були надіслані відскановані копії первинних документи на підтвердження реальності вчинення господарської операції, відображеної у податковій накладній №1471 від 30.04.2018: договору №42/1 від 01.01.2014, акта виконаних робіт №5218082888 від 30.04.2018, рахунку на оплату №77770019900 від 30.04.2018, заяви про залік зустрічних однорідних вимог від 30.04.2018.
15.08.2018 Комісія, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, при ДФС України прийняла рішення №883022/37244754 про відмову у реєстрації податкової накладної №1471 від 30.04.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних. В якості підстави для прийняття такого рішення зазначено наступне: «ненадання платником податку копій документів, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування».
Не погоджуючись із законністю такого рішення Комісії ДФС, платник (позивач) подав на адресу іншої комісії ДФС України - Комісії з питань розгляду скарг скаргу вих.. 1/17/08-18 від 17.08.2018 на рішення від 15.08.2018 №883022/37244754.
Рішенням Комісії з питань розгляду скарг від 27.08.2018 №27034/37244754/2 скаргу платника залишено без задоволення, а рішення Комісії ДФС України про відмову у реєстрації податкової накладної - без змін.
Вважаючи такі дії та рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
За приписами пп. 14.1.60 п. 14 ст. 14 ПК України (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Таким органом центральної виконавчої влади, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236, є Державна фіскальна служба України.
За змістом норм пп. «а», «б» п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми п. 187.1 ст. 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 ПК України).
Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Пунктом 201.16 ст. 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29.12.2010 №1246 (далі по тексту - Порядок №1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно п. 12 і 13 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №117).
Як передбачено п. 5 Порядку №117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
Відповідно до п. 6 зазначеного Порядку, у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Згідно з п. 7 Порядку №117, у разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
При цьому, окремими положеннями Порядку №117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов'язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.
На час виникнення та розвитку спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 за погодженням з Міністерством фінансів України від 22.03.2018 року. Критерії погоджено за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця.
Водночас у період до 25.05.2018 був чинним наказ Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567 «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі - Наказ №567).
Наказ № 567 як нормативний правовий акт, що зачіпає права, свободи й законні інтереси громадян, на виконання вимог ст. 117 Конституції України та відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за №753/30621.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин та прийняття спірних у цій справі актів індивідуальної дії, хоча й набула чинності змінена Законом України від 07.12.2017 №2245-VIII редакція п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України у відповідності до вимог якої прийнято Порядок №117, проте реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій. Відповідні критерії у період, що аналізується, одночасно визначалися листом ДФС від 21.03.2018 №959/99-99-07-18 та наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567.
Ці акти визначали критерії ризиковості та передбачали необхідність подання різних за своїм переліком документів, необхідних для підтвердження господарської операції з метою подальшої реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Дослідивши зміст квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної від 30.04.2018 №1471, суд встановив, що відповідачем в якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної визначено відповідність такої вимогам пп. 1.6 п. 1 та пп. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості платника податку, визначених виключно листом ДФС від 21.03.2018 №959/99-99-07-18.
У контексті наведеного суд зазначає, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні ст. 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України (зазначена позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02.04.2019 у справі №822/1878/18).
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов'язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про безпідставність зупинення реєстрації податкової накладної як передумови прийняття відповідного рішення Комісії, адже у квитанції вказано критерій ризиковості, визначені виключно листом ДФС від 21.03.2018 №959/99-99-07-18.
Окрім того, надаючи оцінку наданим позивачем разом з повідомленням №5 від 07.08.2018 копіям документів з метою спростування наявності підстав для зупинення податкової накладної №1471 від 30.04.2018, суд встановив наступне.
За змістом п. 15, 16 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №117), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Положеннями п. 18 - 21 Порядку №117 зокрема, визначено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.
Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).
Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:
ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;
ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;
надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Дослідивши та проаналізувавши зміст наданих позивачем до контролюючого органу документів суд вважає, що таких документів було достатньо для підтвердження господарської операції для прийняття рішення про реєстрації податкової накладної, з урахуванням специфіки фінансово-господарських правовідносин між ТОВ «СВП ПЛЮС» і ПрАТ «ВФ Україна».
Також 30.05.2018 представником позивача на підтвердження обставини неоднозначності позиції ДФС України у питанні реєстрації в Реєстрі податкових накладних, виписаних ТОВ «СВП ПЛЮС» на адресу ПрАТ «ВФ Україна» у межах договору №42/1 від 01.01.2014, до канцелярії суду подано копію роздруківки іншої електронної податкової накладної (№1470 від 31.05.2018) з відміткою про реєстрацію такої в Реєстрі.
Враховуючи встановлені у справі обставини та з огляду на наявні матеріали справи, суд погоджується з правомірністю та обґрунтованістю заявлених позовних вимог в частині скасування рішення комісії ДФС України №883022/37244754 від 15.08.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №1471 від 30.04.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних як протиправного.
Щодо правомірності заявленої ТОВ «СВП ПЛЮС» позовної вимоги про зобов'язання ДФС України здійснити реєстрацію податкової накладної №1471 від 30.04.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних, то суд зазначає наступне.
За змістом ч. 3 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Оскільки в ході розгляду даної справи суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення відповідача 2 про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, то останнє тягне за собою необхідність зобов'язання відповідача 1 вчинити дії з метою відновлення порушених прав позивача.
Положеннями п.п. 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, визначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).
У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (п. 20 Порядку №1246).
Дослідивши наявні матеріали справи суд дійшов висновку про відсутність документальних доказів, відповідно до яких можна встановити дату подання податкової накладної №1471 від 30.04.2018 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За таких обставин, суд вважає, що наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог позивача, шляхом зобов'язання відповідача зареєструвати зазначену податкову накладну датою її отримання (тобто, 15.05.2018), що, водночас, з урахуванням наведеного, не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, а є способом відновлення порушеного права позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Щодо питання про розподіл судових витрат за результатами розгляду цієї справи, суд зазначає наступне. Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 14.09.2018 №8371 підтверджено, що ТОВ «СВП ПЛЮС» під час звернення до суду з вказаними позовом сплатило судовий збір у розмірі 1 762 грн. Відтак, суд вказує про присудження судових витрат у вказаній сумі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВП ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37244754, адреса: 04074 м. Київ, вул. Автозаводська, 18) до Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, №883022/37244754 від 15.08.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №1471 від 30.04.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №1471 від 30.04.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою його отримання, а саме - 15.05.2018.
В решті позовних вимог відмовити.
Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «СВП ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37244754, адреса: 04074 м. Київ, вул. Автозаводська, 18) документально підтверджені судові витрати у розмірі 1 762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок