Справа №303/3759/17
2/303/523/19
Номер стат. звіту - 26
24 травня 2019 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.
при секретарі Славич М.В.
з участю представника позивача Михалків Б.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мукачево цивільну справу за первісним позовом представника позивача ПАТ “Банк Форум” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Банк Форум” - Ларченко Ірини Миколаївни до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 до ПАТ “Банк Форум” про визнання кредитного договору недійсним, -
Представник позивача ПАТ “Банк Форум” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Банк Форум” - Ларченко І.М. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Також представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ “Банк Форум” про визнання кредитного договору недійсним.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 16.01.2019 року було залучено до участі у справі правонаступника позивача ПАТ “Банк Форум” - ТзОВ “Фінансова компанія “Інвент”.
Представник позивача первісний позов мотивує тим, що 10.08.2007 року між АКБ “Форум” (правонаступником якого є ПАТ “Банк Форум”) та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №0205/07/26-N, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 28 000 доларів США на споживчі цілі, строком по 09.08.2032 року зі сплатою 12% річних. В якості забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором, між ПАТ “Банк Форум” і ОСОБА_2 було укладено Договір поруки, відповідно до якого останній поручився відповідати перед кредитором, як солідарний боржник, за виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором. Однак, відповідач ОСОБА_1 всупереч Закону та умовам договору припинила виконувати взяті на себе зобов'язання, зокрема вносити щомісячні платежі по тілу кредиту, сплачувати нараховані відсотки за його користування, внаслідок чого за відповідачем наявна заборгованість по кредитному договору в сумі 507 627,92 гривень. Зазначена сума включає в себе поточну заборгованість по поверненню кредитних коштів у розмірі 17 002 доларів США, прострочену заборгованість по поверненню кредитних коштів 656,81 доларів США, прострочену заборгованість за нарахування відсотків 1050,21 доларів США, поточну заборгованість за нарахованими відсотками 258,99 доларів США, пеню у розмірі 367,39 доларів США, штраф у розмірі 5 000 гривень.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . зустрічний позов мотивував тим, що 10.08.2007 року між АКБ “Форум” (правонаступником якого є ПАТ “Банк Форум”) та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №0205/07/26-N, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 28 000 доларів США. Відповідно до умов договору за користування кредитними коштами була встановлена плата в розмірі 12% річних з кінцевим строком повернення цих коштів 09.08.2032 року. За умовами п.п.2.3 та 2.7 Кредитного договору погашення кредитних коштів та нарахованих відсотків повинно здійснюватись у відповідності до Графіка повернення кредиту та сплати відсотків на відкритий позичальнику рахунок № НОМЕР_1 в Ужгородській філії АКБ “Форум”, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами. Для забезпечення виконання зобов'язань Кредитного договору від 10.08.2007 року також було укладено Договір фінансової поруки за яким поручителем є ОСОБА_2 .. За отримані кредитні кошти ОСОБА_1 було придбане нерухоме майно, а саме будинок загальною площею 82,5 кв.м., житлова площа якого складає 52,1 кв.м., який розташований по АДРЕСА_1 . Свої зобов'язання по погашенню кредитних коштів відповідач виконувала стабільно без затримок. За період дії договору з 10.08.2007 року по грудень 2016 року відповідачем на виконання зобов'язань по кредитному договору було сплачено більше 38 тисяч доларів США. Крім доводів викладених у запереченні відповідач прийшов до висновку, що Кредитний договір є несправедливим, одностороннім і таким, що не містить об'єктивної, повної і достовірної інформації про умови споживчого кредитування, має ознаки прихованості та введення в оману позичальника, зокрема стосовно нарахування та списання процентів за користування кредитними коштами, а також встановлення надто жорстких умов, що призвели до дисбалансу та дискримінації її прав. Доводи відповідача про невідповідність умов Кредитного договору від 10.08.2007 року містяться в наступному. По перше, в Кредитному договорі та в Додатковому договорі №1 до нього жодним чином не прописано порядок та метод (формула, базовий період), нарахування процентів за користування кредитними коштами, що викликає сумніви в правильності списання цих процентів із сум сплачених відповідачем за період дії договору, по друге, в Кредитному договорі та в Додатковому договорі №1 до нього відсутня будь-яка інформація про орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням реальної відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту, по третє, із умови пункту 4.1. Кредитного договору вбачається, що визначений розмір пені 0,2% перевищує в рази розмір процентної ставки, що свідчить про включення до Кредитного договору умови, яка є за своєю правовою природою несправедливою, по четверте, застосування штрафу до відповідача у розмірі 5000,99 гривень буцім то порушення п.3.3.7 Кредитного договору - обов'язок позичальника страхувати предмет застави спростовується наявними у позичальника документами про щорічне страхування майна та його особистого страхування. Таким чином, із наведеного вбачається, що Кредитний договір від 10.08.2007 року за №0205/07/26-N не містить визначених законодавством обов'язкових умов, які необхідні для його укладення, встановлює жорсткі обов'язки споживача, що призвело до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживачеві тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця і тому з цих відстав та з метою захисту своїх прав відповідач змушений звернутись до суду із позовом.
Представник позивача ТзОВ “Фінансова компанія “Інвент” - Михалків Б.С. в судовому засіданні первісний позов підтримав та просив суд задоволити його з підстав наведених в позові, а зустрічний позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні, пояснивши суду, що зустрічний позов є безпідставним та необґрунтованим. Також, просив суд застосувати до зустрічного позову строк позовної давності звернення до суду відповідачем за захистом своїх прав.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, але подала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги викладені в зустрічному позові підтримує в повному обсязу та просить суд їх задоволити.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання також не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, але подав суду заяву про розгляд справи без його участі, також просить суд у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов підтримує в повному обсязі та просить його задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив.
Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, але подав суду заяву про розгляд справи без його участі, також просить суд у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов підтримує та просить його задоволити.
Заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, вивчивши заяви, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та підтверджується належними у справі доказами, що відповідно до Кредитного договору №0205/07/26-N від 10.08.2007 року, відповідач ОСОБА_1 отримала від позивача кредит в сумі 28 000 доларів США, строком до 09.08.2032 року під 12 % річних.
Також встановлено, що між сторонами 25.05.2010 року було укладено Договір №1 про внесення змін до Кредитного договору №0205/07/26-N від 10.08.2007 року у відповідності до якого п.2.7. Кредитного договору було викладено в наступній редакції: 2.7. проценти за користування кредитними коштами позичальник сплачує самостійно на рахунок для погашення кредиту та процентів № НОМЕР_2 у відділенні №3601 “Ужгородська дирекція ПАТ “Банк Форум”, МФО 322948, щомісячно, не раніше 1-го та не пізніше 20-го числа місяця, наступного за ісяцем користування кредитними коштами.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором, між ПАТ “Банк Форум” і ОСОБА_2 було укладено Договір поруки, відповідно до якого останній поручився відповідати перед кредитором, як солідарний боржник, за виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором.
Встановлено, що 10.08.2007 року між ПАТ “Банк Форум” та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки з метою забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань, що випливають з укладеного ним з іпотекодержателем Кредитного договору №0205/07/26-N від 10.08.2007 року.
Згідно п.1.2. Договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 82,5 кв.м., житлова площа 52,1 кв.м..
У відповідності до розрахунку заборгованості за Кредитним договором №0205/07/26-N від 10.08.2007 року станом на 14.06.2017 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 507 627,92 гривень.
У відповідності до Висновку експерта №6096 судово-економічної експертизи від 18.06.2018 року зазначено, що дослідженням поданих документів встановлено, що у відповідності до “Правил надання банками України інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту” затверджених постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року №168 розраховані за умовами кредитного договору №0205/07/26-N від 10.08.2007 року реальна процентна ставка складає 14,93%, абсолютне значення подорожчання кредиту складає 50 171,60 доларів США. Надана на дослідження копія кредитного договору №0205/07/26-N від 10.08.2007 року та копія договору №1 про внесення змін від 25.05.2010 року не містить інформації щодо сукупної вартості кредиту. Також зазначено, що дослідженням поданих документів встановлено, що сукупна вартість кредиту по кредитному договору №0205/07/26-N від 10.08.2007 року, визначена відповідно до “Правил надання банками України інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту” затверджених постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року №168 складає 78 171,60 доларів США, в тому числі: погашення основної суми боргу кредиту - 28 000 доларів США, відсотки за користування кредитом - 42 666,10 доларів США, платежі за надані супутні послуги на користь банку - 560 доларів США, платежі за надані супутні послуги на користь третіх осіб - 6 942,50 доларів США.
У відповідності до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1, 2 та ч.3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Розрахунок реальної процентної ставки за користування кредитом, визначення сукупної вартості подорожчання кредиту та розміру суми абсолютного значення подорожчання кредиту, позивач за первісним позовом не здійснював, в письмовій формі не викладав, до відома позичальника не доводив та з ним не узгоджував.
У відповідності до положень ст.ст. 1054, 1055 ЦК України кредитний договір повинен бути укладений в письмовій формі та містити в собі положення щодо розміру та умов кредиту.
У договорах за участю фізичної особи - споживача, враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч.2 ст.627 ЦК України). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч.3 ст.1054 цивільного закону).
Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень п.п. 22, 23 ст. 1, ст.11 , ч.8 ст.18, ч.3 ст.22 Закону України “Про захист прав споживачів” у взаємозв'язку з положеннями ч.4 ст.42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
За положеннями ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.11 Закону України “Про захист прав споживачів”, та ч.1 ст.6 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” передбачено, що “Фінансові послуги врегульовують питання щодо відомостей, які кредитодавець має у письмовій формі повідомити споживачеві перед укладенням договору споживчого кредитування”.
У ч.4 п.4 ст.11 Закону України “Про захист прав споживачів” та ч.1 ст.6 ЗУ “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” встановлено: “У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством”.
До інших умов, визначених актами цивільного законодавства, у даному конкретному випадку з урахуванням специфіки кредитного договору та виду забезпеченості (яким, згідно припису п.2.1. кредитного договору є іпотека), слід віднести обов'язкові умови які урегульовують дані правовідносини зокрема, Закон України “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечними боргом і іпотечними сертифікатами” № 979-IV (надалі - Закон № 979-IV).
Статею 1 вказаного Закону №979-IV визначено, що іпотечний борг - це основне зобов'язання за будь-яким правочином, виконання якого забезпечене іпотекою.
За правилом ст.2 Закону №979-IV, Договір про іпотечний борг виникає з цивільно правових відносин між сторонами договору за умови дотримання встановлених цим Законом вимог. Умови договору про іпотечний борг та зміст самого іпотечного договору розробляє кредитодавець.
Основні економічні та правові вимоги виникнення іпотечного боргу мають бути розкриті Кредитодавцем ще до укладення договору про іпотечний борг. Ця інформації має бути оприлюднена ним у письмовій формі і містити: опис усіх грошових зборів і витрат, пов'язаних з установленням іпотеки; принципи визначення плати за договором про іпотечний борг; порядок дострокового виконання основного зобов'язання у разі неплато-спроможності боржника або невиконання боржником своїх зобов'язань за договором про іпотечний борг та юридичні наслідки цього невиконання; право боржника попереджати кредитодавця про можливе невиконання основного зобов'язання; реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру фінансових установ чи Державного реєстру банків; положення про інфляційне застереження.
Встановлена Законодавцем в коментованій нормі Закону передумова обов'язкової необхідності для Банку здійснювати встановлення положення про інфляційне застереження, (яке Законодавцем визначено, як спосіб встановлення та узгодження з Іпотекодавцем домовленості про розрахунки індексації інфляційних втрат вартості предмету іпотеки та збереження її реальної вартості), є такою, що перш за все направлена, на необхідність дотримання рівноправ'я сторін (учасників договору), дотримання справедливого балансу договірних правовідносин та на збереження реальної вартості предмету іпотеки.
У супротивному випадку, відсутність в умовах спірного правочину вище зазначених застережень та домовленостей між сторонами кредитного договору, суттєво порушує баланс договірних правовідносин Позичальника, істотно знецінює вартість предмету іпотеки та значно погіршує становище Іпотекодавця йому на шкоду, що є недопустимим.
Отже, вище наведена правова конструкція норм Законів, надає суду підстави для висновку, що: на дані правовідносини, окрім вимоги ст.1054 ЦК України, ЗУ “Про захист прав споживачів”, ЗУ “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, також поширюється дія норм ЗУ “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечними боргом і іпотечними сертифікатами”, і при укладенні такого виду кредитного договору, Кредитодавець має керуватись правилами та дотримуватись імперативних норм і вимог, встановлених цими Законами; приписи ст.2 Закону №979-IV, “; щодо необхідності та обов'язку визначення кредитодавцем саме в кредитному договорі основних економічних та правових вимог виникнення іпотечного боргу, на які міститься посилання в ст.11 Закону України “Про захист прав споживачів” та ч.1 ст.6 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” (із числа інших обов'язкових умов, що випливають із суті та умов договору), мають бути визначені та розкриті Банком саме в змісті кредитного договору іще до укладення іпотечного договору, шляхом оприлюднення таких відомостей у письмовій формі”.
Зазначені вимоги, є визначеними законом істотними умовами кредитного договору, укладеного між позичальником і банком, а їх зміст та умови є такими, що можуть вплинути на рішення споживача про необхідність придбання послуги з надання кредиту та являються необхідними і обов'язковими для такого виду договорів.
В п.14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року “Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин” вказано, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215,1048-1052,1054-1055), статті 18-19 Закону України “Про захист прав споживачів”.
Відповідно до ч.5 ст.11, ст.18 Закону України “Про захист прав споживачів” до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
З аналізу та вивчення матеріалів Кредитного договору №0205/07/26-N від 10.08.2007 року, судом встановлено, що в його змісті є відсутніми встановлені законодавством обов'язкові умови, які необхідні для його укладення, а саме позивач за первісним позовом, при укладанні спірного кредитного договору з позичальником: не здійснив належно детальний, достовірний та об'єктивний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту згідно імперативних вимог п.2 ч.4 ст.11 Закону України “Про захист прав споживачів” та п.3 “Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту” (надалі - Правила), затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року N168; не зазначив належно вид і предмет кожної супутньої послуги з обґрунтуванням їх вартості згідно вимоги п.3.4 Правил; не визначив належно реальну процентну ставку в порушення вимоги п.3.3 Правил; не визначив та не вказав належно про абсолютне значення подорожчання кредиту в грошовому вигляді, згідно вимоги п.3.3 “Правил”, шляхом підсумовування всіх платежів здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту; в порушення вимоги п.3.8 “Правил”, Банк не встановив застереження, щодо попередження позичальника про настання валютних ризиків; всупереч вимоги п.3.4 “Правил”, не зазначив про умови відкриття, ведення та закриття банківського рахунку, тарифи, а також про всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговування і погашенням; В порушення вимоги п.7 ч.1 ст.6 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових ринків”, не визначив строк дії кредитного договору; всупереч вимоги п.8 ч.1 ст. 6 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових ринків”, не визначив порядок припинення дії кредитного договору; в порушення вимоги п.6 ч.4 ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів”, не встановив істотної умови договору, про дострокове розірвання кредитного договору, що не є тотожним з достроковим поверненням кредиту; не визначив відповідальніості кредитора при порушені умов договору, щодо умов повернення і зарахування кредиту (зокрема, в разі зарахування коштів з каси банку на транзитні рахунки або на рахунки не зазначені в договорі) як того вимагають норми ч.2 ст. 345 ГКУ та п.9 ч.1 ст.6 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових ринків”; в порушення вимоги ст.61 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, відсутнє застереження щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення; не здійснив оприлюднення інформації про умови іпотечного кредитування згідно імперативної вимоги ст.2 ЗУ “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати”; не встановив положення про інфляційне застереження та не узгодив домовленості, про розрахунки індексації щодо збереження реальної вартості предмету іпотеки.
У відповідності до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір є неукладеним (не відбувся), коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б однієї його істотної умови, передбаченої законодавцем.
Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, підставою недійсності правочину, відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеним правочин (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).
Отже, оскільки вище вказані обов'язкові відомості не були встановлені та не розкриті відповідачем в кредитному договорі, і докази про це, не були надані суду та є відсутніми, за таких умов, суд прийшов до обґрунтованого та підставного висновку, що кредитний договір не відповідає вимогам чинного законодавства України, а його сторонами, в належній формі не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, передбачених законодавцем.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до умов п.1.1. та 1.3 Кредитного договору вбачається, що позивач надав позичальнику кредит у сумі 28 000 (двадцять вісім тисяч) доларів США з оплатою позичальником за користування кредитними коштами в розмірі 12% (дванадцять) процентів річних.
Відповідно до правила ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року “Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту”, які розроблені у відповідності до ст.11 Закону України “Про захист прав споживачів”, затверджено форму детального розпису сукупної вартості кредиту та Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (надалі - Правила).
У даних Правилах вказані обов'язкові умови із числа інших обов'язкових умов договору, на які міститься посилання в ст.11 Закону України “Про захист прав споживачів”, необхідність яких випливає із суті та умов договору, які є істотними та які можуть вплинути на рішення споживача про необхідність придбання послуги з надання кредиту.
Витрати, що складають сукупну вартість кредиту, законодавцем визначено у частині д). п.2 ст.11 Закону України “Про захист прав споживачів”, згідно якої сукупна вартість кредиту включає перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо.
Частиною 2 п.16. постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року “Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин” передбачено що суди повинні з'ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21 Закону України “Про захист прав споживачів”, а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168.
На підставі відповідного клопотання представника відповідача, 31.10.2017 року, судом було призначено проведення судово-економічної експертизи.
Клопотанням судового експерта “Львівського НДІСЕ” Кукул І.Я., від 13.12.2017 року, було запропоновано сторонам надати додаткові документи по Кредитному договору №0205/07/26-N від 10.08.2007 року, які необхідні були для проведення експертизи. Однак, позивачем за первісним позовом, не було надано судовому експерту додаткові матеріали. Експертиза проводилась за наявними матеріалами справи, які були надані експерту відповідачем.
Відповідно до ст.109 ЦПК України визначено: що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Отже, враховуючи, що проведення судово-економічної експертизи має суттєве значення по справі, для встановлення викладених відповідачем в зустрічній позовній заяві обставин, щодо факту введення банком позичальника в оману, при укладенні оспорюваного Кредитному договору №0205/07/26-N від 10.08.2007 року, а також те, що позивач ухилився від подання експерту необхідних документів, за таких обставин, суд дійшов висновку та вважає можливим, визнати встановлені експертним дослідженням факти, для зясування яких, було призначено судом проведення судово-економічної експертизи.
Викладені судовим експертом відповіді на поставлені судом питання, надані ним в категоричній формі. Позивач не надав суду жодних письмових доказів, які б ставили під сумнів або спростовували зазначений висновок судового експерта. А отже, в суда немає підстав для сумніву в об'єктивності, всебічності та обгрунтованості виконаної ним експертизи, яку приймає як доказ, наведених відповідачем обставин.
З дослідженого судом висновку судового експерта №6096 від 18.06.2018 року, здобутого як доказ, за клопотанням відповідача, судовим експертом було встановлено, що за даними п.1.3. Кредитного договору №0205/07/26-N від 10.08.2007 року процентна ставка за використання кредитних коштів становить 12% річних. Реальна процентна ставка складає 14,93%. Абсолютне значення подорожчання кредиту складає 50 171,60 дол.США.
В межах наявних документів, реальна процентна ставка та абсолютне значення подорожчання кредиту за Кредитним договором №0205/07/26-N від 10.08.2007 року відповідно до умов Постанови Правління НБУ №168 від 10.05.2007р., не визначені.
Внаслідок документального недотримання “Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту” (затверджених Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007р.) Кредитний договір №0205/07/26-N від 10.08.2007 року та додатки до нього не містять розрахунку щодо реальної процентної ставки (у процентах річних) та абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі).
Зазначений висновок судового експерта та Додаток до нього щодо дослідження абсолютного подорожчання кредиту та реальної ставки за договором про надання кредиту в іноземній валюті. А тому, суд оцінює зазначений висновок експерта, як належний і допустимий доказ по справі.
Суд вважає, що даним експертним висновком підтверджується, що позивач скористався тим, що відповідачу об'єктивно бракувало знань необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач, в порушення вимог ЗУ “Про захист прав споживачів” не надав відповідачу відомості , які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті.
Разом з тим, на підставі встановлених судовим експертом обставин, суд дійшов висновку, що документальне оформлення позивачем кредиту за Кредитним договором №0205/07/26-N від 10.08.2007 року, не відповідає всім вимогам Закону та нормативно - правовим актам України, які регулюють питання кредитних правовідносин.
На думку суду, встановлені судовим експертом розбіжності, являються такими, що поліпшують умови банку, який розробляв спірний Кредитний договір та додаток №1 до нього.
Таким чином, з дослідженого судом висновку експертизи, суд вважає, що під час укладання договору, банк приховав від позичальника повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, чим ввів позичальника в оману, щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості.
Отже, виходячи з положень ст.ст. 203, 215, 230, 548 ЦК України, в момент підписання кредитного договору між сторонами, відповідач був введений в оману позивачем щодо істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки, загальної сукупної вартості та абсолютного значення подорожчання кредиту.
А тому, волевиявлення відповідача за первісним позовом на укладання кредитного договору у вигляді та розмірах, які фактично встановлені шляхом експертного дослідження, суперечили її волевиявленню на його укладання саме на таких умовах.
Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної ОСОБА_4 ООН “Керівні принципи для захисту інтересів споживачів” від 09.04.1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної Ради Європи від 17.05.1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 року (пункти 9,13,14 преамбули), та Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на до контрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
В п.14. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року, “Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин” вказано: “При вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215,1048-1052,1054-1055), статті 18-19 Закону України “Про захист прав споживачів”.
Статтями 18 і 19 ЗУ “Про захист прав споживачів”, встановлено підстави для визнання кредитного договору недійсним. Такими зокрема є, укладення договору на умовах, що обмежують права споживача та вчинення правочину з використанням нечесної підприємницької практики. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами наведений у ч.3 ст.18 ЗУ “Про захист прав споживачів”. Відповідно до ч.4 зазначеної статті, цей перелік не є вичерпним.
Поняття ”нечесна підприємницька практика” включає в себе будь-яку підприємницьку діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим чи іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.
Згідно з п.2 ч.1, ч.2, ч.1 п.7 ч.3, ч.6 ст.19 коментованого Закону, нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, у відповідності до правила ч.6 ст.19 ЗУ “Про захист прав споживачів” є недійсні.
В ч.1 ст.230 ЦК України визначено: “Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Омана так само як і обман, сприяє перекрученому формуванню волі учасника правочину, однак на відміну від обману не є результатом навмисних, цілеспрямованих дій іншого учасника правочину. Виникненню омани може сприяти відсутність належної обачності, часом самовпевненість учасника угоди або дії третіх осіб.
Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї.
В пункті 20 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, судам наголошено: правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Висновок судово-економічної експертизи підтверджує, що під час укладення кредитного договору Банк приховав від позичальника повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та вказав в угоді занижені значення показників суттєвих умов договору, чим фактично ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості. Вищенаведене приховування важливої, об'єктивної та необхідної інформації від позичальника перед підписанням договору та невідповідність встановлених між сторонами у договорі умов до фактично встановлених з метою встановлення завищених процентів за користування кредитом та отримання прихованого прибутку, суд вважає таким, що свідчить про наявність умислу в діях позивача.
Таким чином, зіставляючи всі вище наведені в цій частині дані, факти і обставини справи (зокрема, щодо невідповідності цифрових показників реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту) до коментованих норм та імперативних вимог Закону, суд прийшов до висновоку: укладений позичальником ОСОБА_1 , Кредитний договір №0205/07/26-N від 10.08.2007 року є укладений під впливом омани з боку Банку, що у відповідності до правила ст.19 Закону України “Про захист прав споживачів”, розцінюється як елемент нечесної підприємницької практики, використання якої, є заборонено Законом.
В такому разі, укладений за таких умов спірний кредитний правочин є недійсним в силу ст.19 Закону України “Про захист прав споживачів”.
Відповідно до положень ч.1 ст.21 Закону України “Про захист прав споживачів” права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції, принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач, будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію, та ціну продукції визначено неналежним чином. В зв'язку із цим, суд вважає, що підлягає до задоволення позовна вимога про визнання порушеним права відповідача як споживача фінансових послуг.
Отже, виходячи з вище наведеної обставини та у зіставленні до вимоги ст.19 Закону України “Про захист прав споживачів”, суд дійшов висновку, що спірний кредитний договір було укладено Банком, з використанням нечесної підприємницької практики, яка є забороненою коментованою нормою Закону.
Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення.
Згідно п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06.11.2009 року, виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності.
Таким чином, зважаючи на вище викладене та враховуючи висновок експерта, суд вважає доведеним, що при укладенні між сторонами кредитного договору, відповідача було введено в оману щодо фактичних істотних умов кредитного договору (зокрема, щодо його ціни та загальної вартості кредиту), а тому позовна вимога про визнання його недійсним, який укладено під приводом обману, підлягає до задоволення.
Також підлягає до задоволення вимога відповідача за зустрічним позовом щодо визнання недійсним Договору поруки від 10.08.2007 року та Договору іпотеки від 10.08.2007 року, оскільки вони були укладені для забезпечення виконання Кредитного договору №0205/07/26-N від 10.08.2007 року, який в судовому засіданні було визнано судом недійсним.
Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_5 в судовому засіданні також усно заявив про застосування до вимог зустрічного позову строку позовної давності звернення до суду відповідачем за захистом своїх прав, оскільки Кредитний договір між сторонами було укладено в 2007 році, а відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом в 2017 році.
Згідно ст.256 ЦК України визначено поняття позовної давності, згідно якої це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, суд зобов'язаний застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, при чому така заява має бути подана до винесення судового рішення.
В судовому засіданні було встановлено, що саме при проведенні судово-економічної експертизи та складанні Висновку експерта №6096 від 18.06.2018 року було встановлено порушення прав відповідача за зустрічним позовом і саме в цей час відповідач довідався про порушення свого права.
Таким чином, враховуючи дані обставини суд приходить до висновку, що відповідач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав в межах строку позовної давності.
Також згідно ч.3 ст.267 ЦК України суд зобов'язаний застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, при чому така заява має бути подана до винесення судового рішення, але представником позивача в судовому засіданні така заява подана не була, а було зроблено усне клопотання про застосування до вимог зустрічного позову строку позовної давності звернення до суду.
Враховуючи вищенаведені обставини суд приходить до висновку, що первісний позов не підлягає до задоволення, а зустрічний позов представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 23, 34, 76-82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 236, 548, 554, 611, 612, 1048, 1049, 1050 ЦК України, суд, -
У задоволенні первісного позову про стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТзОВ “Фінансова компанія “Інвент” солідарно заборгованість за Кредитним договором №0205/07/26-N від 10.08.2007 року у розмірі 18 968 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) доларів США 01 цент та 14 550 (чотирнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) гривень 47 копійок, з яких: 656,81 доларів США прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів, 17 002,00 доларів США поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів, 1050,21 доларів США прострочена заборгованість по нарахованим процентам, 258,99 доларів США поточна заборгованість по нарахованих процентам, 9550,47 гривень сума пені з розрахунку 0,2% вдень за простроченим кредитом та процентами, 5000 гривень штраф за порушення умов п.3.3.7 Кредитного договору - відмовити.
Зустрічний позов представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - задоволити.
Визнати Кредитний договір №0205/07/26-N від 10.08.2007 року укладений між АКБ “Форум” (правонаступником якого є ПАТ “Банк Форум” та ОСОБА_1 , мешканкою АДРЕСА_1 - недійсним.
У зв'язку з недійсністю Кредитного договору №0205/07/26-N від 10.08.2007 року визнати недійсним Договір поруки від 10.08.2007 року та Договір іпотеки від 10.08.2007 року, укладених для забезпечення виконання кредитного договору.
Стягнути з ТзОВ “Фінансова компанія “Інвент” на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті за проведення експертизи в сумі 14 300 (чотирнадцять тисяч триста) гривень. Стягнути з ТзОВ “Фінансова компанія “Інвент” на користь держави судовий збір у розмірі 1 280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень на наступні реквізити: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області.
Позивач: ТзОВ “Фінансова компанія “Інвент”, інд. 01010, місцезнаходження: м.Київ, вул.Московська, 8-Б, код ЄДРПОУ 41361814.
Відповідач: ОСОБА_1 , інд АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий 28.04.2005 року Мукачівським РВ УМВС України в Закарпатській області, мешканка АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , інд АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , мешканець АДРЕСА_4 .
Повний текст рішення складений 31.05.2019 року.
Головуючий Ю.Ю. Куцкір