29 травня 2019 року №320/782/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Громадянина РФ ОСОБА_1 до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Військова частина НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся Громадянин РФ ОСОБА_1 з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Військова частина НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства ОСОБА_1 , прийняте 08 січня 2019 року заступником начальника 3-го відділення ІПС відділу прикордонної служби "Жуляни" ОКПП "Київ" старшим лейтенантом Каледіним К.М.;
- скасувати відмітку в паспортному документі ОСОБА_1 "Відмовлено у в'їзді в Україну" ППр "Жуляни" 8 січня 2019 року".
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив суд його задовольнити та зазначив, що підставою для відмови в перетинанні позивачем державного кордону України стало те, що він не може підтвердити мету запланованого перебування на території України, а також відсутність достатнього фінансового забезпечення.
Представник позивача вважає, що вказана підстава є необгрунтована, оскільки під час проходження прикордонного контрою, були наявні всі необхідні докази на підтвердженні мети запланованого перебування на території України, а також достатнього фінансового забезпечення, тому вважає оспорюване рішення слід визнати протиправними та скасувати.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.
Заперечуючи проти позову, представник відповідача просив суд відмовити в його задоволенні та пояснив, що у зв'язку з неможливістю позивача підтвердити відповідність умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну (підтвердження мети запланованого перебування), наявність в нього достатнього фінансового забезпечення для такого перебування, а також для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави, керуючись вимогами статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» посадовими особами прикордонної служби правомірно відмовлено позивачу у перетинанні державного кордону України.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
08 січня 2019 року, під час перетинання державного кордону на в'їзд в Україну, громадянин Російської Федерації, ОСОБА_1 , отримав рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства, яке було прийнято заступником начальника 3-го відділення ІПС відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” ОКПП “Київ” старшим лейтенантом ОСОБА_2 .
ОСОБА_3 , посилаючись на частину першу пункту 4, 5 статті 8 Закону України “Про прикордонний контроль”, обгрунтував свою відмову тим, що позивач не може підтвердити мету запланованого перебування на території України; відсутнє достатнє фінансове забезпечення на період запланованого перебування та для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави”
У зв'язку з цим, в паспортному документі позивача було проставлено відповідну відмітку “Відмовлено у в'їзді в Україну” ППр "Жуляни" 8 січня 2019 року”.
Позивач, вважаючи, що його протиправно позбавлено права на перетинання державного кордону на в'їзд в Україну, вказані в рішенні від 08.01.2019 підстави відмови позивачу у перетинанні державного кордону на в'їзд в Україну є необгрунтованими та безпідставними, оскільки ним було дотримано всіх вимог чинного законодавства України, надано відповідні пояснення, а також у наявності були необхідні докази на підтвердження мети запланованого перебування та достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування на території України, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Порядок в'їзду іноземців в Україну регулюється Законами України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про прикордонний контроль», Інструкцією з організації і здійснення перевірки документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, затвердженою Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 05.06.2012 №407 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 червня 2012 року за № 1083/21395 (далі - Інструкція).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про прикордонний контроль», прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Відповідно до ст. 3 цього ж Закону, прикордонний контроль організується та здійснюється на засадах:
1) законності;
2) відкритості;
3) забезпечення поваги до людської гідності та рівності осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового етапу, місця проживання, мовних або інших ознак;
4) здійснення його виключно спеціально підготовленими з цією метою військовослужбовцями та працівниками Державної прикордонної служби України;
5) вибірковості контрольних заходів на підставі оцінки ризиків.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про прикордонний контроль» паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.
Статтею 8 Закону України «Про прикордонний контроль» встановлено умови перетинання державного кордону іноземцями та особами без громадянства у разі в'їзду в Україну:
1. Уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну за умови:
1) наявності в нього дійсного паспортного документа;
2) відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну;
3) наявності в нього в'їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України;
4) підтвердження мети запланованого перебування;
5) наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку.
2. Іноземцям, особам без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в'їзду в Україну, відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.
Також, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено правила в'їзду іноземців в Україну (стаття 9 закону) та підстави для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну (стаття 13 закону).
Згідно ст. 9 цього Закону, іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які погребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.
Статтею 9 Закону України «Про прикордонний контроль» визначено, що прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час в'їзду в Україну здійснюється за процедурами контролю першої лінії, а у передбачених цим Законом випадках - також за процедурою контролю другої лінії.
Процедура здійснення контролю першої лінії передбачає проведення перевірки:
1) паспортного документа з метою встановлення його дійсності, наявності відповідно до вимог законодавства посвідки на постійне проживання чи візи;
2) наявності чи відсутності у базах даних Державної прикордонної служби України інформації про заборону в'їзду в Україну та про доручення правоохоронних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон;
3) відміток про перетинання державного кордону в паспортному документі іноземця або особи без громадянства.
Процедура здійснення контролю другої лінії проводиться за результатами аналізу та оцінки ризиків під час виконання процедури контролю першої лінії, якщо в уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України виникли сумніви щодо виконання іноземцем або особою без громадянства умов в'їзду в Україну, та передбачає:
1) встановлення місць відправлення та призначення, мети та умов запланованого перебування з проведенням у разі необхідності перевірки відповідних підтверджуючих документів і співбесіди;
2) з'ясування наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України.
Також, згідно ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» документами для в'їзду в Україну та виїзду з України іноземців та осіб без громадянства є паспортний документ за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.
Згідно п. 20) ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», приймаюча сторона - зареєстровані в установленому законом порядку українські підприємства, установи та організації, представництва (філії) іноземних підприємств, установ, організацій, представництва міжнародних організацій, а також фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства), які постійно проживають або тимчасово перебувають на території України у зв'язку з навчанням, стажуванням, роботою, або на інших законних підставах, та запрошують чи приймають іноземців та осіб без громадянства.
Відповідно до п. 16) ч. 1 ст. 1 Закону України «Про прикордонний контроль» підтверджуючі документи - документи, що підтверджують факт туристичного обслуговування, навчання, стажування, працевлаштування, лікування в Україні, бронювання або оплату житла, харчування в Україні та повернення до держави свого громадянства або постійного місця проживання, або до третьої держави (у разі необхідності - інші документи, що підтверджують мету та умови перебування в Україні).
Судом встановлено, що грудня 2019 року під час співбесіди в рамках проведення контролю другої лінії з ОСОБА_4 в порядку Закону України “Про прикордонний контроль” та на виконання пункту 11 частини 2 Порядку 392 було встановлено наступне:
1. Прибув в Україну, зі слів, до родичів, а саме чоловіка сестри ОСОБА_5 та сестри які проживають в Києві.
2. В аеропорту ніхто не зустрічає.
3. Запрошення з боку приймаючої сторони відсутнє.
4. Планує перебувати на території України на протязі одного місяця.
5. Проживає в Російській Федерації місто Москва, займається бізнесом.
6. При собі у наявності 18 Американських доларів.
7. Зворотні квитки відсутні.
Позивач зазначає, що підтвердженням мети запланованого перебування на території України є те, що ОСОБА_6 була оформлена нотаріально посвідчена заява-запрошення для в'їзду в Україну позивача, у якій було зазначено адресу проживання та період запланованого перебування позивача на території України, а саме: з 08 січня 2019 року по 07 квітня 2019 року. Додатково цією ж заявою ОСОБА_6 підтвердив той факт, що він бере на себе зобов'язання взяти на себе можливі витрати, пов'язані з перебуванням на території України та виїздом з України позивача.
Разом з тим, позивачем ніяким чином не доведено тієї обставини, що вказана заява-запрошення для в'їзду в Україну позивача була наявна в нього під час контролю другої лінії та прийняття спірного рішення.
Слід звернути увагу на те, що твердження позивача, які зазначені у відповіді на відзив щодо “ Неодноразового наголошування ОСОБА_4 на тому, що в аеропорту “Київ” (Жуляни) в залі очікування його зустрічає ОСОБА_7 ” також не підтверджені належними доказами.
Окрім того, під час проведення контролю другої лінії посадовими особами відповідача було встановлено, що у наявності позивача було 18 Американських доларів, що не відповідає п. 3 Порядку підтвердження достатнього фінансового забезпечення іноземців та осіб без громадянства для в'їзду в Україну, перебування на території України, транзитного проїзду через територію України і виїзду за її межі та визначення розміру такого забезпечення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2013 року № 884, згідно якого у ОСОБА_1 , з урахуванням того, що він планував перебувати на території України протягом одного місяця повинно було бути у наявності більше 38000 тисяч гривень.
Посилання позивача у позові та відповіді на відзив, як на підтвердження достатнього фінансового забезпечення на відкритий банківський рахунок в АТ “СБЕРБАНК” (пластикова карта) та наявності на ній коштів у розмірі 1476, 16 доларів США яка була у позивача під час спроби в'їзду, також жодним чином не підтверджується. Більше того згідно квитанції АТ “СБЕРБАНК” про залишок на рахунку “ОСТАТОК НА СЧЕТЕ” датована 18.01.2019, тому не може бути беззаперечним доказом того, що вказана сума була наявна у позивача під час спроби перетину кордону України.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатньо належних доказів на підтвердження правомірності своїх дій та оспорюваного рішення.
Отже, виходячи з системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, що регулює питання, пов'язанні з організацією та діяльністю відповідача, його функціями та повноваженнями, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийняте на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні. Відтак суд висновує, що у задоволені позову слід відмовити.
Таким чином, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Терлецька О.О.