г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/1511/19
Номер провадження 2/213/1143/19
27 травня 2019 року місто Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Алексєєва О.В.,
за участі секретаря судового засідання - Гусарової О.С.,
за участю: представника відповідача - Гомбаренко Е.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підприємстві відповідача працював помічником машиніста екскаватора в період з 29 січня 1982 року по 27 березня 1985 року, з 11 грудня 2001 року по 14 вересня 2007 року; гірничим майстром з 27 березня 1985 року по 07 травня 1987 року, з 24 жовтня 1989 року по 11 грудня 2001 року та машиністом екскаватора з 14 вересня 2007 року по 20 червня 2011 року. Внаслідок тривалої зайнятості у шкідливих умовах праці, з вини відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання - вібраційна хвороба першої-другої стадії від дій загальних вібрацій, периферичний ангіодистонічний синдром з порушенням трофіки кистей, в сполученні з синдромом полірадикулопатії, вираженим больовим, м'язово-тонічним синдромами та статикодинамічними порушеннями, нейродистрофічними проявами у вигляді двобічного плечолопатового періартрозу, ПФ першого ст., деформуючого артрозу правого ліктьового суглобу, ПФ першого-другого ст.
Наслідками роботи у шкідливих умовах йому встановлено висновком МСЕК 35% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності з 14 червня 2011 року безстроково.
Завдана підприємством моральна шкода йому не відшкодовується. Він змушений тривалий час лікуватися, несе фізичні та моральні страждання, що змінили його звичний спосіб життя, примусило докладати додаткові зусилля для організації свого подальшого життя. Позивач не має можливості приділяти належної уваги своїй родині. Завдана йому моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які він зазнає внаслідок хвороби та переносить і на сьогоднішній день.
Позивач вважає достатньою компенсацією моральної шкоди у розмірі 146 055,00 грн. Просить позов задовольнити.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, надав заяву з проханням розглянути справу без його участі, наполягає на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, зазначила, що позов не обгрунтований, оскільки загальний стаж роботи позивача на підприємстві складає 26 років 11 місяців 06 днів та останній був обізнаний щодо шкідливих факторів, мав за це пільги та продовжував працювати на підприємстві. Звільнений за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію. Причиною захворювання позивача є безвідповідальне ставлення до свого здоров'я. Надала відзив на позов, відповідно до якого позивач як видно із санітарно-гігієнічної характеристики умов праці працював на різних підприємствах в умовах впливу шкідливих факторів, тому неможливо встановити причинний зв'язок з отриманим позивачем ушкодженням здоров'я та його працею саме на ПАТ "ПІВДГЗК". Підприємством було дотримано санітарно-побутове забезпечення умов праці позивача у повному обсязі. Вказала, що позивачем не зазначено яким чином підприємство відповідача вплинуло на його сімейні стосунки і яке відношення має до його особистих та побутових відносин. Посилання позивача на молодий вік вважає безпідставним, оскільки професійне захворювання позивачу встановлено у 2011 році та в той момент йому виповнилось 59 років, а на день звернення з позовною заявою виповнилось 67 років. Заявлена сума моральної шкоди не вдповідає засадам розумності та справедливості. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 квітня 2019 року відкрито провадження у даній справі.
Вислухав пояснення представника позивача, дослідив письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.
Як видно із трудової книжки, виданої на ім'я ОСОБА_1 , 1952 року народження та довідки ПАТ "ПІВДГЗК" від 15 травня 2019 року останій працював на підприємстві відповідача та його загальний стаж складає 26 років 11 місяців 06 днів (а.с. 37-43).
Відповідно до п.16 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11 квітня 2011 року (далі по тексту - Акт) професійне захворювання виникло у позивача за таких обставин: працюючи помічником машиніста екскаватора (01.82-03.85; 12.01-09.07), гірничим майстром (03.85-05.87; 10.89 -12.01) та машиністом екскаватора (09.07-теп.час) в РУ ВАТ «ПівдГЗК» Спірєв В.В., унаслідок недосконалості технологічних процесів, робочих місць та конструктивних недоліків обладнання, виконував роботи пов'язані з впливом вібрації, рівень якої перевищував ГДР. Засоби індивідуального захисту забезпечується і використовує.
Із пункту 17 Акту видно, що причиною професійного захворювання позивача є тривала робота впродовж 26 р 6 м в умовах впливу виробничої вібрації. Рівень загальної та локальної вібрації загальна 103-105 дБ при ГДР 101 дБ; 94 дБ при ГДР 92 дБ.
Відповідно до п. 14 Акту позивач має хронічне захворювання: вібраційна хвороба від дії загальних вібрацій першої-другої стадії, периферичний ангіодистонічний синдром з порушенням трофіки кистей, в сполученні з синдромом полірадикулопатії, вираженим больовим, м'язово-тонічним синдромами та статикодинамічними порушеннями, нейродистрофічними проявами у вигляді двобічного плечолопатового періартрозу, ПФ першого ст., деформуючого артрозу правого ліктьового суглобу, ПФ першого - другого ст.
Відповідно до п. 12 Акту стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів складає 26 років 06 місяців.
Відповідно до п.19 Акту встановлено порушення керівництвом РУ ВАТ «ПівдГЗК» вимог ст. 153 КЗпП України, ст.13 Закону України «Про охорону праці» (а. с. 11-15).
Відповідно висновку лікарсько-експертної комісії від 29 березня 2019 року позивач має діагноз: вібраційна хвороба від дії загальних вібрацій першої-другої стадії від дій загальних вібрацій, периферичний ангіодистонічний синдром з порушенням трофіки кистей, в сполученні з синдромом полірадикулопатії, вираженим больовим, м'язово-тонічним синдромами та статикодинамічними порушеннями, нейродистрофічними проявами у вигляді двобічного плечолопатового періартрозу, ПФ першого ст., деформуючого артрозу правого ліктьового суглобу, ПФ першого-другого ст. Захворювання професійне (а.с.18-20).
Висновком МСЕК позивачу первинно та безстроково з 14 червня 2011 року встановлено 35 відсотків стійкої втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності (а.с.9).
Відповідно до наданої позивачем виписки - епікризу та виписки із медичної картки позивача він тривалий час знаходився на лікуванні з приводу наслідків професійного захворювання (а. с. 18-36).
Як видно із санітарно-гігієнічної характеристики умов праці санітарно-побутове забезпечення позивача зі сторони відповідача було у повному обсязі.
Викладеним обставинам відповідають правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.
На підставі ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Стаття 173 зазначеного кодексу закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Суд вважає доведеним спричинення позивачу моральної шкоди, провину відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв'язок між винними діями відповідача з порушення вимог ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України “Про охорону праці”, визначені Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання та настанням у позивача негативних наслідків - 35% стійкої втрати професійної працездатності та наявності третьої групи інвалідності, встановлених безстроково.
Суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що позивач був ознайомлений із шкідливими умовами праці, погодився з ними, через що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обов'язку забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку: важкість праці перевищувала гранично допустимі показники і причиною цього була саме недосконалість технологічного процесу, як визначено висновками комісії при розслідуванні профзахворювання і які не оспорило підприємство - відповідач.
Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року встановлено, що обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.
Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Встановлено, що внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяні моральні і фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних можливостей, змінився його звичний спосіб життя, спричинені й інші негативні наслідки морального характеру, що призводить до порушення його звичайного способу життя та вимагає від нього додаткових зусиль для його організації.
Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що “громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди”. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року, із змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.
Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди суд враховує конкретні обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стан його здоров'я, вину підприємства в заподіянні шкоди, суттєвість вимушених змін у житті. Суд також враховує, що згідно з Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання - причиною профзахворювань є тривалий стаж роботи в шкідливих умовах праці.
Визначаючи розмір відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, ступінь втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили.
Також суд враховує вину підприємства - відповідача в отриманні позивачем професійного захворювання.
З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 40 000,00 грн без урахування податку з доходу громадян, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що він зазнає у зв'язку з погіршенням здоров'я, у задоволенні іншої частини позову щодо стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди позивачу необхідно відмовити.
На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - стягненню з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 40 000,00 грн без урахування податку з доходів фізичних осіб.
Також підлягає стягненню з відповідача судовий збір в доход держави у розмірі 768,40 грн.
На підставі ст.ст. 8, 22, 58 Конституції України, ст.ст. 5, 23, 1166, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.9 Закону України “Про охорону праці” та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 95, 141, 223, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 40 000 (сорок тисяч) грн 00 коп. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", код ЄДРПОУ 00191000, юридична адреса: м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50026
Дата виготовлення повного тексту судового рішення - 31 травня 2019 року.
Суддя О.В. Алексєєв