308/3786/19
28.05.2019 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви,
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з скаргою, згідно з якою просить: надати заявнику дозвіл на тимчасовий доступ з можливістю виготовити фотокопії в Ужгородському ВП ГУНП в Закарпатській області з матеріалами розгляду заяви про кримінальне правопорушення або забезпечити документи по справі витребувавши з Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області матеріали розгляду заяви ОСОБА_3 ; винести рішення, яким зобов'язати слідчого чи посадових осіб Ужгородського відділу поліції Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В обґрунтування доводів скарги заявник посилається на те, що 29.03.2019 року він звернувся до Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області із заявою про кримінальне правопорушення - шахрайські дії по вул. Станційній, 26, у м. Ужгороді. Станом на 03.04.2019 року відомості, викладені в заяві про кримінальне правопорушення, до ЄРДР не внесено, відсутній реєстраційний номер в ЖЄОЗ.
Заявник у судові засідання 19.04 та 28.05.2019 року повторно не з'явився, хоча про час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 135 КПК України, шляхом надіслання судових повісток рекомендованими поштовими відправленнями, про причини неявки слідчого суддю не повідомлено.
Враховуючи, що особа, яка подала скаргу, не з'явився на розгляд скарги, а також приймаючи до уваги, що її участь у розгляді скарги є обов'язковою, слідчий суддя дійшов висновку про залишення даної скарги без розгляду, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з позиції, викладеної в розділі 7 Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», у контексті вирішення питання про дії суду в разі відсутності скаржника, який заявив клопотання про розгляд скарги без його участі, а також належним чином повідомленого скаржника, який не з'явився на такий розгляд, слід зважати на те, що слідчим суддям доцільно у таких випадках залишати скаргу без розгляду. У випадку залишення скарги без розгляду скаржник буде мати право повторно звернутися з такою в суд.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З урахуванням викладеного та виходячи з принципу диспозитивності кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про наявність підстав для залишення поданої скарги без розгляду.
Керуючись ст. ст. 303, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу ОСОБА_3 на невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви - залишити без розгляду.
Роз'яснити особі, які подала скаргу, право на повторне звернення до суду із даною скаргою.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1