Справа № 308/5979/19
29 травня 2019 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді Деметрадзе Т.Р., секретаря судового засідання Секереш О.В., за участю представника позивача Жила Л.А., відповідача ОСОБА_1 , перекладача Петельська І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгород адміністративну справу за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (з нею її неповнолітні доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) про затримання іноземця з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію,-
Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактичне місце перебування в Україні: АДРЕСА_1 , про затримання іноземця з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 11.05.2019 року відповідач незаконно, поза пунктом пропуску, у складі групи осіб (чоловік та двоє малолітніх дітей), перетнула державний кордон з України в Словаччину в районі 260 прикордонного знаку, та 12 травня 2019 року близько 7 км. від українсько-словацького кордону була затримана прикордонною поліцією Словацької Республіки.
13.05.2019 року о 12:50 год. в порядку Угоди між Україною та ЄС про реадмісію осіб, була передана на територію України з Словаччини.
Документом, що посвідчує особу є паспорт громадянки Російської Федерації № НОМЕР_2 . Вказану особу було затримано відповідно до ст. 263 КУпАП. Даними діями відповідач вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Позивач просить затримати громадянку Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (з нею її неповнолітні доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ), з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві. Просила позов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечила.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 11.05.2019 року незаконно, поза пунктом пропуску, у складі групи осіб (чоловік та двоє малолітніх дітей), перетнула державний кордон з України в Словаччину в районі 260 прикордонного знаку, та 12 травня 2019 року була затримана прикордонною поліцією Словацької Республіки. В подальшому, 13.05.2019 року о 12:50 год. в порядку Угоди між Україною та ЄС про реадмісію осіб, була передана на територію України з Словаччини.
Документом, що посвідчує особу є паспорт громадянки Російської Федерації № НОМЕР_2 , родичів на території України, які б могли надати їй допомогу у поверненні до країни походження та достатніх коштів для повернення до країни походження або внесення застави не має.
Також судом встановлено, що 07.05.2019 року відповідач звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яка в установленому порядку була передана до Управління ДМС у Волинській області.
Одночасно, 28.05.2019 року остання звернулася із заявою про припинення розгляду її заяви про визання біженцем, у зв'язку із чим такий розгляд було припинено.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, їх основні права, свободи та обов'язки, порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України, регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в разі незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України затримуються та в разі, якщо порушення ними законодавства України не передбачає кримінальної відповідальності, повертаються до країни попереднього перебування у встановленому порядку.
Згідно з ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про реадмісію» від 23.09.2008 року було ратифіковано Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про реадмісію громадян обох держав.
Судом встановлено, що відповідач самостійно виїхати з території України не має можливості, не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту, мала намір мігрувати в країни Європейського Союзу для пошуку кращих умов життя та Україну розглядала як транзитну країну для потрапляння до країн західної Європи.
Згідно із п.2 ч.1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, перешкоджатиме проведенню процедури реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
В ході судового розгляду встановлено, відповідач - ОСОБА_1 перебуває на території України незаконно, не має можливості самостійно покинути її межі, та незаконний перетин нею державного кордону України в Словацьку Республіку свідчить про те, що остання порушила вимоги ст. ст. 4, 9, 16 згаданого вище Закону і відповідно до вимог ст.30 цього ж Закону підлягає затриманню з метою забезпечення її передачі з України відповідно до міжнародного договору про реадмісію.
Враховуючи вищенаведене та оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності позов підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.12, 257, 241, 244, 246, 289 КАС України, ст.ст.4, 9, 16, 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про реадмісію, суд, -
Позовну заяву задовольнити.
Затримати громадянку Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (з нею її неповнолітні доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ), з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, на строк шість місяців.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.
Суддя Т.Р. Деметрадзе