14 травня 2019 року № 373/1188/16-а
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області знаходилась адміністративна справа № 373/1188/16-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, у якому позивач просив суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Київській області у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області скласти висновок та прийняти рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом Головного управління Національної поліції в Київській області № 8 о/с від 18 січня 2016 року позивача звільнено на підставі п.п. 7 п. 1 ст. 77 ЗУ «Про національну поліцію» (за власним бажанням) з 18 січня 2016 року зі служби в поліції.
Довідкою Обласної МСЕК МОЗ України серія АВ № 0198327 від 22 березня 2016 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з причини захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС до 01 квітня 2017 року.
Вважає, що оскільки останнім місцем його служби було Головне управління Національної поліції України в Київській області, то на нього, як на поліцейського, поширюються положення Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII, у зв'язку з чим він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно з пунктом 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII та наказу МВС від 11 січня 2016 року, яким затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року, адміністративний позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2019 року адміністративну справу №373/1188/16 передано за підсудністю на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року прийнято до провадження адміністративну справу, виршено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
03 квітня 2019 року представником відповідача через службу діловодства суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити в повному обсязі. Стверджував, що у зв'язку з тим, що позивача звільнено із служби в поліції за п.п. 7 п. 1 ст. 77 ЗУ «Про національну поліцію» (за власним бажанням), відсутні правові підстави для призначення йому одноразової грошової допомоги. Адже згідно положень ЗУ «Про Національну поліцію» та наказу МВС України від 11.01.2016 № 4, обов'язковою умовою для виплати такої допомоги є звільнення у зв'язку з хворобою зумовленою захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в ОВС або поліції.
12 березня 2019 року позивачем подано клопотання про розгляд справи без його участі за наявних доказів.
25 квітня 2019 року представником відповідача через службу діловодства суду подано заяву про розгляд справи без його участі.
Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 у період з 06 квітня 1993 року по 18 січня 2016 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача (т. 1 а.с.18-19).
18 січня 2016 року наказом Головного управління Національної поліції в Київській області № 8 о/с від 18 січня 2016 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 1 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням) (т.1 а.с. 16) .
22 березня 2016 року за результатами медичного огляду, військово-лікарською комісією ДУ ТМО МВС України по Київській області ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (т. 1 а.с.21-22).
13 травня 2015 року та 21 червня 2016 року позивач звертався до відповідача із заявами, в яких просив здійснити йому виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку з інвалідністю ІІІ групи, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ (т. 1 а.с.26-27).
Головне управління Національної поліції в Київській області листом від 06 червня 2016 року № 29/Н-305 відмовлено ОСОБА_1 у задоволені вищевказаних заяв, мотивуючи тим, що така допомога не передбачена чинним законодавством про Національну поліцію (т. 1 а.с. 24-25).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Закон України «Про Національну поліцію» № 580 - VIII від 02.07.2015 року, який набрав чинності 07 листопада 2015 року.
Відповідно до частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:
1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;
2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;
3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;
6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.
Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11 січня 2016 року затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 163/28293, який набрав чинності 29 лютого 2016 року (далі - Порядок №4).
Підпунктом 4 пункту 5 розділу 1 Порядку № 4, зі змінами та доповненнями внесеними наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.09.2016 року № 916, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у випадку пов'язаному з проходженням служби в органах внутрішніх справ - обставина, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання ОГД у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пунктів 2, 3, 5 Розділу ІІІ цього Порядку посадові особи поліції у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання одноразової грошової допомоги відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги.
Разом з цим, передумовою виплати позивачу одноразової грошової допомоги є дотримання певної процедури та послідовності.
Так, пунктом 3 розділу ІІІ Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського передбачено, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ зазначеного Порядку для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: 1) довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 2) постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 3) акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 4) сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; 5) документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).
Згідно з пунктом 1 розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2.
Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.
Зазначений висновок про призначення одноразової грошової допомоги затверджує/відмовляє: в апараті Національної поліції - Голова Національної поліції України або особа, на яку покладено виконання таких функцій; у міжрегіональних органах Національної поліції - начальник органу або особа, на яку покладено виконання таких функцій; у головних управліннях Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві - начальник Головного управління Національної поліції або особа, на яку покладено виконання таких функцій.
Пунктом 2 розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлено, що керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у п'ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.
Враховуючи вищевикладене, одноразова грошова допомога є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які на підставі закону мають право на її отримання.
Зазначене положення Закону застосовується виключно за обов'язкової одночасної наявності трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):
1.інвалідності повинна наступити внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції;
2.інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;
3.причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції
Вказаний висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 22.01.2019 про справі №2340/2663/18 (провадження №К/9901/67675/18) і в постанові від 19.09.2018 по справі №373/1188/16-а (провадження №К/9901/23186/18) та в силу приписів ч.5 ст. 242 КАС України має враховуватись судом при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем 18 січня 2016 року було подано рапорт на ім'я начальника ГУНП в Київській області із проханням звільнити його зі служби в поліції за власним бажанням.
На підставі даного рапорту ГУНП в Київській області видано наказ № 8 о/с від 18 січня 2016 року, згідно з яким підполковника поліції, першого заступника начальника Переяслав-Хмельницького відділу поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в Національній поліції за власним бажанням згідно пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Отже, враховуючи вищевикладене, незважаючи на те, що ОСОБА_1 22 березня 2016 року встановлено третю групу інвалідності, його звільнення зі служби в поліції не відбулося внаслідок захворювання, у зв'язку з яким йому визначено інвалідність.
Таким чином, правові підстави для призначення і виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відсутні.
Тому, суд приходить до висновку, що дії Головного управління Національної поліції України в Київській області стосовно відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв'язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ є правомірними, а відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Посилання позивача на виправленні документи, а саме на свідоцтво про хворобу № 398/Зв від 01.02.206, в якому у пункті « 4», абревіатура «ОВС» виправлена на «МВС», з відповідною відміткою закладу, який видав цей документ та на довідку № 30 від 05.07.2017, якою внесено зміни в п. 12 цього свідоцтва, що стосується діагнозу, де вказано, що захворювання позивача пов'язане з проходженням служби в поліції, не впливають на виниклі між сторонами правовідносини.
Адже, в даному випадку у позивача відсутня одна із обов'язкових умов на призначення йому одноразової грошової допомоги для колишніх поліцейських, а саме звільнення з поліції у зв'язку з хворобою зумовленою захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.
Вимогами законодавства не передбачено підстав для виплати одноразової грошової допомоги колишнім поліцейським, які отримали захворювання в органах внутрішніх справ, а звільнилися з поліції за власним бажанням, та не врегульовано питання призначення і виплати одноразової грошової допомоги саме цій категорії осіб. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується особам у разі встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ними служби в органах внутрішніх справ або поліції протягом шести місяців після звільнення внаслідок хвороби, в той час як підставою для звільнення позивача з органів поліції є факт подачі рапорту про звільнення за власним бажанням.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно вимог ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Я.В. Горобцова