Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа №711/2917/17
Провадження№4-с/711/20/19
23 травня 2019 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Позарецької С.М.
при секретарі Семиволос І.М.,
державного виконавця Коробкової Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 (боржник) про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Постоєнка М.В., про скасування постанов (стягувач ПрАТ «Страхова компанія «Уніка»), -
Скаржник ОСОБА_1 (боржник) звернувся до суду із скаргою про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Постоєнка М.В., про скасування постанов (стягувач ПрАТ «Страхова компанія «Уніка»). Свої вимоги мотивує тим, що 23 листопада 2018 року на адресу ТОВ «Хімагоексперт», вул. Припортова буд. 22-а, кв. 301, м. Черкаси АДРЕСА_1 , місце роботи скаржника, надійшла постанова №56320208 від 26.10.2018 року старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Постоєнка М.В. про звернення стягнення на заробітну плату. В отриманій постанові було зазначено про звернення стягнення на доходи скаржника ОСОБА_1 в розмірі 20 % із заробітної плати на користь ПАТ «Страхова компанія «Уніка». Саме із вказаної постанови, скаржник дізнався про існування виконавчого провадження відносно нього.
26 листопада 2018 року скаржник ознайомився із матеріалами виконавчого провадження № 56320208 і при ознайомлення із ним, отримав постанову про відкриття виконавчого провадження № 56320208 від 07 травня 2018 троку та постанову від 26.10.2018 року про арешт коштів боржника. Ознайомившись із вказаними постановами та матеріалами виконавчого провадження, скаржник вважає їх протиправними. Так, не було виявлено поштового повідомлення про направлення постанови та про її вручення чи повернення. Тож, вважає, що держаним виконавцем не дотримано процедури відкриття виконавчого провадження, в частині направлення постанови про його відкриття на адресу боржника.
Також зазначає у скарзі, що за матеріалами виконавчого провадження встановлено, що у всіх документах адресою скаржника зазначено: АДРЕСА_2 62, м. Черкаси. Вказана адреса зазначена як у виконавчому документі, так і у заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження. В свою чергу, адресою скаржника є: АДРЕСА_3 .
Вважає, що виконавець формально обмежився підходом до виконання своїх обов'язків, а сааме, - не перевірив інформації по місце реєстрації боржника, обмежившись лише інформацією, наданою стягувачем, що спричинило порушення прав скаржника як боржника у виконавчому провадженні, зокрема, - щодо права знати про сам факт існування такого виконавчого провадження. Окрім того, стятувач у заяві по відкриття виконавчого провадження та прийняття виконавчого документу до виконання вказав іншу недостовірну інформацію, а саме, - місцем роботи скаржника зазначив ТОВ «Хімагроекспорт», а він є працівником ТОВ «Хімагроексперт».
Державним виконавцем звернуто стягнення на заробітну плату боржника, про що винесена відповідна постанова від 26.10.2018 року. Відповідно до обставин справи, виконавче провадження носить майновий характер та відкрите на виконання виконавчого листа від 02.10.2017 N0711/2917/17, виданого Придніпровський районний суд м. Черкаси про стягнення коштів.
У скарзі зазначено, що в ході здійснення виконавчого провадження не було дотримано порядку стягнення коштів. Так, держаним виконавцем в один день, в саме, - 26.10.2018 року було винесено постанову про арешт коштів боржника та про звернення стягнення на заробітну плату, що не могло здійснюватись в один день.
Постановою від 26.10.2018 року про арешт коштів боржника був накладений арешт на грошові кошти боржника, що містяться на рахунках у банківських установах, згідно переліку.
В свою чергу, у скаржника відсутні рахунки у зазначених банківських установах. Держаний виконавець, накладаючи арешт на рахунки постановою від 26.10.2018 року, обмежився переліком банківських установ, що були повідомлені у заяві стягувача про арешт рахунків (вхідний № ДВС 12072/15.1-35 від 24.09.18). Виконавцем не вчинено дій із перевірки наявності у скаржника рахунків у зазначених банківських установах. В свою чергу, накладення арешту на грошові кошти без зазначення рахунків, як на думку скарника, спричинило порушення його прав.
Так, на виконання постанови від 26.10.2018 року про арешт коштів було накладено арешт на кошти, що знаходяться на карткових рахунках № НОМЕР_1 (кредні кошти), № НОМЕР_2 (картка призначена для виплати заробітної плати), № НОМЕР_3 в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 305299.
Вказані карткові рахунки є рахунками, на які нараховується заробітна плата та надаються кредитні кошти. Отже, арештом коштів державний виконавець позбавив скаржника можливості отримувати заробітну плату.
Таким чином, посилаючись на ст. 447 ЦПК України, просить суд, - визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Центрального відділу держаної виконавчої служби м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Постоєнка М.В. з відкриття виконавчого провадження № 56320208 з примусового виконання виконавчого листа від 02.10.2017 N0711/2917/17, виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси; визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Центрального відділу держаної виконавчої служби м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Постоєнка М.В. № 56320208 від 07 травня 2018 року про відкриття виконавчого провадження; визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Центрального відділу держаної виконавчої служби м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Постоєнка М.В. з накладення арешту на грошові кошти боржника, що містяться на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_4 в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 305299; визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Центрального відділу держаної виконавчої служби м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Постоєнка М.В. № 56320208 від 26 жовтня 2018 року про арешт коштів боржника.
Ухвалою суду від 20.12.2018р. прийнято до провадження скаргу та призначено її до судового розгляду.
В судове засідання скаржник (боржник) ОСОБА_1 не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Надано заяву про розгляд справи за його відсутності, повністю підтримує доводи скарги та просить її задовольнити.
В судове засідання не з'явився стягувач ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки не повідомлено.
В судовому засіданні державний виконавець Постоєнко В.В. та представник органів ДВС за довіреністю Коробкова Г.О. повністю заперечували проти доводів скарги та вимог, оскільки вважають їх безпідставною. Надано відзив на скаргу, за яким просять відмовити у задоволенні скарги. Зазначено, що у державного виконавця не було жодних законних підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, 07.05.2018 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яка направлена сторонам виконавчого провадження під вихідним № 16614. Всі документи направлялися боржнику за адресою, яка була зазначена у виконавчу документі, а саме: АДРЕСА_4 , будь-якої іншої адреси виконавцю, станом на 21.01.2019, відомо не було. 24.09.2018 на адресу Центрального відділу ДВС надійшла заява стягувача, в якій повідомлялося про місце працевлаштування боржника та необхідність накладення арешту на кошти боржника, наявні у банківських установах. Державним виконавцем 26.10.2018 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника та направлено до виконання до ТОВ «Хімагроексперт». На даний час жодних відрахувань із заробітної плати боржника на депозитний рахунок відділу ДВС, не відраховувалися. 26.10.2018 державним виконавцем було винесено про арешт коштів боржника. Державному виконавцю не надано жодних підтверджуючих документів про те, що арешт коштів було накладено на кошти, що знаходяться на карткових рахунках НОМЕР_5 НОМЕР_6 (кредитні кошти), № НОМЕР_2 призначений для виплати заробітної плати, № 5168742211906080 В ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299. Вважає, що діяв відповідно до вимог ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження».
Заслухавши пояснення учасників справи, враховуючи думку скаржника та дослідивши матеріали справи та виконавчого провадження, суд вважає, що скарга не підлягає до задоволення за таких підстав:
сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
Як передбачено Законом України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Наказом МЮУ від 02.04.2012 № 512/5 (зареєстровано в МЮУ 02.04.2012 р. за №489/20802) затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень.
Враховуючи обов?язки, які повинен виконувати державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження, він зобов?язаний дотримуватись Конституції України, ЗУ «Про виконавче провадження», ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» тощо.
Як передбачено частиною 1 статті 13 ЗУ «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Права і обов'язки виконавців, обов'язковість вимог виконавця визначені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, за частиною 1 цієї статті, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пунктів 6 та 7 згаданої Інструкції, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами. Постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови. До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами. Постанова підписується виконавцем та скріплюється печаткою. Постанова складається у необхідній кількості примірників, один з яких залишається у виконавчому провадженні, а інші надсилаються за належністю. Якщо постанова надсилається у формі електронного документа, вона підписується електронним цифровим підписом. У разі якщо постанова виконавця є виконавчим документом, вона повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 4 Закону. Інші посадові особи органів державної виконавчої служби у випадках, передбачених Законом та цією Інструкцією, виносять постанови з урахуванням вимог, визначених цим пунктом.
Встановлено, що за заявою стягувача ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» №СУ/18759/6 від 25.04.2018р., яка надійшла до Центрального відділу ДВС міста Черкаси ГТУЮ у Черкаській області, держаним виконавцем на підставі виконавчого листа №711/2917/17, виданого 02.10.2017р. Придніпровським районним судом м. Черкаси 07.05.2018р. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №56320208 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Уніка» боргу в сумі 27574,05грн. Крім того,боржника зобов'язано надати декларацію про доходи та майно у 5-ти денний строк з дня отримання постанови.
Відповідно до ч.1 ст. 28 ЗУ “Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Вказана постанова направлена, відповідно до супровідного листа від 07.05.2018р. за №16614 на адресу боржника, що зазначена у виконавчому листі: АДРЕСА_4 і передана до відділення зв'язку Укрпошти 01.06.2018 року. Про дані обставини свідчить інформація з реєстру №180280507451 1 рекомендованих відправлень (за порядковим номером 30) Укрпошти від 01.06.2018р. (ф.11).
Крім того, за доводами боржника, він при ознайомленні із матеріалами виконавчого провадження у відділі ДВС, 26.11.2018р. отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, подав до суду дану скаргу у межах строку, визначеному ч.5 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» і вона була прийнята судом.
Отже, судом встановлено, що державним виконавцем були дотримані норми законодавства, зокрема ч.5 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та направлення її боржникові рекомендованим листом на адресу, що зазначена у виконавчому листі. В разі зміни адреси, як місця проживання, боржник про це повідомляє державного виконавця.
Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено права та обов'язки виконавця. Проте, положення чинного законодавства не передбачають обов'язок виконавця при прийнятті виконавчого документу до виконання перевіряти дійсність вказаних у ньому відомостей. Таким чином, безпідставними є доводи скаржника про обов'язок виконавця перевіряти дійсність інформації виконавчого документу.
До такого висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 23.04.2018 року (справа №922/5690/14).
Також встановлено, що від стягувача 24.09.2018р. до Центрального відділу ДВС надійшла заява про встановлення наявності відкритих рахунків боржника та суму залишку коштів на рахунках у перелічених банківських установах, а також про арешт коштів на рахунках.
Постановою від 07.05.2018 року накладено арешт на нерухоме та все рухоме майно боржника ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення на користь ПрАТ «СК «Уніка» боргу в сумі 27574,05грн., з урахуванням виконавчого збору 2757,41грн., витрат виконавчого провадження 160грн., а всього у сумі 30491,46грн.
Постановою державного виконавця Центрального відділу ДВС від 26.10.2018р. накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на рахунках у банківських установах та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, - в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів - 30491,46грн.
Також, постановою від 26.10.2018 року звернуто стягнення на доходи боржника. При цьому, на час розгляду скарги, жодні кошти на виконання судового рішення, до органів ДВС не надходили. Суд звертає увагу, що дана постанова боржником не оскаржується, а тому судом не дається оцінка законності прийнятого державним виконавцем рішення.
Як вказує скаржник у скарзі, 23.11.2018р. на адресу ТОВ «Хімагоексперт» (вул.Припортова, 22-а, кв.301, м. Черкаси) за місцем його роботи, надійшла вказана постанова. Слід зазначити, що за текстом скарги, ОСОБА_1 також зазначає й про те, що він є працівником ТОВ «Хімагроексперт». При цьому, підтверджуючі дані про фактичне місце роботи, ним до суду не надано.
Як зазначалось, відповідно до ч.1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.За змістом є і п.1 ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з яким виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (ч.ч.1, 2, 3, 4 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження»)..
Частиною 10 цієї статті передбачено, що у порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Такий арешт знімається, якщо протягом п'яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.
Відповідно до ч.2 та ч.4 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
За положеннями частини 8 цієї статті Закону, виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Статтею 19 Закону «Про виконавче провадження» передбачені права і обов'язки сторін та інших учасників виконавчого провадження. Зокрема, сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником. Крім того, боржник зобов'язаний:1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4)повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5)своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Під час розгляду скарги, судом встановлено, що боржник не подавав державному виконавцеві декларацію про майно та доходи, враховуючи, що ним була отримана постанова про відкриття виконавчого провадження, про що він вказує у скарзі. Крім того, у вказаній постанові зазначено про зобов'язання боржника подати таку декларацію.
За дослідженими матеріалами виконавчого провадження судом встановлено, що державним виконавцем направлялись відповідні запити та отримана інформація з різних банківських установ щодо перевірки наявності грошових коштів на рахунках боржника ОСОБА_1 і наявних сум для погашення боргу перед стягуваечм недостатньо. Зокрема, про зазначене свідить інформація АТ КБ «Приватбанк» від 22.11.2018р.
На думку суду, державним виконавцем не порушено вимоги чинного законодавства щодо винесення постанов за виконавчим провадженням про накладення арешту на майно та кошти боржника, враховуючи позицію ВС, що викладена у постанові від 10.04.2018 року у справі №904/9386/14.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).
Що стосується доводів скаржника про те, що на виконання постанови від 26.10.2018р. про арешт коштів було накладено арешт на кошти, що знаходяться на карткових рахунках (кредитні кошти, картка призначена для виплати зарплати) в АТ КБ «Приватбанк», чим порушуються права ОСОБА_1 , то слід зазначити, що ним не надано ні до органів ДВС, ні до суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували викладені обставини та вимоги скарги.
Таким чином, скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, оскільки викладені доводи не знайшли свого підтвердження.
Слід зазначити, що судове рішення, постановлене по справі №711/2917/17, яке на даний час є таким, що набрало законної сили повинно бути виконано боржником ОСОБА_1 , враховуючи, що Європейський Суд з прав людини нагадує (справа «Півень проти України», заява № 56849/00, рішення від 29.06.2004, пункт 35), що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які, у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін - постанова від 16.04.2018 у справі № 16/64/2011.
На підставі викладеного та, керуючись ЗУ «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст.12, 13, 76-84, 259 , 268, 447-452 ЦПК України, суд, -
У задоволенні скарги ОСОБА_1 (боржник) про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Постоєнка М.В., про скасування постанов (стягувач ПрАТ «Страхова компанія «Уніка»), - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області протягом 15-ти днів з дня її проголошення через суд першої інстанції.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст ухвали складено 30.05.2019 року.
Головуючий: С. М. Позарецька