ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
01 лютого 2010 року 09:34 № 2а-11628/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючої судді Власенкової О.О., суддів Пащенка К.С., Григоровича П.О., при секретарі судового засідання Чернишевій О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (далі -позивач,
ОСОБА_1)
до відповідача 1Державної митної служби України (далі -відповідач 1)
до відповідача 2Енергетичної регіональної митниці (далі -відповідач 2)
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаБілик Микола Петрович (далі - третя особа, Білик М.П.)
провизнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу
За участю:
від позивача ОСОБА_1(паспорт)
від відповідача 1
від відповідача 2 Корчинська М.В. (за довіреністю)
Полікша А.О.(за довіреністю)
від третьої особиПолікша А.О. (за довіреністю)
Обставини справи:
Позивач -ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача 1 -Державної митної служби та відповідача 2 -Енергетичної регіональної митниці про визнання незаконним і скасування наказу Державної митної служби України від 18 серпня 2009 року № 1519-к, зобов'язання відповідача 1 видати накази про поновлення його на посаді начальника відділу власної безпеки Енергетичної регіональної митниці та переведення на посаду начальника внутрішньої безпеки Енергетичної регіональної митниці; а також про стягнення з відповідача 1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Надалі позивач уточнив позовні вимоги та стосовно наказу Держмитслужби від 18 серпня 2009 року просив визнати його незаконним і скасувати лише в частині звільнення з посади ОСОБА_1
Позовні вимоги до відповідача 2 відсутні.
Позивач вважає звільнення протиправним з огляду на те, що при звільненні відповідачами не враховано його фах, позитивну характеристику за попередній період роботи, не запропоновано у новоствореному відділі внутрішньої безпеки посаду аналогічну тій, яку він займав у ліквідованому відділі власної безпеки, хоча функції цього відділу ідентичні функціям ліквідованого відділу, а також інші посади у цьому відділі. Вважає необґрунтованими дії відповідачів щодо запропонування для працевлаштування лише однієї посади з чисельного переліку вакантних посад, яка при цьому не відповідала раніше виконуваним ним посадовим обов'язкам.
Відповідач 1 та відповідач 2 щодо позову заперечили, стверджуючи про дотримання вимог законодавства при звільненні позивача.
До участі у справі третьою особою без самостійних вимог на стороні відповідачів залучено Білика Миколу Петровича -начальника відділу внутрішньої безпеки Енергетичної регіональної митниці.
Представник третьої особи заперечив щодо позовних вимог ОСОБА_1, підтримавши правову позицію відповідачів у справі. Вважає, що Білик М.П. в установленому порядку призначений на посаду начальника відділу внутрішньої безпеки, а тому підстави для зайняття цієї посади позивачем відсутні.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 01 лютого 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Як вбачається з копії трудової книжки позивача та його біографічної довідки ОСОБА_1 з травня 1995 по серпень 2009 року проходив службу в митних органах України. З вересня 2005 року -на посаді начальника відділу внутрішньої безпеки, а з травня 2008 року -начальника відділу власної безпеки Енергетичної регіональної митної служби. Неодноразово відзначався за добросовісну роботу та досягнення у службі.
Матеріали справи свідчать, що посаду начальника відділу власної безпеки та/або начальника відділу внутрішньої безпеки Енергетичної регіональної митниці віднесено до номенклатури посад Голови Держмитслужби.
Наказом Державної митної служби України від 18 серпня 2009 року № 1519-к позивача з 19 серпня 2009 року звільнено з посади начальника відділу власної безпеки у зв'язку зі змінами у штатному розписі Енергетичної регіональної митниці.
Наказом Енергетичної регіональної митниці від 19 серпня 2009 року № 245-к ОСОБА_1 передбачено проведення відповідного розрахунку з ОСОБА_1 у зв'язку з його звільненням.
Звільненню позивача з роботи передувало таке.
Згідно з пунктом 2 наказу Держмитслужби від 03 квітня 2009 року № 301 “Про затвердження Положення про Управління внутрішньої безпеки Державної митної служби України та реорганізацію підрозділів власної безпеки митної служби України” реорганізовано підрозділи власної безпеки митної служби України у підрозділи внутрішньої безпеки митної служби України.
Головою Держмитслужби 27 травня 2009 року затверджено структуру та штатний розпис Енергетичної регіональної митниці на 2009 рік, які введені в дію наказом Енергетичної регіональної митниці від 28 травня 2009 року № 362 “Про введення в дію штатного розпису на 2009 рік”.
З урахуванням викладеного зі штатного розпису Енергетичної регіональної митниці на 2009 рік виведено відділ власної безпеки (штатна чисельність працівників 6 одиниць) та введено відділ внутрішньої безпеки (штатна чисельність працівників 5 одиниць).
У зв'язку із реорганізацією підрозділів власної безпеки у підрозділи внутрішньої безпеки листом Держмитслужби від 24 квітня 2009 року № 11/1-10.13/3855-ЕП керівникам митних органів, спеціалізованих митних установ, організацій доручено попередити про наступне вивільнення працівників підрозділів власної безпеки та запропонувати їм вакантні посади в підпорядкованих митних органах попередньо погоджені з управлінням внутрішньої безпеки Держмитслужби.
Управлінням внутрішньої безпеки Держмитслужби погоджено пропозицію Енергетичної регіональної митниці, висловлену в листі від 27 квітня 2009 року № 22/2-3402, зокрема, щодо можливості запропонувати начальнику ліквідовуваного відділу власної безпеки ОСОБА_1 посаду головного інспектора сектору матеріально-технічного забезпечення та експлуатації господарсько-експлуатаційного відділу.
02 червня 2009 року відповідач 2 повідомив позивача про можливе наступне звільнення з посади начальника відділу власної безпеки у зв'язку зі змінами у структурі Енергетичної регіональної митниці з одночасною пропозицією працевлаштування на посаді головного інспектора сектору матеріально-технічного забезпечення та експлуатації господарсько-експлуатаційного відділу.
Від указаної пропозиції позивач відмовився, що зумовило його звільнення.
Суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до пункту 7 Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року, Держмитслужба у межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання. Пунктом 8 цього Положення визначено, що Держмитслужбу очолює Голова, який згідно з підпунктом 13 пункту 9 Положення самостійно призначає на посаду та звільняє з посади працівників Служби, регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митних установ та організацій і за погодженням з Міністром фінансів призначає на посаду та звільняє з посади керівників регіональних митниць.
Отже, наказ від 18 серпня 2009 року № 1519-к в частині звільнення позивача з посади начальника відділу власної безпеки виданий Держмитслужбою в межах її повноважень. Водночас суд дійшов висновку про необґрунтованість зазначеного наказу в частині звільнення позивача з роботи, що обґрунтовується наступним.
Правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки, порядок і умови проходження служби в митних органах України визначені, зокрема, Митним кодексом України, Законом України “Про державну службу України”, Положенням про порядок і умови проходження служби в митних органах України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09 лютого 1993 року № 97.
Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України „Про державну службу” державна служба припиняється, передусім, із загальних підстав, передбачених Кодексом законів України про працю України (далі -КЗпП України).
Таким чином, позивач як державний службовець може бути звільнений з державної служби на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Згідно з указаною нормою КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому положеннями статті 36 КЗпП України передбачено, що припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників. У разі реорганізації підприємства (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.
Пленум Верховного Суду України в пункті 19 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»роз'яснив судам, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані із звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясовувати, чи дійсно у відповідача відбулися зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не має можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Розірвання трудового договору проводиться з обов'язковим додержанням передбаченого статтею 49-2 зазначеного Кодексу порядку вивільнення працівників, відповідно до якого вони попереджаються про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці. Одночасно роботодавець пропонує працівникові роботу на тому ж підприємстві, в тій самій установі, організації за відповідною професією чи спеціальністю, а за відсутності роботи -іншу. При вивільненні працівника враховується його переважне право й перевага перед іншими у залишенні на роботі.
Рішення роботодавця або уповноваженого органу про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України працівника з роботи не можна вважати обґрунтованим, якщо відповідачем не виконано покладений на нього законом обов'язок щодо вжиття заходів до переведення звільненого працівника на іншу роботу, хоч така можливість була.
Незважаючи на те, що відповідачами дотримано процедуру звільнення позивача з роботи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його звільнення, оскільки внаслідок реорганізації відділу власної безпеки у відділ внутрішньої безпеки не відбулося змін в організації виробництва і праці, ліквідації або перепрофілювання відділу, а також скорочення посади, яку обіймав позивач.
Такого висновку суд дійшов за результатами порівняльного аналізу положення про відділ власної безпеки Енергетичної регіональної митниці, затвердженого наказом Держмитслужби від 08 травня 2008 року № 479, та положення про відділ внутрішньої безпеки Енергетичної регіональної митниці, затвердженого т.в.о.начальника Управління внутрішньої безпеки Держмитслужби 14 травня 2009 року, який свідчить, що основні завдання та функції цих відділів є аналогічними, тобто відбулось перетворення одного відділу в інший.
У судовому засіданні представник Енергетичної регіональної митниці також зазначив про перетворення відділу.
Перевірка законності рішень відповідачів про проведення перетворення відділу власної безпеки у відділ внутрішньої безпеки судом не проводиться, оскільки ці рішення позивачем не оскаржуються.
Після перетворення відділу власної безпеки Енергетичної регіональної митниці у відділ внутрішньої безпеки чисельність працівників цього відділу зменшилась на одиницю, проте посада начальника відділу залишилась.
Аналіз змісту посадової інструкції начальника відділу власної безпеки та посадової інструкції начальника відділу внутрішньої безпеки свідчить про їх ідентичність. Тобто, перетворення відділу жодним чином не позначилось на змісті прав та обов'язків начальника відділу, а також на вимогах до особи, яка може бути призначена на цю посаду.
Таким чином, у відповідача 1 не було підстав для звільнення позивача з роботи, оскільки саме собою перетворення відділу, без скорочення посади, яку обіймав позивач, не може бути підставою для його звільнення з публічної служби.
Такої ж позиції в аналогічній категорії спорів дотримується і Вищий адміністративний суд України, що вбачається із Аналітичної довідки за лютий 2009 року про вивчення та узагальнення практики розгляду адміністративними судами спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Крім того, відповідачами не вжито усіх заходів до переведення позивача на іншу роботу, хоча така можливість була. Як вбачається із письмового заперечення Енергетичної регіональної митниці від 30 листопада 2009 року № 22/1.2-10029, на час попередження позивача про наступне звільнення та на час його звільнення в Енергетичній регіональній митниці, крім запропонованої позивачу однієї посади, вакантними була низка й інших посад.
Судом не приймається до уваги довідка Головдерслужби від 30 липня 2009 року про результати перевірки щодо дотримання вимог законодавства посадовими особами при зміні структури та штатного розпису Енергетичної регіональної митниці, оскільки на момент цієї перевірки позивач ще не був звільнений, крім того, у разі виникнення спору щодо звільнення особи, питання щодо перевірки законності такого звільнення належать виключно до компетенції суду.
Ураховуючи викладене суд дійшов висновку про те, що наказ Держмитслужби від 18 серпня 2009 року № 1519-к в частині звільнення позивача з посади начальника відділу власної безпеки підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Визнаючи в оскаржуваній частині зазначений наказ протиправним, який позивач просив визнати незаконним, суд на підставі частини 2 статті 11 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог з метою повного захисту прав позивача.
Водночас суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача 1 видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу власної безпеки Енергетичної регіональної митниці, оскільки на час розгляду справи судом зазначена посада не існує, а з огляду на викладене також не вбачає підстав для задоволення вимоги про зобов'язання відповідача 1 видати наказ про переведення позивача з посади начальника відділу власної безпеки на посаду начальника внутрішньої безпеки названої митниці.
Разом з тим суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог на підставі частини 2 статті 11 КАС України та поновити позивача на посаді начальника відділу внутрішньої безпеки Енергетичної регіональної митниці.
Беручи до уваги необґрунтоване звільнення позивача з роботи на його користь з відповідача 2 -Енергетичної регіональної митниці, де позивач проходив митну службу та отримував заробітну плату підлягає стягненню середньомісячна заробітна плата за 115 днів вимушеного прогулу у розмірі 32 886,65.
Згідно з довідкою відповідача 2 від 28 грудня 2009 року № 63-20/1/20-1156 середній заробіток позивача складає 6 291,36 грн.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, суд згідно з частиною 3 статті 94 КАС України вважає за необхідне присудити позивачеві судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1 грн. 70 коп..
Керуючись статтями 158-163, пунктами 2-3 частини 1 статті 256 КАС України КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 18 серпня 2009 року № 1519-к в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу власної безпеки Енергетичної митниці.
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу внутрішньої безпеки Енергетичної регіональної митниці з 19 серпня 2009 року.
Стягнути з Енергетичної регіональної митниці на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 32 886,65 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
У частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу внутрішньої безпеки Енергетичної регіональної митниці з 19 серпня 2009 року постанову суду звернути до негайного виконання.
У частині стягнення з Енергетичної регіональної митниці на користь ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу за 1 місяць у розмірі 6 291,36 грн. постанову суду звернути до негайного виконання.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова відповідно до частини першої статті 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Головуюча суддя Власенкова О.О.
Судді Пащенко К.С.
Григорович П.О.