ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 7/3596
м. Київ
22 жовтня 2009 року 11:05 № 2а-3596/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінолга-торг" ОСОБА_1
про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності
за участю представників сторін:
від позивача, Мельник Р. В., довіреність № < Текст >, від < Дата >, ДПІ у Святошинському районі міста Києва від відповідача, не прибув, довіреність № < Текст >, від < Дата >, ТОВ "Мінолга-торг"
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсними з дати державної реєстрації установчих документів відповідача: статуту, свідоцтва про державну реєстрацію, а також скасувати (припинити) державну реєстрацію відповідача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що установчі документи відповідача-1 містять неправдиві відомості та не відповідають вимогам законодавства.
Відповідач до суду не з'явився, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без його участі до суду не подавав.
Ухвалою суду від 18.06.09 провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними з дати державної реєстрації установчих документів відповідача-1 та в частині позовних вимог, адресованих ОСОБА_1 було закрито на підставі ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
Відповідач був зареєстрований Святошинською районною державною адміністрацією в м. Києві 29.09.2008 та взятий на податковий облік у позивача 30.09.08. Засновником відповідача-1 є ОСОБА_1.
Позивач у своїх поясненнях зазначив, що відповідач за юридичною адресою не знаходиться, чим займається відповідач та хто здійснює фінансово-господарську діяльність відповідача позивачу не відомо.
Відповідно до ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Статтею 247 цього Кодексу передбачено, що у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.
Скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації даного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 38 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Відповідно до вимог ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Позивач по справі як суб'єкт владних повноважень, на кого покладається обов'язок доказування не надав суду певних доказів незнаходження відповідача за юридичною адресою, а саме -запису державного реєстратора про незнаходження відповідача за юридичною адресою.
Крім того, податковий орган не обґрунтував та не підтвердив відповідними доказами своїх доводів про те, що відповідач здійснює діяльність, яка суперечить закону чи установчим документам.
Згідно зі ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України передбачено підстави застосування до суб'єктів господарювання господарсько-правової відповідальності.
Неможливість податкового органу здійснювати покладені на нього Законом України „Про державну податкову службу в України” функції не є підставою для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 71 цього ж Кодексу суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребує названі документи та матеріали.
Частиною шостою ст.71 цього ж Кодексу встановлено, що якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Під час розгляду справи суд зобов'язував позивача надати всі необхідні докази, зокрема, витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, інші докази на підтвердження обставин, що зазначені у позові. Позивач таких вимог суду не виконав.
Оцінивши наявні у справі докази та пояснення, надані позивачем по справі, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У позові Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Арсірій Р.О.
Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови -20.11.09.