Справа № 2а-158/10/2570
02 березня 2010 р.
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді Житняк Л.О.
при секретарі Григор'євій О.В.
за участі позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу № 2а-158/10/2570
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_2
до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції
про скасування рішень про застосування фінансових санкцій від 02.10.2009 № 0000902308/1870, від 02.10.2009 № 0000922308/1871, від 02.10.2009 № 0000912308/1873, від 06.10.2009 № 0000942308/1879, від 13.10.2009 № 0000962308/1908/1916, -
18.01.2010 позивач (ПП ОСОБА_2) звернулася до суду з адміністративним позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - ОДПІ) в якому просить скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 02.10.2009 № 0000902308/1870, від 02.10.2009 № 0000922308/1871, від 02.10.2009 № 0000912308/1873, від 06.10.2009 № 0000942308/1879, від 13.10.2009 № 0000962308/1908/1916, якими відповідно до ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано до позивача фінансові санкції.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що орендує приміщення під продовольчий магазин за адресою вул. Фрунзе, 23 м. Прилуки. Відповідно пояснюючи обставини, які відбулись 28.09.2009, ПП ОСОБА_2 зазначила, що вона торгувала в даному магазині, коли приблизно о 17-30 год. до магазину увійшли три чоловіка та одна жінка, двоє з них показали посвідчення працівників податкової інспекції ОСОБА_3, ОСОБА_4, а двох працівників податкової міліції прізвища не пам'ятає. Як пояснює позивач: «двоє чоловіків вдерлися до підсобного приміщення і винесли з відти 16 пляшок горілки, які мій чоловік придбав для особистих цілей. В даному приміщенні також знаходилось: сало, мішок картоплі, чотири пляшки шампанського. Все це знаходилось разом з горілкою, яку мій чоловік придбав за день до перевірки і не встиг відвезти додому. Спиртними напоями я не торгую і ніколи не торгувала. Мабуть працівники податкової бачили як мій чоловік напередодні придбавав дану горілку та заносив її в магазин. Ця горілка призначалась на весілля, на доказ цього є запрошення та копія паспорту з штампом про одруження від 03.10.2009. Не зрозуміло на яких підставах дані особи вдерлися до її магазину і почали складати якісь папери, а потім погрожуючи тюремним ув'язненням вимагали від мене підписати ці папери».
Крім того, позивач вважає, що повідомлення про проведення перевірки вона не отримувала взагалі, хоч чинним законодавством передбачено сповіщати про перевірку за десять днів до її проведення. При цьому працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні.
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що факту продажу горілки встановлено не було, а встановлено лише те, що ОСОБА_5 начебто придбав у магазині 2 пляшки горілки, але ПП ОСОБА_2 йому взагалі нічого і ніколи не продавала. Тільки з постанови про порушення кримінальної справи позивач дізналася, що на час проведення планової перевірки проводилась перевірка заяви ОСОБА_6 по факту незаконної реалізації незаконно виготовлених алкогольних напоїв з приміщення магазину ПП ОСОБА_2
Також з приводу неправомірного застосування штрафних санкцій позивач додає, що вся справа зроблена з порушенням цілої низки законів та підзаконних актів, а Акт перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), винесений з порушенням вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
Представник відповідача в судовому засіданні 11.02.2010 проти позову заперечив та просив у задоволенні позову відмовити, пояснивши, що дії по проведенню перевірки відповідають вимогам чинного законодавства.
При цьому наголосив, що поняття планових та позапланових виїзних перевірок, визначених ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», не поширюються на перевірки по дотриманню вимог Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами», Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
Також представник відповідача вказав, що Акт перевірки було підписано без зауважень, а винесені рішення про застосування штрафних санкцій надсилались позивачу поштою, через те, що вона не з'являлась для їх отримання ігноруючи наші запрошення.
Крім того, на думку ОДПІ, позивач намагається уникнути відповідальності за скоєне, оскільки законодавством чітко вказано, що зберігання на місці проведення розрахунків особистих речей забороняється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ПП ОСОБА_2, як фізичну особу-підприємця зареєстровано 23.03.2009 (свідоцтво про державну реєстрацію № НОМЕР_2), перебуває на обліку в Прилуцькій ОДПІ як платник єдиного податку (свідоцтво про сплату єдиного податку серії Ж № 411224 з терміном дії - 2009 рік). В заяві про право застосування спрощеної системи оподаткування , обліку та звітності на 2009 рік від 25.03.2009 зазначено вид діяльності - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; місцем здійснення підприємницької діяльності зазначено вул. Фрунзе, 23 м. Прилуки.
При цьому досліджуючи фактичні обставини справи, судом встановлено, що 28.09.2009 працівниками Прилуцької ОДПІ відповідно до плану-графіку проведення перевірок сектором контролю за розрахунковими операціями по м. Прилуки та Прилуцькому району на вересень 2009 року (затвердженого 27.08.2009 заступником начальника Прилуцької ОДПІ), на підставі направлень від 28.09.2009 № 1006 та № 1007, відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 № 509 «Про державну податкову службу» здійснено планову перевірку господарської одиниці - магазину ПП ОСОБА_2 Зазначена перевірки проводилась з питань дотримання вимог Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами», Закону України від 23.03.1996 № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637. Вказані направлення підтверджені підписом.
За наслідками проведеної головним державним податковим ревізором - інспектором Прилуцької ОДПІ Запорожчук О.М. та головним державним податковим ревізором - інспектором Прилуцької ОДПІ ОСОБА_3 перевірки 28.09.2009 був складений Акт перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій № 214/25/16/23/2651103685, який був підписаний ПП ОСОБА_2 без зауважень.
У дослідженому судом Акті перевірки вказано про порушення вимог п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва», а саме встановлено роздрібну торгівлю алкогольними напоями, горілкою та лікеро-горілчаними виробами за цінами нижчими від встановлених мінімальних роздрібний цін на алкогольні напої горілку та лікеро-горілчані вироби; вимог ч. 6 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами», а саме встановлено роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними виробами, п. 1 ст. 3 Закону України від 23.03.1996 № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а саме встановлено відсутність торгового патенту, наявність якого передбачена законодавством, п. 1,2 ч. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме встановлено проведення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій при продажу горілки.
Встановлені ОДПІ порушення стали підставою для прийняття рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.10.2009 № 0000902308/1870, від 02.10.2009 № 0000922308/1871, від 02.10.2009 № 0000912308/1873, від 06.10.2009 № 0000942308/1879, за недодержання чинного законодавства та нарахування штрафних санкцій на загальну суму 2 758,68 грн., які були отримані позивачем 14.10.2009 (копія зворотного повідомлення мається в матеріалах справи) (а. с. 25,27,28,29).
Під час здійснення перевірки в магазині ОДПІ також встановлено зберігання та реалізацію алкогольних напоїв, маркованих марками акцизного збору з візуальними ознаками підробки, чим порушено ст. 11 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами», п. 20 Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2003 № 567, ст. 7 Закону України від 15.09.1995 № 329/95-ВР «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», а саме в Акті перевірки зазначено, що в магазині знаходились шістнадцять пляшок горілки, які марковані марками акцизного збору із зазначенням їх переліку з візуальними ознаками підробки. Про встановлення вказаного факту було повідомлено ВПМ Прилуцької ОДПІ, після чого до магазину і прибули працівники ВПМ Прилуцької ОДПІ.
Відповідно до Акту експертизи марок акцизного збору для маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва від 02.10.2009 № 499-10-09 наведені в Акті перевірки від 28.09.2009 № 214/25/16/23/2651103685 марки є підробленими.
На підставі Акту перевірки від 28.09.2009 № 214/25/16/23/2651103685 та згідно з Актом експертизи марок акцизного збору для маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва від 02.10.2009 № 499-10-09 прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.10.2009 № 0000962308/1908/1916, за порушення абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами», а саме: встановлено зберігання та реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору та нараховано штрафні санкції на суму 1 700,00 грн., яке було отримано позивачем 17.10.2009 (копія зворотного повідомлення мається в матеріалах справи) (а. с. 26).
При цьому порядок прийняття рішень про застосування штрафних санкцій передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790 «Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», де визначено, що у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання сума санкцій стягується на підставі рішення суду.
В силу п. 5 Указу Президента від 23.07.1998 № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» - контролюючими органами, які мають право проводити планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, є органи державної податкової служби - стосовно сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, неподаткових платежів. Відповідно ст.ст. 8, 9, 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції органів державної податкової служби, до яких належать, зокрема: здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів; проведення роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів; застосування у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; здійснення заходів по вилученню та знищенню або передачі на промислову переробку алкогольних напоїв, що знаходилися у незаконному обігу; здійснення контролю за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв під час їх транспортування, зберігання і реалізації. А відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в України» - органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема: здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
Окрім того, у відповідності до ст. 15 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Та ст. 16 цього ж Закону встановлено, що контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) визначені ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в України». Як зазначено ч. 7 ст. 11-1 вказаного Закону - позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду.
Як зазначено п. 2 Указу Президента України від 28.06.1999 № 746/99 - суб'єкти малого підприємництва-фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. При цьому п. 6 зазначеного Указу Президента України встановлено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, плати за патенти згідно із Законом України від 23.03.1996 № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності». Суб'єкти підприємницької діяльності-фізичні особи - платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами. Однак ст. 7 цього ж Указу визначено, що дія цього Указу не поширюється на фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами.
Як вбачається із п. 1 та п. 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції. Відповідно до п. 6 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності-фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів та витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику. Якщо фізичні особи - платники єдиного та фіксованого податків здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), положення щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок на них не поширюється.
Згідно п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки. А у відповідності до ст. 1 та ст. 2 Закону України від 23.03.1996 № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» - об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків на території України. Суб'єктами правовідносин, які підлягають регулюванню за цим Законом є суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, які займаються підприємницькою діяльністю, передбаченою ч. 1 цієї статті. Відповідно ч. 1 ст. 2 цього Закону встановлено, що торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності. Також ч. 1 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності у пунктах продажу товарів. Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну торгівлю. Під пунктами продажу товарів у цьому Законі слід розуміти магазини та інші торгові точки, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину.
Як зазначено ст. 4 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» - вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів. Вартість торгового патенту за календарний місяць встановлюється у межах таких граничних рівнів: на території міст обласного підпорядкування (крім обласних центрів) і районних центрів - від 30 до 160,00 грн. Тобто, як визначено Рішенням 18 сесії 5 скликання Прилуцької міської ради від 29.12.2006 «Про вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності та діяльності у сфері послуг» вартість торгового патенту для магазинів 2 групи визначена у розмірі 130,00 грн. за календарний місяць. Також ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, у разі порушення вимог цього Закону несуть, зокрема, таку відповідальність: за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого ч. 2 ст. 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.
Отже судом встановлено, що розрахунок штрафної санкції за здійснення торговельної діяльності без одержання відповідних торгових патентів, проводився ОДПІ з урахуванням вказаного рішення та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності». Відповідно посилання позивача на незаконність застосування штрафних санкцій за вказане правопорушення є неспроможним.
Щодо встановленого ОДПІ факту відсутності ліцензії, суд враховує, що відповідно до ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» - роздрібна торгівля алкогольними напоями може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій. Так п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 визначено, що контроль за дотриманням державної дисципліни цін суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, які здійснюють оптову і роздрібну торгівлю алкогольними напоями за наявності у них ліцензій покладено на Державну податкову адміністрацію, згідно Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854. Суд визнає факт відсутності ліцензії доведеним, а тому посилання позивача на незаконність застосування штрафних санкцій за вказане правопорушення також безпідставним.
Щодо роздрібної торгівлі алкогольними напоями, горілкою та лікеро-горілчаними виробами за цінами нижчими від встановлених мінімальних роздрібний цін на алкогольні напої горілку та лікеро-горілчані вироби, то відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва» (в редакції чинній до 21.10.2009) встановлена мінімальна роздрібна ціна на горілку та лікеро-горілчані вироби за 1 літр 100-відсоткового спирту, яка становить 70,00 грн., що в перерахунку на пляшку горілки 0,5 л (40 % спирту) складає 14,00 грн. Оскільки факт продажу горілки за ціною нижчою від встановлених мінімальних роздрібний цін суд визнає доведеним, тому посилання позивача на незаконність застосування штрафних санкцій за вказане правопорушення є також неспроможним.
Щодо марок акцизного збору суд враховує, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами», - алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством. Також згідно п. 20 Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2003 № 567, вважаються немаркованими, зокрема алкогольні напої марковані з порушенням вимог цього Положення та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробникові (імпортерові) зазначеної продукції. Відповідно згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України від 15.09.1995 № 329/95-ВР «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» забороняється ввезення, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та реалізація на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка.
З огляду на вказані норми законодавства, суд також враховує, що ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачено відповідальність за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, згідно якої посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
При цьому судом встановлено, що відповідно до абз. 4 п. 23 постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833 «Про затвердження Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення» зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 № 1178, встановлено заборону зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників. Вказане повністю спростовує пояснення позивача щодо підставності зберігання горілки в приміщенні магазину.
Крім того, слід зазначити, що 23.10.2009 у відношенні ПП ОСОБА_2 складено два протоколи про притягнення останньої до адміністративної відповідальності серії КН № 698401 щодо порушення, за яке передбачена відповідальність ч. 1 ст. 155-1 КпАПУ та серії КН № 698402 щодо порушення, за яке передбачена відповідальність ч. 1 ст. 164 КпАПУ. Дані протоколи про притягнення до адміністративної відповідальності ПП ОСОБА_2 отримала 28.10.2009. Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області дані протоколи розглянуто і 24.11.2009 винесено постанови суду № 3-2790/09, № 3-2791/09, якими ПП ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 340,00 грн. на користь держави з конфіскацією алкогольних напоїв та штрафу розміром 85,00 грн. на користь держави. Винесені Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області постанови від 24.11.2009 № 3-2790/09, № 3-2791/09 набрали законної сили.
В силу ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Отже досліджуючи обставини справи, суд повинен враховувати судові рішення, які мають преюдиціальне значення, згідно ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме те, що вина ПП ОСОБА_2 вже доведена судом щодо проведення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій при продажу та відсутність торгового патенту, наявність якого передбачена законодавством, а отже ці факти не потребують доказування.
За врахування наведеного суд прийшов до висновку, що в діях Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції при винесенні рішень про застосування фінансових санкцій від 02.10.2009 № 0000902308/1870, від 02.10.2009 № 0000922308/1871, від 02.10.2009 № 0000912308/1873, від 06.10.2009 № 0000942308/1879, від 13.10.2009 № 0000962308/1908/1916 не вбачається порушення вимог чинного законодавства.
В силу ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення в адміністративних справах, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. А оскільки в судовому засіданні відповідач довів правомірність своїх дій, на яких ґрунтуються його заперечення, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказами, і тому не підлягають задоволенню, як такі, що спростовані встановленим вище.
Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Приватного підприємця ОСОБА_2 до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування рішень про застосування фінансових санкцій від 02.10.2009 № 0000902308/1870, від 02.10.2009 № 0000922308/1871, від 02.10.2009 № 0000912308/1873, від 06.10.2009 № 0000942308/1879, від 13.10.2009 № 0000962308/1908/1916 - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову виготовлено в повному обсязі 09.03.2010.
Суддя Л.О. Житняк