Справа № 2а-701/10/2570
09 березня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі :
Головуючої судді Баргаміної Н.М.
при секретарі Хоботні Є. А.
за участю
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника третьої особи Ющенко А. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Куликівського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій, визнання протиправною та скасування постанови, -
17.02.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу Державної виконавчої служби Куликівського районного управління юстиції, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2010 року відносно ОСОБА_1 з виконання постанови СВ 051920 по справі про адміністративне правопорушення від 06.12.2009 року та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Куликівського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2010 року відносно ОСОБА_1 по примусовому виконанню постанови СВ 051920 по справі про адміністративне правопорушення від 06.12.2009 року. Свої позовні вимоги мотивує тим, що в постанові СВ 051920 по справі про адміністративне правопорушення від 06.12.2009 року відсутні реквізити, які визнані Законом Украни «Про виконавче провадження» як обов'язкові, а саме: строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; індивідуальний ідентифікаційний номер боржника. Вказав, що за наслідками розгляду документа щодо примусового виконання вищезазначеної постанови державний виконавець мав би відмовити у відкритті виконавчого провадження на підставі п.6 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки постанова не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», а тому оскаржувану постанову необхідно визнати такою, що прийнята з порушенням ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 19 Конституції України, внаслідок чого підлягає скасуванню.
01.03.2010 року позивач надав суду письмове клопотання про уточнення позовних вимог в якому просив визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Куликівського районного управління юстиції Кияшко Оксани Іванівни щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2010 року відносно ОСОБА_1 з виконання постанови СВ 051920 по справі про адміністративне правопорушення від 06.12.2009 року; визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2010 року, винесену старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Куликівського районного управління юстиції Кияшко Оксаною Іванівною відносно ОСОБА_1 по примусовому виконанню постанови СВ 051920 по справі про адміністративне правопорушення від 06.12.2009 року.
В судовому засіданні, позивач та представник позивача позов та його мотиви підтримали повністю, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві, просили позов задовольнити повністю. Крім того, представник позивача просив поновити строк звернення до суду з даним позовом з огляду на те, що ним було подано скаргу на постанову від 25.01.2010 р. до начальника відділу державної виконавчої служби Куликівського районного управління юстиції, яку було залишено без задоволення 22.02.2010 р. листом за №1999.
Відповідач до суду не з'явився, про день, час і місце розгляду справи сповіщався завчасно та належним чином, надіслав на адресу суду заперечення на адміністративний позов, в якому зазначав, що позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає з огляду на наступне. Зазначення ідентифікаційного номеру боржника є обовязковим за умови , якщо він відомий органу , який видав виконавчий документ. Законом чітко обумовлений строк пред»явлення таких виконавчих документів до виконання і обєктивні причини для відмови у відкритті виконавчого провадження відсутні, а відмова у відкритті виконавчого провадження із формальних підстав може призвести до пропуску строку пред»явлення зазначеного виконавчого документа до виконання та зменшення відповідних надходжень до бюджету. Крім того, звертав увагу суду на той факт, що позивачем пропущений встановлений чинним законодавством строк звернення до суду з приводу оскарження постанови.
Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, та пояснив суду, що відповідно до норм чинного законодавства не є обовязковою вимогою зазначення ідентифікаційного номера боржника в постанові.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню на слідуючих підставах.
Встановлено, що 06.12.2009 року було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення СВ № 051920, відповідно до якої притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. На підставі ч.2 ст.308 Кодексу про адміністративні правопорушення у разі несплати позивачем штрафу протягом 15 днів з метою примусового виконання цієї постанови було передбачено право органам державної виконавчої служби стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу, а саме 850 грн. Відповідач отримав постанову 06.12.2009 року, про що свідчить його підпис.
25.01.2010 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Куликівського районного управління юстиції Кияшко О. І. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з приводу виконання постанови СВ 051920 від 06.12.2009 року щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 850 грн.
Згідно поштового штемпеля на конверті, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена на адресу позивача 27.01.2010 року, яку останній отримав 29.01.2010 року.
Як вбачається із матеріалів справи, 01.02.2010 року ОСОБА_1 звернувся до начальника відділу державної виконавчої служби Куликівського районного управління юстиції Дмитришина А. І. із скаргою на дії державного виконавця, в якій просив скасувати постанову виконавчої служби Куликівського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2010 року відносно ОСОБА_1 та відмовити у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови СВ 051920 по справі про адміністративні правопорушення від 06.12.2009 року.
15.02.2010 року ОСОБА_1 надіслав на адресу суду адміністративний позов про визнання дій неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження , про що свідчить конверт, копія якого міститься в матеріалах справи.
25.02.2010 року позивачу було надіслано лист-відповідь від 22.02.2010 року №1999 на його звернення за підписом начальника відділу державної виконавчої служби, в якій зазначено, що підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження з приводу стягнення коштів перевіркою не виявлено.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом , неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
До таких заходів належить здійснення виконавчого провадження, прийняття рішень -постанов, спрямованих на виконання виконавчого документа.
Відповідно до статті 3 вказаного Закону, державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі документи, в тому числі і постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Ст.18 зазначеного Закону передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Статтею 24 цього Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.
Згідно ст. 19 ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження», у виконавчому документів повинні бути зазначені назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видала документ; дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб -платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання чинності рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виходячи зі змісту вказаної статті, у виконавчому документі зазначається індивідуальний ідентифікаційний номер фізичної особи за його наявності у разі, якщо він відомий органу , що видав виконавчий документ. Позивач не довів в судовому засіданні, що у органу, який видав виконавчий документ, були дані про індивідуальний ідентифікаційний номер позивача.
Відповідно до ст. 283 Кодексу про адміністративні правопорушення , за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 21 та п.4 ч.2 ст.21 Закону України «Про виконавче провадження» постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох місяців з дня винесення відповідної постанови.
З огляду на викладене та враховуючи, що Кодексом про адміністративні правопорушення не встановлено такої обов»язкової вимоги при складанні постанови як строк пред»явлення до виконання, та зважаючи, що Законом України «Про виконавче провадження» чітко обумовлений строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд доходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена відповідачем відповідно до норм чинного законодавства.
До того ж, суд приймає до уваги доводи відповідача , що відмова у відкритті виконавчого провадження з формальних підстав може призвести до пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАСУ) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ст.181 КАСУ, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Стаття 24 Закону України «Про виконавче провадження» зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк.
З аналізу матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова отримана позивачем 29.01.2010 року, а з адміністративним позовом щодо скасування вищезазначеної постанови позивач звернувся 15.02.2010 року, тобто з пропущенням встановленого строку.
За частиною 1 ст. 100 КАСУ пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідачем в письмових запереченнях було вказано , що позивачем не дотримано процесуальний строк оскарження постанови від 25.01.2010 року.
Відповідно до частини 2 ст. 100 КАСУ, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Поважними визнаються причини, які не залежали від волі позивача і завадили йому звернутися в установлені строки із заявою про захист своїх прав.
Таким чином, суд доходить висновку, що причини пропуску позивачем з огляду на подання скарги на постанову від 25.01.2010 р. до начальника відділу державної виконавчої служби Куликівського районного управління юстиції не є поважними, оскільки це не перешкоджало позивачу звернутися до суду у встановлений чинним законодавством строк особисто чи через представника.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій.
Таким чином, враховуючи правомірні дії відповідача при винесенні оскаржуваної постанови та пропуск позивачем строку звернення з даним позовом до суду , суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Куликівського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відділ Державної автомобільної інспекції УМВС України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій, визнання протиправною та скасування постанови, задоволенню не підлягають в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 104, 122, 160-163 КАС України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду в повному обсязі виготовлена 15 березня 2010 р.
Суддя Баргаміна Н.М.