Справа № 2а-269/10/2570
03 березня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі :
Головуючої судді Баргаміної Н.М.
при секретарі Хоботні Є. А.
за участю
представника позивача Сиротинець М. В.
представників відповідача Смуригіної К. О.
Соломко В. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фортекс-Чернігів» до Державної податкової інспекції в місті Чернігові про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
26.01.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Чернігові, в якому просить визнати дії відповідача, які виразились у видачі податкового повідомлення - рішення від 13.01.2010 року № 0000102320/0 про нарахування податку на додану вартість позивачу в сумі 19645 грн. і штрафних санкцій в сумі 9823 грн. та податкового повідомлення-рішення від 13.01.2010 року № 0000092320/0 про нарахування податку на прибуток приватних підприємств в сумі 25383 грн. і 12692 грн. штрафних санкцій незаконними та скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 8688 від 18.12.2007 року платник податку на підставі проведеної оподаткованої господарської операції та належним чином оформленої податкової накладної має право відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду, незважаючи на сплату чи несплату контрагентом суми ПДВ до бюджету за відповідною операцією. Також зазначав, що Законом України «Про систему оподаткування» та Законом України «Про податок на додану вартість» для платника податків не передбачено обов'язку й не надано право вимагати від іншого платника податків будь-які відомості, у тому числі щодо зарахування іншими платниками податків сплаченого ними ПДВ. Крім того, на думку позивача, податкові накладні та платіжні доручення є первинними та достатніми документами, що підтверджують здійснення господарської операції. До того ж вказала, що угоди, укладені в спрощений спосіб з приватним підприємством багатопрофільною фірмою «Тен» (далі - ПП «БФ» Тен») мали на меті отримання податкового кредиту, що не заборонено чинним законодавством.
В судовому засіданні представник позивача позов та його мотиви підтримав повністю, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та пояснили суду, що вважають доведеним той факт, що угоди укладені в спрощений спосіб між позивачем та ПП «БФ»Тен» без мети отримання прибутку та використання придбаного товару у власній господарській діяльності, отримання товару не доведено документально, тобто дана діяльність здійснювалась без мети реального настання правових наслідків. Звертали увагу суду на той факт, що, на їх думку, первинні докумети в силу порушень вимог по їх складанню, передбачених Законом «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», не мають юридичної та доказової сили. Крім того, зазначали, що надання податковому органу належним чином оформлених всіх документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах є неповними, недостовірними та (або) суперечливими, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості грунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню на слідуючих підставах.
Судом встановлено, що відповідачем згідно із п. 1 ч. 1 ст. 11 та п. 5 ч.6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до наказу ДПА в Чернігівській області від 14.12.2009 року № 630 було проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Фортекс-Чернігів» (далі - ТОВ «Фортекс-Чернігів») з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «БФ «Тен» за період з 01.01.2007 року по 01.10.2009 року, про що було складено акт від 24.12.2009 року №31/23/31480628.
Вищевказаною перевіркою були встановлені наступні порушення: п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , в результаті чого за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року занижено податок на прибуток на загальну суму 25383 грн.; п. п. 7.4.1, п. п.7. 4.5 п. 7.4, п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягала сплаті до бюджету в сумі 19645 грн.; ч. 1-3, 5 ст. 203, ст. 208, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині не додержання в момент вчинення правочину з ПП «БФ «Тен», який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені п. 5 ст. 203 ЦК України.
За результатами розгляду висновків акту перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкові повідомлення-рішення від 13.01.2010 року № 000009230/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем в сумі 25383 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 12692 грн. та № 0000102320/0 , яким позивачу визначено суму податкового зобов»язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 19645 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 9823 грн.
Судом встановлено, що між позивачем та ПП «БП «Тен» в 2008 році були укладені угоди щодо поставки товарів у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень. ПП «БФ» «Тен» було виписано податкові та видаткові накладні від 04.02.2008р. №045, від 16.05.2008р. №056-1, від 24.06.08 р. №065, відповідно до яких позивачем було отримано наступні товари: Лазер-сканер, факс Рапаsопіс КХ-FТ 932 , Емкість S1-ОСВ 6,3 м.3 , труборіз Georg Fisher MRA. Розрахунки за товар було проведено в безготівковій формі згідно платіжних доручень від 23.06.2008 року №1627, від 24.06.2008 року №1628, від 16.07.2008 року №1648, від 15.08.2008 року №1665, від 18.08.2008 року №1666 на загальну суму 131232 грн.
Вартість товарів за такими накладними у сумі 101533 грн. (без урахування податку на додану вартість) ТОВ «Фортекс-Чернігів» відобразило у складі валових витрат, у тому числі за 1 квартал 2008 року в розмірі 873,33 грн. та за 2 квартал 2008 року в розмірі 100660 грн., а суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені до податкового кредиту на загальну суму 20307 грн.
В подальшому вказані товари було продано іншим суб'єктам господарювання згідно податкових накладних від 27.02.2008 року №72 , від 28.02.2008 року №77, від 16.05.2008 року №237, від 24.06.2008 року №288, при цьому продаж придбаного товару відбувся на суму купівлі, щодо ємкості та труборізу то продаж здійснено в день придбання такого товару.
Судом також встановлено, що доручення на отримання товару не виписувалися , як і документи, що засвідчували б транспортування придбаного товару.
Відповідно до п.11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості від 15.06.1965р. № П-6, приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).
Порядок використання доручень регулюється Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99, пунктом 2 якої визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п. 1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88. Згідно з п. 2.4 зазначеного Положення, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та ї вимірник (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища, і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.
Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Таким чином, довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.
Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів (в тому числі і податкових та видаткових накладних). Так, первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Дослідивши видаткові накладні від 04.02.2008 р. № 045, від 16.05.2008 р. № 056-1, від 24.06.2008 р. № 065 судом було з'ясовано, що останні не містять прізвище особи, що отримала товар, його довіреності, або інших доказів того, що вказана особа уповноважена на його одержання від постачальника.
До того ж, в судовому засіданні було встановлено, що в первинному документі, а саме у податковій накладній від 24.06.2008 року в серії ємкості була допущена помилка, а саме: замість Я1-ОСВ вказано S1-ОСВ. При цьому в порушення Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, така помилка не була виправлена у встановленому порядку.
В судовому засіданні також не було надано жодних первинних документів, які б підтверджували факт перевезення вантажу, наприклад - товарно-транспортні накладні, дорожні листи, акти приймання-передачі тощо, документа на зберігання товару, що є порушенням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363.
Крім цього, дійсно позивачем було надано платіжні доручення , що містяться в матеріалах справи,які не можуть підтверджувати сплату саме вказаних в накладних товарно-матеріальних цінностей, оскільки в них, як призначення платежу вказано «оплата за витратні матеріали», що в свою чергу позбавляє можливість ідентифікувати за який саме товар здійснена оплата , враховуючи, що в письмовому вигляді договори не укладалися.
До того ж, в матеріалах справи міститься вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.07.2009 року по кримінальній справі № 1-132/2009 року, який набрав законної сили, яким встановлено, що протягом 2007 - 2008 років Сердюк І.О. , будучи директором «фіктивного» підприємства ПП. «БФ «Тен» підписував завідомо неправдиві первинні бухгалтерські документи та документи податкової звітності, в яких вказувалися вигадані операції з суб»єктами господарювання, в результаті використання яких по обліку таких підприємств здійснено незаконне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Відповідно до вимог п. 5.1. ст.5 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з вимогами п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №283 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Отже, законодавцем визначено, що до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).
Відповідно до вимог чинного законодавства під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або не матеріальній формах.
Таким чином, обов'язковою умовою для віднесення до валових витрат здійснених витрат на придбання товарів, є їх придбання для їх подальшого використання у власній господарській діяльності або з метою отримання прибутку. Факт купівлі ємкості і труборізу та продажу його в той самий день і за тією ж ціною є підтвердженням того, що ТОВ «Фортекс-Чернігів» не мало наміру використовувати його у власній господарській діяльності, що свідчить про те, що господарська операція з купівлі та продажу даного товару не направлена на отримання прибутку.
При цьому, п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку в тому числі з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до пп..17.1.3. п. 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Виходячи з вищевикладеного та враховуючи , що факт здійснення господарської операції не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи, суд доходить до висновку, що ТОВ «Фортекс-Чернігів», в порушення п. 1.32 ст.1, п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат неправомірно включено витрати з придбання товарів у ПП «БФ «Тен» на загальну суму без ПДВ 101533грн. та в порушення п. п. 7.4.1, п. п.7. 4.5 п. 7.4, п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» неправомірно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 20307 грн., внаслідок чого відповідачем правомірно були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач довів правомірність своїх дій.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи та вищенаведених положень чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фортекс-Чернігів», оскільки права позивача в даному випадку відповідачем не були порушені, а оскаржувані дії Державної податкової інспекції в місті Чернігові області були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений нормами діючого законодавства.
Керуючись ст.ст.17,18,104, 122, 160-163 КАС України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду в повному обсязі виготовлена 09 березня 2010 р.
Суддя Баргаміна Н.М.