Справа № 2а-602/10/2570
11 березня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Падій В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
26.11.2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання дії Головного управління юстиції у Чернігівській області за розглядом скарги ОСОБА_2 від 23 жовтня 2009 року неправомірною та зобов'язання Головного управління юстиції у Чернігівській області розглянути вказану скаргу та винести постанову про задоволення чи відмову в задоволенні скарги. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 23 жовтня 2009 року позивач в порядку ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження» звернувся з письмовою скаргою до начальника відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області в якій виклав суть звернення і прохання скасувати постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Варвинського районного управління юстиції Чернігівської області Зеленського Сергія Миколайовича від 03.05.2006 року та зобов'язати державного виконавця відділу державної виконавчої служби Варвинського районного управління юстиції Чернігівської області винести постанову про закінчення виконавчого провадження. 17 листопада 2009 року на адресу позивача надійшов лист Головного управління юстиції у Чернігівській області з поштовим штампом на конверті датованим 14.11.2009 року. У листі зазначено, що скарга позивача на неправомірність дій державного виконавця не відповідає вимогам, встановленим ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження», тому вона була розглянута в порядку визначеному Законом України «Про звернення громадян». Однак, позивач з вказаною відповіддю не погоджується, оскільки в скарзі зазначені всі необхідні реквізити передбачені ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження», а тому вказана скарга повинна була бути розглянута відповідачем у 10-денний строк.
Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 01.02.2010 року адміністративна справа була передана на розгляд Чернігівському окружному адміністративному суду.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату,час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглядати справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просить розгляд справи провести в порядку письмового провадження та надав письмові заперечення, в яких зазначає, що скарга позивача не відповідала вимогам статті 85 Закону України «Про виконавче провадження», а тому ними була розглянута відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян». Вважає, що їх дії були правомірними.
Враховуючи, що сторони надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, суд, відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження на основі наявних в справі матеріалів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що у відділі державної виконавчої служби Варвинського районного управління юстиції перебуває на виконанні постанова Варвинського районного суду від 12.12.2005 року № 3-1376 про стягнення з ОСОБА_2 штрафу в розмірі 255 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 23 жовтня 2009 року подав скаргу до Головного управління юстиції у Чернігівській області в порядку ст. 85 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606- XIV), в якій просив скасувати постанову начальника відділу державної виконавчої служби Варвинського районного управління юстиції Зеленського Сергія Миколайовича від 03.05.2006 року про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови Варвинського районного суду від 12 грудня 2005 року по справі №3-1376 про стягнення штрафу у сумі 255 грн. з ОСОБА_2 та зобов'язати державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 85 Закону № 606-XIV скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та повинна включати:
1)назву органу державної виконавчої служби, до якого подається скарга;
2) точну назву стягувача та боржника, їх місце проживання (для фізичних осіб) або знаходження (для юридичних осіб), а також назву представника сторони виконавчого провадження, коли скарга подається представником;
3)реквізити виконавчого документа (назва виконавчого документа, орган, який його видав, дата видачі виконавчого документа та його номер, резолютивна частина виконавчого документа);
4)зміст оскаржуваних дій (бездіяльності) та норму Закону, яка порушена;
5)виклад обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
6)підпис скаржника або його представника із зазначенням дати подання скарги.
Скарги, подані без додержання вимог, викладених у частині третій цієї статті, розглядаються начальником органу державної виконавчої служби, у порядку, встановленому Законом України від 02.10.1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР).
Як вбачається зі скарги, наявної в матеріалах справи, скарга позивача подана до Головного управління юстиції у Чернігівській області, не відповідала вимогам ст. 85 Закону №606-XIV, а саме: не містила назву стягувача за виконавчим документом, реквізити виконавчого документа.
Судом встановлено, що відповідачем скарга позивача була розглянута в порядку вимог Закону № 393/96-ВР, про що позивача повідомлено листом Головного управління юстиції у Чернігівській області від 09.11.2009 року, наявного в матеріалах справи.
Відповідно до ст.1 Закону № 393/96-ВР, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 16 Закону № 393/96-ВР передбачено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
У відповідності до ст. 20 Закону № 393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як вбачається з матеріалів справи, листом Головного управління юстиції в Чернігівській області від 09.11.2009 року ОСОБА_2 було повідомлено про розгляд його скарги в порядку вимог Закону № 393/96-ВР.
Суд вважає, що відповідачем при розгяді скарги норми Закону № 393/96-ВР не були порушені, дії відповідача по розгляду скарги у термін не більше одного місяця є законними та правомірними, а вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.
Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій, тому вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а тому не підлягають задоволенню.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у Чернігівській області необхідно відмовити за необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у Чернігівській області - відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
< Поле для вводу тексту >
Суддя Падій В.В.