Справа № 2а-289/10/2570
02 березня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Баргаміної Н. М.,
суддів Кашпур О. В.,
Бородавкіної С. В.,
при секретарі Хоботні Є. А.
за участю
позивача ОСОБА_2
представника відповідача
третьої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач 26.01.2010 року звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) , третя особа - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі - УМВС України в Чернігівській області) , в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в проведенні додаткової службової перевірки по факту отримання дізнавачем ВД ЧМУ УМВС України в Чернігівській області, капітаном міліції ОСОБА_2 тілесних ушкоджень при виконанні службових обов'язків 23.02.1998 року та зобов'язати відповідача провести додаткову службову перевірку по факту отримання позивачем тілесних ушкоджень при виконанні службових обов'язків 23.02.1998 року, мотивуючи свій позов тим, що відповідачем було неправомірно відмовлено у проведенні додаткової перевірки , оскільки при проведенні перевірки по факту отримання позивачем тілесних ушкоджень не було зроблено висновку про те , що позивач отримав тілесні ушкодження при виконанні службових обов»язків, пов»язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю, результати якої були викладені у висновку від 02.06.1999 року.
Позивач в судовому засіданні позов та його мотиви підтримав повністю посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача та третьої особи просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що до компетенції МВС України проведення додаткових перевірок з питань отримання особами тілесних ушкоджень при виконанні службових обов»язків не відноситься. До того ж вказав, що позивач неодноразово звертався до УМВС у Чернігівській області з приводу проведення додаткової перевірки, на що останнім були проведені службові розслідування та надано обґрунтовані відповіді, з яких вбачається що підстав для скасування висновку від 04.06.1999 року №5/1679 і акту від 02.06.1999 року немає , оскільки обставини події не відповідають жодним умовам п. 3.11 наказу МВС України від 27.12.2002 року № 1346.
Крім того, представник відповідача наполягав на пропущенні позивачем встановленого Кодексом адміністративного судочинства річного строку звернення до суду за захистом своїх прав.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню на слідуючих підставах.
Судом встановлено, що за фактом отримання позивачем тілесних ушкоджень, керівництвом Чернігівського міського управління УМВС Чернігівської області (далі - ЧМУ УМВС Чернігівської області) було проведено службове розслідування, за результатами якого складено висновок та акт про обставини отримання поранення контузії, травми, каліцтва, які 02.06.1999 року затверджені керівництвом ЧМУ УМВС Чернігівської області та визнано, що тілесні ушкодження ОСОБА_2 отримано в період проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов'язків.
25.09.2006 року позивач звернувся з письмовою заявою до керівництва УМВС України в Чернігівській області, в якій просив провести додаткове службове розслідування, за результатами якого переглянути раніше прийняте рішення та визнати, що тілесні ушкодження він отримав в період проходження служби при виконанні службових обов'язків пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю.
Враховуючи вказане звернення, начальником інспекції державного нагляду за охороною праці при УМВС України в Чернігівській області майором міліції Сушком В. О. було проведе відповідне службове розслідування безпосередньо по факту отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, за результатами якого керівництвом УМВС України в Чернігівській області було прийнято рішення погодитись з висновком службової перевірки ЧМУ УМВС області від 04.06.1999 року №5/1679 і актом від 02.06.1999 року, якими визнано, що ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження 23.02.1998 року в період проходження служби в органах внутрішніх справ, при виконанні службових обов'язків, про що позивачу 20.10.2006 року було надано письмову відповідь про відсутність підстав для скасування висновку від 04.06.1999 року №5/1679 і акту від 02.06.1999 року , оскільки обставини події не відповідають жодним умовам п. 3.11 наказу МВС України від 27.12.2002 року № 1346.
Повторно з аналогічною заявою позивач звертався до керівництва УМВС України в Чернігівській області 10.11.2008 року, в якій також вимагав переглянути раніше прийняті рішення по факту отримання ним тілесних ушкоджень, з урахуванням не відповідності вимог наказу МВС України № 1346 від 27.12.2002 року та часу отриманих тілесних ушкоджень - 23.02.1998 року, а також термінів проведення першого службового розслідування з цього приводу. 14.11.2008 року вказану заяву було скеровано для проведення службового розслідування та прийняття відповідного рішення, до Чернігівського МВ УМВС області, згідно пунктів 5 та 13.5 «Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України» затвердженої наказом МВС України № 552.
В ході проведення старшим інспектором СКЗ Чернігівського МВ УМВС України в Чернігівській області лейтенантом міліції Волошиним С. А. чергового службового розслідування по даному факту, було повторно досліджено обставини вказаної дорожньо-транспортної події та її наслідки, а також матеріали попередніх службових розслідувань, в результаті чого відповідним висновком від 05.12.2008 року, раніше прийняті рішення залишені без змін та визнано, що ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження 23.02.1998 року в період проходження служби в органах внутрішніх справ, при виконанні службових обов'язків, про що заявникові було надано відповідь листом № 2/Р-1229 від 17.12.2008 року з посиланням на вимоги ст. 8 Закону України «Про звернення громадян».
Судом встановлено, 05.11.2009 року позивач звернувся з заявою до відповідача про проведення додаткової службової перевірки.
Листом від 11.11.2009 року за №6/6-Р-2132 відповідач зобов»язав УМВС України в Чернігівській області провести ретельну перевірку викладених фактів та, при необхідності, комісійно переглянути обставини отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень та визначитись щодо їх кваліфікації відповідно до чинного законодавства.
На підставі зазначеної заяви було проведене службове розслідування по факту письмового звернення до МВС України пенсіонера ОВС України ОСОБА_2 щодо неправомірності кваліфікації факту отримання ним тілесних ушкоджень під час проходження служби за наслідками якого було належним чином оформлено висновок з якого вбачається, що перевіряючі погодились з актом про обставини отримання порушення, контузії, травми, каліцтва від 02.06.1999 року та результатами проведених з цього приводу попередніх службових розслідувань (висновки службових розслідувань: № 5/1679 від 04.06.1999 року, № 13/14-1947 від 20.10.2006 року, № 2/6074 від 05.12.2008 року), якими визнано, що дізнавач ВД Чернігівського МУ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження 23.02.1998 року під час дорожньо-транспортної пригоди в період проходження служби в органах внутрішніх справ, при виконанні службових обов'язків.
08.12.2009 року ОСОБА_2 було отримано відповідь на своє звернення, в якій зазначалось, що підстав для визнання отриманих тілесних ушкоджень як таких, що пов'язані з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки та у боротьбі зі злочинністю на даний час не має.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Відповідно до Інструкції «Про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України», затвердженого наказом МВС України №552 від 06.12.1991 року, підставами для службового розслідування є заяви, скарги та листи громадян, повідомлення державних органів, громадських організацій, телебачення, радіо та інших засобів масової інформації, повідомлення органів дізнання, попереднього слідства, прокурора, суду, повідомлення працівників органів внутрішніх справ про допущені або виявлені правопорушення. При проведенні службового розслідування повному , об»єктивному і всесторонньому дослідженню підлягають: подія порушення (час, місце, спосіб і інші обставини), наявність вини працівника ОВС в скоєнні порушення, мета та мотиви порушення, обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності порушника як пом»якшуючі, так і обтяжуючі його відповідальність, характеристика особи, що скоїла порушення (відношення до служби, поведінка до порушення), причини та умови, що сприяли скоєнню порушення, характер та розмір нанесених порушенням збитків. Службові розслідування проводяться посадовими особами відповідних служб ОВС, працівниками яких допущено порушення. За результатами проведеного розслідування складається висновок, який затверджується керівником ОВС або його заступником. Особа, у відношенні якої було проведено службове розслідування, має право оскаржити затверджений висновок службового розслідування у порядку, встановленому Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.
В Пункті 3.11. Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 року № 1346 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України» зазначено, що комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю", якщо він трапився в період проходження служби: - унаслідок безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов'язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); - при ліквідації аварій, пожеж, стихійних явищ або їх наслідків; - при виконанні службового або громадського обов'язку з рятування людського життя, охорони державного, громадського або особистого майна громадян, захисту їх честі та гідності; - в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та нормативно-правовими актами МВС України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем було дотримано порядок та процедуру розгляду звернення позивача з урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства.
Враховуючи викладене, виходячи з фактичних обставин справи та вищенаведених положень чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2, оскільки права позивача в даному випадку відповідачем не були порушені, а оскаржувані дії Міністерства внутрішніх справ України були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених нормами діючого законодавства.
Керуючись ст.ст.17,18,104, 122, 160-163 КАС України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду в повному обсязі виготовлена 04 березня 2010 р.
Головуючий суддя Н. М. Баргаміна
Суддя О. В. Кашпур
Суддя С. В. Бородавкіна
< Суддя > < Довідник >