Справа № 826/11152/17
про залишення апеляційної скарги без руху
30 травня 2019 року м. Київ
Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Кузьменко В. В. перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, Головного управління ДФС у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Києво-Святошинська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів,-
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2019 року.
Апелянтом вдруге подано апеляційну скаргу.
Перевіривши апеляційну скаргу, вважаю, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху оскільки не відповідає вимогам ст. 295 та ст. 296 КАС України.
Так, ст. 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 6 ч.3 ст. 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також ст. 13 цього Кодексу, якою визначено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.
Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.
Зокрема, ст. 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а п. 1 ч. 5 ст. 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2019 року подано апелянтом лише 26.04.2019.
Як свідчать матеріали справи, апелянт звернувся вчасно з апеляційною скаргою на вказане рішення суду.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у місті Києві про відстрочення від сплати судового збору відмовлено та апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору за її подання.
08.04.2019 ухвалою суду повернуто апеляційну скаргу на підставі ч. 2 ст. 298 КАС України.
Подаючи апеляційну скаргу вдруге апелянт вказує про поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, а саме: апелянтом було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2526 грн, однак в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 визначено необхідність сплати судового збору у розмірі 6107 грн.
Одночасно апелянт зазначає, що відповідачем постійно вживались заходи з реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, та у зв'язку з неоднозначним трактуванням характеру спірних правовідносин, вказане призвело до пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження.
У той же час, передбачена законом можливість повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, передбачає, в тому числі, і дотримання процесуальних строків.
Тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Невиконання вимог щодо сплати судового збору в повному обсязі при поданні апеляційної скарги, що зумовило повернення вперше поданої апеляційної скарги, не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення.
Доказів наявності непереборних обставин, які б перешкоджали апеляційному оскарженню судового рішення матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, суд вважає, що зазначені суб'єктом владних повноважень обставини не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання наведених підстав пропуску строку апеляційного оскарження поважними, так як скаржником не надано жодних доказів на підтвердження неможливості подання апеляційної скарги в межах встановленого КАС України строку на апеляційне оскарження.
Вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом подання суду апеляційної інстанції обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказавши інші поважні причини його пропуску з відповідними доказами.
Статтею 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (п. 6-7 ч. 5 цієї статті).
Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги і документів, що до неї повинні бути додані, в тому числі докази сплати судового збору.
Для цього апелянт як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Окрім того, суд враховує висновок Європейського суду з прав людини, викладений в рішенні від 18.10.2005 у справі «МШ «Голуб» проти України», відповідно до якого, право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Крім того, пунктом 1 ч. 5 ст. 296 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
Дослідивши апеляційну скаргу, встановлено, що апелянтом не сплачено судовий збір у повному обсязі за подання апеляційної скарги та подано клопотання про відстрочення від сплати судового збору.
Вказане клопотання обґрунтовано тим, що заявником вжито заходи щодо сплати судового збору у встановленому законом розмірі та 25.04.2019 подано відповідні документи до територіального органу Державної казначейської служби України, однак на даний час документ про сплату судового збору до юридичного управління не переданий.
При цьому вказує, що Головне управління ДФС у місті Києві є бюджетною організацією, відповідно здійснює будь-які перерахування коштів шляхом надання платіжних доручень в електронному вигляді до органів державного казначейства для подальшого їх виконання.
Перевіривши зазначене клопотання вважаю, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Положеннями ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
У відповідності до ч. 1 ст. 8 вказаного Закону враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Сплата судового збору за подання апеляційної скарги в силу положень ст. 296 КАС України є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.
Однак, обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати.
При цьому слід враховувати, що важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказами.
Тож, для застосування судом положень ч. 1 ст. 133 КАС України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень тощо не є підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.
Разом з тим, доводи заявника щодо необхідності відстрочити йому сплату судового збору та неспроможності сплатити судовий збір не підтверджуються жодними належними і допустимими, у розумінні ст. 73, 74 КАС України, доказами, а отже, не є достатньою і необхідною правовою підставою для відстрочення йому сплати судового збору або для звільнення від його сплати, у відповідності до ч. 1 ст. 133 КАС України, тому його клопотання задоволенню не підлягає.
Крім того, колегія суддів також враховує, що скаржник не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія ст. 8 Закону України «Про судовий збір» щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (станом на час подання позову) за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою-підприємцем необхідно сплатити 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, позивач повинен сплатити судовий збір при поданні позову до суду в розмірі 3524,00 грн.( 2 *1762,00 грн).
Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Звільнення позивача від сплати судового збору при поданні адміністративного позову до суду на підставі п. 9 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» не звільняє відповідача від обов'язку сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі згідно чинного законодавства на час подання такої скарги.
При цьому, колегія суддів враховує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2019 року позовні вимоги задоволено частково та відповідно дане рішення підлягає скасуванню в частині задоволених вимог.
Таким чином, апелянт повинен сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду в розмірі 2643,00 грн. (1762 грн *150%), виходячи з розміру судового збору, який повинен був сплатити позивач при поданні позову до суду, якби не був звільнений від його сплати.
Однак, апелянтом разом з апеляційної скаргою подано квитанцію від 25.02.2019 про сплату судового збору лише на суму лише 2526,00 грн.
Реквізити для сплати судового збору за подачу апеляційних скарг:
Одержувач: УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030101
ЄДРПОУ одержувача: 38004897.
Банк одержувача: Казначейство України (ЕАП)
МФО банку: 899998, рахунок: 34312206081055.
Код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом подання суду апеляційної інстанції: оригіналу документа про сплату судового збору за вказаними вище реквізитами чи інші підтверджуючі документи та клопотання з вказанням інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи викладене, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого скаржник має усунути вказані недоліки та надати суду обґрунтоване клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, у випадку наявності інших підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду з апеляційною скаргою у строк, визначений законом.
Керуючись ст.ст. 169, 296, 298, 325, 328 КАС України, -
У задоволенні клопотання Головного управління ДФС у місті Києві про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, Головного управління ДФС у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Києво-Святошинська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів - залишити без руху.
Надати апелянту строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Повідомити апелянта, що у разі не усунення недоліків до строку встановленого судом, апелянту буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Кузьменко