Справа № 754/422/19 Суддя (судді) першої інстанції: Саламон О.Б.
29 травня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ганечко О.М.,
суддів Ісаєнко Ю.А.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26.03.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора 1 полку 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Сапожника Сергія Миколайовича про визнання протиправними дій, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора 1 полку 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Сапожника Сергія Миколайовича, в якому просив визнати дії відповідача протиправними, скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26.03.2019 адміністративний позов задоволено частково.
Постанову серії НК № 559163 від 04.01.2019 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 122 КУпАП скасовано.
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст.122 КУпАП закрито, в зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
В задоволенні інших вимог позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Департамент патрульної поліції звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04.01.2019 прийнято постанову НК № 559163 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу.
В оскаржуваній постанові зазначено, що позивач 04.01.2019 по бульвару Л. Українки, керуючи автомобілем «Порше» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив стоянку «на місці для інвалідів».
Вказана постанова не містить пункту ПДР України, порушеного позивачем.
Не погоджуючи з вказаною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності та вважаючи, що вона прийнята з порушенням норм чинного законодавства та без встановлених на те підстав, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП. Крім того, відповідачем не надано суду жодного письмового пояснення, яке мало бути відібрано у позивача, у зв'язку з невизнанням ним своєї вини, не додано до постанови жодних схем, таблиць, фотоматеріалів, відеоматеріалів тощо, а також пояснень свідків, що свідчило би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію»)
Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з приписами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Санкція ч. 5 ст. 122 КУпАП, передбачає покарання за зупинку чи стоянку транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю».
Відповідно до ч. 6 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським організаціям осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю. Водії, які керують транспортними засобами, на яких встановлений розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю», повинні мати при собі документи, що підтверджують інвалідність водія або одного з пасажирів. Кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.
Згідно з п. 22 Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342, у разі паркування на місцях, призначених для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», інших транспортних засобів користувачі цих засобів несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, з оскаржуваної позивачем постанови вбачається, що він здійснив стоянку, що позначена знаком 5.39 і табличкою до нього 7.17 ПДР, не мав документів, що підтверджують інвалідність.
Слід наголосити, що вказана постанова не містить пункту ПДР України, порушеного позивачем.
Відповідно до п. 5.38 розділу 33 ПДР, знак «Місце для стоянки» застосовується для позначення місць та майданчиків для стоянки транспортних засобів. Знак з літерою «Р» та символом даху застосовується для критих стоянок. Знак з літерою «Р» та символом автобуса застосовується для критих стоянок з можливістю пересадки на маршрутні транспортні засоби.
Згідно з п. 7.17 розділу 33 ПДР, табличка «Особи з інвалідністю» означає, що дія знака 5.38 поширюється лише на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» відповідно до вимог цих Правил.
Таблички розміщуються безпосередньо під знаками, з якими вони застосовуються. Таблички 7.2.2-7.2.4, 7.8 у разі розташування знаків над проїзною частиною, узбіччям або тротуаром, розміщуються збоку від знаків. (розділ 33 ПДР)
У свою чергу, п. 5.39 розділу 33 ПДР, «Зона стоянки» визначає зону, де дозволена стоянка, за умов, що зазначаються на знакові або додаткових табличках під ним.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи фото з місця події, табличка 7.17 «Особи з інвалідністю» розміщена під знаком 5.39 розділу 33 ПДР «Зона стоянки», що не передбачено та не узгоджується з приписами розділу 33 ПДР. (а. с. 16)
Згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху, стоянка - це припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
У свою чергу, п. 4 Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342 передбачає, що паркування - розміщення транспортного засобу на майданчику для паркування.
Відповідно до розділу «Дорожня розмітка» ПДР, лінії горизонтальної розмітки мають білий колір.
Синій колір має лінія 1.1 (горизонтальна вузька суцільна лінія), якщо нею позначаються майданчики для паркування, відведені на проїзній частині.
Відповідно до таблиці № 1 додатка 5 до Рішення Київської міської ради «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» від 23.12.2011 № 242/5629 за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 28 розміщено паркувальний майданчик.
В місці, де було розміщено автомобіль позивача, нанесена горизонтальна дорожня розмітка синього кольору, що вбачається з наданих позивачем фотографій з місця події. (а. с. 17)
Таким чином, оскільки автомобіль позивача був розміщений на майданчику для паркування, ним було здійснено паркування, а не стоянку транспортного засобу.
Принагідно зазначити, що за порушення правил паркування передбачена відповідальність за ст. 152-1 КУпАП, а не за ч. 5 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оскільки відповідачем не надано суду жодного письмового пояснення, яке мало бути відібрано у позивача, у зв'язку з невизнанням ним своєї вини, не додано до постанови жодних схем, таблиць, фотоматеріалів, відеоматеріалів тощо, а також пояснень свідків, що свідчило би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні цілком обгрунтовано наголосив на тому, що в матеріалах справи не міститься доказів того, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, а тому, у силу принципу презумпції невинуватості, всі сумніви у винуватості особи, що притягається до відповідальності, тлумачиться на її користь.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого висновку, що позивача безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП, а тому, постанова серії НК № 559163 від 04.01.2019 у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а провадження підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Решта тверджень та посилань в апеляційній скарзі колегією суддів не приймається до уваги через їх необгрунтованість та непідтвердженість матеріалами справи. Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідач, будучи належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі 23.01.2019, не надав суду відзив на позовну заяву та докази на спростування заперечень позивача проти правомірності складання постанови.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обгрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26.03.2019 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Ганечко О.М.
Судді Ісаєнко Ю.А.
Кузьменко В.В.