Справа № 2340/4629/18 Суддя (судді) першої інстанції: А.В. Руденко
29 травня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді: Чаку Є.В.
суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.
за участю секретаря: Муханькової Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання видати довідку про обставини смерті військовослужбовця, -
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання відповідача видати довідку про обставини смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , яка настала у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби, згідно додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу з ЗСУ, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за №1109/15800.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправною відмову командира військової частини НОМЕР_1 у ненаданні ОСОБА_1 довідки про обставини смерті ОСОБА_2 за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402. Зобов'язано відповідача повторно призначити та провести службове розслідування щодо обставин смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Волноваха Донецької області під час виконання обов'язків військової служби в районі проведення антитерористичної операції та за його результатами повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 1 жовтня 2018 року про видачу довідки за формою, визначеною додатком 5 до Положення “Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України”, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати останнє та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та прийнятим з дотриманням норм процесуального та матеріального права.
Судове засідання проведено без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 2 ст. 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, 04.09.2014 року керівником сектору “Б” Міністерства оборони України було видано наказ від №45, згідно якого старшого лейтенанта ОСОБА_2 визнано таким, що прибув 04.09.2014 року у службове відрядження до складу сил та засобів сектора “Б”, які залучаються та беруть участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, з метою виконання службових (бойових) завдань як корегувач.
В повідомленні про смерть від 02.10.2014 року зазначено, що старший лейтенант корегувач стрілецького взводу стрілецької роти військової частини - польова пошта НОМЕР_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призваний 09.05.2014 року Смілянсько-Кам'янським РВК Черкаської області, 02.10.2014 року покінчив життя самогубством.
Загиблий військовослужбовець ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1
07.10.2014 року помічником командира батальйону з правової роботи молодшим лейтенантом ОСОБА_3 проведено службове розслідування стосовно факту смерті старшого лейтенанта ОСОБА_2 . В ході проведення службового розслідування встановлено, що 02.10.2014 року оперативному черговому частини надійшло повідомлення від керівництва батальйону “Харків - 1” про те, що їхнім патрулем близько 21:00 у центральній частині міста Волноваха, приблизно 1,5 км від місця дислокації батальйону був знайдений старший лейтенант ОСОБА_2 з вогнепальним пораненням голови в районі скроні та був доставлений каретою швидкою допомоги до ЦРЛ м. Волноваха, де йому надали медичну допомогу. До місця пригоди прибула чергова оперативна слідча група, котра провела слідчі дії по з'ясуванню реальних обставин подій. За попередніми даними у ОСОБА_2 в магазині ПМ був відсутній один патрон, в стволі відчувався характерний запах порохових газів, тому є гіпотеза того, що ОСОБА_2 покінчив життя самогубством.
За фактом вчинення самогубства правоохоронними органами була порушена кримінальна справа.
За результатами службового розслідування було складено акт службового розслідування від 07.10.2014 року, в якому встановлено, що смерть військовослужбовця ОСОБА_2 не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
13.10.2014 року на підставі акта службового розслідування від 07.10.2014 року командиром військової частини - польова пошта НОМЕР_2 видано наказ №162, в якому зазначено, що смерть старшого лейтенанта корегувача стрілецького взводу стрілецької роти військової частини - польова пошта НОМЕР_2 ОСОБА_2 не пов'язана із виконанням обов'язків військової служби.
02.03.2017 року на підставі акта службового розслідування від 07.10.2014 року було видано довідку про обставини смерті №884 з висновком про самогубство ОСОБА_2 .
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018 року, у справі №823/1207/17 визнано протиправним висновок, викладений у акті службового розслідування від 07.10.2014 року командиром військової частини - польова пошта НОМЕР_2 про визнання смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження м. Потсдам, Німеччина, місце смерті м. Волноваха, Донецької області, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пов'язаною із виконанням обов'язків військової служби; визнано протиправним та скасовано наказ командира в/ч ПП НОМЕР_2 від 13.10.2014 року №162 в частині визнання смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пов'язаною із виконанням обов'язків військової служби.
01.10.2018 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 з листом про видачу довідки про обставини смерті військовослужбовця ОСОБА_2 згідно додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, де буде зазначено обставини смерті “при виконанні обов'язків військової служби”. Вказав, що зазначена довідка необхідна для отримання матеріальної допомоги та інших пільг, передбачених чинним законодавством України.
02.11.2018 року листом від №4252 відповідач повідомив позивача, що для уточнення причинного зв'язку смерті ОСОБА_2 з проходженням військової служби йому необхідно звернутись до органу, який проводить досудове розслідування по даному факту та в подальшому надати до військової частини НОМЕР_1 результати даного розслідування у кримінальному провадженні №12014050630001263 від 01.10.2014 року за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України. Також повідомлено, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 року військову частину НОМЕР_1 не було зобов'язано переоформити матеріали службового розслідування по даному факту, оскільки довідка Ф5 (про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва)) видається на підставі матеріалів службового розслідування. Військова частина польова пошта НОМЕР_2 на даний час розформована, в підпорядкування військової частини НОМЕР_1 (п.п. НОМЕР_3 ) прибула у 2016 році. На даний час командири та військовослужбовці військової частини п.п. НОМЕР_2 , які проходили військову службу з померлим ОСОБА_2 , звільнені або переведені до нового місця несення служби, тому об'єктивного проведення службового розслідування військова частина НОМЕР_1 провести не може.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом № 2011-ХІІ.
В силу вимог статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402.
Згідно п.1.1 вказаного Положення військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
У пункті 21.7 Положення зазначено, що постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за N 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).
На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров'я Збройних Сил України).
Зі змісту зразка Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), визначеної у Додатку № 5 до Наказу № 402, вбачається, що видається та підписується вказана довідка саме командиром військової частини. Підставою для складення довідки є наказ командира (начальника) військової частини.
У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що командир військової частини немає права видавати військовослужбовцям постанови військово-лікарської комісії, оскільки це обов'язок військових закладів охорони здоров'я.
Колегія суддів зазначає, що прийняття постанови про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) дійсно належить до повноважень Військово-лікарської комісії.
Разом з тим, вказана постанова про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовця приймається Військово-лікарською комісією на підставі засвідченої копії Акта про нещасний випадок або Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), визначеної у Додатку № 5 до Наказу № 402, про яку і просить в даному випадку позивач.
Порядок розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями і військовозобов'язаними, які призвані на збори (далі - військовослужбовці), професійних захворювань, отриманих ними під час проходження військової служби (зборів), та аварій, що сталися у військових частинах, військово-навчальних закладах, установах, організаціях Збройних Сил України, структурних підрозділах центрального апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України (далі - військові частини) передбачено Інструкцією про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 6 лютого 2001 року № 36, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.02.2001 року за № 169/5360 (далі по тексту - Інструкція №36).
Пунктом 1 розд. 11 Інструкції №36 передбачено, що розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища, що сталися під час виконання ним обов'язків військової служби, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень (заподіяних іншою особою), гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов'язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також випадки смерті військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби.
Комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п'яти діб з моменту її утворення. Комісія з розслідування нещасного випадку, зокрема, зобов'язана скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 згідно з додатком 3 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-2) та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов'язків військової служби за формою НВ-3 згідно з додатком 4 до цієї Інструкції у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, і надати їх командиру військової частини на затвердження.
Отже, зі змісту даного пункту вбачається, що в разі настання нещасного випадку з військовослужбовцем командуванням частини зобов'язано провести розслідування та скласти відповідний акт, а саме акт за формою НВ-2 та у разі, якщо випадок за висновком комісії визнано таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби - акт за формою НВ-3.
Згідно пункту 18 розділу ІІ Інструкції за результатами розслідування командир військової частини видає наказ. На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом №402.
В даному випадку, відповідачем за фактом настання смерті військовослужбовця ОСОБА_2 було проведено службове розслідування та складено Акт розслідування від 07.10.2014 року, в якому зазначено, що смерть військовослужбовця не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
13.10.2014 року на підставі акта службового розслідування від 07.10.2014 року командиром військової частини - польова пошта НОМЕР_2 видано наказ №162, в якому зазначено, що смерть старшого лейтенанта корегувача стрілецького взводу стрілецької роти військової частини - польова пошта НОМЕР_2 ОСОБА_2 не пов'язана із виконанням обов'язків військової служби.
02.03.2017 року на підставі акта службового розслідування від 07.10.2014 року було видано довідку про обставини смерті №884 з висновком про самогубство ОСОБА_2 .
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 року у справі №823/1207/17, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018 року, висновок викладений у акті службового розслідування від 07.10.2014 року командиром військової частини - польова пошта НОМЕР_2 про визнання смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пов'язаною із виконанням обов'язків військової служби визнано протиправним та скасовано наказ командира в/ч ПП НОМЕР_2 від 13.10.2014 року №162 в частині визнання смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пов'язаною із виконанням обов'язків військової служби.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що станом на момент звернення позивача до військової частини НОМЕР_1 з листом про видачу довідки про обставини смерті військовослужбовця ОСОБА_2 згідно додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, де буде зазначено обставини смерті “при виконанні обов'язків військової служби”, документи, які є підставою для надання такої довідки, а саме: акт службового розслідування та наказ про причину смерті були відсутні, а причини смерті ОСОБА_2 так і не встановлені відповідачем.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що після набрання законної сили постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 року у справі №823/1207/17 відповідачем не було виконано вимог Інструкції №36, а саме не вчинено дій щодо проведення нового службового розслідування обставин смерті ОСОБА_2 .
Відповідно до п. 10 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Зважаючи на природу та підстави даного спору, враховуючи відсутність акта службового розслідування та наказу про обставини смерті ОСОБА_2 , колегія суддів вважає, що належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання військової частини НОМЕР_1 повторно провести службове розслідування обставин смерті ОСОБА_2 відповідно до вимог Інструкції №36 та повторно розглянути заяву позивача від 01.10.2018 року про видачу довідки форми 5.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: В.В. Файдюк
Є.І. Мєзєнцев