Справа № 826/13251/16
про залишення апеляційної скарги без руху
29 травня 2019 року м. Київ
Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Аліменко В.О., перевіривши матеріали апеляційної скарги Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сідкон» до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у святошиснькому районі ГУ ДФС у м. Києві про зобов'язання вчинити дії, -
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2018 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 295 КАС України, а саме - пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Крім того, приписи п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України визначають, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення було прийнято судом першої інстанції 03.12.2018 року. Проте апеляційну скаргу подано до канцелярії суду першої інстанції 10.05.2019 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.
Згідно ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
В обґрунтування причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції Відповідач зазначив, що причиною пропуску процесуального строку була неможливість своєчасної сплати судового збору.
Разом з тим, на переконання суду, такі причини пропуску процесуального строку поважними бути не можуть з огляду на таке.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019 року апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України повернуто скаржнику.
Згодом, 10.05.2019 року податковим органом вдруге подано апеляційну скаргу.
Відповідач в клопотанні про поновлення строку наголошує, що первинну апеляційну скаргу подано в межах строку на апеляційне оскарження.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про необґрунтованість твердження Апелянта про наявність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Інших причин поновлення строку звернення до суду Відповідачем не зазначено.
Згідно з ч. 3 ст. 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Разом з тим, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, скаржником не сплачено судовий збір.
Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VІ, який набрав чинності з 01.11.2011 року.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з п.п. 1 п.3 ч. 2 зазначеної статті (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема юридичною особою, ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Згідно з п.п. 1 п.3 ч. 2 зазначеної статті, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою розмір судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2017 року встановлено у розмірі 1378 грн.
З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено 1 вимогу не майнового характеру.
Таким чином, у відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір" відповідачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1515,8 грн.(1378 *110 %).
Реквізити для сплати судового збору за подачу апеляційних скарг:
Одержувач: УК у Печерському районі, ЄДРПОУ одержувача: 38004897.
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО банку: 899998, рахунок: 34312206081055.
Код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Оскільки при поданні апеляційної скарги апелянтом не сплачено судовий збір, то вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом подання оригіналу документа про сплату судового збору.
Згідно з ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 Кодексу, застосовуються положення статті 169 Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху і апелянту надається строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.
Крім того, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, скаржником було заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Розглянувши заявлене клопотання, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Приписи ч. 3 ст. 3 КАС України визначають, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Водночас, згідно ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано статтею 8 Закону України «Про судовий збір», приписи якої не містять підстав та умов для звільнення суб'єктів владних повноважень від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що викладені Державною фіскальною службою України у клопотанні про звільнення від сплати судового збору обставини не можуть бути підставою для його задоволення в силу положень ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України у редакції, яка діяла на момент подання апеляційної скарги, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Разом з тим, твердження Апелянта про необхідність звільнення від сплати судового збору не містить жодних доказів скрутного майнового стану особи, у зв'язку з чим суд вважає його необґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 132, 169, 296, 298, ч. 2 ст. 321, ч. 2 ст. 325, ст. 328 КАС України, суд-
В задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
У задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про поновлення строків на апеляційне оскарження - відмовити.
Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без руху.
Надати апелянту десятиденний строк з моменту отримання даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків.
У разі невиконання ухвали у зазначений вище строк апеляційна скарга буде повернута особі, що її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко