Справа № 296/8808/17
2/296/275/19
"07" травня 2019 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді - Драч Ю.І. ,
за участю: секретаря судового засідання Івашко Т.А. ,
позивача ОСОБА_1 ,
представника третьої особи Колесинського В.А.
розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Житомирської міської ради про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів,-
Позивач звернулася до суду з даним позовом, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1200,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог заначила, вона є двоюрідною бабусею а відповідач є матір'ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з нею з 2012 року та знаходиться на її утриманні. Відповідач виїхала до Росії на постійне місце проживання, де проживає і зараз, не цікавиться дитиною та не забезпечує її матеріально.
Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 02.07.2018 року по справі призначено підготовче засідання.
01.04.2019 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.
Відповідач повідомлялася про час та місце розгляду справи шляхом надсилання судового доручення на Російську Федерацію. Судове доручення надійшло на адресу суду 26.07.2018 року, з протоколу судового засідання від 18.05.2018 вбачається, що відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнає, та просить відмовити в задоволенні позовних вимог щодо позбавлення її батьківських прав.
Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та не заперечував проти їх задоволення.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд доходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_2 є матір'ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.8).
Позивач ОСОБА_1 є двоюрідною бабусею малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухилення відповідачів від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини підтверджується висновком виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки та піклування затвердженого рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 17.04.2019 року №395, з якого вбачається, що відповідач самоусунулась від виконання батьківських обов'язків, у вихованні дитини участі не беруть, фізичним розвитком, навчанням, станом здоров'я не цікавиться, тому орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.73).
В зв'язку з наведеним суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідачі від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини ухиляються, нехтують батьківськими правами, не піклуються про дитину.
Згідно ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, зокрема, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, а також протягом шести місяців не виявили відносно дитини батьківської опіки.
Відповідно до ч. 3 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» та ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» дітьми, позбавленими батьківського піклування визнаються діти, зокрема, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 243 СК України та ч. 1 ст. 58 ЦК України опіка встановлюється над дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Згідно ч. 1 ст. 244 СК України опікуном дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа.
Відповідно до ч. ч. 2-4 ст. 63 ЦК України опікуном може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном лише за її письмовою заявою. Опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 займається вихованням ОСОБА_3 , утримує, створює останньому всі належні умови для нормального розвитку та виховання, піклується про стан здоров'я дитини, сприяє його інтелектуальному розвитку та навчанню.
Вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дітей присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав» одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 63, 150, 164, 166, 180-183, 191, 243, 244 Сімейного кодексу України, ст. ст. 58, 60, 63 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. ст. 12, 13, 76, 77, 141, 247, 258, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Житомирської міської ради про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановити опіку над малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити ОСОБА_1 , опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягувати з ОСОБА_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1200,00 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту подачі позову, а саме, з 07.05.2019 року, і до повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , витрати зі сплати судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати зі сплати судового збору в частині позовних вимог про стягнення аліментів в сумі 768,40 грн.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,. Адреса реєстрації: АДРЕСА_2
Суддя Ю. І. Драч