29 травня 2019 року м. Рівне №460/311/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Трохимчук А.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Левченко Я.В.,
відповідача: представник Форет М.С.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_2 (далі - позивач), звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач), про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 № Ф-20998-17. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що має право на зайняття адвокатською діяльністю, про що їй Радою адвокатів Рівненської області 14.08.2014 видане відповідне свідоцтво. З 10.05.2012 перебуває на обліку ДПІ м. Рівне ГУ ДФС у Рівненській області як самозайнята особа - адвокат. З 29.01.2014 перебуває на обліку як платник єдиного внеску за видом економічної діяльності по КВЕД 74.11.1 «Адвокатська діяльність». Разом з тим, стверджує, що з моменту отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю вона не здійснювала незалежну адвокатську діяльність, а була найманим працівником і ЄСВ за неї сплачувалось податковим агентом, тому направлення їй вимоги про сплату боргу по ЄСВ є неправомірним, просить позов задовольнити.
Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому заперечив проти позовних вимог позивача. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Вказує про те, що Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Вказаним Законом зазначено, що платниками ЄСВ є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема, юридичну практику, в тому числі, адвокатську. Отже, позивач є платником ЄСВ та зобов'язаний його сплачувати в силу закону. Оскільки позивач у спірному періоді знаходився на обліку як платник єдиного внеску, то за період 2017 року та 1, 2, 3, 4 квартал 2018 року він повинен його сплатити. Враховуючи викладене, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач подав відповідь на відзив в якому на спростування аргументів відповідача, викладених у відзиві на позов, наводить доводи, тотожні змісту позову.
Відповідач заперечень на відповідь на відзив не подав.
Позовна заява надійшла до суду 12.02.2019.
15.02.2019 ухвалою суду позов залишений без руху.
21.02.2019 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позову.
26.02.2019 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
25.03.2019 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати підготовче засідання відкладено.
24.04.2019 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
13.05.2019 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати судове засідання відкладено.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та у відповіді на відзив.
Представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзив на позовну заяву.
Заслухавши учасників справи, з'ясувавши обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд враховує наступне.
Судом встановлено, що рішенням Рівненської обласної КДКА від 29.03.2012 № 27 позивачу видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
10.05.2012 позивач взятий на облік у контролюючих органах згідно довідки форми № 4-ОПП.
29.01.2014 позивач взятий на облік як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області, що підтверджується повідомленням форми № 2-ЄСВ.
У період з 01.03.2012 по 07.11.2014 позивач працював головним юрисконсультом юридичного сектору відділення ПАТ «КБ» Надра» Рівненського РУ управління правового супроводу регіональної мережі юридичного департаменту ПАТ «КБ Надра», а з 10.11.2014 по 22.10.2015 на посаді юрисконсульта Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Ювілейний», що підтверджується записами у трудовій книжці.
23.10.2015 позивач прийнятий на роботу у Державне підприємство «Бурштин України» на посаду юрисконсульта І категорії, що підтверджується відповідними довідками та записами у трудовій книжці.
З 29.04.2016 по 01.09.2016 перебувала у відпустці по вагітності і пологам.
З 16.09.2016 по травень 2017 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку.
У травні 2017 приступила до виконання обов'язків юрисконсульта І категорії Державного підприємства «Бурштин України» на умовах неповного робочого дня на 0.75 ставки на період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, що підтверджується відповідними довідками.
Факт сплати страхових внесків страхувальниками за застраховану особу ОСОБА_3 підтверджується даними форми 7-ОК та індивідуальними відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування від 07.02.2019.
19.11.2018 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-20998-17 на суму 15819,54грн.
Вирішуючи даний спір та надаючи оцінку встановленим обставинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076).
Пунктом 1, 2 частини 1 статті 1 Закону № 5076 визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
При цьому, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ( ст. 13 Закону № 5076).
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464).
Відповідно до п. 2, 6 ст. 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
За змістом п. 5 ч.1 ст.4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є: особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абз. 2 ч.1 ст.5 Закону № 2464).
Разом з тим, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 передбачено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абз.2 п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464).
За приписами ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2464, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Частиною 8 статті 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Отже, особи, які провадять адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 до платників єдиного внеску та зобов'язані його сплачувати в силу закону.
Суд не приймає доводи позивача про те, що відсутність доходу від провадження незалежної професійної діяльності є підставою для несплати ЄСВ, оскільки такі доводи спростовуються статтею абзацом 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464, наведеним вище по тексту рішення.
Поряд з цим, на переконання суду, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є, саме провадження такою особою незалежної професійної адвокатської діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення такої адвокатської діяльності.
Правові висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 05.11.2018 у справі № 820/1538/17.
Суд зауважує, що відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, позивач протягом 2017 року та у 1, 2, 3, 4 кварталі 2018 року, за які нарахована сума ЄСВ згідно спірної вимоги, здійснював незалежну професійну адвокатську діяльність.
Окрім того, суд звертає увагу також і на те, що у спірному періоді позивач працював юрисконсультом у різних установах і за позивача сплачувався ЄСВ відповідними податковими агентами, що не заперечувалось відповідачем.
Оскільки відповідачем не доведений факт провадження позивачем незалежної професійної адвокатської діяльності, то суд дійшов висновку про визнання протиправною та скасування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 № Ф-20998-17 на суму 15819,54 грн.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач Головне управління ДФС у Рівненській області, як суб'єкт владних повноважень, не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Так як факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов належить до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищенаведене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області, судові витрати на суму 768,40 грн., сплачені згідно з квитанції від 12.02.2019 № 30, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) від 19 листопада 2018 року № Ф-20998-17 в повному обсязі.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
2) відповідач - Головне управління ДФС у Рівненській області (33023, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Відінська, 12, код ЄДРПОУ 39394217).
Повний текст рішення складений 30 травня 2019 року.
Суддя Комшелюк Т.О.