Справа № 296/5460/17
2/296/363/19
"16" квітня 2019 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді - Драча Ю.І.,
за участю секретаря Івашко Т.А.,
за участю законного представника відповідача ОСОБА_1 ,
адвоката Шарого С.В.,
розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_1 , треті особи: Управління державного архітектурно - будівельного контролю Житомирської міської ради, Управління культури Житомирської обласної державної адміністрації, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Доманевський", Орган опіки і піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради про зобов'язання знести самочинне будівництво , -
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить зобов'язати відповідача зі її рахунок знести самочинну добудову до квартири АДРЕСА_1 з приведенням колектору та земельної ділянки у придатний для використання стан.
В обґрунтування позову заначила, що на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2014 року вона є власником квартири АДРЕСА_2 . Відповідач який є власником квартири АДРЕСА_1 самочинно та незаконно збудував на прибудинковій території капітальну прибудову до своєї квартири, захопивши частину земельної ділянки та пошкодив каналізаційну систему будинку. Вважає дану прибудову такою, що підлягає знесенню за рахунок відповідача.
Ухвалою суду від 03.09.2018 року позову заяву прийнято до свого провадження та справу призначено до розгляду.
18.12.2018 року від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення до заперечення.
Ухвалою суду від 18.12.2018 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явилася, направила до суду заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.223).
Відповідач та його представник в судовому засідання проти позову заперечували, відповідач пояснив, що на момент купівлі квартири, прибудова вже існувала. Також зазначив, що прибудова ніяким чином не порушує права позивачки, тому не підлягає до знесення, крім того вважає, що позивачка пропустила строк звернення до суду, тому даний позов до задоволення не підлягає.
Представники третіх осіб Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради, Управління культури Житомирської обласної державної адміністрації, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Доманевський» в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду невідомі.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що в даному будинку вона проживає з 1990 року. Зазначає, що станом на 1990 рік прибудова вже існувала. Теперішній власник ОСОБА_3 квартири з того моменту як став власником квартири в 2016 році жодних будівельних робіт не проводив.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2014 року ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_1 з 15.11.2016 року є власником квартири АДРЕСА_1 .
Багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_3 16 АДРЕСА_4 відноситься до пам'ятки культурної спадщини, охоронний №8, назва «Особняк» та включений до переліку пам'яток архітектури Житомирської області місцевого значення відповідно до Розпорядження голови обласної державної адміністрації від 04.03.1996 року №151.
Згідно з ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів: раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення рівня ефективності та іншого використання земельних ділянок; охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об'єктів; участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно з ч. 1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
Відповідно до пункту 17 Постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК, статтею 103 ЗК.
Відповідно до положень норм статей 16, 386, 391 ЦК України, власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право, в тому числі шляхом знесення будівлі у разі порушення прав власника і неможливості усунення цих порушень іншим способом.
Таким чином, за позовом громадянина рішення про знесення самочинного будівництва може бути ухвалено на підставі ст. 391 ЦК України в разі доведеності ним відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України факту створення йому перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном при неможливості усунення цих перешкод в інший спосіб.
В цивільному судочинстві поняття доказів охоплює: будь-які фактичні дані, що мають значення для цивільного провадження (змісту); процесуальну форму їх закріплення (спосіб існування у матеріалах справи) та відповідний носій відомостей (джерело). Усі зазначені елементи перебувають у взаємозв'язку та в своїй єдності утворюють поняття доказів. Отже докази це єдність фактичних даних (відомостей про факти) та їх процесуальних джерел.
ЦПК України встановлює правила належності та допустимості доказів. Так, належними є ті докази, які дають об'єктивну можливість підтвердити обставину, що має значення для вирішення справи. Належними є докази, що належать до предмета доказування.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Загальний характер допустимості означає, що у всіх справах повинна дотримуватися вимога про отримання інформації з визначених законом джерел і засобів доказування з дотриманням порядку збирання, представлення і дослідження доказів (дотримання процесуальної форми доказування). Відповідно, порушення цих вимог призводить до визнання доказів недопустимими. Докази, одержані з порушенням порядку, встановленого нормами матеріального та процесуального права, є недопустимими.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.
Згідно з ч. 1 п. 22 Постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Відповідно до ч. 1, 3-5 п.24 Постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
Якщо технічна можливість перебудови об'єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна.
Питання знесення самочинного будівництва регламентовано ч. 7 ст.376 ЦК України, згідно з якою, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Таким чином, положення ч. 7 ст. 376 ЦК України передбачає можливість знесення самочинного будівництва за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування лише у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, та в разі неможливості проведення відповідної перебудови або відмови особи, яка здійснила (здійснює) будівництво від її проведення.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14.
Судом достеменно встановлено та підтверджено сторонами в судовому засіданні, та показами свідка, що відповідач з моменту отримання квартири у власність у 2016 році не здійснював прибудову до квартири, яка належить йому на праві приватної власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , оскільки станом на дату купівлі квартири прибудова до вказаної квартири вже існувала.
Також слід зазначити, що позивачем не надано належних допустимих доказів порушення її прав, а обраний спосіб захисту з вимогою знесення самочинного будівництва, не є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право, в тому числі шляхом знесення будівлі у разі порушення прав власника і неможливості усунення цих порушень іншим способом.
Таким чином, за позовом громадянина рішення про знесення самочинного будівництва може бути ухвалено в разі доведеності ним факту створення йому перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном при неможливості усунення цих перешкод в інший спосіб. Оскільки таких доказів позивачем не надано, тому суд вважає, що позов до задоволення не підлягає.
Керючись ст.ст. 2-13, 76,83, 258, 259, 263-268 ЦПК України, ст.ст. 16, 376 ЦК України, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", суд
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_1 , треті особи: Управління державного архітектурно - будівельного контролю Житомирської міської ради, Управління культури Житомирської обласної державної адміністрації, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Доманевський", Орган опіки і піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради про зобов'язання знести самочинне будівництво - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду.
Суддя Ю. І. Драч