Іменем України
01 березня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-1086/10/2470
11 год. 00 хв.
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді -Огородника А.П.;
секретаря судового засідання -Якименка О.В.;
за участю:
представника позивача -Кузя Р.В. (доручення від 25 лютого 2010р. №29/113);
відповідача -ОСОБА_2 ;
перекладача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Чернівецького прикордонного загону Західно регіонального управління Державної прикордонної служби до громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_2 про видворення в примусовому порядку, -
Позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача про видворення в примусовому порядку за межі території України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Відповідач - громадянин Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, житель с.Камуки, область Гуджравал, Ісламської Республіки Пакистан, був затриманий персоналом Державної прикордонної служби України та співробітниками СГІРФО Сокирянського РВ УМВС України в Чернівецькій області за порушення законодавства України з прикордонних питань.
ОСОБА_2 в своєму поясненні вказав, що він проживає в Пакистані разом зі своєю родиною. Через спільних знайомих познайомився з громадянином Пакистану ОСОБА_3, котрий запропонував свою допомогу у виїзді до України, при цьому обіцяв легалізувати в Україні за допомогою фіктивного шлюбу з громадянкою України. Послуга буде коштувати 4800 доларів США.
Після цього його знайомий, який теж знає ОСОБА_3, всередині червня 2009 року відвіз його до громадянина Пакистану ОСОБА_4, який взявши його закордонний паспорт, пообіцяв відкрити візу в Україну та придбати квиток на літак. При цьому він заплатив 2400 доларів США.
Приблизно в останніх числах липня 2009 року йому було повернуто закордонний паспорт з візою та квитком на літак сполученням Ісламабад - Дубай - Київ. 06 -07 серпня 2009 року він прибув в м. Київ. Його зустрів в аеропорту «Бориспіль»ОСОБА_4, з яким вони попередньо домовились, що зустрінуться у аеропорті м. Києві. З аеропорту вини приїхали на квартиру у м. Києві, де він у подальшому проживав один.
Наступного дня ОСОБА_4 передав ОСОБА_2 особисто ОСОБА_3, який прибув до м. Києва.
Співвітчизники з якими він проживав в Києві, знайшли людей, які переправлять його через кордон, спочатку в Молдову, а в потом в Румунію. Також сказав, що 15.02.2010 року о 07 год. 30 хв. він повинен бути при вході у базар, де до нього підійде чоловік слов'янської зовнішності, повної тілобудови, з довгим темним волоссям з сивиною, який доставить його до Румунії.
15 лютого 2010 року о 07 год. 30 хв. він був на обумовленому місці. До нього дійсно підійшов вищеописаний громадянин і посадив його до автомобіля бежевого кольору з позначкою «таксі». Сівши до салону, він побачив, що там сидить ще один громадянин Пакистану, як стало відомо пізніше -ОСОБА_5. Через деякий час до автомобіля посадили ще й громадянина Шрі - Ланки. За містом автомобіль зупинився і їх уже трьох пересадили у автомобіль червоного кольору, що стояв на узбіччі траси. Біля автомобіля знаходилось два чоловіка слов'янської зовнішності, жестами вказали пересісти в цей автомобіль. Що стосується оплати послуг, то інструкції він отримував від ОСОБА_6, коли прибув до м. Києва та зателефонував йому з телефону. ОСОБА_6 також сказав, що кордон він буде перетинати незаконно тому, що у нього нема документів, а також ОСОБА_2 повинен заплатити водію таксі 150 грн, а водію другого автомобіля - 600 грн. Після того як його переправлять до Румунії, він повинен буде зателефонувати ОСОБА_6 та повідомити про прибуття, після чого батьки ОСОБА_2 повинні будуть віддати кошти у сумі 2500 доларів США ОСОБА_6. Ввечері 15.02.2010 року, прибувши в невідомий населений пункт автомобіль в якому вони знаходились було затримано представниками правоохоронних органів.
15 лютого 2010 року близько 20 год. 00 хв. ОСОБА_2 разом з іншими особами був затриманий на території Сокирянської міської ради Сокирянського району Чернівецької області.
15.02.2010 р. о 20 год. 00 хв. відповідача, на підставі п. 14 ст. 20 Закону України "Про Державну прикордонну службу України»та ст. 263 КУпАП України було затримано за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП та поміщено в пункт тимчасового тримання Чернівецького прикордонного загону.
18 лютого 2010 року, про затримання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. повідомлено посольство Ісламської Республіки Пакистан в Україні, та направлено запит щодо встановлення його особи. Проте на даний час особа громадянина ОСОБА_2 не встановлена у зв'язку з відсутністю відповіді посольства Ісламської Республіки Пакистан.
Враховуючи, що ОСОБА_2 є порушником законодавства України з прикордонних питань, підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, грубо порушив ч.І ст. 26, ст. 28 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», на виконання вимог ч. 2, ч. 5 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», він підлягає примусовому видворенню за межі території України.
Підставами вважати, що громадянин ОСОБА_2 буде ухилятися від виїзду є:
- затримання працівниками Державної прикордонної служби України спільно з працівниками СГІРФО Сокирянського РВ УМВС України в Чернівецькій області за спробу незаконного перетину державного кордону України в групі осіб, разом з громадянином Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_5 та громадянином Демократичної Соціалістичної Республіки Шрі-Ланка Пупаларетхінам Киритхаран;
- відсутність коштів на виконання рішення органу охорони кордону про видворення за межі території України у добровільному порядку;
- небажання самостійно повернутися на батьківщину;
- намір потрапити в країни Західної Європи з метою пошуку кращого життя та працевлаштування;
- свідомого порушення законодавства України з прикордонних питань;
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач пояснив суду, що викладені факти підтверджує. Також підтвердив дані про свою особу. Дійсно перебував на території України без відповідних документів і мав намір фіктивно одружитися, для легалізації в Україні. Потім з'явилася думка перетнути кордон з метою прибути до країн Західної Європи для заробітку. На території України місця проживання і джерела заробітку немає. Однак просить його не видворяти за межі України, оскільки буде намагатися легалізуватися.
Судом досліджені письмові докази надані позивачем.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази та перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить до наступного висновку .
Судом встановлені такі обставини.
Відповідач - громадянин Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, житель с.Камуки, область Гуджравал, Ісламської Республіки Пакистан, був затриманий персоналом Державної прикордонної служби України та співробітниками СГІРФО Сокирянського РВ УМВС України в Чернівецькій області за порушення законодавства України з прикордонних питань.
Особу встановлено з його слів. Також вжито заходів по інформування відповідних установ (Посольство ІР Пакистан).
15.02.2010 р. о 20 год. 00 хв. вище вказаного громадянина, на підставі п. 14 ст. 20 Закону України "Про Державну прикордонну службу України»та ст. 263 КУпАП України було затримано за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП та поміщено в пункт тимчасового тримання Чернівецького прикордонного загону.
18 лютого 2010 року, за вих. №П29/924, про затримання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. повідомлено посольство Ісламської Республіки Пакистан в Україні, та направлено запит щодо встановлення його особи. Проте на даний час особа громадянина ОСОБА_2 не встановлена у зв'язку з відсутністю відповіді посольства Ісламської Республіки Пакистан. У зв'язку з чим ОСОБА_2 на даний час не притягнутий Сокирянським районним судом до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Приведене підтверджується поясненнями сторін та дослідженими письмовими доказами.
До вказаних правовідносин слід застосувати такі положення закону.
Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Правовий статус, основні права, свободи та обов'язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»від 04.02.1994 року №3929-ХІІ (далі Закон №3929-ХІІ).
Згідно статті 19 Закону №3929-ХІІ встановлено, що законодавством України іноземцям та особам без громадянства гарантуються недоторканність особи, житла, невтручання в особисте і сімейне життя, таємниця листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, повага їх гідності нарівні з громадянами України.
Згідно статті 29 Закону №3929-ХІІ іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність на загальних підставах.
Статтею 30 Закону №3929-ХІІ встановлено, що за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.
Статтею 32 Закону №3929-ХІІ визначено адміністративну процедуру видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України, а саме :
іноземець та особа без громадянства, які вчинили злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України.
Крім випадків, зазначених у частині першій цієї статті, іноземець та особа без громадянства можуть бути видворенні за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця або особи без громадянства за межі України в її паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні.
Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до 30 днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.
Орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України (в порушення заборони щодо в'їзду в Україну, за відсутності визначених законодавством та міжнародними договорами України підстав для перебування в Україні (транзитного проїзду через її територію), у тому числі перебування за чужими, підробленими, зіпсованими або такими, що не відповідають встановленому зразку, візою (дозволом), паспортним документом), розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більше ніж шість місяців.
Типове положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду. Оскарження зупиняє виконання рішення про видворення, крім випадків, коли необхідність негайного видворення зумовлена інтересами забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку.
Видворення іноземців та осіб без громадянства, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну, здійснюється органами охорони державного кордону, а в інших випадках - органами внутрішніх справ. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про видворення здійснюється органом, який його прийняв.
Іноземці та особи без громадянства, які підлягають видворенню, відшкодовують витрати, пов'язані з видворенням, у порядку, встановленому законом. Якщо зазначені іноземці та особи без громадянства не мають коштів для відшкодування витрат, пов'язаних з видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок держави.
Фізичні або юридичні особи, які запрошували чи приймали цих іноземців та осіб без громадянства, влаштовували їх незаконний в'їзд, проживання, працевлаштування, сприяли в ухиленні від виїзду після закінчення терміну перебування, в порядку, встановленому законом, відшкодовують витрати, завдані державі видворенням зазначених іноземців та осіб без громадянства.
Згідно ч. 5, 6 «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Судом встановлено, що відповідач перебуває на території України без відповідних правових підстав та затриманий при спробі перетину державного кордону.
Також суд погоджується із необхідністю затримання відповідача з метою підготовки документів для його видворення за межі України у примусовому порядку на термін 6 місяців з розміщенням в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства Міністерства Внутрішніх справ України.
Виходячи з встановлених обставин та вимоги Закону, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, які відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а позов таким, що підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», п. 46 постанови Кабінету Міністрів України № 1074 від 29.12.1995р. «Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію», ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Примусово видворити громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України.
3. З метою підготовки документів для його видворення за межі України у примусовому порядку, затримати громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на термін 6 місяців з розміщенням в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства Міністерства Внутрішніх справ України.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Огородник А.П.