10:05год. 18 лютого 2010 року м. Чернівці Справа № 2а-145/10/2470
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Ковтюк В.О.
при секретарі судового засідання Павлюку А.Г.
за участю :
представника позивача Голубової М.Г.
представника відповідача не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області до Новоселицької центральної районної лікарні про зобов'язання вчинити дії, суд -
Контрольно-ревізійне управління в Чернівецькій області (позивач) звернулося з адміністративним позовом до Новоселицької центральної районної лікарні про стягнення розміру збитків від недостачі лікарських засобів в сумі 49 229,25 грн.
28.10.2009р. позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої відповідач повинен відшкодувати до Державного бюджету України розмір збитків в сумі 9 845,84 грн.
18.02.2010р. позивач знову надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої відповідач повинен забезпечити відшкодування на власний рахунок установи розмір збитків в сумі 9 845,84 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що працівниками МКРВ у Новоселицькому та Герцаївському районах було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Новоселицької центральної районної лікарні за квітень-грудень 2007р., 2008р. та січень 2009р., якою встановлено, що протягом липня-грудня 2008 року отримані з медичного складу згідно з рецептами-вимогами ампули наркотичного засобу «Омнопону» не оприбутковувался в повному обсязі, що призвело до нестачі в кількості 1420 ампул на суму 4120,00 грн. Також встановлено, що згідно з журналом обліку наркотичних засобів в хірургічному відділенні безпідставно списано протягом 2008 року для хворих дільничих лікарень та амбулаторій - 1495 ампул наркотичного засобу «Омпонол» на суму 5 725, 85 грн. Відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою КМУ від 22.01.1999 р. №116 (далі - Порядок) відповідач повинен забезпечити відшкодування винною особою збитків в розмірі 9 845, 84 грн.
Відповідач в судове засідання не з'явився, однак надав суду заперечення в яких повністю заперечує проти позову з наступних підстав. Вироком Герцаївського районного суду ОСОБА_1 визнана винною в скоєні злочину, передбаченого ст.307 ч.1, 320 ч.2 КК України по факту розкрадання ліків з якою ними був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. Отже, саме Ламнік, на думку відповідача, повинна відшкодувати збитки, у зв'язку з чим ними готується позов в порядку цивільного судочинства.
Крім того, відповідач зазначив, що 30.09.09р. ОСОБА_1 відшкодувала суму 9 845,84 грн., яка була перерахована до Державного бюджету України. На підставі наведеного відповідач вважає, що провадження по справі слід закрити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що працівниками МКРВ у Новоселицькому та Герцаївському районах було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Новоселицької центральної районної лікарні за квітень-грудень 2007р., 2008р. та січень 2009р., якою встановлено, що протягом липня-грудня 2008 року отримані з медичного складу згідно з рецептами-вимогами ампули наркотичного засобу «Омнопону» не оприбутковувался в повному обсязі, що призвело до нестачі в кількості 1420 ампул на суму 4120,00 грн. Також встановлено, що згідно з журналом обліку наркотичних засобів в хірургічному відділенні безпідставно списано протягом 2008 року для хворих дільничих лікарень та амбулаторій - 1495 ампул наркотичного засобу «Омпонол» на суму 5 725, 85 грн. За результатами ревізії обов'язкові вимоги з даного питання відповідачу не надсилались.
Вироком Герцаївського районного суду ОСОБА_1 визнана винною в скоєні злочину, передбаченого ст.с.307 ч.1, 320 ч.2 КК України по факту розкрадання ліків з якою відповідачем був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. 30.09.09р. ОСОБА_1 відшкодувала суму 9 845,84 грн., дана сума відповідачем була перерахована до Державного бюджету України.
Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд виходить з того, що пред'являючи до суду розглядуваний позов, КРУ в Чернівецькій області обрало спосіб захисту порушеного права, який не відповідає способам, визначеним законом.
Стаття 17 КАС України визначає, що компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ поширюється на спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п.7 ст.10 Закону України «Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні», Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право: пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Пунктом 10 статті 10 Закону України «Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні» передбачено, що Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право звертатись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до відповідача щодо виконання обов'язкових вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Таким чином, способом захисту порушеного права держави в контексті наведеного є звернення органу контрольно-ревізійної служби до суду в інтересах держави до особи, яка безпідставно отримала державні активи (кошти), зокрема до ОСОБА_1
Окрім цього, суд звертає увагу, що на практиці неможливо здійснити примусове виконання заявленої позовної вимоги, оскільки неможливо зобов'язати відповідача забезпечити відшкодувати на власний рахунок установи розміру збитків від недостачі лікарських засобів.
Отже, заявлений позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з вимогами ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищезазначене, повно, всебічно дослідивши докази по справі, об'єктивно оцінивши їх, суд приходить до висновку - відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст.11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.
Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для її подання.
Постанову в повному обсязі виготовлено 23 лютого 2010 р.
Суддя В.О. Ковтюк