Іменем України
22 лютого 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-920/10/2470
12 год. 50 хв.
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Огородника А.П. при секретарі судового засідання Якименку О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Хотинське АТП-17741" < В особі(назва) >
до Відділення державної виконавчої служби Хотинського районного управління юстиції < Відповідач2(назва) >
про визнання незаконними дій суб"єкта владних повноважень, про зобов"язання суб"єкта владних повноважень вчинити дії, про скасування постанов < Сумма поз > про відкриття виконавчого провадження.
За участю:
представника позивача Покотило О.В.
представника відповідача Лобчук Г.О.
представника третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Варави Ю.В. < Текст >
< а > < Текст >
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 22 лютого 2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Про час складення постанови у повному обсязі повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Обставини справи:
Відкрите акціонерне товариство "Хотинське АТП-17741" звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання незаконними дій заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Хотинського районного управління юстиції Лобчук Г.О. щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження №17174078, №17174646, №17175012, №17175706, №17176052 та №17176349 від 05 лютого 2010 року відповідно за виконавчими написами №3736, №3741, №3740, №3739, №3738, №3736 від 28 грудня 2009 року, виданими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенко М.І.; про скасування цих постанов; про зобов'язання заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Хотинського районного управління юстиції Лобчук Г.О. винести постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження за вказаними виконавчими написами. < СуммаПоз > < грн > < Важливі клопотання позивача >
Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що виконавчі написи нотаріуса №3736, №3741, №3740, №3739, №3738, №3736 від 28 грудня 2009 року не є виконавчими документами в розумінні статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N606-XIV (далі - Закон №606), оскільки вони складені з порушенням вимог Закону України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 року N3425-XII (далі - Закон №3425), а саме: не вказано строк, за який провадиться стягнення; не вказаний розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненю з боржника а тому постанови про відкриття виконавчих проваджень за такими виконавчими написами підлягають скасуванню.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі. < СуммаПоз > < грн >
Представник відповідача позов не визнала, проти позову заперечила. В свої запереченнях вказала, що виконавчі документи відповідають Закону №606. Відповідно до положень ст.24 цього Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (далі - Третя особа) підтримала заперечення відповідача. Крім того, в відзиві на адміністративний позов та своїх поясненнях вказала, що зауваження позивача щодо не зазначення строку, за який провадиться стягнення, не заслуговують на увагу, оскільки стягуються не грошові кошти, а повертається майно. Стаття 89 Закону №3425 містить вимоги до змісту виконавчого напису не тільки стосовно вилучення предметів. Також вказала, що посилання позивача на не зазначення розміру плати, суми державного мита, сплачуваного стягувачем не можуть вважатися підставою для задоволення вимог, оскільки ст.89 Закону 3425 встановлює, що це повинно бути зазначено, у випадку проведення стягнення з боржника. Проте, згідно виконавчих документів ніякого стягнення не відбувається, а відбувається повернення майна його власнику - Лізингодавцю. < Зявився > < і позов визнав, невизнав, частково >
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд,-
встановив:
Відкрите акціонерне товариство "Хотинське АТП-17741" знаходиться по вул. Васильєва, 61, м.Хотин, Чернівецька область, 60000, ідентифікаційний код 05461316.
Аналізуючи матеріали справи, суд встановив, що між Третьою особою та Позивачем виникли договірні відносини з предмету лізингу транспортних засобів та причепів (договора фінансового лізингу з додатками від 26.01.2007р. а.с. 34-92), відповідно до яких Третя особа є лізингодавцем відповідного майна а Позивач - лізингоодержувачем.
За невиконання договірних зобов"язань ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" відмовилось від договору лізингу та запропонувало відкритому акціонерному товариству "Хотинське АТП-17741" повернути предмети лізингу, одночасно звернувшись до нотаріуса про вчинення виконавчого напису з метою повернення предмету лізингу у безспірному порядку.
Відповідно ст.7 Закону №723 лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Про існування таких договірних відносин та користування предметами лізингу представник відповідача не заперечував.
Відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. N1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" (далі - ПКМУ №1172) договори лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу, належать до документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
На підставі ст. 87 Закону №3425, ст. 10. Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16 грудня 1997 року N 723/97-ВР (далі - Закон №723), п.8 ПКМУ №1172 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондратенко М.І. видав виконавчі написи №3736, №3741, №3740, №3739, №3738, №3736 від 28 грудня 2009 року про повернення предметів лізингу.
Закон №606 визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Тобто Закон №606 являється спеціальною нормою, яка регулює питання примусового виконання рішень.
В ст. 3 Закону №606 передбачено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.
Суд зазначає, що правильність вчинення виконавчих написів не є предметом розгляду справи.
При цьому, суд не бере до уваги заперечення відповідача про те, що виконавчі написи за якими відкриті виконавчі провадження, не відповідають вимогам ст. 19 Закону №3425, а саме, не вказано строк, за який провадиться стягнення; не вказаний розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника оскільки, оглядаючи виконавчі написи, суд встановив, що в них наявні основні реквізити, які можливо вказати, відповідно до вимог ст. 89 Закону N3425.
Реквізити, зазначені позивачем як недостаючі, неможливо вказати у відношенні до майна (транспортних засобів, причепів), оскільки це суперечить логіці та є загальновідомим поняттям. Відповідно виконавчих написів не відбувається ніякого стягнення а ініціюється повернення майна.
Згідно з ч.2 ст. 72 КАС України обставини, які є загальновідомі, не потребують доказування.
Представник Позивача посилається на виконання неможливого. Разом з тим, в судовому засіданні він не зміг вказати суду строк стягнення, на якій підставі необхідно проводити стягнення предметів лізингу, а не їх повернення; не зміг пояснити яким чином застосувати термін "стягнення" до предметів лізингу (транспортних засобів). Також представник позивача не зміг вказати суду яким чином, на підставі чого вказувати розмір плати, суму державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника, порядок їх визначенння.
В свою чергу, відсутність у виконавчих написах записів, які неможливо виконати, ніяким чином не могла вплинути на права позивача.
Також позивач не надав жодного доказу про факти скасування виконавчих написів або визнання виконавчих написів недійсними чи вчиненими з порушеннями діючого законодавства України.
Таким чином, твердження позивача про те, що виконавчі написи не є виконавчими документами в розумінні статті 19 Закону №606 є необґрунтованими.
Зі змісту оскаржуваних постанов про відкриття виконавчого провадження випливає, що вони були прийняті на виконання обов"язків державного виконавця щодо вжиття заходів примусового виконання виконавчих написів, та на виконання вимог ст. 5, ч.1 ст. 24 Закону №606.
Суд встановив, що в розпорядженні державного виконавця були всі необхідні відомості, щодо примусового виконання виконавчих написів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратенко М.І.
З урахуванням наведеного, та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що виконавчі документи відповідають вимогам, передбаченим ст.19 Закону №606.
Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний прийняти виконавчий лист до виконання, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Таким чином, у державного виконавця були достатні правові підстави для відкриття виконавчого провадження за номерами постанов, що оскаржуються.
Крім того, суд зазначає, що в результаті виконавчого провадження буде забезпечуватись реалізація встановлених Законами прав ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль", як лізингодавця на предмети лізингу.
Перевіряючи дії посадових осіб виконавчої служби щодо відкриття виконавчого провадження, суд встановив, що вони вчинені у межах повноважень, які надані органам виконавчої служби, обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Оскільки рішення ухвалене на користь суб"єкта владних повноважень та відсутні документально підтверджені судові витрати, пов"язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати присудженню з позивача не підлягають.
Керуючись ст.124 Конституції України, Законами України "Про виконавче провадження", "Про нотаріат", "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 69-72, 76,79, 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд,-
постановив:
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.
Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня її складання. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для її подання.
Постанова складена у повному обсязі 26 лютого 2010 р.
Суддя < підпис > А.П.Огородник