Справа № 2 - 225/2010 р
Іменем України
11 лютого 2010 року смт. Красногвардійське
Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Шукальського В.В., при секретарі Кирлиця В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди купівлі - продажу дійсною та визнання права власності на земельну ділянку, тертя особа Красногвардійський районний відділ Кримської регіональної філії Державного Підприємства Центр державного земельного кадастру” при Держкомземі України
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що у травні 2007 року він домовився із ОСОБА_3 про придбання у нього земельної ділянки для будівництва жилого будинку, що розташований АДРЕСА_1. За зазначену ділянку він передав ОСОБА_3 гроші у розмірі 4000 доларів США, про що ними була складена відповідна розписка. Крім того, дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_2 дала свою згоду на продаж цієї ділянки. Однією із умов угоди було оформлення її у нотаріуса за рахунок покупця, але внаслідок тяжкого матеріального становища, що склалося у нього на той момент у нього не залишилося грошей для оформлення угоди у нотаріуса. При цьому коли йому вдалося зібрати цю суму коштів, оформити цю угоду неможливо через те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер. У зв'язку з відсутністю у нього належним чином оформлених правовстановлюючих документів на земельну ділянку він не може приступити до його використання, а тому змушений звернутися до суду. Просив визнати угоду купівлі - продажу земельної ділянки, розташованої АДРЕСА_1, що укладена 17.05.2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, дійсною та визнати за ОСОБА_1 право власності на зазначену земельну ділянку.
У судовому засіданні позивач наполягав на заявлених вимогах та пояснив, що 17.05.2007 року він купив у ОСОБА_3 земельну ділянку за 4000 доларів США, але на момент фактичного продажу, у нього не було грошей на оформлення, а також не був готовий державний акт на землю, оскільки його виготовляли майже 1,5 року. Коли гроші на оформлення угоди у нього з'явилися, а також було виготовлено державний акт на землю, він дізнався, що ОСОБА_3 помер. Спірну земельну ділянку він за довіреністю оформив спочатку на ОСОБА_3, а потім хотів через нотаріуса оформити на себе. Просив позов задовольнити.
Відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнала у повному обсязі та пояснила, що у неї із чоловіком була земельна ділянка АДРЕСА_1 на якій знаходився тільки фундамент будинку. Оскільки їм необхідні були гроші, чоловік продав цю ділянку за 4000 доларів США, вона не заперечувала. Вона ніяким оформленням не займалося, так як це її не інтересує та чоловік все доручив позивачеві. Після смерті її чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_1 року, вона є спадкоємицею майна чоловіка, а також у них є діти, але ніхто на продану земельну ділянку не претендує. Розписку писала вона своєю рукою, а її чоловік та позивач тільки підписували.
Представник третьої особи ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що ніяких заперечень по позову не має, разом з тим звернув увагу на те, що державний акт на ім'я ОСОБА_3 було видано майже через рік після його смерті, та такий державний акт як правило ніде не буде прийнятий.
Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили, що навесні 2007 року біля будівлі нотаріуса ОСОБА_1 заплатив чоловікові та жінці гроші за недобудований будинок та земельну ділянку.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до копії розписки «ОСОБА_3 дав розписку ОСОБА_1 в тому, що він отримав він ОСОБА_1 4000 доларів за проданий недобудований будинок АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 отримав розписку від ОСОБА_3 про продаж ділянки по вул. Автодорожня та віддав 4000 у.о.».
Відповідно до нотаріальної зави ОСОБА_2 вона дала згоду на продаж її чоловіком ОСОБА_3 будинку та земельної ділянки АДРЕСА_1.
Зі свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Але на ім'я ОСОБА_3 17.08.2009 року було видано державний акт серії НОМЕР_1 на право приватної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку АДРЕСА_1.
З копії довіреності від 17.05.2007 року, яка діє протягом 10 років, вбачається, що ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_1 продати належний йому на праві власності жилий будинок (добудований або недобудований) та/або земельну ділянку надану для його обслуговування, що розташовані АДРЕСА_1 Красногвардійського району АРК.
Суд заслухавши сторони, свідків, перевіривши матеріали справи приходить до висновку, що позов не може бути задоволений з наступних підстав.
У відповідності до статті 203 ч.4 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Як встановлено судом сторони 17.05.2007 року уклали угоду купівлі - продажу земельної ділянки, яка не відповідає формі встановленій законом, оскільки відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Крім того, безпідставними є посилання позивача на ст.ст. 219, 220 ЦК України, оскільки ст. 219 ЦК України поширюється лише на односторонню угоду, а купівля - продаж такою не є; ст. 220 ЦК України поширюється на випадки ухилення однією з сторін від нотаріального посвідчення угоди.
Доказів ухилення однією із сторін від нотаріального посвідчення угоди позивачем не наведено, про те як встановлено судом на момент фактичної продажі спірної земельної ділянки у ОСОБА_3 взагалі не було належним чином оформлене право власності на землю, так як державний акт на право власності на його ім'я, видано більш ніж через рік після його смерті.
Відповідно до ст. 220 ч.1 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
За таких підстав суд не знаходить підстав для задоволення позову.
На підставі ст.ст. 220, 321, 328, 392, 657 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214 - 215 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Красногвардійський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: