Справа № 509/198/19
Провадження № 2/492/224/19
30 травня 2019 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області в складі:
Головуючого - судді Череватої В. І.,
за участю секретаря судового засідання - Каширної О. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Арцизі Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу в розмірі 36 808,59 гривень, витрат на правову допомогу та витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 18 червня 2017 року вона надала у борг ОСОБА_2 кошти в розмірі 30 000,00 гривень за умови повернення суми до 01.09.2017 року. До цього часу Відповідач не виконав взятий на себе обов'язок та не повернув борг за розпискою. Внаслідок порушення зобов'язань відповідачем за відповідною розпискою станом на момент подання позовної заяви, у нього виник борг перед позивачем у розмірі 36 808,59 гривень, яка складається з наступного:
- 30 000,00 гривень - сума боргу;
- 770,54 - сума процентів;
- 4 763,05 - сума втрат від інфляції;
- 1 275,00 гривень - три відсотки річних.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 6 000,00 гривень та витрати по сплаті судового збору.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст. ст. 128, 130, 131 ЦПК України.
Ухвалою суду від 26 лютого 2019 року провадження у справі відкрито.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат - Сокалюк В.П. у судове засідання не з'явилися, про час та місце його проведення сповіщені належним чином, звернулися до суду з заявою, в якій просили розглянути справу у їх відсутність, позов підтримали повністю та просили суд позов задовольнити у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечували.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився (викликався в судове засідання на 08.05.2019 року та на 30.05.2019 року). Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину своєї неявки в судове засідання відповідач суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав.
Крім того, відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення про його виклик на офіційній веб-сторінці суду.
При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, який сповіщений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.
Відповідно до ст. 281 ЦПК України Арцизьким районним судом Одеської області була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
Крім того, у зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
На підтвердження позовних вимог позивач посилається на розписку від 18.06.2017 року, написану відповідачем ОСОБА_2
Судом встановлено, що 18.06.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, що підтверджується розпискою від 18.06.2017 року, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав у борг грошові кошти у розмірі 30 000,00 гривень, зі строком повернення боргу до 01.09.2017 року (а. с. 7).
Відповідач свого зобов'язання не виконав, грошові кошти позивачеві не повернув.
Обов'язок позичальника повернути позику передбачено умовами договору (в розписці вказано на обов'язок повернення) та ст. 1049 ЦК України.
Суд встановив, що ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором позики не виконав і не повернув позичені на певний строк грошові кошти.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
У сенсі даної норми матеріального права при укладенні договору позики в усній формі сторони мають дотримуватися правил, передбачених статтею 206 ЦК України. Письмова форма цього договору має відповідати вимогам, передбаченим статтею 207 цього Кодексу. Винятком із загального правила, передбаченого пунктами 2,3 статті 208 ЦК України, є те, що в разі недодержання письмової форми договору у випадках, коли цього вимагає норма зазначеної статті, настають правові наслідки, передбачені статтею 218 ЦК України. При вирішенні судом спору сторони можуть оперувати будь-якими засобами доказування, крім показань свідків, це можуть бути письмові документи, листи тощо. Розписка є документом, що посвідчує передачу грошей позикодавцем позичальнику.
Верховний Суд України, який у своїй Постанові від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики зазначив, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підтвердження своїх позовних вимог про стягнення боргу, позивачем ОСОБА_1 надано оригінал письмової розписки, відповідно до якої відповідач по наявній справі ОСОБА_2 18.06.2017 року взяв у борг у позивача по наявній справі ОСОБА_1 30 000,00 гривень, які зобов'язався повернути в строк до 01.09.2017 року.
В зазначеній розписці встановлений строк повернення позики, однак ОСОБА_2 не повернута позика ОСОБА_1 на її вимогу про повернення отриманих за договором позики грошових коштів, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
У сенсі положень частини 1 статті 1049 ЦК України грошові кошти вважаються повернутими позикодавцю з моменту чи зарахування їх на банківський рахунок позикодавця, чи вручення їх готівкою з умовою повернення розписки (для фізичних осіб), чи з моменту зарахування їх на рахунок іншої особи, вказаної позичальником.
Оригінал розписки від 18.06.2017 року знаходиться у позикодавця ОСОБА_1 , розписка оглянута судом та долучена до матеріалів справи, перебування розписки у позикодавця є доказом не виконання позичальником ОСОБА_2 зобов'язань по поверненню позики. Відповідач не надав письмових доказів на підтвердження передачі коштів готівкою, чи перерахування коштів на рахунок.
Частина 1 ст. 1050 ЦК України визначає, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Доказів, в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України, щодо неправильності складеного позивачем розрахунку заборгованості за договором позики, відповідачем до суду не надано, інший розрахунок заборгованості на іншу дату за укладеним між сторонами по справі договором суду також не надано, відтак, розрахунок приймається судом як доказ у вирішенні спору.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 36 808,59 гривень, розрахунок заборгованості зроблено наступним чином: згідно договору позики, позивач надав у борг відповідачу грошові кошти у сумі 30 000,00 гривень строком до 01.09.2017 року. Так, відповідно до облікової ставки НБУ на період розрахунку на 01.09.2017 року складає 12, 5%. Проценти за договором позики від 18.06.2017 року за період з 18.06.2017 року по 18.01.2019 року складають 770,54 гривень. Сума втрат від інфляції з простроченої суми за період з 01.09.2017 року по 18.01.2019 року складає 4 763,05 гривень. Три проценти річних з простроченої суми за період з 01.09.2017 року по 18.01.2019 року складає 1 275,00 гривень.
Отже заборгованість відповідача на час звернення до суду з урахуванням суми процентів, суми втрат від інфляції та трьох відсотків річних складає 36 808,59 гривень, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача.
Відповідачем до суду не надано інший розрахунок заборгованості на іншу дату за укладеним між сторонами по справі договором, відтак, розрахунок приймається судом як доказ у вирішенні спору.
Таким чином, суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 надано відповідні та належні докази щодо боргових зобов'язань з боку відповідача ОСОБА_2 , яким не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним був сплачений борг за договором позики від 18.06.2017 року, а тому позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами, разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно договору про надання адвокатських послуг у цивільній справі № 107/19 від 15 січня 2019 року, яка укладені між ОСОБА_1 і адвокатом Сокалюк В. П. визначена винагорода адвокату за надання правової допомоги (а.с. 11 - 12).
Відповідно до квитанції позивачем по вищевказаній справі ОСОБА_1 сплачено адвокату Сокалюк В. П. 6000 гривень за надання правових послуг згідно договору про надання адвокатських послуг у цивільній справі № 107/19 від 15 січня 2019 року.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, на думку суду, є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Відповідачем не доведено неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 гривень.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат підлягають задоволенню, оскільки її позов задоволено та понесені витрати підтверджені відповідною квитанцією № 38241512 від 16.01.2019 року (а. с. 2).
Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 141, 264, 265, 273, 280-289, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 533, 610, 625, 1046 - 1049 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму боргу в розмірі 36 808,59 гривень за розпискою від 18.06.2017 року, що складається з наступного: 30 000,00 гривень - сума боргу; 770,54 гривень - сума процентів; 4 763,05 гривень - сума інфляційних втрат; 1 275,00 гривень - три відсотки річних.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок, та витрати на правничу допомогу в сумі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 30 травня 2019 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_3 .
Арцизького районного суду В.І. Черевата
Одеської області