Справа № 492/393/19
Провадження № 2/492/243/19
30 травня 2019 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області в складі:
Головуючого - судді Череватої В. І.
за участю секретаря судового засідання - Каширної О. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Арцизі Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Представник позивача - адвокат Бучацький В. В.,
04.03.2019 року позивач звернулася до суду з позовом та просила суд ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що вона є власником зазначеного житлового будинку, зареєстрована та постійно проживає за зазначеною адресою, за якою також зареєстрована родичка позивача ОСОБА_4 , яка не проживає у цьому будинку, не сплачує комунальних послуг та не бере участі в утриманні будинку. За таких обставин, позивач вважає, що відповідач втратила право користування вищевказаним жилим приміщенням будинку, в якому проживає позивач. Визнання відповідача такою, що втратила право користування жилим приміщенням позивачу необхідно для того, щоб вільно володіти та користуватися належною їй власністю, у зв'язку з чим позивач звернулася до суду з даним позовом.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст. ст. 128, 130, 131 ЦПК України.
Ухвалою суду від 15 березня 2019 року провадження у справі відкрито.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Бучацький В. В. у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце його проведення сповіщені належним чином, звернулися до суду з заявою, в якій просили розглянути справу у їх відсутність, позов підтримали повністю та просили суд позов задовольнити у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечували.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання повторно не з'явилася (викликалася в судове засідання на 08.05.2019 року та 30.05.2019 року). Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причину своєї неявки в судове засідання відповідач суд не повідомила, заяву про розгляд справи за її відсутності до суду не подавала.
При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, яка сповіщена про розгляд справи належним чином, від якої не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.
Відповідно до ст. 281 ЦПК України Арцизьким районним судом Одеської області була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
Крім того, у зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із житлового законодавства, пов'язані з правом особи користуватися жилим приміщенням, в якому зареєстроване її місце проживання, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Житловим Кодексом України.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 від 10 грудня 1996 року, позивач по наявній справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 3).
Позивач по справі ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вказаний житловий будинок підтверджується: копією договором дарування, посвідченим 09.02.1995 року державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори зареєстрованим в реєстрі № 368 (а. с. 5-6).
Згідно довідки № 68 від 01.02.2019 року, виданою виконавчим комітетом Арцизької міської ради Одеської області вбачається, що до складу зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_2 буд. 16-А входять: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є родичкою позивача (а. с. 7).
Відповідач по справі ОСОБА_4 зареєстрована у вищевказаному житловому будинку з 18.08.2010 року, що підтверджується копією домової книги (а. с. 8-10).
Так, відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уклала шлюб з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що
складено запис за № 159. Після реєстрації одруження, відповідач обрала прізвище « ОСОБА_8 » (а. с. 11).
Відповідно до копії паспорта ОСОБА_9 вбачається, що вона з 24.07.2013 року зареєстрована в Російській Федерації, але не знялась з реєстраційного обліку (а. с. 12-14).
Факт не проживання відповідача ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується актом опитування свідків (а. с. 15).
Як вбачається з відповіді Відділу адресно - довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області, яка надійшла на адресу суду 14.03.2019 року відповідач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 21).
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням
Згідно зі ст. 9 Житлового кодексу Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ст. 64 ЖК УРСР до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Згідно з ч. 1 ст. 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Як зазначається у ст. 72 ЖК УРСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ст. 107 ЖК УРСР у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне місце проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не всі сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17.07.1997, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014, оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316, 319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин. У зв'язку з цим під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла.
Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в якій залишається зареєстрована родичка позивача - відповідач ОСОБА_4 , що перешкоджає позивачу у реалізації права власності на цей будинок.
Враховуючи зазначені обставини, а також той факт, що ОСОБА_4 вищевказаному житловому будинку не проживає, витрати по його утриманню не несе, вибула на інше місце проживання, суд дійшов висновку, що відповідач втратила право користування жилим приміщенням за місцем реєстрації, а тому позов підлягає повному задоволенню.
При визнанні судом відповідача такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судом не вбачається порушення пункту 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки відповідач тривалий час не проживає у зазначеному будинку, тобто будинок не є її житлом відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини.
Так, у п. 40 рішення ЄСПЛ у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» від 02.12.2010 (заява № 8863/06), яке набуло статусу остаточного 02.03.2011 наголошується, що згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв'язків із конкретним місцем (п. 36 рішення ЄСПЛ у справі «Прокопович проти Росії» від 18.11.2004).
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 70, 71, 72, 150 ЖК України, ст. ст. 10, 12, 13, 76, 141, 200, 206, 247, 264, 265, 273, 354, 383, 391 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Дане рішення є підставою для зняття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 30 травня 2019 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Арцизького районного суду В. І. Черевата
Одеської області