Справа № 492/560/19
Провадження № 2/492/281/19
30 травня 2019 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області в складі:
Головуючого - судді Череватої В. І.,
за участю секретаря судового засідання - Каширної О. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду в м. Арцизі Одеської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
27.03.2019 року позивач звернувся до суду з позовом та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.06.2011 року у розмірі 12 947,72 гривень, а також витрати по сплаті судового збору.
Свої вимоги мотивував тим, що між сторонами був укладений кредитний договір № б/н від 22.06.2011 року, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2 000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
У порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконала належним чином, заборгованість не погасила. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач має заборгованість, яку в добровільному порядку сплачувати не бажає, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути суму заборгованості з відповідача.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст. ст. 128, 130, 131 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 02 квітня 2019 року провадження у справі відкрито та її розгляд відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України призначений у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце його проведення сповіщений належним чином, звернувся до суду з заявою, в якій просив розглянути справу у його відсутність, позов підтримав повністю та просив суд позов задовольнити у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явилася (викликалася в судове засідання на 08.05.2019 року та 30.05.2019 року). Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання судових викликів, про причину своєї неявки в судове засідання відповідач суд не повідомила, заяву про розгляд справи за її відсутності до суду не подавала.
При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, яка сповіщена про розгляд справи належним чином, від якої не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою представника позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.
Відповідно до ст. 281 ЦПК України Арцизьким районним судом Одеської області була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
Крім того, у зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Правовідносини по справі є цивільно-правовими та врегульовані Цивільним Кодексом України, главою 71, параграфом 2, про кредитний договір.
У судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 22.06.2011 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2 000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Згідно умов кредитного договору Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору.
Згідно з умовами укладеного між сторонами договору він складається із анкети заяви про приєднання до та Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанк та Умов та Правил надання банківських послуг (далі Умови). Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві (а. с. 8).
З п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг, вбачається, що відповідач при укладенні Договору дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинне виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору. При цьому відповідач, як сторона кредитного договору зобов'язаний повернути позивачу одержаний кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк. У разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (пені).
Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 22.06.2011 року відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2 000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. З матеріалів справи також видно, що позивач виконав свої зобов'язання по наданню кредитних коштів відповідачу. Однак, відповідач ОСОБА_1 не виконала зобов'язання по поверненню суми отриманого кредиту та оплати відповідної плати за користування кредитом, чим порушила умови кредитного договору.
У відповідності до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відносини між банком та клієнтом, які регулюються Договором про надання банківських послуг можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по питанням банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку (www.privatbank.ua) або інший інтернет/SMS-ресурс, зазначений банком.
Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що діяв на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009 року, наразі діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 05.10.2011 року на підставі діючого законодавства, публічно пропонував невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку.
При укладенні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Формулярами та стандартами формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач.
Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформованою про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі.
Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Цією статтею не передбачено вичерпного переліку таких документів, тому окрім листів та телеграм можуть використовуватися і інші засоби зв'язку, наприклад електронний або інший Інтернет/SMS-ресурс.
Частиною 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняти пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцептуючи пропозицію Банку відповідач підписом у заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг визнала та погодилася на запропоновані банком умови користування послугами банку.
Отже, підписавши заяву та ознайомившись з Умовами та Правилами надання послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відповідач ОСОБА_1 таким чином приєдналася до вказаних Умов та Правил, які по суті є публічною офертою.
На підставі підписаної сторонами заяви, що разом з Умовами та Правилами, а також Тарифами, які розміщені на офіційному сайті АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і з якими, відповідач ознайомлена та згодна, відбулося підписання між сторонами договору про надання банківських послуг.
Після цього відповідачу було надано кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою процентів в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті.
Вказані обставини свідчать про те, що 22.06.2011 року договір між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем ОСОБА_1 дійсно був укладений і банк виконав передбачені договором зобов'язання перед позичальником в повному обсязі, а саме надав можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
В той час як позичальник після прийнятих на себе за договором зобов'язань, не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконала. Ці обставини не підлягають доказуванню, оскільки про них зазначено в позовній заяві та вони не спростовані відповідачем.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором станом на 10.03.2019 року та відповідно до розрахунку заборгованості за договором відповідач має заборгованість у розмірі 12 947,72 гривень, яка складається з наступного:
- 3 132,14 гривень - заборгованість за тілом кредиту;
- 2 705,89 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
- 0,00 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками;
- 4 933,29 гривень - нарахована пеня за прострочене зобов'язання;
- 1 083,65 гривень - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень;
а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:
- 500,00 гривень - штраф (фіксована частина);
- 592,75 гривень - штраф (процентна складова).
Як вище зазначалось, згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконала, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто, суд встановив, що ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Відповідач взяла на себе зобов'язання:
- на підставі п. 2.1.1.5.5 Договору погашати заборгованість за Кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором;
- слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Договору, а у разі невиконання зобов'язань за Договором, у відповідності до п. 2.1.1.5.6. на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.
Пунктом 2.1.1.12.1 Договору сторонами погоджено, що зобов'язання Клієнта з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта є борговими зобов'язаннями.
Відповідно до п. 2.1.1.3.3 Договору відповідач доручила Банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену Тарифами Банку при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов'язань згідно п. п. 2.1.1.12.9 Договору, списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку (у т.ч. з карткового рахунку) грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов'язань, у тому числі Мінімального обов'язкового платежу. Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку.
Разом з цим, суд не погоджується з вимогою позивача, що стосується стягнення суми штрафів з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 1 ст. 550 ЦК України передбачає, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виходячи з аналізу зазначених правових норм сплата неустойки є єдиним видом відповідальності за порушення зобов'язання незалежно від виду неустойки (штраф або пеня).
Згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Отже, головним критерієм в оцінці правомірності застосування штрафу та пені в межах одного договору є перевірка обставин щодо їх одночасного застосування саме щодо одного і того самого виду порушення.
Відповідно до п. 2.1.1.12.6.1 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено нарахування пені у разі виникнення прострочених зобов'язань на суму від 100 гривен. Клієнт сплачує Банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https//privatbank.ua/kredity/. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.
Тобто, умовами кредитного договору, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за прострочення (порушення строків виконання, несвоєчасне виконання) грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення але не менше встановленого договором (наказів банку) розміру пені за місяць з можливістю збільшення такого мінімального розміру у разі виникнення прострочення за другий місяць поспіль.
Умовами договору, а саме пунктом 2.1.1.5.6. передбачено у разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди Банку.
У той самий час, згідно з п. 2.1.1.7.6. Договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500,00 гривень + 5 % від суми позову.
Тобто застосування і штрафу і пені пов'язано з порушенням позичальником строків виконання грошових зобов'язань за договором.
Суд не погоджується з доводами Банку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 штрафу (фіксована частина) в сумі 500,00 гривень та штрафу (процентна складова) в сумі 592,75 гривень та виходить з наступного.
Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Суд відмовляє у вимогах про стягнення штрафів, як різновиду неустойки у зв'язку з їх необґрунтованістю та невідповідністю вимогам ст. 61 Конституції України (подвійна відповідальність за одне й те саме порушення).
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання банком положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, а відтак про безпідставність вимог банку в цій частині.
Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові по справі № 6-2003цс 15 від 21.10.2015 року.
Підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України в даному випадку суд не вбачає.
Як вбачається з розрахунку, наданого суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відповідачу за порушення зобов'язання нараховані як пеня так і штраф, які є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання банком положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, а відтак про безпідставність вимог банку в цій частині.
У зв'язку з зазначеним приходить до висновку, що вимоги про стягнення штрафу в сумі 1 092,75 гривень (500,00 гривень штраф (фіксована частина) + 592,75 гривень - штраф (процентна складова) не можуть бути задоволені судом.
За правилами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також розмір процентів встановлений договором.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
При таких обставинах, враховуючи, що обов'язок доказування покладається на сторони: позивач надав розрахунок заборгованості, який не спростований відповідачем, та приймає його у якості доказу.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, так як частково обґрунтовані та доведені.
Суд, вивчивши матеріали справи, доходить до висновку, що в справі мається достатньо доказів для ухвалення рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 11 854,97 гривень, відмовивши позивачу в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми штрафів.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд виходить з такого.
Згідно із положенням ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставки судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Загальна сума заявлених позивачем вимог складає 12 947,72 гривень, судовий збір сплачений в сумі 1 921,00 гривень (а. с. 32). Згідно з цим рішенням суду задоволено вимог на загальну суму 11 854,97 гривень.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України та ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з огляду на часткове задоволення позову, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму судового збору у розмірі 1 921,00 гривень, що буде відповідати вимогам щодо ставки судового збору, який сплачується за майнову позовну юридичною особою, яка не може бути меншою від 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та вимогам щодо пропорційного покладення на сторони суми судового збору від розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 141, 264, 265, 273, 274, 279, 280-289, 354 ЦПК України, ст. ст. 3, 11, 15, 16, 509, 510, 526, 527, 611, 612, 623, 624, 625, 1046-1049,1052, 1054 ЦК України (16.01.2003р.), суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат)) заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.06.2011 року у розмірі 11 854 (одинадцять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири) гривні 97 копійок, яка складається з наступного:
- 3 132,14 гривень - заборгованість за тілом кредиту;
- 2 705,89 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
- 0,00 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками;
- 4 933,29 гривень - нарахована пеня за прострочене зобов'язання;
- 1 083,65 гривень - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат)) судові витрати у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми штрафів, відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 30 травня 2019 року.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат)).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Арцизького районного суду В. І. Черевата
Одеської області