Справа № 703/4364/18
2/703/702/19 .
28 травня 2019 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Опалинської О.П.
при секретарі судового засідання Харченко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пастирської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Пастирської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 2,8026 га, яка розташована в адмінмежах Пастирської сільської ради Смілянського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла позивач, однак нотаріус не в змозі видати їй свідоцтво про право власності на спадкове майно, оскільки відсутні правовстановлюючі документи. Тому звернулася до суду з даною позовною заявою про визнання за нею права власності на спадкове майно за законом, оскільки позбавлена можливості в нотаріальному порядку отримати свідоцтво про право на спадщину за законом.
Позивач в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, згідно якої просили справу розглядати без її участі, на задоволенні позовних вимог наполягала.
Сільський голова Пастирської сільської ради Смілянського району Черкаської області в судове засідання не з'явився, в наданій суду заяві позов визнав та просив справу розглядати без його участі.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.
Суд вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи вважає позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
ІНФОРМАЦІЯ_1 вересня 2017 року померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 виданого Смілянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області 06 вересня 2017 року (а.с. 6).
Як вбачається із свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 виданого 27 червня 1979 року матір'ю ОСОБА_3 , 1979 роук народження значиться ОСОБА_2 (а.с. 9).
Із свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_3 виданого Пастирською сільською радою Смілянського району Черкаської області 25 листопада 1995 року вбачається, що ОСОБА_3 уклала шлюб і змінила прізвище на « ОСОБА_4 » (а.с. 10).
Як вбачається із держаного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_4 виданого 23 січня 2004 року Смілянською райдержадміністрацією ОСОБА_2 , є власником земельної ділянки площею 2,80 га в адмінмежах Пастирської сільської ради Смілянського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 3).
Згідно витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку НВ-7107519842018 від 17 вересня 2018 року вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,8026 га (а.с. 8).
З листа Смілянської державної нотаріальної контори № 940/02-14 від 24 травня 2019 року вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 .
Статтею 1218 ЦК України визначено до складу спадщини входять усі права та обов'язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Як передбачено ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
На підставі п. 4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів.
Відповідно до листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Статтею 392 ЦК України визначено, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Статтею 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV, право власності на нерухомість підлягає обов'язковій державній реєстрації та виникає з моменту такої реєстрації. Будь-які правочини щодо нерухомого майна, в тому числі видача свідоцтва про право на спадщину, вчиняються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.
З матеріалів справи вбачається належність на праві приватної власності спадкового майна, а саме земельної ділянки площею 2,8026 га ОСОБА_2
Однак, відсутність правовстановлюючого документа на спадкове майно та державної реєстрації права власності на нього позбавляє права спадкоємця оформити спадщину у нотаріуса після смерті 04 вересня 2017 року ОСОБА_2 , відтак її звернення до суду з даним позовом є правомірним та обґрунтованим.
Окрім того, відповідно до ст. 82 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Відповідачі визнали позов та не заперечують проти його задоволення, за таких обставин суд вважає, його таким, що ґрунтується на вимогах закону, відтак підлягає до задоволення, а невизнане право позивача захисту в судовому порядку, шляхом визнання права власності на спадкове майно, а саме, на земельну ділянку.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 76, 81, 82, 89, 247, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, ст.ст. 15, 16, 181, 182, 334, 392, 1216, 1217, 1218, 1225, 1264, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст. 125 ЗК України, -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Пастирської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 2,8026 га, що розташована в адмінмежах Пастирської сільської ради Смілянського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_5 , що належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_4 виданого 23 січня 2004 року Смілянською райдержадміністрацією Черкаської області.
Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його отримання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Черкаської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.
Строни по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Відповідач: Пастирська сільська рада Смілянський район Черкаська область, місцезнаходження: вул. Леніна, 66, с. Пастирське, Смілянський район, Черкаська область.
Головуючий О.П.Опалинська