Сарненський районний суд
Рівненської області
Справа №572/1125/19
16 травня 2019 року м.Сарни
Сарненський районний суд Рівненської області
в складі головуючого судді -Рижого О.А.
за участю секретаря судового засідання - Мороз Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сарни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Клесівської селищної ради про встановлення факту роботи в зоні посиленого радіоекологічного контролю,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Клесівської селищної ради про встановлення факту роботи в зоні посиленого радіоекологічного контролю, а саме в смт. Клесів Сарненського району Рівненської області.
В заяві вказує, що до укладення шлюбу з 29 листопада 1965 року я була зареєстрована і постійно проживала в АДРЕСА_1 Клесів вул. Горького №2 Сарненського району, а з 21 липня 2015 року була зареєстрована в АДРЕСА_2 , де постійно проживаю до данного часу.
09 січня 1996 року Сарненським РВ УДМС України в Рівненській області їй був виданий паспорт НОМЕР_1 , в якому вона значиться зареєстрованою в смт. Клесів Сарненського району з 19 листопада 1965 року по даний час.
Після закінчення 16.07.1984 року середнього міського професійно-технічного училища № 123 в м.Ленінграді, позивачка повернулась до батьків в смт.Клесів Сарненського району і була зареєстрована і стала постійно проживати в будинку батьків розташованого в АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою Клесівської селищної ради №1391. 20 грудня 1993 року позивачці ОСОБА_2 облдержадміністрацією було видане посвідчення потерпілої від наслідків Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серія НОМЕР_2 .
Також ОСОБА_1 була прийнята на роботу поваром 4 розряду, в столову № 5, яка була підпорядкована Воєнторгу № 43 УВТ ОСОБА_3 з 02 січня 1985 року згідно наказу № 1/л від 02.01.1985 року. Приміщення столової № 5 Воєнторгу № 43 було розташовано на території 472 комбінату нерудних копалин, розташованого в смт.Клесів Сарненського району. 30 квітня 1993 року вона була звільнена з роботи в столовій № 5 Воєнторга № 43 в зв'язку з переводом в 472 КНК «Діорит», розташований в смт.Клесів, згідно п.5 ст.36 КЗпП України, відповідно до наказу № 24/л від 30.04.1993 року. 03 травня 1993 року була прийнята в 472 Клесівський кар'єр нерудних копалин по переводу з їдальні № 5 в їдальню кар'єру згідно наказу № 55 від 04.05.1993 року і 23 листопада 1998 року з роботи була звільнена згідно ст.38 КЗпП України, відповідно до наказу № 121 від 23.11.1998 року. Приміщення столової № 5 Воєнторгу № 43 УВД ПРикВО знаходилось в смт.Клесів Сарненського району на території 472 КНК, де і знаходиться до даного часу. Після звільнення з їдальні № 5 Воєнторгу № 43, розташованої в смт. Клесів Сарненського району позивачка працювала на різних підприємствах, розташованих в смт.Клесів, перебувала на обліку в центрі зайнятості, про що є відповідні записи в трудовій книжці НОМЕР_3 .
Для оформлення пенсії по віку ОСОБА_1 звернулась до Сарненського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Рівненській області і листом № 04-29 від 11.02.2019 року їй було повідомленого у призначені пенсії по ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», проте їй було відмовлено оскільки первинними документами не підтверджено факту постійного проживання та факту постійної роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року.
В зв'язку з чим позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Позивачка заявою позовні вимоги підтримала і просить їх задоволити.
Від представника Сарненської міської ради надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, проти задоволення заявлених вимог не заперечують.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Встановлення факту роботи в смт. Клесів Сарненського району Рівненської області заявниці породжує у неї право на включення до її трудового стажу періодів роботи, записи про які містяться в трудовій книжці, що вплине на розмір її пенсії та на його право отримувати пенсію.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом у порядку позовного, наказного та окремого провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову,а відповідач-визнати позовна будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у звязку з відмовою позивач а від позову або визнанням позову відповідачем суд розяснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторониу повноваження на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження усправі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Частиною 1 ст.82 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних відстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.206 ЦПК України).
Відповідно Закону, за відсутності будь-якого застереження, факт визнаний сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, вважається встановленим. Тобто, визнання позову відповідачем, згідно ст.82 ЦПК України, є обов'язковим для суду, оскільки обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.
Суд вважає,що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому позов задовольняє повністю.
Керуючись ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України,-
ОСОБА_1 до Клесівської селищної ради про встановлення факту роботи в зоні посиленого радіоекологічного контролю - задоволити.
Встановити факт постійної роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в зоні гарантованого добровільного відселення з 02.01.1985 року по 30.04.1993 року поваром 4 розряду столової № 5 Воєнторгу № АДРЕСА_4 АДРЕСА_3 району Рівненської області.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Сарненський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Рижий О.А.