Справа № 810/3723/18 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.
28 травня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Керівника апарату Вишгородського районного суду Київської області Паланичко Лесі Леонідівни на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Керівника апарату Вишгородського районного суду Київської області Паланичко Лесі Леонідівни про визнання протиправним та скасування наказу, -
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Керівника апарату Вишгородського районного суду Київської області Паланичко Лесі Леонідівни, в якому просила визнати протиправним наказ керівника апарату Вишгородського районного суду Київської області Паланичко Лесі Леонідівни від 06 липня 2018 року №66к «Про застосування заходів дисциплінарного стягнення».
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року даний адміністративний позов - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ керівника апарату Вишгородського районного суду Київської області Паланичко Лесі Леонідівни від 06 липня 2018 року № 66к «Про застосування заходів дисциплінарного стягнення» відносно ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
Згідно ч. 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, згідно наказу керівника апарату Вишгородського районного суду Київської області від 06 червня 2018 року №50/1к (а.с. 10) та на підставі звернення керівника апарату суду до голови дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Вишгородського районного суду Київської області від 06 червня 2018 року (а.с. 14-15) було ініційовано проведення дисциплінарного провадження відносно позивача у справі - старшого секретаря суду
ОСОБА_1 своєму зверненні керівник апарату зазначила, що у ході робочого процесу позивачем, як державним службовцем, на її думку, систематично допускається неналежне виконання посадових обов'язків.
Зокрема, в порушення вимог пункту 4 Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року №173, ОСОБА_1 не передала для вивчення та накладення резолюції керівництву суду не процесуальний документ, зокрема, висновок Головного управління ДФС у Київській області про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених Законом України «Про очищення влади» від 14 травня 2018 року № 530. Зазначений документ був зареєстрований в автоматизованій системі документообігу суду за вхідним № 8444/18вх. від 04 червня 2018 року, а реєстраційний штамп вхідного документа за підписом позивача вказує на надходження його до суду 31 травня 2018 року.
Також 12 квітня 2018 року позивач зареєструвала заяву КП Управляюча компанія ВМР про заміну сторони виконавчого провадження ОСОБА_2 ., якій присвоєно реєстраційний вхідний номер № 5445/18-вх., єдиний унікальний номер № 363/1276/18. Разом з тим, стороною виконавчого провадження у даній справі є ОСОБА_3
Під час дисциплінарного провадження позивач пояснила, що у зв'язку із значним обсягом надходження вхідної кореспонденції 31 травня 2018 року висновок Головного управління ДФС у Київській області про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених Законом України «Про очищення влади» від 14 травня 2018 року № 530 помилково підколовся до попереднього листа та був переданий без реєстрації на резолюцію керівництву суду. Після повернення їй даного листа на наступний робочий день даний недолік було усунуто.
Стосовно заяви КП Управляюча компанія ВМР про заміну сторони виконавчого провадження ОСОБА_2 позивач пояснила, що 12квітня 2018 року нею було прийнято та зареєстровано заяву, якій присвоєно реєстраційний вхідний номер № 5445/18-вх., єдиний унікальний номер № 363/1276/18 та передано для подальшої реєстрації консультанту суду ОСОБА_4 , яка виконує обов'язки секретаря суду.
В ході дисциплінарного провадження дисциплінарною комісією було встановлено, що у заяві про заміну сторони виконавчого провадження при реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду було помилково вказано прізвище боржника ОСОБА_2 замість ОСОБА_3 Проте зазначена помилка у даних, внесених до обліково-статистичної картки, не вплинула на правильність авторозподілу даної заяви та на винесення головуючим суддею рішення.
За результатами дисциплінарного провадження дисциплінарною комісією складений висновок від 04 липня 2018 року про закриття дисциплінарної справи за малозначністю вчиненого проступку відносно ОСОБА_1 , та внесено відповідне подання суб'єкту призначення (а.с. 25-29).
В подальшому відповідачем, як суб'єктом призначення, був виданий наказ від 06 липня 2018 року №66к «Про застосування заходів дисциплінарного стягнення», відповідно до якого у зв'язку з допущенням дисциплінарного проступку, передбаченого п.5 ч.2 статті 65 Закону України "Про державну службу" (неналежне виконання посадових обов'язків) до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани (а.с. 11-12).
Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, звернулась з даним адміністративним позовом до суду.
Обговорюючи правомірність даних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 статті 1 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року N 889-VIII (далі за текстом - Закон N 889-VIII) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Відповідно до статті 8 Закону N 889-VIII державний службовець зобов'язаний дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; з повагою ставитися до державних символів України; обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.
Відповідно до статті 64 Закону N 889-VIII, за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.
Відповідно до статті 65 Закону N 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.
Статтею 66 Закону N 889-VIII передбачені види дисциплінарного стягнення та загальні умови їх застосування. Так, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
Згідно ч.1 статті 67 Закону N 889-VIII, дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
При цьому, частиною 3 вказаної статті передбачено, що у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5 та 12 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.
Відповідно до ч.1 статті 69 Закону №889-VIII, для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ.
Згідно ч. 9-11 статті 69 Закону №889-VIII, дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку.
Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.
Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.
Відповідно до статті 74 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є, зокрема, невиконання або ж неналежне виконання останнім посадових обов'язків. При цьому, законодавством вимагається, щоб факт такого порушення належним чином був зафіксований і дотриманий порядок застосування дисциплінарних стягнень. Закон також надає чіткий перелік видів стягнень, які можуть бути застосовані за вчинення того чи іншого дисциплінарного проступку.
При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку: об'єкта, суб'єкта, об'єктивної сторони, суб'єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення (ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника, тощо).
Відповідно до статті 69 Закону №889-VIII, обов'язок щодо встановлення факту дисциплінарного проступку, зокрема, чи є в діянні державного службовця склад дисциплінарного проступку і якого саме, визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, покладено саме на дисциплінарну комісію.
Тобто, повноваженнями щодо визначення виду стягнення і врахування, зокрема, обставин, що пом'якшують чи обтяжують дисциплінарний проступок, наділена виключно дисциплінарна комісія відповідно до Закону, який не надає права суб'єкту призначення застосовувати до державного службовця інший вид дисциплінарного стягнення, ніж той, що рекомендований дисциплінарною комісією.
Як зазначалося вище, дисциплінарною комісією під час дисциплінарного провадження формально було встановлено наявність у діях ОСОБА_5 ознаки дисциплінарного проступку. Проте, дисциплінарною комісією було враховано характер вчиненого проступку, а також те, що внаслідок вчинених дій шкідливі наслідки не наступили. З огляду на наведене, дисциплінарною комісією було прийнято рішення про закриття провадження з урахуванням співмірності вчиненого проступку, відсутності шкідливих наслідків, а також обставин, за яких було допущено вчинення проступку, що відповідає приписам статті 67 Закону №889-VIII.
Колегія суддів погоджується як з висновком суду першої інстанції, так і позицією дисциплінарної комісії щодо того, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
Щодо твердження відповідача стосовно систематичності невиконання державним службовцем - позивачем посадових обов'язків, із посиланням на те, що нею, як керівником апарату, вже було оголошено усне зауваження ОСОБА_5 , то суд не приймає його до уваги, оскільки вважає його жодним чином не підтвердженим та не доведеним.
Резюмуючи вищевикладене, колегія суддів наголошує на тому, що саме суб'єкт призначення уповноважений приймати рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження відповідно до статті 77 Закону №889-VIII. Разом з тим, такий вид стягнення як догана суб'єкт призначення накладає виключно за поданням дисциплінарної комісії (п. 6 статті 66 Закону №889-VIII).
В даному ж випадку дисциплінарною комісією було внесено подання про закриття дисциплінарного провадження у зв'язку із малозначністю порушення, тому у відповідача не було правових підстав для застосування такого виду стягнення як догана.
Решта доводів апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не стосуються рішення суду, не ґрунтуються на законі та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржуване рішення прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.
Відповідно, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Керівника апарату Вишгородського районного суду Київської області Паланичко Лесі Леонідівни - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Є.В. Чаку